Рішення

від 14.12.2022 по справі 368/1024/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 368/1024/20

провадження № 2/753/786/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДАНЬКО В.В.

за участю сторін:

представника позивача Василенка І.В. ;

представника відповідача ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5 ) в особі представника звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач) про стягнення грошової суми у розмірі 4 597 230,40 грн., одержаних у зв`язку з виконанням доручення, та 965 418,38 грн. - 3% річних, а всього: 5 562 648,78 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 07.07.2013 року ОСОБА_5 надав нотаріально посвідчене доручення ОСОБА_4 , в тому числі на право отримувати гроші з його особових рахунків в установах банку м. Києва. 19.08.2013 року ОСОБА_4 по вказаному дорученню у відділенні ПАТ «Банк Форум» зняв з рахунку № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_5 , грошову суму у розмірі 165 368 дол. США., однак не передав вказані кошти позивачеві. Таким чином відповідач на підставі доручення від 07.07.2013 року отримав за позивача кошти, які зобов`язаний повернути власнику. На день звернення з позовом до суду згідно курсу НБУ 1 дол. США становив 27,8 грн., таким чином, сума що підлягає до стягнення становить 4 597 230,40 грн. Крім того, з відповідача належить стягнути 3% річних за період з серпня 2013 року по серпень 2020 року, що становить 34 727 дол. США, що еквівалентно 965 418,38 грн.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27.10.2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено у підготовче засідання.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.12.2020 року задоволено заяву сторони позивача про забезпечення позову та накладено арешт на: - гаражний бокс №480 (ряд9), загальна площа 43,8 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; - однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 07.08.2012; - однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу р.№6442 від 08.07.2008 р. Зобов`язано ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок Кагарлицького районного суду Київської області зустрічне забезпечення - грошові кошти в сумі 10 000 грн.

02.03.2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній повністю заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав їх незаконності та необґрунтованості. Представник відповідача зазначив, що між позивачем, відповідачем та батьками відповідача тривалий час існували дружні відносини. Вони багато часу проводили разом, допомагали та довіряли один одному. Відповідач з 1991 року постійно проживає в Ізраїлі. З 1996 року ОСОБА_6 із дружиною часто приїжджали до них у гості. У 2008 році відповідач повернувся до України. Натомість ОСОБА_5 у 2010 році у зв`язку із лікуванням виїхав в Ізраїль, а десь у 2011 році оформив там громадянство. В середині 2012 року ОСОБА_5 з дружиною повернулися в України, але через невирішені проблеми із законом та проблеми із здоров`ям, вони вирішили повернутися проживати у Ізраїль. Тоді вони запропонували відповідачу жити в Ізраїлі разом. Дану пропозицію вони мотивували тим, що в них немає дітей, а ОСОБА_7 був для них як син. Оскільки після смерті власних батьків ОСОБА_6 став для відповідача фактично як батько, останній погодився на цю пропозицію. Наприкінці 2012 року ОСОБА_5 з дружиною продали свій будинок в с. Погреби Броварського району Київської області приблизно за 270 000 дол. США, частину з яких позивач згодом поклав на депозит в ПАТ «Банк Форум». У 2013 році вони всі разом виїхали в Ізраїль. По приїзду вони вибрали квартиру та уклали договір купівлі-продажу. За домовленістю між позивачем та відповідачем договір оформлювався на відповідача. Згідно договору про продаж від 03.07.2013 року загальна вартість квартири становила 1 045 000 шекелей, це приблизно 300 000 дол. США., та мала бути сплачена у кілька етапів: - у момент підписання договору - 100 000 шекелей; до 05.10.2013 року - 300 000 шекелей; - до 28.02.2014 року - 450 000 шекелей; - до 15.06.2014 - 195 000 шекелей. Після укладення договору купівлі-продажу квартири потрібно було вносити наступні платежі за квартиру, саме з цією метою ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 доручення від 07.07.2013 року, згідно якого останній повинен був зняти з депозитного рахунку позивача у ПАТ «Банк Форум» грошові кошти для подальшої сплати за придбану квартиру. У серпні 2013 року відповідач зняв з рахунку позивача 165 368 дол. США. Згодом ці кошти були перевезені позивачем та відповідачем до Ізраїлю та внесені як платіж за квартиру. Зняття грошових коштів, їх перевезення в Ізраїль та наступне внесення в якості оплати за квартиру здійснювалося за волею, бажанням та участю ОСОБА_5 . До 2019 року відносини у них були гарні, вони проживали разом у придбаній квартирі, і лише після того, як дружина позивача помістила його в будинок людей похилого віку, і він в силу свого віку та стану здоров`я спав з розуму, саме у його дружини виникли майнові претензії до ОСОБА_4 . Вона звернулася в Окружний суд в місті Беер-Шева з позовом про визнання за нею права власності на квартиру. Рішенням суду у вказаній справі було затверджено мирову угоду, відповідно до якої квартира повинна бути виставлена на продаж, а з виручених коштів позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_8 буде сплачено 1 000 000 шекелів, а залишок повернений ОСОБА_9 . При цьому, згідно з п. 10 даної мирової угоди - її укладення вичерпує всі претензії, які є між сторонами, пов`язані з договорами між ними, пов`язані з переведенням грошей з України на суму 1 040 000 шекелів в 2013 році, і після виконання переказу грошей у сумі 1 000 000 шекелів позивача, у них не буде жодних претензій стосовно права на квартиру і грошових коштів в сумі 1 040 000 шекелів, які були переведені в 2013 році. За таких обставин, майнові претензії, які є предметом даного позову, вже вирішено рішенням Окружного суду в місті Беер-Шева, Ізраїль. У зв`язку із станом здоров`я ОСОБА_5 рішенням суду з сімейних справ в місті Ейлат, Ізраїль № 8013-04-19 від 01.07.2019 визнано недієздатним та над ним призначено опіку, тому він не обізнаний, не усвідомлює та не може за станом здоров`я усвідомлювати суть судових справ, які порушені без його волі, але від його імені. Вважає зазначені в позові обставини завідомо неправдивими. Також сторона відповідача зазначила про те, що позивачем при звернення до суду пропущено строк позовної давності, який закінчився 07.07.2019 року, оскільки довіреність була видана строком до 07.07.2016 року. При цьому позов подано до суду 07.08.2020 року.

02.03.2021 року представник відповідача подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.04.2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду від 04.12.2020 року без змін.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 05.07.2021 року справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення сум передано на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за територіальною підсудністю.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , поданою його представником - адвокатом Василенком І.В. на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 05.07.2021 року в частині відмови в зупиненні провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану його представником - адвокатом Василенком І.В. на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 05.07.2021 року в частині передачі справи за підсудністю - визнано неподаною та повернуто скаржнику.

27.10.2021 року цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення сум надійшла до Дарницького районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у вказаній справі визначено Каліушко Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2021 року прийнято справу до свого провадження, призначено в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.

25.01.2022 року представник позивача подав до суду клопотання про заміну позивача у справі його правонаступником.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2022 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляра Олександра Леонідовича належним чином завірену копію спадкової справи № 13/2021 щодо спадкового майна, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

09.02.2022 року до суду надійшла копія спадкової справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , позивач) в якості правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.09.2022 року витребувано у приватного нотаріуса КМНО Герасименко Наталії Миколаївни належним чином завірені копії документів, а саме: довіреності ОСОБА_5 , яка була видана на ім`я ОСОБА_3 як на представника та посвідчена 08.09.2014 року; довіреності ОСОБА_5 , яка була видана на ім`я ОСОБА_3 як на представника та посвідчена ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: інформацію чи звертався громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , особисто або ж через уповноважену особу за довіреністю з приводу виплати відшкодування коштів за його вкладом (вкладами) у ПАТ «Банк Форум» або інші банки; копію Договору банківського вкладу (депозиту) №2620/04/232828 від 19.02.2010 року укладеного між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та ПАТ «Банк Форум». Витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про всі факти перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період часу з 01.01.2013 року по 31.12.2019 року із зазначенням точної дати та країни прямування/прибуття.

Також ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 27.09.2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про всі факти перетинання державного кордону України громадянином України/Ізраїлю - ОСОБА_5 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період часу з 01.01.2013 року по 31.12.2019 року із зазначенням точної дати та країни прямування/прибуття.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, у свою чергу, заперечував щодо заявлених позовних вимог, вважав їх незаконними та необґрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексу - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 07.07.2013 року ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися від його імені всіма його вкладами, які знаходяться в будь-якому банку на території України, бути його довіреною особою у всьому, що буде стосуватися цих рахунків, отримувати гроші, які будуть знаходитися на цих рахунках. Уповноважена особа буде мати право виконувати наступні дії, в тому числі на свій розсуд отримувати будь-яку суму без обмежень їх розміру з рахунків ОСОБА_5 .

Вказане підтверджується копією Доручення, підписаного ОСОБА_5 в місті Ейлат, Ізраїль.

19.08.2013 року ОСОБА_4 у ПАТ «Банк Форум» отримав з рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 165 368 дол. США, гривневий еквівалент 1 321 786,42 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № 351840 та виписки по особовому рахунку.

Під час розгляду справи також встановлено, що 03.07.2013 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_11 , ОСОБА_12 5-ти кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на першому і другому поверсі, яка зареєстрована в Бюро землевпорядних справ у Беер-Шеві, відома як об`єкт 40087, ділянка 8, частина ділянки 16 що підтверджується договором про продаж, складеного і підписаного в місті Ейлат.

Згідно умов вказаного договору загальна вартість квартири становила 1 045 000 шекелей, та мала бути сплачена у кілька етапів: - у момент підписання договору - 100 000 шекелей; до 05.10.2013 року - 300 000 шекелей; - до 28.02.2014 року - 450 000 шекелей; - до 15.06.2014 - 195 000 шекелей.

Рішенням Окружного суду в Беер-Шеві у справі 47934-02-20 від 18.11.2020 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої квартира повинна бути виставлена на продаж, а з виручених коштів позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_8 буде сплачено 1 000 000 шекелів, а залишок повернений ОСОБА_9 . При цьому згідно з п. 10 даної мирової угоди - її укладення вичерпує всі претензії, які є між сторонами, пов`язані з договорами між ними, пов`язані з переведенням грошей з України на суму 1 040 000 шекелів в 2013 році, і після виконання переказу грошей у сумі 1 000 000 шекелів позивача, у них не буде жодних претензій стосовно права на квартиру і грошових коштів в сумі 1 040 000 шекелів, які були переведені в 2013 році.

Крім того, під час розгляду вищевказаної справи було встановлено, що у зв`язку з медичним та психічним станом ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_3 була призначена його опікуном відповідно до наказу про призначення опікуна відповідно до Закону про правоздатність і піклування від 1962, починаючи з 01.07.2019 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_5 , а згодом і його дружина, посилалися на те, що відповідачем не були передані кошти, які були зняті з рахунку ОСОБА_13 відповідачем на підставі довіреності.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно зі ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із чч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставин, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також ненадання стороною позивача доказів на спростування встановлених обставин, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Окрім того, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному сенсі. Якщо особі належить цивільне право, і це право порушено, то вона вправі здійснити своє право у примусовому порядку, проти волі зобов`язаної особи, шляхом звернення до національного суду або до іншого компетентного органу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and Others v. the United Kingdom»).

При цьому, частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 за №14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Окрім того, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Таким чином, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю, тобто судом не встановлено порушеного права позивача, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 12, 13, 77-81, 95, 141, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.