Постанова

від 16.03.2023 по справі 916/1437/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1437/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» - Ткаченко Р.Ю., адвокат ( довіреність від 29.12.2022 № 242/23),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

на рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2022 (суддя Желєзна С.П.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

у справі № 916/1437/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі - ТОВ «ЙЕ Енергія», позивач, скаржник)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» (далі - ТОВ «Миколаївгаз збут», відповідач)

про стягнення 90 012 340,58 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ЙЕ Енергія» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Миколаївгаз збут» 90 012 340,58 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 № МКЗ-Н-02-2019-270/10 в частині виконання обов`язку отримати та оплатити мінімальний договірний обсяг газу за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, внаслідок чого до відповідача підлягає застосуванню відповідальність згідно з пунктом 7.6 договору, в редакції додаткової угоди № 34- стягнення штрафу у розмірі неприйнятого обсягу газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі № 916/1437/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто із відповідача на користь позивача штраф у розмірі 5 694 342,98 грн. та судовий збір у розмірі 54 933,39 грн.; в решті позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що в результаті розірвання договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 обов`язок відповідача прийняти та оплатити весь обсяг природного газу припинився 01.11.2021. У зв`язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, що припинення обов`язку ТОВ «Миколаївгаз збут» прийняти та оплатити весь обсяг природного газу свідчить про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем зобов`язань за договором в названій частині. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив про відсутність у ТОВ «ЙЕ Енергія» права вимагати сплати штрафних санкції у розмірі 10% від усієї договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу, яка розраховується як добуток неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01.05.2021 по 30.04.2022 включно від ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 договору. Таким чином, суд вказав, що нарахування штрафу у розмірі 10% від ціни неприйнятого газу є неправомірним. Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, враховуючи приписи статті 653 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки розірвання договору, дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від ціни запланованого до споживання, але не спожитого до 01.11.2021 природного газу, тобто, до моменту розірвання договору. Зазначив, що обсяг запланованого до споживання природного газу за період з травня 2021 по жовтень 2021 включно, згідно з додатковою угодою від 23.04.2021 №34 до договору становив 34 000 000,00 куб. метрів, а обсяг фактично проданого відповідачу природного газу склав 26 503 711,080 куб. метрів. Таким чином, різниця між запланованим та фактично спожитим відповідачем обсягом природного газу складає 7 496 288,92 куб. метрів, вартість якого становить 56 943 429,83 грн. (7 496 288,92 куб. метрів * 7,596216 = 56 943 429,83 грн.); вказав, що штраф у розмірі 10 % має бути розрахований саме від ціни газу у розмірі 56 943 429,83 грн., який на момент розірвання договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 не був прийнятий з боку ТОВ «Миколаївгаз збут», тому дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 5 694 342,98 грн. (56 943 429,83 грн. 10% = 5 694 342,98 грн.).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 рішення суду першої інстанції у справі № 916/1437/22 скасовано; у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач до дати припинення договору (до 01.11.2021) прийняв 201 327 914,16 куб.м. природного газу, що є більшим за мінімальний обсяг (145 000 000 куб.м.) встановлений договором, у зв`язку з чим дійшов висновку, що аргументи позивача проте, що відповідач не прийняв зазначений мінімальний договірної обсяг природного газу, є хибними. Крім того, апеляційним судом встановлено, що 01.11.2021 договір купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 №МКЗ-Н-02-2019-270/10 є припиненим, остання поставка природного газу відбулась у вересні 2021, а в інші, обумовлені договором строки, поставка позивачем не проводилась і, відповідно, відповідач природний газ не приймав. У зв`язку з чим твердження позивача, що відповідач повинен був приймати газ до дати припинення договору апеляційний суд оцінив критично, оскільки умовами договору сторони визначили планові обсяги газу, що надходять в певних періодах по місяцях (у редакції додаткової угоди від 23.04.2021 №34). З урахуванням означеної домовленості сторін, у разі дострокового припинення дії договору у позивача, як Продавця, виник обов`язок передати, а у відповідача, як Покупця, в свою чергу, виник обов`язок прийняти і оплатити мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивачем не виконано власні зобов`язання за договором в частині обов`язку передати відповідачу мінімальний договірний обсяг за період, який ним зазначений для стягнення штрафу, проте, позивач вимагає стягнення штрафу за цей період з відповідача. Апеляційний суд зауважив, що ТОВ «Миколаївгаз збут» не повинно відповідати за невиконання умов договору у випадку його припинення за взаємною домовленістю сторін, враховуючи і ту обставину, що позивач не здійснив заходів відповідно до умов договору в частині передачі природного газу у визначений періодах. Пункт 7.6 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021 договору в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або двостороннє припинення договору. Цей пункт договору встановлює відповідальність Покупця лише у тому разі, якщо Покупець до дати припинення договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу. Однак судом встановлено, що Покупець до дати припинення договору не замовляв та не приймав обсяг газу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ЙЕ Енергія» просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а постанову апеляційного господарського суду повністю та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Крім того просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених: у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 643/4125/17, від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц щодо застосування статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно порушення умов договору; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 22.01.2019 у справі № 904/887/18 щодо застосування статей 599-601, 604-609 ЦК України, частини першої статті 202 Господарського кодексу України стосовно порушення зобов`язання, визначеного пунктом 2.1 договору. Також зазначає, що не врахувавши висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 905/2135/19 та постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 300/765/15-ц, суд апеляційної інстанції допустив неточність під час визначення обсягу природного газу, прийнятого відповідачем за договором, помилково взявши до уваги не обсяг переданого газу, що вказаний в актах приймання-передачі природного газу, а загальну вартість природного газу, що вказана в них.

Крім того, із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно особливостей застосування частини третьої статті 538 ЦК України, а саме: щодо того, чи може вважатися лист-відмова сторони договору від виконання в подальшому обов`язків за договором очевидною підставою вважати, що така сторона не виконає свого обов`язку, та чи може в такому випадку інша сторона, яка отримала такий лист, застосувати положення названої статті й зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19.03.2019 ТОВ «РГК Трейдінг» (з 02.03.2020 - ТОВ «Єгаз», а з 01.10.2020 - ТОВ «ЙЕ Енергія», відповідно до рішень учасника №171 та №187, що додані до позову) (Продавець) та ТОВ «Миколаївгаз збут» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №МКЗ-Н-02-2019-270/10 (далі по тексту договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві у 2019 природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Розділом 3 договору сторонами погоджено порядок та умови передачі природного газу від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктом 3.2 договору передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання Оператору ГТС Сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому, зокрема, зазначаються обсяги природного газу, визначені Покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення Оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від Продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні Покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункті 2.1 цього договору), Продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу.

У пункті 3.2 договору визначено, зокрема, що приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі.

Розділом 5 договору визначено ціну природного газу, розділом 6 - порядок та умови проведення розрахунків, розділом 7 - відповідальність сторін.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому між позивачем та відповідачем укладено ряд додаткових угод (всього 39), якими неодноразово сторони вносили зміни до договору, зокрема, продовжували дію останнього. Ці додаткові угоди є невід`ємними частинами договору, їх копії містяться у матеріалах справи.

Так, 23.04.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 34, відповідно до змісту якої сторони домовились доповнити пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом 23 в наступній редакції: «Сторони дійшли згоди, що в період з 01.05.2021 по 30.04.2022 включно Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі не менше 145 000 000,00 (сто сорок п`ять мільйонів) куб. метрів (надалі - мінімальний договірний обсяг). Сторони визначили наступні планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, у наступних періодах, а саме: обсяги постачання на 2021: травні 7 000,00 куб. метрів, у червні 5 000,00 куб. метрів, у липні 4 000,00 куб. метрів, у серпні 4 000,00 куб. метрів, у вересні 4 000,00 куб. метрів, у жовтні 10 000,00 куб. метрів, у листопаді 20 000,00 куб. метрів, у грудні 23 000,00 куб. метрів; обсяги постачання на 2022: у січні 25 000,00 куб. метрів, у лютому 20 000,00 куб. метрів, березні 14 000,00 куб. метрів, у квітні 9 000,00 куб. метрів. Покупець зобов`язується замовити, прийняти природний газ в обсязі, не менше мінімального договірного обсягу за цим договором. У разі дострокового припинення сторонами дії даного договору Покупець зобов`язаний у будь-якому випадку прийняти і оплатити мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного договору».

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди №34 доповнено пункт 5.1. Розділу 5. «Ціна природного газу» договору підпунктом 5.1.28, який викладений в наступній редакції:

« 5.1.28. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб. метр природного газу з 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року (включно) становить 6,3301800 грн., крім того ПДВ 20% 1,2660360 грн., всього з ПДБ 7,5962160 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди № 34 сторони доповнили Розділ 7. «Відповідальність сторін» договору пунктом 7.6 наступного змісту:

« 7.6 У випадку, якщо Покупець в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 пункту 2.1. договору, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.

У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно від ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 Договору. В разі неприйняття Покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природного газу до 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії договору, Продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, зазначеному в цьому пункті договору».

Пунктом 5 додаткової угоди № 34 сторони доповнили Розділ 7. «Відповідальність сторін» договору пунктом 7.7 наступного змісту:

« 7.7 Сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30 квітня 2022 року не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої розділом 7 цього договору».

Пунктом 6 додаткової угоди №34 сторони домовились про продовження дії договору до 30 квітня 2022 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що за період з 01.05.2021 до 30.09.2021 включно відповідач прийняв від позивача газ, а саме:

- від 31.05.2021 за актом №РГК810102021 - 7825203,52 куб. м. обсягу газу на суму 59441936,18 грн.,

- від 30.06.2021 за актом №РГК81012051 - 5198565,20 куб. м. обсягу газу на суму 39489424,15 грн.,

- від 31.07.2021 за актом №РГК81013511 - 4398421,66 куб. м. обсягу газу на суму 33411360,98 грн.,

- від 31.07.2021 за актом №РГК81014014 - 100850,20 куб. м. обсягу газу на суму 766079,90 грн. ,

- від 31.08.2021 за актом №РГК81015359 - 4464132,47 куб. м. обсягу газу на суму 33910514,50 грн.,

- від 30.09.2021 за актом №РГК81017724- 2258269,02 куб. м. обсягу газу на суму 17154299,27 грн.,

- від 30.09.2021 за актом №РГК81017725 - 2258269,01 куб. м. обсягу газу на суму 17154299,18 грн.

Загальний обсяг прийнятого відповідачем природного газу склав 26 503 711,080 куб. метрів, що не заперечується позивачем.

Судом першої інстанції відповідно встановлено, що обсяг запланованого до споживання природного газу за період з травня 2021 по жовтень 2021 включно, згідно з додатковою угодою від 23.04.2021 №34 до договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019, становив 34 000 000,00 куб. метрів, обсяг фактично проданого відповідачу природного газу склав 26 503 711,080 куб. метрів.

Судами також встановлено, що 30.09.2021 ТОВ «Миколаївгаз збут» звернувся до ТОВ «ЙЕ Енергія» з листом №5474.0-СЛ-12010-0921, в якому висловив пропозицію дострокового розірвання договору від 19.03.2019 №МКЗ-Н-02-2019-270/10, у зв`язку з підписанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу з іншим постачальником на більш вигідних умовах та, відповідно, відсутністю потреби у купівлі газу за договором від 19.03.2019.

01.11.2021 сторони уклали додаткову угоду № 39 до договору від 19.03.2019 про дострокове припинення з 01.11.2021 дії договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 № МКЗ-Н-02-2019-270/10. Пунктом 2 додаткової угоди № 39 сторони погодили, що решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

17.11.2021 ТОВ «ЙЕ Енергія» звернулось до ТОВ «Миколаївгаз збут» із претензією №167-СЛ-1578-1121, в якій зазначило, що впродовж періоду з 01.05.2021 по 30.09.2021 включно відповідач прийняв лише 26 503 711,080 куб.метрів газу, тобто, менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз.23 пункту 2.1 договору (145 000 000,00 куб. метрів), а тому, відповідно до пункту 7.6 договору у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки, що становить 90 012 340,58 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами позивачем було наголошено, що станом на момент укладення додаткової угоди від 01.11.2021 № 39 про розірвання договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 відповідачем не було спожито мінімального договірного обсягу природного газу, тобто 145 000 000,00 куб. метрів, тому наявні підстави для нарахування ТОВ «Миколаївгаз збут» штрафу, право на нарахування якого було передбачено сторонами у додатковій угоді від 23.04.2021 № 34.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності у позивача права нараховувати штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу у зв`язку з розірванням сторонами договору купівлі-продажу природного газу.

Як вже зазначалося вище, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень є пункт3 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 538 ЦК України у спірних правовідносинах.

Стосовно наведеного Верховний Суд вважає зазначити таке.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Укладаючи договір купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 № МКЗ-Н-02-2019-270/10 (в тому числі додаткові угоди до нього), сторони погодили всі його істотні умови, зокрема і планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, у відповідних періодах його дії.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Так, як вірно встановлено судами договір купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 № МКЗ-Н-02-2019-270/10 припинив свою дію 01.11.2021 відповідно до пункту 1 додаткової угоди №39 від 01.11.2021 до договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Отже, місцевий господарський суд правильно вказав, що розірвання з 01.11.2021 договору купівлі-продажу природного газу припиняє його дію на майбутнє. При цьому, припинення зобов`язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами під час укладення додаткової угоди про розірвання договору. Таким чином в результаті розірвання договору обов`язок відповідача прийняти та оплатити весь обсяг природного газу, встановлений для періоду з 01.11.2021 по 30.04.2022 припинився 01.11.2021.

З огляду на вищенаведені обставини, Суд вважає, що в даному випадку місцевий господарський суд правомірно не застосував до спірних правовідносин приписи статті 538 ЦК України, оскільки дійшов заснованого на законі висновку щодо застосування приписів 653 ЦК України, яка визначає правові наслідки розірвання договору на підставі двосторонньої домовленості обох сторін, спрямованої на припинення цивільних прав та обов`язків у зв`язку з укладенням двосторонньої додаткової угоди № 39 від 01.11.2021 до договору.

Таким чином, в цій частині доводи скаржника щодо застосування до правовідносин приписів 653 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від ціни запланованого до споживання, але не спожитого до 01.11.2021 природного газу, тобто, до моменту розірвання договору. Судом першої інстанції встановлено, що у пункті 2.1 договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 сторони визначили планові обсяги споживання відповідачем природного газу у 2021 та у 2022 роках. Так, обсяг запланованого до споживання природного газу за період з травня 2021 по жовтень 2021 включно, згідно з додатковою угодою №34 від 23.04.2021 до договору становив: у травні 7 000,00 куб. метрів, у червні 5 000,00 куб. метрів, у липні 4 000,00 куб. метрів, у серпні 4 000,00 куб. метрів, у вересні 4 000,00 куб. метрів, у жовтні 10 000,00 куб. метрів, тобто 34 000 000,00 куб. метрів, а обсяг фактично проданого відповідачу природного газу склав 26 503 711,080 куб. метрів.

Таким чином, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що різниця між запланованим та фактично спожитим відповідачем обсягом природного газу складає 7 496 288,92 куб. метрів, вартість якого становить 56 943 429,83 грн. (7 496 288,92 куб. метрів * 7,596216 = 56 943 429,83 грн.) та, відповідно, від якої слід розраховувати штраф у розмірі 10 %.

Сума штрафу (з травня 2021 по день припинення договору - 01.11.2021 ) у розмірі 5 694 342,98 грн., яку суд першої інстанції правомірно задовольнив на користь позивача, вірно розрахована останнім (судом).

Відтак, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про наявність у позивача права вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від ціни запланованого до споживання, але не спожитого до 01.11.2021 природного газу, тобто, до моменту розірвання договору, сума якого складає 5 694 342,98 грн.

Проте, як вірно зазначає скаржник суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, допустив неточність під час визначення обсягу природного газу, прийнятого відповідачем за договором, помилково взявши до уваги не обсяг переданого газу, що вказаний в актах приймання-передачі природного газу, а загальну вартість природного газу, що вказана в них (зазначив, що на виконання умов договору у період з 01.05.2021 по 30.09.2021 включно Продавцем передано, а Покупцем, в свою чергу, прийнято природний газ загальним обсягом 201 327 914,16 куб. метрів). У зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що до дати припинення договору відповідач прийняв більше газу, ніж передбачено в контексті мінімального договірного обсягу.

Отже, в цій частині аргументи скаржника знайшли своє підтвердження.

Крім того, Верховний Суд з огляду на предмет і підстави поданого позову, а також виходячи з принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства вважає помилковими посилання апеляційного господарського суду на те, що позивач не виконав власні зобов`язання за договором в частині обов`язку передати відповідачу мінімальний договірний обсяг за період, який ним зазначений для стягнення штрафу. Так, згідно частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Частина третя статті 13 зобов`язує кожну сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов до неправильного висновку, що: ТОВ «Миколаївгаз збут» не повинно відповідати за невиконання умов договору у випадку його припинення за взаємною домовленістю сторін, враховуючи і ту обставину, що ТОВ «ЙЕ Енергія» не здійснило заходів відповідно до умов договору в частині передачі природного газу у визначений періодах; пункт 7.6 додаткової угоди від 23.04.2021 № 34 до договору в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або двостороннє припинення договору; пункт 7.6 встановлює відповідальність Покупця лише у тому разі, якщо Покупець до дати припинення договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу; однак судом встановлено, що Покупець до дати припинення договору не замовляв та не приймав обсяг газу.

Натомість суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємозв`язку в порядку приписів статті 86 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від ціни запланованого до споживання, але не спожитого до 01.11.2021 природного газу, тобто, до моменту розірвання договору, сума якого складає 5 694 342,98 грн. у зв`язку з чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх судових інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 643/4125/17 (спір, що виник у зв`язку з невиконанням боржником договору кредиту), від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц (висновок Суду у неподібних правовідносинах в рамках розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства), від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 (у розгляді спору про зобов`язання вчинити дії - надати повний обсяг послуг у порядку та на умовах договору про закупівлю послуг), від 22.01.2019 у справі № 904/887/18 (висновки стосувалися доводів касаційної скарги про безпідставне нарахування пені та 18% річних поза межами строку дії договору стосовно зобов`язання, яке лишилося невиконаним) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 (стосувалися закінчення строку дії договору у підрядних правовідносинах), оскільки вважає, що вказані справи не є релевантними з огляду на неподібність обставин у цих справах до справи, яка розглядається, а також різністю нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. В жодній з зазначених скаржником справ не встановлено обставин укладення додаткової угоди про дострокове припинення дії договору купівлі-продажу, відповідно, не застосовувались приписи статті 653 ЦК України, з урахуванням яких приймалось рішення у справі, яка розглядається.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за перегляд судових рішень попередніх інстанцій в суді касаційної інстанції покладається на відповідача у розмірі 117 286,53 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Судовий збір, сплачений позивачем в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача у розмірі 87 964,90 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №916/1437/22 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 зі справи № 916/1437/22 скасувати.

4.Рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2022 зі справи № 916/1437/22 залишити в силі.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» (ідентифікаційний код 39589483) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (ідентифікаційний код 38863790 ) 117 286,53 грн. судового збору за подання касаційної скарги та 87 964,90 грн. за подання апеляційної скарги.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова