Рішення

від 23.01.2023 по справі 752/3431/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3431/22

Провадження № 2/752/2089/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіт-Групп» про стягнення грошових коштів (авансу) -

в с т а н о в и в:

у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 27600,00 грн., 4471,11 грн. інфляційне збільшення боргу, 1 971,31 грн. 3% річних, 992,40 грн. витрати по сплаті судового збору та 5600,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначив про те, що 04.10.2019 року звернувся у відділ продажу Спортлайф за адресою: м. Київ, пр. Правди, 47 , з метою придбання абонементів. Співробітниками було повідомлено, що спортивний клуб ще не відкрито та перебуває на стадії будівництва, орієнтована дата відкриття - лютий 2020 року, проте, у них можна сплатити вартість абонементів наперед задля фіксування спеціальної ціни, на вигідних умовах, а договори про надання послуг було погоджено укласти пізніше, вже після відкриття Спортлайфу у ТРЦ Ретровиль.

При оплаті коштів за абонементи, працівниками відділу продажу було повідомлено, що договори будуть укладатися з ФОП ОСОБА_2 , на квитанції про сплату було зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Вказав, що сплатив ФОП ОСОБА_2 4 платежі за 4 абонементи на загальну суму 27 600,00 грн. (8800,00 грн. +5000,00 грн. +5000,00 грн. +8800,00 грн.), що підтверджується випискою по рахунку.

Зазначив, що весною 2020 року позивач звернувся до відділу продажу на пр.Правди, 47 у м. Києві для укладання договорів, щоб розпочати тренування. Проте, йому було повідомлено, що спортклуб досі не відкрито та про його відкриття буде повідомлено обов`язково.

Пізніше у зв`язку з запровадженням на всій території карантину всі клуби було зачинено. Про старт роботи спортивного клубу його ніхто не повідомляв.

У 2021 році позивач звернувся в Головний офіс Спортлайф, де йому було повідомлено, що питання укладання договорів або повернення коштів слід вирішувати з особою, кому вони були перераховані. Оскільки договори про надання спортивних послуг з ним не було укладено, послуги йому не надані, а кошти ним сплачено, він бажає їх повернути, через що змушений звернутись до суду.

Ухвалою від 04.05.2022 року відкрито провадження з проведенням в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 36).

19.10.2022 року від представника позивача надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фіт-Групп» грошові кошти (а.с. 75-77).

Ухвалами від 19.10.2022 року прийнято заяву представника позивача - Куренного С.В. про доповнення позовних вимог, залучено до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ «Фіт-Групп» (вул. Маршала Конєва, 8, м. Київ, 03191), зобов`язано позивача направити співвідповідачу ТОВ «Фіт-Групп» копію позовної заяви із додатками, не пізніше ніж через п`ять днів після отримання ухвали, зобов`язано ТОВ «Фіт-Групп» надати належним чином засвідчену копію договору, укладеного у 2019 році між ОСОБА_1 та ТОВ ТОВ «Фіт-Групп» на надання спортивно-оздоровчих послуг, зобов`язано ФОП ОСОБА_2 надати копію договору, укладеного у 2019 році між ОСОБА_1 та ТОВ «Фіт-Групп» на надання спортивно-оздоровчих послуг та копії документів, які опосередковували повідомлення ТОВ «Фіт-Групп» ФОП ОСОБА_2 про укладення означеного договору з ОСОБА_1 , відкладено судовий розгляд цивільної справи на 23.01.2023 року (а.с. 84-87).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем - ФОП ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому остання проти позову заперечила за його безпідставністю, вказавши, що є неналежним відповідачем з огляду на те, що послуг позивачу не надавала, а лише працювала з ТОВ «Фіт-Групп» на підставі Агентського договору № А-139-1 від 01.08.2019 року, відповідно до умов якого на підставі укладених Товариством з клієнтами договорів, приймала оплату грошових коштів та здійснювала продаж спортивно-оздоровчих послуг. дійсно, позивач сплатив кошти у розмірі 27 600,00 грн. 04.10.2019 року, які того ж дня були нею перераховані ТОВ «Фіт-Групп» (а.с. 49-68).

Відповідачем - ТОВ «Фіт-Групп» подало відзив на позов, в якому проти позову категорично заперечило, посилаючись на те, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фіт-Групп» був укладений Агентський договір № А-139-1 від 01.08.2019 року.

Агентський договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а саме: глави 68 «Доручення» ЦК України № 435-IV від16.01.2003 року та глави 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання ГК України № 436-IV від 16.01.2003року, тому сплата позивачем грошових коштів ФОП, який діяв від імені та в інтересах Товариства на умовах Агентського договору, є правомірною.

Щодо оплати вартості послуг за умовами договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг укладених між Товариством та Позивачем зазначило, що відповідно до умов Агентського договору, ФОП ОСОБА_2 виступала комерційним агентом Товариства у процесі забезпечення прийняття оплати грошових коштів за послуги Товариства відповідно до умов укладених між Товариством та позивачем договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг від 04.10.2019 року, що були укладені між Товариством та позивачем.

Вказало, що позивачем було укладено 04.10.2019 року чотири договори, проведена їх оплата. Проте, подати вказані документи Товариство надати не може через їх знищення внаслідок пожежі в ТРЦ Ретровіль.

Проте, вказало, що кошти були перераховані ФОП товариству, спортивний клуб було відчинено 15.08.2020 року, клубні картки позивача були активовані, проте, протягом строку дії договору позивач не з`явився до клубу. Тому, жодних порушень прав позивача Товариством не допущено.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с. 80-83).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами, за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2019 року між ТОВ «Фіт-Групп» та ФОП ОСОБА_2 укладено агентський договір № А-139-1, відповідно до умов якого комерційний агент зобов`язується від імені та за рахунок принципала здійснювати продаж спортивно-оздоровчих послуг фізичним та юридичним особам по цінах, в обсягах та на умовах, визначених принципалом, а також приймати кошти від них на підставі договорів, що укладаються принципалом та споживачами (а.с. 38-60, 61).

Судом встановлено та визнано сторонами у справі, що 04.10.2019 року позивачем здійснено сплату на рахунок ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 27 600,00 грн. у якості передплати за спортивно-оздоровчі послуги у Спортлайф у ТРЦ Ретровіль, що надаватимуться ТОВ «Фіт-Групп» (а.с. 13-18).

Згідно акту від 31.10.2019 року виконаних робіт (послуг), складеного ТОВ «Фіт-Групп» та ФОП ОСОБА_2 , згідно з Агентським договором № А-139-1 від 01.08.2019 року винагорода за період з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року, повіреним було прийнято від клієнтів та перераховано на розрахунковий рахунок довірителя суми грошових коштів за договорами про надання спортивно-оздоровчих послуг згідно переліку, на загальну суму 632 395,00 грн., сума винагороди - 18 971,85 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку. Встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Так протиправна поведінка Відповідача-1 полягає у ненаданні позивачам до моменту укладання договору про надання спортивно-оздоровчих послуг необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, зокрема інформації щодо діяльності фітнес-клубу «Спорт Лайф», його агентів, які мають право представляти його інтереси, надавати послуги у зазначеному фітнес-клубі, їх кваліфікації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ст. 21 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

За правилами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «…у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послуг, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України)

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Слід зазначити, що у випадку, якщо між сторонами не укладено правочину у письмовій формі, одна зі сторін заперечує факт його укладання, то сторона, яка прагне довести факт вчинення правочину (угоди), може це зробити за допомогою письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (постанова Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 306/3189/14-ц).

В ході розгляду справи судом встановлено, що договір про надання спортивно-оздоровчих послуг у письмовій формі між сторонами не укладено, позивач заперечує факт укладення такого договору, відповідачі наполягають на його укладенні у письмовій формі, проте, доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України суду не надали.

Пожежа в ТРЦ Ретровіль внаслідок збройної агресії російської федерації є звичайно поважною причиною, однак, стороною відповідачів не надало будь-яких інших доказів на підтвердження факту укладення такого договору з позивачем.

Посилання відповідача ТОВ «Фіт-Групп» на те, що договори позивачем були укладені в інтересах третіх осіб також не підтверджені жодними доказами, так само як і посилання на видачу клубних карток та неотримання позивачем послуг з власної ініціативи (не з`явився до клубу).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень. Надані Товариством зразки договору та умов Загальних клубних правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позивачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тому, з наявних у справі матеріалів, на думку суду, не вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фіт-Групп» дійсно існували договірні відносини.

Крім того, Товариством не надано доказів укладення договорів з позивачем та видача клубних карток в інтересах третіх осіб, так само як і не підтверджено належними та допустимими доказами факту перерахування ФОП ОСОБА_2 на користь Товариства сплачених саме позивачем 27 600,00 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачі своїми процесуальними правами не скористались та не надали доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань.

Тому, враховуючи, що кошти позивачем були сплачені, а послуги надані так і не були, суд надходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення на його користь 27 600,00 грн., проте, вважає, що вказані грошові кошти не підлягають солідарному стягненню, а підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_2 як особи, якій грошові кошти були сплачені й не перераховані останньою на користь принципала.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Так, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідачами вказані розрахунки не заперечувались та не спростовані відповідними контррозрахунками.

Щодо компенсації витрат відповідача на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12.02.2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01.09.2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною та існує на час вирішення вказаного процесуального питання судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як на підтвердження витрат на правову допомогу додано до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 14.01.2022 року, перелік послуг до договору, акт приймання-передачі від 19.01.2022 року на суму 5600,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Таким чином, суд надходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, на підставі, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів (авансу) - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 27600,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення боргу у розмірі 4471,11 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят одна гривня 11 копійок).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 1971,32 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна гривня 32 копійки).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіт-Групп», код ЄДРПОУ 39860061, адреса: вул. Маршала Конєва, 8, м. Київ, 03191.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко