Постанова

від 21.02.2023 по справі 520/4502/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4217/23

Справа № 520/4502/14-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кутурланова О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Приходько Л.А.,

секретар судового засідання Виходець А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси у складі судді Огренич І.В. від 12 вересня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,

ВСТАНОВИВ:

У березні2022року ОСОБА_1 звернулася досуду іззаявою провизнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ТОВ «ОТП «Факторинг Україна», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.

В обґрунтуваннязаяви зазначила,що на виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.01.2016 року у справі № 520/4502/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, 23.06.2016 року судом видано виконавчий лист. На підставі вказаного виконавчого листа Южненським міським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 51578965, а 28.06.2018 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.7.ч.1.ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому, 28.02.2019 року Київським районним судом м.Одеси безпідставно видано стягувачу дублікат виконавчого листа по справі № 520/4502/14-ц, так як він не подавав заяви про видачу дублікату виконавчого листа та не сплачував судовий збір за видачу дублікату виконавчого листа.

Посилаючись на те, що виконавчий лист у справі № 520/4502/14-ц від 28.02.2019 року видано помилково, просила суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суди, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року скасувати та постановити нову, якою визнати виконавчий лист, виданий Київським районним судом м.Одеси від 28.02.2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу у порядку, визначеному ст.360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що 28 лютого 2019 року видано дублікат виконавчого листа, оскільки вказаний виконавчий лист видано на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.01.2016 року, яке щодо ОСОБА_1 набрало чинності після перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції 11 жовтня 2018 року. Оскільки ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 січня 2016 року не виконано, тому виконавчий лист підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

-коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

-пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин:

- помилковість видачі виконавчого листа;

- боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився;

-обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегіїсуддів судовоїпалати уцивільних справахапеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 042 693,77 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

23 червня 2016 року на виконання вищевказаного рішення, яке набрало чинності 20.04.2016 року, видано виконавчий лист.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року таухвалу колегіїсуддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20 листопада 2017 року узадоволенні позовних вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано Договір поруки №SR 500/191/2006 від 23 листопада 2006 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 припиненим з 25 березня 2008 року.

28 червня 2018 року виконавчий лист, що видано 23 червня 2016 року повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з рішенням Київського районного суду від 11 січня 2016 року, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 січня 2016 року залишено без змін.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 січня 2016 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

28 лютого 2019 року за заявою стягувача видано виконавчий лист на виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.01.2016 року, яке набрало чинності щодо ОСОБА_1 11 жовтня 2018 року.

За положеннямист.273ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Приймаючи до уваги, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.01.20216 року оскаржено ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції, за результатами його перегляду ухвалено постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін, тому рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.01.20216 року набрало законної сили щодо ОСОБА_1 саме 11.10.2018 року (дата ухвалення постанови Одеським апеляційним судом), про що й було у ньому зазначено.

Матеріалами справи встановлено, що виконавчий лист видано на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та яке в подальшому не скасовувалося.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження заявниці про помилкову видачу дублікату виконавчого листа є безпідставним, не грунтується на наявних у справі доказах та спростовується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до незгоди заявниці з оскаржуваною ухвалою та не є підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інших доводів, які б давали підстави вважати, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2023 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.О. Бездрабко

Л.А. Приходько