Рішення

від 20.03.2023 по справі 522/20933/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20933/21

Провадження № 2/522/2609/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20березня 2023року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Шумило М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Дніпрі, Релігійної організації «Релігійна громада Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Вінниці, про визнання недійсними рішень, скасування наказу про звільнення з посади пастора, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

С. Машевські звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, в якому, з урахуванням неодноразових заяв про зміну предмету позову, просив: визнати недійсними рішення, оформлені Протоколом № 31/10 від 30 жовтня 2020 року Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066); визнати недійсним статут Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066), затверджений Протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року; скасувати Наказ Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) № 01/05/21 від 13 травня 2021р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади Єпископа Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді Єпископа Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066); скасувати Наказ Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) № 01/08/21 від 03 серпня 2021р. «Про зміни в організації праці» в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон; визнати недійсними рішення, оформлені Протоколом засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 14 від 03 серпня 2021р. в частині: погодження звільнення ОСОБА_1 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників; доручення Єпископу П. Шварцу затвердити штатний розпис Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» у запропонованій редакції; доручення Єпископу П. Шварцу винести Наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису; поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця; стягнути з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади Єпископа Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в сумі 90 270,32 грн.; стягнути з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця в сумі 64 462,86 грн.; стягнути з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 гривень; стягнути з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) всі судові витрати; допустити негайне виконання рішення в частині присудження Позивачеві виплати заробітної плати за один місяць і поновлення його на посадах Єпископа та пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення, оформлені Протоколом Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року були прийняті неповноважним складом Синоду, за відсутності кворуму, з грубими порушеннями вимог статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України. Нова редакція статуту відповідача, затверджена Протоколом Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року, за твердженнями позивача, не відповідає вимогам Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI, оскільки містить дискримінаційні положення щодо особи, яка може займати посаду Єпископа. Також ОСОБА_2 в обґрунтування позову в частині вимог, що стосуються звільнення його з посади пастора, заявляє про неотримання погодження громад на його звільнення, невиконання роботодавцем вимог КЗпП щодо завчасного повідомлення працівника про заплановані зміни в організації виробництва і праці, а також порушення його переважного права на залишення на посаді.

24.02.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині вимог про: визнання недійсним рішення, оформленого Протоколом засідання синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України № 31/10 від 30 жовтня 2020 року; визнання недійсним Статуту Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», затвердженого Протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України № 31/10 від 30 жовтня 2020 року; скасування Наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади ОСОБА_3 ; поновлення ОСОБА_2 на посаді Єпископа.

06.04.2022 року представник відповідача подав до суду відзив в частині вимог щодо звільнення пастора.

23.05.2022 року представником позивача до суду надано заперечення проти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку будь-якого судочинства, заяву про зміну предмета позову та відповідь на відзив.

19.07.2022 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача до клопотання про закриття провадження в частині та його уточнення з урахуванням якого представник відповідача просив закрити провадження у справі в частині вимог про: визнання недійсними рішень, оформлених Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 30 жовтня 2020 року Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України»; визнання недійсним Статуту Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066), затвердженого Протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України № 31/10 від 31 жовтня 2020 року; скасування Наказу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) № 01/05/21 від 13 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України; поновлення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066); стягнення з Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) в сумі 79906, 96 грн.

19.07.2022 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

19.07.2022 року до суду надійшла заява представника відповідача про відвід головуючої по справі судді Шенцевої О.П., яка обґрунтована тим, що дії судді по розгляду справи викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, оскільки суддя брала участь у розгляді справи № 522/21829/18.

Ухвалою суду від 26.07.2022 року заяву представника Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про відвід головуючої судді по справі було передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Шенцевої О.П.

26.07.2022 року представник відповідача подав суду додаткові пояснення до клопотання про закриття провадження в частині.

Ухвалою судді Шестакової Я.В. від 27.07.2022 року в задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Шенцевої О.П. по цивільній справі № 522/20933/21 було відмовлено.

12.09.2022 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 13 вересня 2022р. клопотання представника Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про закриття провадження у справі в частині вимог було задоволено: закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень, оформлених Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 30 жовтня 2020 року Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», визнання недійсним Статуту Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066), затвердженого Протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України № 31/10 від 31 жовтня 2020 року, скасування Наказу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) № 01/05/21 від 13 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, поновлення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066), стягнення з Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади Єпископа Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) в сумі 90270, 32 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; роз`яснено позивачу, що вимоги в цій частині не підлягають розгляду в судовому порядку.

Цією ж ухвалою суд прийняв заяву представника позивача про збільшення позовних вимог в частині вимог за позовом ОСОБА_2 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066), треті особи: Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», Релігійна громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м.Дніпрі, Релігійна організація «Релігійна громада Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Вінниці про скасування наказу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) № 01/08/21 від 03.08.2021 року «Про зміни в організації праці» в частині звільнення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади пастора Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон, визнання недійсними рішень, оформлених Протоколом засідання Синодального комітету Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» № 14 від 03.08.2021 року в частині: погодження звільнення ОСОБА_2 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників; доручення затвердити штатний розпис Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» у запропонованій редакції; доручення винести наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису; поновлення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді пастора Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон; стягнення з Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади пастора Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон в сумі 64 462,86 грн.; стягнення з Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 гривень.

Також судом було закрито підготовче провадження по справі з призначенням її до судового розгляду на 26 жовтня 2022 року о 15 год. 45 хв.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав,просив його задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього закону.

За змістом статті 13 зазначеного Закону, релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

До 13 травня 2021 року Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України здійснювало свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого в новій редакції Державним департаментом у справах релігій згідно наказу № 6 від 15.12.2005р.

Відповідно до п. 1.1. статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, Єпископат є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідують своє членство в НЄЛЦУ в дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний статут НЄЛЦУ.

Пунктом 1.2. вказаного статуту передбачено, що громада є головним елементом у структурі усієї Церкви України.

Згідно з п. 4.8. статуту відповідача, Єпископ має повноваження, зокрема, наймати та звільняти штатних фахівців канцелярії (у межах затвердженого Церковним керівництвом штатного розкладу).

Пункт 4.16. статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України передбачає, що права та обов`язки співробітників Церкви регламентуються посадовими інструкціями та штатним розкладом, затвердженим Церковним керівництвом (синодальним комітетом), але у будь-якому разі вони повинні відповідати вимогам чинного Трудового Законодавства України, зокрема з питань додержання режиму праці та відпочинку, відповідної матеріальної винагороди та соціально-пенсійного забезпечення працюючих.

Протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 31/10 від 31 жовтня 2020 року було затверджено статут Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» в діючій редакції, який, загалом, містить аналогічні положення.

Так, п. 1.1. статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в діючій редакції передбачено, що Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю НЄЛЦУ та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідають своє членство в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний статут НЄЛЦУ.

Відповідно до п. 1.2. статуту, кожна окрема громада у складі Церковного Управління є самостійною юридичною особою з моменту її державної реєстрації. Громада також є головним елементом у структурі НЄЛЦУ. Учасники Церковного Управління також мають статус повноправних членів НЄЛЦУ.

Синод є вищим органом управління НЄЛЦУ, в якому представлені усі релігійні громади учасники Церковного Управління за квотою: всі пастори (або проповідники, виконуючі обов`язки пасторів) та по одному представнику (від кожних початкових 100 конфірмованих членів) кожної громади НЄЛЦУ (п. 3.3. статуту).

Між засіданнями Синоду функціонує та вирішує усі поточні канонічні та деякі адміністративні питання щодо керівництва НЄЛЦУ Президія Синоду разом з Єпископом, які складають Синодальний комітет НЄЛЦУ(п. 3.4. статуту).

Синодальний комітет збирається на свої засідання не рідше ніж раз у два місяці (п. 3.4.1. статуту).

Згідно п. 3.4.2.-3.4.3. статуту НЄЛЦУ, Синодальний комітет готує наступні засідання Синоду та здійснює підготовку нових виборів складу Синоду наступного скликання у громадах, а також вирішує поточні церковні канонічні питання, зокрема має відповідальність за додержання літургійних порядків всіма церковними громадами НЄЛЦУ, здійснює координацію церковної діяльності для сприяння єдності НЄЛЦУ, координує дияконічну діяльність у громадах шляхом створення нових можливостей для неї, розробки нових напрямків та програм, встановлення вимог для ординації священнослужителів, а також для введення на посаду органістів, регентів хору, дияконів та інших духовних та церковних служителів.

У відповідності з наданими повноваженнями Синодальний комітет вирішує також інші доручення Синоду, які стосуються інтересів і сфери діяльності НЄЛЦУ, а також бере участь у складенні бюджету та розробленні штатного розкладу Церковного Управління, розглядає складений Церковним Управлінням або ж безпосередньо складає проект бюджету Церковного Управління з метою подальшого надання його Синоду для обговорення та приймає рішення про безоплатне набуття, використання, придбання та відчуження власності Церковного Управління, крім земельних ділянок та нерухомості, оскільки таке рішення приймається Синодом (за виключенням випадків прийняття Церковним Управлінням нерухомого майна в дар таке рішення приймається Синодальним комітетом).

Пунктом 3.6.2. статуту відповідача передбачено, що єпископ має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Синодального комітету і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з канонічним правом, якщо це є передбачено цим.

Відповідно до наказу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 020120/1 від 02 січня 2020р. ОСОБА_1 було призначено на посаду пастора громад НЄЛЦУ в містах: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця з 3 січня 2020 року.

12 липня 2021 року відбулося засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України», на якому було прийнято рішення про затвердження нового штатного розпису, яким було додано до існуючого штатного розпису низку посад та доручено Єпископу НЄЛЦУ видати відповідний наказ.

Цього ж дня, 12 липня 2021р. на виконання вищевказаного рішення Синодального комітету Єпископом П. Шварцом було прийнято наказ № 05/1/07/21 «Про затвердження штатного розпису» (том ІІ; арк. справи 52).

03 серпня 2021р. відбулось чергове засідання Синодального комітету відповідача.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Протоколу № 14 засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» від 03 серпня 2021 року, членами Синодального комітету було прийнято рішення: погодити звільнення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 з посад пасторів у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників; доручити Єпископу П. Шварцу затвердити штатний розпис Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» у запропонованій редакції; доручити Єпископу П. Шварцу винести відповідний Наказ про зміни в організації праці та звільнення низки працівників НЄЛЦУ із займаних посад відповідно до нового штатного розпису.

03 серпня 2021р. ОСОБА_6 на виконання рішень Синодального комітету, оформлених протоколом № 14 від 03 серпня 2021р., було прийнято наказ «Про зміни в організації праці» № 01/08/21, яким на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 05 жовтня 2021р. було звільнено цілий ряд працівників відповідача, серед яких і позивач ОСОБА_2 (том ІІ; арк. справи 59).

05 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримав від банку повідомлення щодо надходження коштів на його поточний рахунок з коментарем наступного змісту: «Переказ коштів-вихідна допомога при звільненні».

Таким чином, між сторонами встановились трудові правовідносини, які регулюються законодавством України про працю, а також статутними документами відповідача.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, тобто на 03 серпня 2021р.), трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу регламентовано ст. 40 КЗпП України. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. В ході об`єктивного та всебічного судового розгляду встановлено, що оскаржуваний наказ № 01/08/21 від 03 серпня 2021р. було прийнято безпосередньо на підставі рішень Синодального комітету, оформлених протоколом № 14 від 03 серпня 2021р. Витяг з зазначеного протоколу містить більш розгорнуте, порівняно з наказом № 01/08/21 від 03 серпня 2021р., обґрунтування мотивів і підстав скорочення штатної чисельності працівників.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 провизнання недійснимирішень,оформлених протоколомзасідання Синодальногокомітету Релігійноїорганізації «ЦерковнеУправління (Єпископат)Німецької Євангелічно-лютеранськоїЦеркви України»№ 14від 03серпня 2021р.в частині: погодження звільнення ОСОБА_1 з посадипастора узв`язку зізмінами ворганізації праці,а самескороченням штатноїчисельності працівників; доручення ЄпископуП.Шварцу затвердитиштатний розписРелігійної організації«Церковне Управління(Єпископат)Німецької Євангелічно-лютеранськоїЦеркви України»у запропонованійредакції; доручення Єпископу П. Шварцу винести Наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису, суд виходить з наступного.

Позивач був працівником Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (пастором), на якого відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» поширюються норми трудового законодавства, а отже, оцінка правомірності зазначених рішень не становитиме втручання суду у діяльність релігійної організації (аналогічні висновки було викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 212/3829/15-ц (провадження № 61-24123св18).

Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи зміст тих змін в організації виробництва і праці, що стали підставою для звільнення позивача, суд, насамперед, звертає увагу на те, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що трапилося з двома штатними одиницями: «пастор громади с. Петродолинське, с. Новоградівка» та «пастор громади м. Харків», які були включені до штатного розпису відповідача згідно наказу № 05/1/07/21 від 12 липня 2021р. Так, якби зазначені посади були скорочені разом з іншими, працівники, які їх займали, мали б бути повідомлені про подальше звільнення як інші працівники, посади яких підлягали скороченню. Однак, в Переліку працівників, які підлягають звільненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, який є додатком 2 до Протоколу № 14 засідання Синодального комітету від 03 серпня 2021р., (т. ІІ; арк. справи 58) відповідні відомості відсутні.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Таким чином, переважне право залишитися на роботі мають передусім ті працівники, які мають вищу кваліфікацію та продуктивність праці. Процедура оцінки кваліфікації та продуктивності праці в законодавстві не деталізована. Верховний Суд у постанові від 08.07.2022 року у справі № 359/8303/20 зазначив, що продуктивність праці та кваліфікацію працівника слід оцінювати окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 286/1076/20 наведено висновок, згідно якого для визначення працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці використовують ознаки, які сукупно характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Втім, ні разом з відзивом на позовну заяву, ні в подальшому відповідач не надав до суду матеріали порівняння кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_7 і звільнених працівників. Тривалий безперервний стаж роботи вказаного працівника, який став однією з підстав залишення його на посаді, також не знайшов свого підтвердження у вигляді будь-яких письмових доказів.

При цьому, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника при оспорюванні такої покладається саме на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд вважає недоречними посилання відповідача на п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, відповідно до якого перестановка (перегрупування) працівників і переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, зі звільненням з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, є правом роботодавця і суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки/перегрупування.

Спір, що розглядається судом в межах даної справи, не пов`язаний з оцінкою правомірності переведення, перестановки чи перегрупування працівників відповідача. Позивач обґрунтовує незаконність свого звільнення, зокрема, порушенням його переважного права на залишення на роботі та неправильною оцінкою його продуктивності праці та кваліфікації в порівнянні з іншими працівниками, тобто порушенням ст. 42 КЗпП України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Протоколу № 12 від 12 липня 2021р. працівникам Церкви, в тому числі пасторам (не виключаючи й В. Целінко), було запропоновано з`явитись на співбесіди з метою визначення продуктивності та кваліфікації й можливої подальшої роботи в НЄЛЦУ (том ІІ; арк. справи 49-50). Витяг з Протоколу № 14 від 03 серпня 2021р. містить висновки саме про переважне право В. Целінко на залишення на посаді пастора, зокрема, з огляду на тривалий безперервний стаж роботи в організації (том ІІ; арк. справи 54-56), що є безпосереднім предметом регулювання ст. 42 КЗпП України.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази дозволяють прийти до висновку, що Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» розглядала оскаржувані рішення про звільнення ОСОБА_2 та продовження служіння В. Целінко саме як результат застосування нею ст. 42 КЗпП України. Протилежні посилання відповідача позбавлені будь-якого доказового підґрунтя та розглядаються судом як елемент процесуальної стратегії відповідача.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020р. у справі № 560/796/17, за змістом статті 42 КЗпП України, коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення від 03 серпня 2021р. Синодальний комітет відповідача, в порушення ст. 42 КЗпП України, допустив скорочення працівників релігійної організації без об`єктивної оцінки (порівняння) їх продуктивності праці та кваліфікації. Посилання Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ про те, що на співбесіду для визначення продуктивності праці та кваліфікації з`явився лише ОСОБА_7 , а також доводи про ухилення ОСОБА_2 від спілкування з керівництвом відповідача, що начебто завадило роботодавцю отримати повну інформацію про кваліфікацію цього працівника, суд оцінює критично, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, але не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022р. у справі № 752/15719/20).

Суд також враховує внутрішню суперечливість позиції відповідача, який з одного боку, стверджує, що ОСОБА_8 та діючий на 03 серпня 2021р. склад Синодального комітету були обрані ще у 2019р., тобто за два роки до звільнення позивача, а з іншого заявляє про відсутність у них інформації про продуктивність праці та кваліфікацію працівників релігійної організації, в т.ч. ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3.6.2. статуту Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» в редакції 2020р., єпископ має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Синодального комітету і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з канонічним правом, якщо це є передбачено цим. Аналогічне правило до 13 травня 2021р. (дати державної реєстрації діючої редакції статуту відповідача) було передбачене в п. 4.8. попередньої редакції статуту організації.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про те, що процедура звільнення пасторів передбачає необхідність: 1) отримання погодження церковної громади або регіонального церковного округу; 2) ухвалення відповідного рішення Синодальним комітетом. Ці доводи повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 645/5525/16-ц (провадження № 61-26489св18).

Відповідно до мотивувальної частини зазначеної постанови, статут НЄЛЦУ є частиною внутрішньоцерковного канонічного права, тому, приймаючи рішення про звільнення особи з посади пастора церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України у громаді м. Харкова церковне керівництво (синодальний комітет) і Єпископ НЄЛЦУ повинні були дотримуватися вимог п. 4.8 Статуту НЄЛЦУ і погодити це звільнення з громадою "Святого Вознесіння" м. Харкова.

Згідно встановлених обставин справи, громади м. Одеса, м. Дніпро та м. Херсон, в яких С. Машевські здійснював своє служіння, не погоджували його звільнення. (том ІІ; арк. справи 184-186).

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність необхідності отримувати погодження громад м. Одеси, Херсону, Дніпра та Вінниці на звільнення їх пасторів, оскільки це не передбачено статутами зазначених громад, а також зауваження відповідача згідно яких правова позиція, викладена у справі № 645/5525/16-ц не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки правовідносини у тій справі стосувалися іншої громади, а саме: Релігійної громади «Святого Вознесіння» Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, з огляду на наступне.

Судом досліджено статутні документи вказаних вище громад (том ІІ; арк. справи 79-109; 118-128; 178-183) та встановлено, що статут Релігійної громади «Святого Вознесіння» Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, так само як і статути інших громад не регулює питання надання погодження на звільнення пастора. До того ж, С. Машевські був працівником Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, а не громад м. Одеси, Херсону, Дніпра та Вінниці, тому перевіряючи дотримання процедури його звільнення, необхідно керуватися саме статутом відповідача, а не громад, в яких позивач здійснював своє служіння.

Суд також приймає до уваги, що в іншій судовій справі (№ 916/40/22), яка перебуває у провадженні Господарського суду Одеської області, Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» займає позицію, згідно якої як призначення, так і звільнення пастора вимагає отримання погодження місцевої релігійної громади. Тобто, позиція відповідача у різних справах суттєво відрізняється, у зв`язку з чим суд не може вважати її постійною й послідовною (том ІІІ; арк. справи 161, 166).

Положення п. 4.5. та 4.6. статуту відповідача, згідно яких Єпископ наймає та звільняє співробітників Церковного Управління в межах затвердженого штатного розкладу не скасовують дію спеціального правила, передбаченого п. 3.6.2. статуту, яке передбачає необхідність отримання погодження громади на звільнення пастора. Тобто, затвердження нового штатного розпису релігійної організації не звільняє її керівника від необхідності виконувати вимоги статуту організації.

Встановлені вище порушення є достатньою підставою для висновку про протиправність рішень Синодального комітету в частині погодження звільнення ОСОБА_2 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці та доручення Єпископу П. Шварцу винести наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису.

Водночас, рішення Синодального комітету оформлені протоколом засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 14 від 03 серпня 2021р. в частині доручення Єпископу П. Шварцу затвердити штатний розпис Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» у запропонованій Синодальним комітетом редакції, на переконання суду, пов`язані з реалізацією органом управління відповідача його статутних повноважень і самі по собі не порушують права позивача, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як стверджує відповідач, на підставі наказу № 01/08/21 від 03 серпня 2021р. ним було складено для С. Машевські два попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації праці, які були направлені за двома адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , зі свого боку, заперечує факт надсилання та отримання ним будь-яких попереджень.

Дослідивши список згрупованих поштових відправлень (ф.103А), наданий Відповідачем, суд зазначає, що з нього неможливо встановити перелік та зміст вкладень у відповідні поштові конверти.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Однак, описи вкладення від 04 серпня 2021р. (том ІІ;арк.справи 70,72)не містять вказівки на номер відправлення, яке вони супроводжували, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом як належний доказ виконання роботодавцем вимог ст. 49-2 КЗпП України.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги викладені вище висновки суду про незаконність рішень Синодального комітету в частині погодження звільнення ОСОБА_2 з посади пастора та доручення ОСОБА_9 . Шварцу винести наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису, вимоги позивача про скасування наказу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 01/08/21 від 03 серпня 2021р. «Про зміни в організації праці» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади пастора в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон також підлягають задоволенню.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно наказу № 01/08/21 від 03 серпня 2021 року позивача було звільнено з посади пастора громад м. Одеса, м. Дніпро, м. Вінниця, м. Херсон з 05 жовтня 2021 року.

Отже, середню заробітну плату необхідно обчислювати виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто за серпень та вересень 2021 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Нормами абз.3 п.2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. (абз.3 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) № 1 від 04.04.2022р. (том ІІ; арк. справи 78), заробітна плата ОСОБА_2 на посаді пастора у серпні та вересні 2021р. становила 6000,00 грн. на місяць.

При цьому, у серпні 2021р. був 21 робочий день, а у вересні 22. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: (6 000,00 грн. + 6 000,00 грн.) / (21+22) = 279,06 грн.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 09 вересня 2022 року позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за період з дати звільнення (05 жовтня 2021р.) по 13 вересня 2022р., тобто за 231 робочий день.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 становитиме: 279,06 грн.*231 робочий день, тобто 64 462,86 грн.

Згідно статей23,1167 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Статтею 1167ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Застосування принципу презумпції моральної шкоди не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл обов`язків доказування, встановлене частиною 1статті 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Як зазначено в пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

За приписами вищенаведених норм матеріального права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду - це правопорушення, до складу якого входять: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв`язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду.

Доводи позивача суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача, Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України», до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

За змістом ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У зв`язку з наведеним суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон, а також в частині стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 4540 гривень (908*4 за чотири вимоги немайнового характеру + 908 за вимоги майнового характеру).

З врахуванням відмови суду у задоволенні позовних вимог про визнання рішення Синодального комітету, оформленого протоколом засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 14 від 03 серпня 2021р. в частині доручення Єпископу П. Шварцу затвердити штатний розпис Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» у запропонованій Синодальним комітетом редакції, стягнення моральної шкоди з відповідача, та неодноразовою зміною предмета позову, у зв`язку з задоволенням решти позову судовий збір у розмірі 908 * 2 = 1816 грн. має бути стягнуто з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Дніпрі, Релігійної організації «Релігійна громада Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Вінниці, про визнання недійсними рішень, скасування наказу про звільнення з посади пастора, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Скасувати НаказРелігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) № 01/08/21 від 03 серпня 2021р. «Про зміни в організації праці» в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон.

Визнати недійсними рішення, оформлені Протоколом засідання Синодального комітету Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» № 14 від 03 серпня 2021р. в частині: погодження звільнення ОСОБА_1 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників; доручення Єпископу П. Шварцу винести Наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон.

Стягнути з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон в сумі 64462,86 грн.

Стягнути з РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 1816 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді пастора Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (Код ЄДРПОУ 20955066) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21.03.2023 року.

Суддя

20.03.2023