Постанова

від 06.12.2023 по справі 522/20933/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5804/23

Справа № 522/20933/21

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представників апелянта - Р.О. «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ»: адвоката Сільченка С.О., та адвоката Карташова А.Г.,

представника ОСОБА_1 адвоката Сідорова Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну представника Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» адвоката Сільченка Сергія Олександровича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Дніпрі, Релігійної організації «Релігійна громада Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Вінниці, про визнання недійсними рішень, скасування наказу про звільнення з посади пастора, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

01.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» (далі РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ»), в якому, з урахуванням неодноразових заяв про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати недійсними рішення, оформлені Протоколом № 31/10 від 30 жовтня 2020 року РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ»;

- визнати недійсним статут РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», затверджений Протоколом засідання Синоду «Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року;

- скасувати Наказ РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 01/05/21 від 13 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади Єпископа РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Єпископа РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ»;

- скасувати Наказ РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 01/08/21 від 03 серпня 2021 року «Про зміни в організації праці», в частині звільнення ОСОБА_1 з посади пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон;

- визнати недійсними рішення, оформлені Протоколом засідання Синодального комітету РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 14 від 03 серпня 2021 року, в частині: погодження звільнення ОСОБА_1 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників;

- доручити ОСОБА_2 затвердити штатний розпис РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» у запропонованій редакції;

- доручити ОСОБА_2 винести Наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису; поновити ОСОБА_1 на посаді пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ в громадах міста: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця;

- стягнути з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади Єпископа РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в сумі 90 270,32 грн.;

- стягнути з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця в сумі 64 462,86 грн.;

- стягнути з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.;

- стягнути з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 всі судові витрати;

- допустити негайне виконання рішення, в частині присудження позивачеві ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць і поновлення його на посадах ОСОБА_3 та пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішення, оформлені Протоколом РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року були прийняті неповноважним складом Синоду, за відсутності кворуму, з грубими порушеннями вимог статуту Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Нова редакція статуту відповідача, затверджена Протоколом РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 31/10 від 30 жовтня 2020 року, за твердженнями позивача, не відповідає вимогамЗакону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI, оскільки містить дискримінаційні положення щодо особи, яка може займати посаду ОСОБА_3 .

Також ОСОБА_1 в обґрунтування позову, в частині вимог про звільнення його з посади пастора, заявляє про неотримання погодження громад на його звільнення, невиконання роботодавцем вимог КЗпП України щодо завчасного повідомлення працівника про заплановані зміни в організації виробництва і праці, а також порушення його переважного права на залишення на посаді (т.1, а.с.1-15, т.3, а.с.136-141).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано Наказ РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ»№ 01/08/21 від 03 серпня 2021 року «Про зміни в організації праці», в частині звільнення ОСОБА_1 з посади пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон.

Визнано недійсними рішення, оформлені Протоколом засідання Синодального комітету РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» № 14 від 03 серпня 2021року, в частині: погодження звільнення ОСОБА_1 з посади пастора у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме скороченням штатної чисельності працівників; доручення ОСОБА_2 винести Наказ про зміни в організації праці та звільнення ОСОБА_4 із займаної посади відповідно до нового штатного розпису.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон.

Стягнуто з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з його незаконним звільненням з посади пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон в сумі64 462,86 грн., а також судовий збір у розмірі 1816 грн.

Допущено негайне виконання рішення, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» в громадах міста: Одеса, Дніпро, Вінниця, Херсон та в частині стягненняз РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 000,00 грн.(т.4, а.с.6-19).

В апеляційній скарзі представник РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» адвокат Сільченко С.О. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.25-38).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сідоров Д.Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість (т.4, а.с.78-87).

До суду апеляційної інстанції представники Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», Релігійної громади «Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Дніпрі», Релігійної організації «Релігійна громада Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», Релігійної громади «Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Вінниці» не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у тому числі у зв`язку з відмовою отримати поштову кореспонденцію від суду, що відповідно до ч.9 ст. 130 ЦПК України вважається їх належним повідомленням (т.4, а.с.201-220).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково поставив під сумнів факт проведення змін в організації виробництва і праці, що стали підставою для звільнення позивача.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що підстава звільнення відповідача зазначена в наказі № 01/08/21 від 03.08.2021 р., що відповідає вимогам ст. 40 КЗпП України, яка містить таку підставу для припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця як скорочення штату працівників (т.2, а.с.59).

Вирішуючи питання про те, чи було проведено у відповідача фактичне скорочення штату, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Синодального комітету ЦУ НЕЛЦУ від 12.07.2021 р. (протокол № 12) ОСОБА_2 видано наказ № 05/1/07/21 «Про затвердження штатного розпису» (т.2, а.с.52). Цим наказом до штатного розпису РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» було додано низку посад з відповідним обґрунтуванням їх запровадження.

Крім того, рішенням Синодального комітету ЦУ НЕЛЦУ від 03.08.2021 р. (протокол № 14) було погоджено звільнення позивача ОСОБА_1 з посади пастора; доручено ОСОБА_2 затвердити новий штатний розпис ЦУ НЕЛЦУ; доручено ОСОБА_2 видати відповідний наказ про зміни в організації праці та звільнення низки працівників РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» із займаних посад відповідно до нового штатного розпису (т.2, а.с.54).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу (далі ГК) України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною 2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Що стосується питання щодо зміни в організації виробництва, слід зазначити, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» скорочення чисельності або штату працівників може бути одним з різновидів вдосконалення виробництва. При цьому скорочення чисельності та скорочення штату не тотожні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату?зменшення кількості або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому, одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд, викладеними в його постановах від 16.01.2018 р. у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св 17), від 06.02.2018 р. у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12.06.2019 р. у справі № 297/868/18 (провадження N 61-393св19), від 28.04.2021 р. у справі № 373/2133/17 (провадження N 61- 8393св20).

Натомість судпершої інстанції,аналізуючи рішення,оформлені Протоколомзасідання Синодальногокомітету РО«Церковне Управління(Єпископат)НЄЛЦУ» №14від 03.08.2021р.,вдався доаналізу доцільностіскорочення посадв штатномурозписі,в томучислі,яких відповідачне займаввзагалі.

Так, суд першої інстанції зазначив, що «з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що трапилося з двома штатними одиницями: «пастор громади с. Петродолинське, с. Новоградівка» та «пастор громади м. Харків», які були включені до штатного розпису відповідача згідно наказу № 05/1/07/21 від 12 липня 2021р. Так, якби зазначені посади були скорочені разом з іншими, працівники, які їх займали, мали б бути повідомлені про подальше звільнення як інші працівники, посади яких підлягали скороченню. Однак, в Переліку працівників, які підлягають звільненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, який є додатком 2до протоколу№ 14засідання Синодальногокомітету від03серпня 2021р..(т.2; арк. справи 58) відповідні відомості відсутні».

Проте судом першої інстанції не було враховано, що у новому штатному розписі, затвердженому 03.08.2021 р., ці посади відсутні.

Включення їх до штатного розпису згідно наказу № 05/1/07/21 від 12.07.2021 р. було зумовлено необхідністю виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на роботі. Надалі, в наступній редакції штатного розпису посади «пастор громади с. Петродолинське, с. Новоградівка» та «пастор громади м. Харків» були скорочені, так як на момент затвердження штатного розпису від 03.08.2021 р. П. Шварц обіймав посаду Єпископа, а О.Гросс - Президента Синоду РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», а тому потреби в існуванні вищевказаних посад не було і вони були скорочені.

Таким чином слід зазначити, що в межах повноважень, визначених пп. 3.4.3., п. 3.4., пп. 3.6.2. п. 3.6., 4.5 Статуту РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», на виконання рішення Синодального комітету РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», (протокол № 14 від 03.08.2021 р.) наказом Єпископа від 03.08.2023 р. було затверджено новий штатний розпис відповідача, який мав вступити в силу 05.10.2021 р.

Цей штатнийрозпис немістить посаду,яку обіймавпозивач ОСОБА_1 ,що свідчитьпро те,що у відповідача були наявними підстави для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Що стосується порівняння кваліфікації працівників РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» при прийнятті рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Разом зтим,слід зазначити,що вищевказанеправило враховуєтьсялише увипадку скороченняоднорідних професійчи посад, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 р. по справі № 577/256/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 р. по справі № 756/5243/17 висловлено правову позицію, що застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Також слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 01.10.2018 р. у справі № 569/1607/17-ц (провадження № 61-25068св18), лише роботодавець оперує достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

При цьому слід врахувати, що 13.05.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про зміну керівника Відповідача і змінено ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

За відсутності кадрової документації стосовно усіх пасторів, які підлягали звільненню за скороченням штатів, відповідач був змушений вдатися до організаційних заходів, спрямованих на встановлення їх кваліфікації та продуктивності праці. Зокрема усім працівникам, які підлягали скороченню, було запропоновано з`явитися для проведення співбесіди з метою з`ясування їх кваліфікації та продуктивності праці.

Однак, позивач ОСОБА_1 на зв`язок із роботодавцем так і не вийшов, уникаючи спілкування. Тому на підставі результатів співбесіди та аналізу наявної документації було зроблено висновок про переважне право на залишення на посаді пастора В. Целінко, що підтверджується протоколом № 14 від 03.08.2021 року ( т., а.с.)..

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 6 Розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила) керівник установи відповідає за збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, функціонування системи захисту документаційного фонду від незаконного доступу, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами. Порядок прийняття-передання документів (справ) у разі зміни керівника установи встановлений Розділом XV Правил, згідно якого під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_1 , як колишній керівник РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», незважаючи на неодноразові вимоги, документацію РО у встановленому порядку не передав, низка документів за фактичним місцезнаходженням організації не виявлена, її місцезнаходження на сьогоднішній день невідоме, матеріалами справи не спростовані.

Колегія суддівтакож вважаєза необхіднезазначити,що матеріалисправи містятьдокази поштовихвідправлень талистів,адресованих позивачевіяк колишньомуЄпископу зпроханням передатидокументацію законнообраному керівництвуРО «ЦерковнеУправління (Єпископат)НЄЛЦУ»,проте усіці листибуло проігноровано.Більше того,в усіхпроцесуальних документах,у т.ч.позовній заявіта інших,Позивач вказувавдля листуваннявласну адресуреєстрації,за якоюкореспонденцію неприймав, а з 20 липня 2021 року взагалі не мав нерухомості у власності.

З цих підстав, РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» була змушена опублікувати оголошення в газеті «Голос України» від 04.06.2021 р. № 104.

Зазначені обставини позбавили відповідача можливості вручення ОСОБА_1 будь-якої кореспонденції, у тому числі копії наказу про звільнення в порядку ст. 47 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 є поновлення на посаді пастора (громади м. Одеса, м. Дніпро, м. Вінниця, м, Херсон). Проте відповідач не мав можливості оцінити здібності та навички позивача як пастора на основі документів РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», які відсутні. Але загальну оцінку діяльності позивача в рамках служіння в РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» відповідач міг зробити, спираючись на об`єктивні докази, у тому числі матеріали судових справ за участю позивача.

В постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. по справі № 813/1220/16 вказано, що поняття «кваліфікація» включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами тощо. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовується ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконання покладених завдань та доручень тощо.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач здійснював переслідування та самоправне вигнання релігійних громад та священнослужителів з РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», що свідчить про низький рівень його кваліфікації, порівняно з особами, які здійснюють діяльність на посаді пастора в інших громадах, не спростовані, але і не підтверджені матеріалами справи.

Заявник апеляційної скарги зазначив, що про вищевказані обставини свідчить і той факт, що незважаючи на закріплені у Статуті РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» вимоги щодо об`єднання релігійних громад у дусі Преамбули та єдності усередині Церкви релігійні громади, в яких Позивач здійснював свою діяльність на посаді пастора (як це також вбачається з наданих суду офіційних листів), протиставляють себе більшості релігійних громад та відмовляються від духовного та іншого спілкування як з іншими громадами, так і з керівництвом Церкви. Схожу позицію займала і громада міста Вінниця, однак коли ОСОБА_4 припинив здійснювати у ній свою діяльність, вона приєдналася до більшості релігійних громад-учасників РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» та наразі перебуває із ними у злагоді.

Зазначені доводи також не спростовані матеріалами справи, рівно як і не підтверджені.

Разом з тим, доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивачу неодноразово надсилались листи із проханням передати офіційну документацію РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», а ОСОБА_1 такі вимоги ігнорує і по сьогоднішній день, оскільки у приміщеннях канцелярії та архіву не виявлено практично жодної актуальної документації з трудових питань, окрім трудових книжок та частини особових карток працівників (у тому числі і наданої позивачем документації), зокрема і щодо позивача, матеріалами справи не спростовані.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 р. у справі № 387/326/20 зазначив, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Що стосується своєчасного попередження позивача ОСОБА_1 про майбутнє звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається зі змісту попередження від 04.08.2021 р. позивача було повідомлено про скорочення штатної чисельності працівників РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та про звільнення ОСОБА_1 з посади пастора.

Також було вказано про неможливість запропонувати іншу роботу в релігійній організації у зв`язку з відсутністю вакантних посад та про виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Було вказано прохання завчасно звернутись до бухгалтерії РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» з метою актуалізації інформації про належні до виплати суми заробітної плати та компенсацій, з`явитись 05 жовтня 2021 року до адміністративної будівлі Церковного Управління за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення. Зазначено контактну особу та номер телефону, за яким можна звертатися у разі виникнення будь-яких питань (т,2 а.с.69).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що «дослідивши список згрупованих поштових відправлень (ф.103А), наданий Відповідачем, з нього неможливо встановити перелік та зміст вкладень у відповідні поштові конверти, а описи вкладення від 04 серпня 2021 р. (том II: арк. справи 70,72) не містять вказівки на номер відправлення, яке вони супроводжували, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом як належний доказ виконання роботодавцем вимог ст. 49-2 КЗпП України».

Однак, даний висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступні обставини.

Разом звідзивом напозовну заявувідповідач надавкопії повідомленьвід 04.08.2021року здоказами їхнаправлення позивачуза двомаадресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На підтвердження цього суду було надано:

список згрупованих поштових відправлень від 04 серпня 2021 року;

описи-вкладення до даного списку, що стосуються ОСОБА_4 ;

квитанцію про відправлення;

конверт з відміткою про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання від 20 серпня 2021 року поштового відправлення № 0505008283065.

Оскільки одне з таких повідомлень, яке було направлено поштовим відправленням № 0505008282808 на адресу: АДРЕСА_3 , відправнику не поверталося, що свідчить про те, що позивач його отримав.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, відповідачем виконано усі вимоги, встановлені ст.ст. 40, 42, 47, 49-2 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд послався в своєму рішенні на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 30.06.2021 р. у справі № 645/5525/16-ц. При цьому суд погодився з доводами Позивача, що процедура звільнення пасторів передбачає необхідність: 1) отримання погодження церковної громади або регіонального церковного округу; 2) ухвалення відповідного рішення Синодальним комітетом.

Однак вказаний висновок суду першої інстанції, як і відповідні твердження позивача спростовуються наступним.

Судом першої інстанції зазначено, відповідно до пп. 3.6.2. п. 3.6. та Статуту відповідача Єпископ має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Синодального комітету і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з канонічним правом, якщо це є передбачено ним.

В силу п. 4.5., 4.6. Статуту відповідача співробітників РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» наймає та звільняє Єпископ.

Оскільки не лише Статут Відповідача, але і статути релігійних громад, що входять до ЦУ РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ`НЕЛЦУ, є частиною канонічного права, вирішення питання про пасторське служіння в громаді має вирішуватися на основі статуту і громади, і НЕЛЦУ в цілому.

Колегія суддів вважає, що громада, в особі одного з керівних органів - Ради громади бере участь лише у призначенні пастора на служіння.

Такого висновкуколегія суддівдійшла,виходячи зтого,що відповідно до пп. 4.6.10. п. 4.6., п. 5.1., 5.2. Статуту Релігійної громади «Святого Апостола Іоанна Богослова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Херсон», затвердженого Загальними зборами від 09 квітня 2016 року, зареєстрованого Розпорядженням Голови Херсонської обласної державної адміністрації від 25 жовтня 2017 року № 795;

пп. 4.16.10. п. 4.16., 5.2. Статуту Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпрі, затвердженого Загальними зборами від 08 жовтня 2016 року Протокол № 2, зареєстрований Розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 16 травня 2017 року № Р-236/0/3-17;

пп. 4.15.10. п. 4.15., 5.2. Статуту Релігійної Організації «Німецька Євангелічно- Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», затв. Загальними зборами від 20 серпня 2017 року Протокол № 14, зареєстрованого Розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2017 року № 1175/А-2017;

п. 4.16.10 Статуту Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви України у м. Вінниці, затвердженого Загальними зборами від 18 грудня 2016 року (Протокол № 2), зареєстрованого Наказом Начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 476.

Іншими нормами Статутів відповідних громад не передбачено права громади, в особі керівних органів чи посадових осіб, приймати рішення про погодження/затвердження/схвалення звільнення з посади пастора, призначеного Єпископом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 3.6.2. п. 3.6. Статуту РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» Єпископ має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Синодального комітету і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з канонічним правом, якщо це є передбачено цим. Проте, як вбачається із статутів релігійних громад, що є Третіми особами по справі, відповідне погодження на звільнення пастора, що служить у цих громадах, ними не передбачене.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 працевлаштований у РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», враховуючи вищевказані положення пп. 3.6.2. п.3.6. Статуту РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», суд першої інстанції мав врахувати, що положеннями статутів вищевказаних релігійних громад не передбачено необхідність погодження звільнення пастора з посади.

При цьому, твердження суду про те, що статут громади м. Харкова також не містив положення про необхідність погодження звільнення пастора, зроблене без всебічного урахування обставин справи та наданих доказів.

Такого висновкуколегія суддівдійшла,виходячи зтого,що у випадкуз громадоюХаркова,її Статут,який бувпредметом розглядусправи №645/5525/16-ц,ніяким чиномне регламентувавпитання призначенняабо звільненняпастора.У справі№ 645/5525/16-цбуло застосованоп.4.8.Статуту РО«Церковне Управління(Єпископат)НЄЛЦУ»,оскільки статутгромади немістив жоднихположень прослужіння пастора, які б могли бути застосовані в якості канонічного права.

У свою чергу судом проігноровано той факт, що статути громад Одеси, Дніпра, Херсона та Вінниці містять ідентичні положення та зареєстровані вже після виникнення правовідносин, що мали місце у справі № 645/5525/16-ц, а саме у 2017 році.

Вказані Статути погоджені самим позивачем ОСОБА_1 , про що свідчать відмітки на них (т.2, а.с.80, 90, 100, 119).

Таким чином, судом не враховано, що позиція позивача ОСОБА_7 . Машевські у час, коли він очолював РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ», у справі № 645/5525/16-ц була повністю протилежною позиції у даній справі.

З цих міркувань цілком логічною видається його поведінка по погодженню саме такої редакції статутів, за яких відповідна позиція по звільненню пасторів без погодження з громадою знайшла своє відображення у нормах статутів третіх осіб по справі.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку про те, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Верховного Суду у справі № 645/5525/16-ц до правовідносин у справі № 522/20933/21, враховуючи, що зазначені справи за змістом правовідносин є відмінними.

Таким чином, хибним також є висновок суду першої інстанції про те, що «в іншій судовій справі (№ 916/40/22), яка перебуває у провадженні Господарського суду Одеської області, РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» займає позицію, згідно якої як призначення, так і звільнення пастора вимагає отримання погодження місцевої релігійної громади. Тобто, позиція відповідача у різних справах суттєво відрізняється, у зв`язку з чим суд не може вважати її постійною й послідовною».

Судом не враховано, що упродовж своєї діяльності ОСОБА_1 та його представники у судах, зокрема і у зазначеній справі постійно зазначали про втрату пасторами духовних прав та «позбавлення духовного сану» внаслідок їх звільнення з трудової посади.

В своючергу, РО «ЦерковнеУправління (Єпископат)НЄЛЦУ» підкерівництвом ОСОБА_2 постійнодекларує танаголошує увідносинах зпасторами тагромадами,що звільненняз трудовоїпосади означаєлише втратутрудових тасоціальних гарантійв НЄЛЦУ (отриманнязаробітної платиз бюджету Церковного Управління НЄЛЦУ, оплачувані відпустки, тощо).

Відповідна релігійна громада, в якій служить пастор, як окрема юридична особа бере на себе подальше матеріальне забезпечення пастора. Пастор може продовжувати служіння у громаді, яка може його працевлашгувати. У матеріалах справи наявні докази того, що громада м. Одеси відповідно до наказу № 120721 від 12.07.2021 р. «Про призначення пастора РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» працевлаштувала позивача у вказаній релігійній організації на посаді пастора з окладом у 6000 гривень.

Зважаючи на викладене, застосування у даній справі правової позиції у справі № 645/5525/16-ц не можна вважати релевантним, а твердження суду першої інстанції щодо «непослідовності позиції Відповідача» є неспроможним.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» адвоката Сільченка С.О. підлягає задоволенню, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року - скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у позові ОСОБА_1 .

Відповідно доч.ч.1,2ст.137ЦПКУкраїни витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» адвокат Сільченко С.О. ставить питання про стягнення з позивача судового збору у розмірі 12258,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог представником апелянта додано договір № 2022/12/01 від 19.12.2022 року та додаткову угоду до вказаного договору, укладеного між РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» та адвокатом Сільченком С.О. про надання правової допомоги, за надання якої апелянт має сплатити 20000,00 грн. Крім того, представником апелянта надано квитанцію про сплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. (т.4, а.с.42-54).

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Що стосується судового збору.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, РО «Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ» слід компенсувати за рахунок державного бюджету сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 12258,00 грн. (т.4, а.с.39).

Керуючись ст.ст.141, 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст.381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» адвоката Сільченка Сергія Олександровича задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову,якою узадоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійноїорганізації «ЦерковнеУправління (Єпископат)Німецької Євангелічно-лютеранськоїЦеркви України»,за участітретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Релігійної організації«Німецька Євангелічно-Лютеранськарелігійна громадаСвятого Павлав м.Одеса»,Релігійної громади«Святої КатериниНімецької Євангелічно-ЛютеранськоїЦеркви вм.Дніпрі»,Релігійної організації«Релігійна громадаСвятого АпостолаІоанна БогословаНімецької Євангелічно-ЛютеранськоїЦеркви вмісті Херсон»,Релігійної громадиНімецької Євангельсько-Лютеранськоїцеркви Україниу м.Вінниці»,про визнаннянедійсними рішень,скасування наказупро звільненняз посадипастора,поновлення напосаді,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу тавідшкодування моральноїшкоди,відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», код ЄДРПОУ 20955066, витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Компенсувати Релігійній організації, «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» код ЄДРПОУ 20955066, за рахунок державного бюджету витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 12258,00 грн. (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 15.12.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький