Постанова

від 22.03.2023 по справі 478/1577/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.03.23

22-ц/812/270/23

Справа № 487/1577/21 Головуючий у 1-й інстанції Сябренко І. П.

Провадження №22ц/812/270/23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 березня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Калашник А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданої від її імені

адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухваленого під головуванням судді Сябренко І. П. 21 грудня 2022 року о 14 год. 25 хв. у приміщенні суду в смт. Казанка Миколаївської області, із складенням його повного тексту 26 грудня 2022 року по справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 липня 2013 року між нею та відповідачем, шляхом його розірвання, та припинення права відповідача на оренду цієї ділянки.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,45 га, кадастровий номер 4823681900:05:000:0106, що розташована в межах території Дмитрівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

10 липня 2013 року позивачка уклала договір оренди землі з ОСОБА_2 строком на 20 років зі сплатою орендної плати у грошовому виразі в розмірі 3% від вартості грошової оцінки земельної ділянки у строк до 30 вересня чи 31 грудня, державна реєстрація права оренди за яким відбулася 18 липня 2013 року із вчиненням запису за №17865141.

В той же час, позивачка від відповідача орендну плату за 2018 2021 роки не отримала, внаслідок чого посилалась на такі обставини, які свідчать про систематичне невиконання орендарем свого обов`язку по виплаті орендної плати та просила про дострокове розірвання договору оренди, у зв`язку із суттєвим порушенням умов договору.

У запереченнях на позовну заяву відповідач вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вказував, що перед укладенням спірного договору оренди, у 2011 році також орендував земельну ділянку у позивачки за іншим договором, за яким сплатив орендну плату наперед до 2017 року. Однак, починаючи з 2018 року змушений сплачувати орендну плату поштовими переказами через небажання позивачки отримувати орендні платежі.

Зазначав, що відповідно до листа відділу у Казанківському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області станом на 1 січня 2018 року нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки по Дмитрівській сільській раді Казанківського району становить 25673 грн 79 коп., на підставі якої ним розрахована сума орендної плати 7278 грн 52 коп., яку він кожного року надсилав позивачці поштовим переводом, однак вона її не отримувала.

У відповіді на відзив позивачка, від імені якої діє представник, вказувала щодо процесуальних порушень допущених відповідачем під час подачи заперечень на позовну заяву та звертала увагу суду на те, що відповідачем не надано доказів надіслання поштового переказу у 2018 році.

Вказувала, що відповідач умисно не виплачує їй орендну плату, а надсилаючи поштові перекази невірно зазначає її прізвище, хоча обізнаний щодо правильного написання. Зазначала, що відсутність імені та прізвища отримувача, а також повної адреси унеможливлює ідентифікацію отримувача поштового переказу. Тому стверджувала, що її вина в неотриманні орендної плати відсутня та наявні усі підстави для задоволення її позову.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2022 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування оригіналів документів про сплату орендної плати.

11 липня 2022 року відповідачем надано оригінали 4 фіскальних чеків на переказ коштів на адресу позивачки.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2022 року задоволено клопотання відповідача та зобов`язано АТ «Укрпошта» надати оригінали 4 заяв на переказ готівки.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та вважав, що позивачкою не доведено вчинення орендарем умисних систематичних дій з невиконання умов договору, внаслідок чого відсутні підстави для дострокового розірвання договору оренди.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник - адвокат Задерецький В. А., посилалася на те, що постановлене судом рішення ґрунтується на припущеннях, без надання оцінки наданим доказам, а тому просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На думку апелянта суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність заборгованості з орендної плати, через той факт, що відповідачем вжито усіх можливих засобів для виконання обов`язку з її сплати, оскільки позивачкою орендна плата за договором не отримана.

Не враховано судом і збільшення нормативної грошової та експертної грошової оцінки вартості 1 га спірної земельної ділянки, яка надана нею до суду, з урахуванням якої орендна плата має більший розмір, ніж розрахована відповідачем. Це також свідчить про систематичну недоплату їй орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Посилалася на відповідну судову практику за аналогічними правовідносинами.

У відзиву на апеляційну скаргу відповідач вважав її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України (тут і далі в редакції закону станом на час укладення спірного договору) передача земельних ділянок що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції закону станом на час укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначається, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. При цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно положень статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

При вирішенні справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №015252, виданого 23 листопада 2005 року Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області належить земельна ділянка площею 9, 45 га із кадастровим номером 4823681900:05:000:0106, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с.5).

10 липня 2013 року позивачка уклала договір оренди землі з ОСОБА_2 строком на 20 років, за умовами якого орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю 3% від вартості грошової оцінки земельної ділянки в грошовій формі з можливістю сплати у натуральній чи відробітковій формі, у строк до 30 вересня чи 31 грудня, державна реєстрація права оренди за яким зареєстрована 18 липня 2013 року за записом №17865141 (т. 1 а.с.6-7).

Отже, сторони при укладенні договору оренди визначили розмір, форму і строки внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, який залежить від грошової оцінки землі.

Тому при вирахуванні розміру орендної плати у відповідності до положень Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 2 лютого 2002 року та замісту постанови КМУ від 3 березня 2004 року Про затвердження Типового договору оренди землі повинна застосовуватися виключно нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

За повідомленням відділу у Казанківському районі Головного управління Деоржгеокадастру у Миколаївській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 га ріллі по Дмитрівській сільській раді станом на 1 січня 2018 року складає 25673 грн 70коп. (т. 1 а.с.29). ЇЇ розмір враховано відповідачем та покладено у розрахунок орендної плати за договором, яка склала 7278 грн 52 коп. (т.1 а.с.24-25).

Суми орендної плати перераховані відповідачем на адресу позивачки поштовими переказами за фіскальними та службовими чеками: 22 листопада 2019 року сплата орендної плати за землю 9,45 га за 2018 рік в сумі 7279 грн; 17 грудня 2019 року орендна плата за 2019 рік в сумі 7279 грн; 10 листопада 2020 року - орендна плата за користування земельною ділянкою за 2020 рік в сумі 7279 грн; та 23 жовтня 2021 року за користування землею на правах оренди за 2021 рік в сумі 7300 грн ( т. 1. а.с.121-128).

Сторони у суді пояснили, що ухиляються від спілкування, кожний пояснюючи це своєю причиною та звинувачуючи в ухиленні іншу сторону договору. За цими обставинами відповідач обрав можливість належного виконання свого обов`язку за договором шляхом переказу грошових сум орендної плати на адресу позивачки, не маючи можливості його виконати в іншій спосіб.

Разом з тим, за повідомленням Миколаївської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» одержувачка за переказом, якою є позивачка, відмовилася від отримання грошових сум, надісланих їй в якості виплати орендної плати, після чого гроші за 3-ма переказами повернуті та виплачені відправнику, яким є відповідач, окрім переказу зробленого ним 10 жовтня 2020 року на суму 7279 грн, який відправником не отриманий, і тому надісланий до ІРД Києва на зберігання (т. 1 а.с.134-135).

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1 підтвердила факт відмови від отримання грошових переказів, які їй надсилалися орендарем, виходячи з того, що вважала суму орендної плати занадто малою.

Наведене підтверджується також формою 122, сформованої щодо переказів спрямованих « ОСОБА_1 » від відправника ОСОБА_2 , з якої вбачається, що перекази на суми 7279,00 грн, 7279 грн та 7300 грн виплачені відправнику з причини відмови одержувача від отримання переказу, а не з причини неможливості ідентифікації одержувача, як про це на початку розгляду справи вказував представник позивачки (т. 1. а.с.183-191).

Також згідно повідомлення Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» за результатом перевірки поштових переказів, отриманих від ОСОБА_2 , переказів на ім`я « ОСОБА_3 » не виявлено, що є підтвердженням того, що усі перекази направлені за чеком одержувачу «Возневій» спрямовувались саме позивачці по цій справі ОСОБА_1 (т.1. а.с.183-184).

За такого не є слушними посилання представника позивачки на неможливість врахування наданих відповідачем документів про здійснені перекази, в якості доказів про виконання ним обов`язку з виплати орендної плати, з огляду на помилку у прізвищі орендодавці та неправильність способу обраного орендарем для виплати орендної плати, та фактичне неотримання позивачкою орендної плати у грошовій формі. Ці доводи суперечать усім доказам, що містяться у матеріалах справи та належним чином досліджені судом першої інстанції, так як: по-перше, дані про позивачку, як отримувачку, мету переказу, як виплати орендної плати за використання землі за відповідний рік, підтверджено Миколаївською дирекцією акціонерного товариства «Укрпошта», якій надано право на здійснення таких послуг, як пересилання та видача грошей від однієї особи орендаря, до іншої особи-отримувача, яким є орендодавця. По-друге, факт відмови від отримання орендної плати в грошовому виразі підтверджено самою позивачкою.

На підставі наведеного, виходячи із належно досліджених письмових доказів та із застосуванням саме тих норм матеріального права, які повинні бути застосовані до правовідносин, які виникли між сторонами, судом першої інстанції зроблені правильні висновки, що вини орендаря у неотриманні орендодавицею своєчасно надісланої на її адресу орендної плати немає. Виплата орендної плати за 2018 рік здійснена відповідачем із запізненням строку, у зв`язку з ухиленням позивачки від її отримання, та не свідчить про систематичність порушення орендарем свого обов`язку за договором. Орендна плата за 2018-2021р.р. не отримана позивачкою зі своєї вини, у зв`язку з небажанням продовжувати орендні відносини з відповідачем за умовами, визначеними сторонами у договорі оренди від 10 липня 2013 року. Тому ОСОБА_1 не заявлено одночасно з вимогами про розірвання договору оренди і вимоги про стягнення орендної плати.

Позивачкою взагалі не наведене будь-якого розрахунку з орендної плати, який б підтверджував неправильність проведеного розрахунку відповідачем.

Твердження про безпідставність використання орендарем нормативно грошової оцінки землі за 2018 рік, не спростовано у належний спосіб з підтвердженням іншої оцінки за період 2018-2021р.р.. Надана нормативна грошова оцінка землі у розмірі 255854 грн 54 коп., замість 242617 грн 31 коп. (за 2018 рік), проведена 20 грудня 2022 року, а тому не може бути застосована до періоду 2018-2021рр. при вирахуванні орендної плати (т.1 а.с.243).

Не може бути підставою для донарахування орендної плати і проведена на замовлення позивачки оцінка ринкової вартості землі (т.1 а.с.226-227), яка по-перше, також проведена лише 22 листопада 2022 року, і по-друге, при її оцінці оцінювачем використовується більше показників та чинників, ніж при визначені нормативно грошової оцінки землі, з якої повинна вираховуватися орендна плата за нормативно-правовими актами.

Крім того ці доводи не були підставою для пред`явлення позовних вимог про розірвання договору оренди, а наведені тільки у змісті апеляційної скарги, на противагу висновкам суду з належного виконання свого обов`язку орендарем при здійсненні переказів орендної плати на адресу позивачки, та її ухилення від прийняття виконаного обов`язку, з огляду на положення частини 1 статті 527, статті 532 ЦК України.

У справі судом встановлено, що з моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем, на адресу якого заяв про виплату орендної плати за користування земельною ділянкою не у повному обсязі або про заборгованість за платежами, від позивачки не поступало, у позові про таке не зазначено, і у процесі розгляду судом першої інстанції такі обставини не встановлено.

За такого твердження представника позивачки у апеляційній скарзі щодо невідповідності мотивувальної частини рішення суду вимогам процесуального законодавства, та її викладення не у відповідності до існуючих обставин, помилкової аргументації позиції позивачки по отриманню орендної плати, є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки наведене свідчить про те, що сторонами узгоджено суттєві умови договору, а орендар вжив усіх можливих засобів для виконання свого обов`язку.

Отже, встановивши, що відповідач намагався належним чином розрахуватися з позивачкою по орендній платі у розмірі, що встановлений у договорі, а позивачка ухилялася від прийняття виконання обов`язку боржником, чим штучно створювала умови для систематичної несплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі та припинення права оренди у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі».

За наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, виходячи з того, що відповідачем належно виконуються обов`язки за договором, а позивачка відмовилась від прийняття орендної плати.

Оскільки висновки викладені в рішенні суду відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги позивача та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем, - залишити без задоволення,а рішенняКазанківського районногосуду Миколаївськоїобласті від21грудня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова