Ухвала

від 22.03.2023 по справі 495/4012/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/156/23

Справа № 495/4012/20

Доповідач Воронцова Л. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

22.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Воронцової Л.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С. у цивільній справі №495/4012/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року,

встановив

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м., житловою площею 23,59 кв.м., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_2 .

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №494/4012/20 у складі головуючого (судді-доповідача) Вадовської Л.М., суддів Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 травня 2021 року; підстава: визначення складу суду).

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №495/4012/20 у складі головуючого (судді-доповідача) Вадовської Л.М., суддів Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2021 року; підстава: звільнення з посади судді ОСОБА_3 згідно рішення Вищої ради правосуддя №1612/0/15-21 від 20 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»).

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №495/4012/20 у складі головуючого (судді-доповідача) Вадовської Л.М., суддів Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2023 року; підстава: звільнення з посади судді ОСОБА_4 згідно рішення Вищої ради правосуддя №96/0/15-23 від 21 лютого 2023 року «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»).

13 березня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С. у якій заявник, посилаючись на те, що суд порушив у відношенні нього норми процесуального право, а саме не надіслав йому ухвалу про відкриття провадження у справі, апеляційну скаргу та додані до скарги матеріали, що унеможливило ознайомлення із апеляційною скаргою та подання відзиву; не сповістив його про жодне судове засідання; що про розгляд справи дізнався лише на офіційному сайті суду незадовго до судового засідання, у зв`язку з чим був позбавлений через недостатність часу залучити представника, ознайомитися з матеріалами апеляційного розгляду тощо, що в сукупності кваліфікується ним як очевидна упередженість суддів стосовно нього.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Колеснікову Г.Я. залишено без розгляду, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №96/0/15-23 від 21 лютого 2023 року. Визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Вадовської Л.М. та Сєвєрової Є.С., справу передано до канцелярії суду для визначення в порядку, встановленому ч.1ст.33 ЦПК України, судді для вирішення питання про відвід суддів. (т.2, а.с. 35-36).

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід судді (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року), визначено суддю Воронцову Л.П.(т.2, а.с. 40).

Відповідно до ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого відводу, вважаю за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Тобто, за правилами ст. 36 ЦПК України, якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зі змісту заяви про відвід судді вбачається, що підставами для відводу є твердження заявника про упередженість суддів стосовно нього, обґрунтоване тим, суд не надіслав йому ухвалу про відкриття провадження у справі, апеляційну скаргу та додані до скарги матеріали, що унеможливило ознайомлення із апеляційною скаргою та подання відзиву та не сповістив його про жодне судове засідання.

Однак, наведені ОСОБА_1 обставини спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду (т.1 а.с.222).

В порядку виконання вимог статті 361 ЦПК України ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів судом апеляційної інстанції надіслано відповідачу ОСОБА_1 поштою 25 червня 2021 року; поштова кореспонденція повернулася суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за зазначеною адресою» (т.1 а.с.225-227).

Одеським апеляційним судом здійснено запит до ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (т.1 а.с.228).

Повторно 18 серпня 2021 року в порядку виконання вимог статті 361 ЦПК України ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів судом апеляційної інстанції надіслано відповідачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_5 поштою. Поштова кореспонденція від ОСОБА_1 повернулася суду без вручення, з відміткою пошти «адресат відсутній за зазначеною адресою»; представник ОСОБА_5 надіслану поштову кореспонденцію отримав, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 27 серпня 2021 року (т.1 а.с.234, 237-239, 240).

У вересні 2021 року представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу (т.2 а.с.1-4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року справу призначено до розгляду на 21 квітня 2022 року.

Судову повістку на 21 квітня 2022 року отримав представник позивача ОСОБА_5 , що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 13 січня 2022 року; отримала відповідач ОСОБА_2 , що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 15 січня 2022 року; поштова кореспонденція від позивача ОСОБА_1 повернулася до суду без вручення з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с.14-18).

21 квітня 2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Розгляд справи призначено у судове засідання на 16 березня 2023 року.

Судові повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на 16 березня 2023 року учасникам справи не надсилались через відсутність фінансування витрат на відправку поштової кореспонденції. Представнику позивача ОСОБА_5 судом надіслано SMS повідомлення, яке ним отримано 17 січня 2023 року, що підтверджено довідкою про доставку SMS (т.2 а.с.23).

13 березня 2023 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про проведення судового засідання 16 березня 2023 року в режимі відеоконференції (клопотання подано поза межами визначеного частиною 2 статті 212 ЦПК України строку).

Аналіз наведених обставин, на думку судді, свідчить про відсутність підґрунття посилань, викладених у заяві про відвід суддів.

Викладений вище рух справи в суді апеляційної інстанції та здійснені судом дії вказують на виконання вимог норм процесуального закону щодо відкриття апеляційного провадження, надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 не отримував надіслану судом поштову кореспонденцію, докази повернення суду поштової кореспонденції із зазначенням підстав повернення наявні в справі. При цьому представник позивача ОСОБА_1 адвокат Холудєєв Б.Є. отримував від суду поштову кореспонденцію, надав в інтересах позивача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, отримав від суду судову повістку на 21 квітня 2022 року, отримав від суду SMS повідомлення на 16 березня 2023 року тощо.

Дійсно, судові повідомлення (судові повістки) на 16 березня 2023 року учасникам справи засобами поштового зв`язку не надсилалися у зв`язку з відсутністю фінансування даних витрат через воєнний стан, проте суд вживав всіх можливих заходів для повідомлення учасників справи про розгляд справи у доступний для суду спосіб.

Таким чином, заявником не наведеного жодного доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про упередженість та необ`єктивність суддів.

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що заявник обґрунтовує свою заяву про упередженість та необ`єктивність суддів не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами припущеннями, які не можуть бути підставою для відводу суддів, а дійсних обставин для задоволення відводу або самовідводу не встановлено, жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відводу суддів заявником не надано, суддя приходить до висновку, що заявлені підстави для відводу суддів не ґрунтуються на законі та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, ч.2 ст.258, ст.ст.261, 381, 389 ЦПК України, суддя

постановив

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Вадовської Людмили Миколаївни та Сєвєрової Єлени Станіславівни відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Л.П. Воронцова