Рішення

від 10.02.2021 по справі 495/4012/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 10022021

Номер провадження 2/495/904/2021

10 лютого 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Боярського О.О.,

при секретарі Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння, а саме про витребування від ОСОБА_2 на його користь квартири АДРЕСА_1 , та стягнення з останньої на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1261,20 гривень.

Подану позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 . На день смерті батька залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м., житловою площею 23,59 кв.м., яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності від 13.04.1994 року, яке було зареєстроване Білгород-Дністровським міжміським БТІ 13.04.1994 року в реєстровій книзі № 117 за реєстровим номером 4908 (1/2 частка квартири) та на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.10.1998 року, яке було зареєстроване Білгород-Дністровським міжміським БТІ 27.10.1998 року в реєстровій книзі № 117 за № 4908 (1/2 частка квартири).

31 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 в порядку 1268 ЦК України подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька. Таким чином, позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. В січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлого батька, але йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування посвідченого 20.08.2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В. за реєстровим номером 1005.

Позивач зазначає, що вказаною квартирою незаконно заволоділи на підставі фіктивного Свідоцтва про право власності на житло виданого 03.04.2003 року на ім`я ОСОБА_4 . Після чого, 18.01.2019 року ОСОБА_4 передала вказану квартиру до статутного капіталу приватного підприємства Аккерман 2020 , на підставі фіктивного рішення №2/2019 від 18.01.2019 року засновника ПП Аккерман 2020 та фіктивного Акту № 2 приймання-передачі частки до статутного капіталу ПП Аккерман 2020 від 18.01.2019 року.

22 травня 2019 року вказану квартиру було передано ОСОБА_5 на підставі фіктивного протоколу № 3/2019 від 22.05.2019 року загальних зборів ПП Аккерман 2020 та фіктивного Акту № 4 приймання-передачі нерухомого майна ПП Аккерман 2020 від 22.05.2019 р.

20 серпня 2019 року вказана квартира була незаконно відчужена, а саме була подарована ОСОБА_2 на підставі договору дарування посвідченого 20.08.2019 року приватним нотаріусом Кушнір І.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.07.2020 року було відкрито провадження по справі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна, визначено загальний порядок її розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Холудєєва Б.Є. про об`єднання справ в одне провадження та об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна з цивільною справою за позовом ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру. Об`єднаній справі присвоєно номер 495/4012/20. Ухвалою суду також було задоволено клопотання адвоката Холудєєва Б.Є. про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року розгляд справи було відкладено через неявку у судове засідання позивача ОСОБА_6 та відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.11.2020 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру, було відкладено на 16.12.2020 року у зв`язку з неявкою у судове засідання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

У судове засідання 16.12.2020 року позивач ОСОБА_6 вкотре не з`явився. Відповідною ухвалою було закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У судове засідання 10.02.2021 року відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, причини неявки суду не відомі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Холудєєв Б.Є. у судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без його участі та участі його клієнта, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. При цьому адвокат Холудєєв Б.Є. просить внести зміни до прохальної частини позову зазначивши про витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 саме на користь ОСОБА_1 з володіння якого вона вибула поза його волею оскільки була викрадена.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 видане Білгород-Дністровським міським ЗАЦС Одеської області УРСР 31.03.1990 року, актовий запис № 178 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 видане відділом ДРАЦС реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1212.

За життя ОСОБА_3 заповіт не складав, тому у відповідності до ч.2 ст. 1223 ЦК України після його смерті відкрилось спадкування за законом.

Стаття 1261 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК).

31 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до державного реєстратора про прийняття спадщини після смерті батька, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Довідкою завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Саданова О.В. від 20.12.2019 року № 1964/02-14 якою нотаріус повідомляє, що Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою 31.01.2014 року була заведена спадкова справа № 21/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . ОСОБА_1 31.01.2014 року подав до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем за законом всього майна спадкодавця, хоч з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало, у тому числі квартири під АДРЕСА_1 . Строків для переоформлення документів на ім`я спадкоємців, законодавством України не передбачено.

Крім того, з Домової книги для реєстрації громадян, що мешкають в квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що позивач та його батько зареєстровані в зазначеній квартирі.

Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , оскільки він у встановлений термін звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та тим самим виявив намір реалізувати свої спадкові права на майно, що належало батькові.

11 січня 2020 року державний нотаріус Саданов О.В. виніс Постанову № 15/02-31 про відмову вчинення нотаріальних дій, а саме відмовив ОСОБА_1 в отриманні Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власницею спадкового майна є інша особа, не батько позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 46-1 ЗУ Про нотаріат , нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру , Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію Свідоцтва про право власності на житло від 03.04.2003 року видане Органом приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету міської ради на підставі Розпорядження від 03.04.2003 року за № 7856, з якого вбачається, що ОСОБА_4 приватизувала квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, Рішенням № 2/2019 засновника ПП АККЕРМАН 2020 (ідентифікаційний код 42724393) від 18.01.2019 року ОСОБА_4 була прийнята до складу засновників з внеском до статутного капіталу Підприємства квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,62 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2018 року, номер запису про право власності: 26580844, вартість якої встановлена у розмірі 20 000,00 гривень. В той же день, 18.01.2019 року Актом № 2 приймання-передачі частки до статутного капіталу ПП Аккерман 2020 ОСОБА_7 прийняв зазначене нерухоме майно. Справжність підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нібито була засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О.М., зареєстровано в реєстрі за № 1538, 1539.

Протоколом № 3/2019 загальних зборів засновників ПП Аккерман 2020 від 22.05.2019 року вирішено прийняти та задовольнити заяву ОСОБА_5 про вихід зі складу засновків підприємства та виплатити ОСОБА_5 належної її частки в Статутному капіталі Підприємства у вигляді нерухомого майна, а саме двох квартир у тому числі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,62 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103. Підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в Акті № 4 приймання-передачі частки нерухомого майна ПП Аккерман 2020 були засвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О.М.

20.08.2019 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В. посвідчила Договір дарування двокімнатної квартири під АДРЕСА_1 , житловою площею 23,59 кв.м., загальною площею 41,62 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103. За вказаним договором ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар зазначену квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за № 1005.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що спірна квартира вибула з його володіння поза його волею на підставі фіктивного свідоцтва про право власності на житло виданого нібито 03.04.2003 року на ім`я ОСОБА_4 , оскільки з відомостей інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1 , яка була витребувана від КП Білгород-Дністровське БТІ за клопотанням позивача, вбачається, що вказана квартира вперше була приватизована наймачем ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_3 . Так, 13.04.1994 року Керівник органу приватизації Дорошенко Л.М., за результатом розгляду заяви наймача ОСОБА_8 , видав Розпорядження про оформлення свідоцтва про право власність на житло та 13 квітня 1994 року виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради видав Свідоцтво про право власності на житло яким у спільну сумісну власність громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_3 була передана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м.

В матеріалах інвентаризаційної справи міститься Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ААН № 028756 видане 06.10.1998 року державним нотаріусом Щукіною Л.С. згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її син ОСОБА_3 . Спадкове майно на яке видане свідоцтво складається з Ѕ частини квартири під АДРЕСА_1 .

Згідно з ст.. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, суд враховує той факт, що відповідачка ОСОБА_2 набула речове право на спірну квартиру за договором дарування від 20.08.2019 року, тобто не за відплатним договором.

Згідно з частиною 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Пункт 24: під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Виходячи з положень ст. 1296 ЦК України отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину.

Пункт 27 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування : отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від недобросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена третіми невідомими особами, то ОСОБА_1 має право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-117цс 12, постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 року по справі № 6-164цс12 та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №202/11730/14-ц з подібними правовідносинами.

Підсумовуючи викладене, суд вважає ОСОБА_1 належним позивачем який є титулованим володільцем спірного об`єкта нерухомого майна та права якого зазнали порушення, що змусило його звернутися до суду за захистом свого порушеного речового права.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно п. 1 Постанови Пленуму № 5 відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

У Постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 Велика палата Верховного Суду надала наступні висновки щодо застосування норм права стосовно витребування майна з чужого незаконного володіння: Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Визначившись з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 та витребувати від незаконного власника - ОСОБА_2 , майно, яке вибуло з його володіння не з його волі та взагалі було викрадене.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених судових вимог.

Згідно з ч.1 статті 4 ЗУ Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина 2: за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви ОСОБА_1 додав до її матеріалів квитанцію про сплату судового збору у розмірі 840,80 гривень за позовну вимогу. Відтак, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 851,30 гривень підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . В самому ж позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачки на його користь судовий збір у розмірі 1261,20 гривень, однак як саме та в яких цілях позивач поніс витрати у розмірі 420,40 гривень суду не зрозуміло, відповідні докази не надані. Тому позовна заява в частині судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 321, 330, 331, 387, 388, 1218, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м., житловою площею 23,59 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Боярський О.О.