Постанова

від 03.08.2023 по справі 495/4012/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1156/23

Справа № 495/4012/20

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Подуст Т.П.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Холудєєва Б.Є. ,

від відповідача ОСОБА_3 - не з`явились,

переглянувши справу №495/4012/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року у складі судді Боярського О.О., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 липня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 , після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкову справу №21/2014 заведено 31 січня 2014 року за його як спадкоємця заявою. При оформленні спадкових справ стало відомо про заволодіння квартирою на підставі фіктивного свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 квітня 2003 року на ім`я ОСОБА_5 , яка 18 січня 2019 року передала квартиру до статутного капіталу ПП «Аккерман 2020» на підставі рішення №2/2019 від 18 січня 2019 року засновника та Акту №2 приймання-передачі частки до статутного капіталу від 18 січня 2019 року. Потому 22 травня 2019 року квартиру передано ОСОБА_6 на підставі протоколу №3/2019 від 22 травня 2019 року загальних зборів ПП «Аккерман 2020» та Акту №4 приймання-передачі нерухомого майна ПП «Аккерман-2020» від 22 травня 2019 року. Надалі квартиру відчуженого ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1005. Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_1 на підставі статей 387, 388, 1261, 1268 ЦК України просив:

витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;

стягнути судові витрати (т.1 а.с.1-4).

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2020 року відкрито провадження у справі №495/4231/20 (т.1 а.с.31-32).

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 13 липня 2020 року до суду з позовом, з посиланням на ті ж самі обставин просив:

витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

стягнути судові витрати (т.1 а.с.46-49).

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2020 року відкрито провадження у справі №495/4012/20 (т.1 а.с.73-74).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року в справі №495/4231/20 об`єднано в одне провадження справу №495/4231/20 та справу №495/4012/20; об`єднаній в одне провадження справі присвоєно №495/4012/20 (т.1 а.с.42-43).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2020 року відмовлено у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.75-76).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 19 серпня 2020 року витребувано з КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» інвентарну справу на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.86-87).

Відповідачем ОСОБА_3 відзив не подано.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2020 року підготовче провадження закінчено, справу призначено до розгляду по суті (т.1 а.с.151-152).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено частково; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн. (т.1 а.с.157-164).

Висновок суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 прийняв спадщину ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установлений законом строк та порядку. Спірна квартира вибула з володіння спадкоємця ОСОБА_1 на підставі фіктивного свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 квітня 2003 року на ім`я ОСОБА_5 , та послідуючого незаконного відчуження. ОСОБА_3 на підставі договору дарування набула квартиру у власність у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном. Квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з його волі, а іншим шляхом. ОСОБА_1 є титульним володільцем спірного майна, його права порушені та підлягають захисту витребуванням нерухомого майна у останнього набувача.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2021 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т.1 а.с.190-192).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.1 а.с.193-205).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення (ухвали) з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. ОСОБА_3 набула квартиру у власність на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, тобто в порядку, визначеному законом, з огляду на що спірне майно не перебуває у чужому незаконному володінні ОСОБА_3 . Право приватної власності є непорушним. Витребування майна призведе до порушення конституційного принципу непорушності права власності та буде надмірним і непропорційним втручанням у права, свободи та інтереси ОСОБА_3 як добросовісного набувача. Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 , яка не отримувала судову кореспонденцію та, відповідно, не могла з`явитися в судові засідання, чим порушено принцип диспозитивності та змагальності сторін.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Холудєєв Б.Є. в інтересах ОСОБА_1 заперечив щодо доводів апеляційної скарги та підтримав позицію, викладу в суді першої інстанції (т.2 а.с.1-4).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 квітня 1994 року Білгород-Дністровським органом приватизації державного житлового фонду виконкому міської ради народних депутатів на підставі Розпорядження від 13 квітня 1994 року №1800, квартира АДРЕСА_3 належала на праві приватної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частках (т.1 а.с.8).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 жовтня 1998 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Щукіною Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №4-5438, ОСОБА_4 набув у власність в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , частку квартири АДРЕСА_3 (т.1 а.с.9).

За даними комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_4 :

частка квартири належала на підставі Свідоцтва про право власності від 13 квітня 1994 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським міськрайонним бюро технічної інвентаризації 13 квітня 1994 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908;

частка квартири належала на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06 жовтня 1998 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським міськрайонним бюро технічної інвентаризації 27 жовтня 1998 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908 (т.1 а.с.10).

За даними комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року дублікати правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 не реєструвались (т.1 а.с.10).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років (т.1 а.с.6, 50).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_4 (т.1 с.с.7).

Спадкову справу №21/2014 до майна померлого ОСОБА_4 заведено 31 січня 2014 року Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою за заявою спадкоємця ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем померлого (т.1 а.с.11, 12).

Постановою державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області від 11 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме в отриманні Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки майно зареєстроване за іншою особою (т.1 а.с.13).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20 серпня 2019 року право власності на квартиру, загальною площею 41,62 кв.м, житловою площею 23,59 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103), зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, серія та номер 1005, посвідченого 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. (т.1 а.с.18).

Згідно Договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), посвідченого 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1005, ОСОБА_3 набула в дар квартиру АДРЕСА_1 . В Договорі зазначено, що квартира належить дарувальнику ОСОБА_6 на праві приватної власності, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 32068846 від 14 червня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1574581651103 (т.1 а.с.24-25).

Додані ОСОБА_1 до позову дані, що не спростовані ОСОБА_3 , вказують на наступний перехід права власності на квартиру до ОСОБА_3 :

свідоцтво про право власності на житло, що значиться виданим 01 квітня 2003 року Білгород-Дністровським органом приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету міської ради на підставі розпорядження від 03 квітня 2003 року №7856, згідно якого квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5 (дане свідоцтво не має державної реєстрації, яка до 31 грудня 2012 року проводилась комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»; за даними даного реєстратора квартира ніколи не була зареєстрована на праві власності ОСОБА_5 ) (т.1 а.с.10, 19);

рішення №2/2019 засновника приватного підприємства «Аккерман 2020» (ідентифікаційний код 42724393) від 18 січня 2019 року до складу засновників підприємства ввійшла ОСОБА_5 зі внеском до статутного капіталу підприємства у вигляді нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 41,62, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 червня 2018 року, номер запису про право власності: 26580844 (т.1 а.с.20, 21);

протоколом №3/2019 загальних зборів засновків приватного підприємства «Аккерман 2020» від 22 травня 2019 року, згідно якого задоволено заяву ОСОБА_6 про вихід зі складу засновників підприємства від 22 травня 2019 року з виплатою ОСОБА_6 належної їй частки в Статутному капіталі підприємства у вигляді нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 41,62 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574581651103, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 травня 2019 року, номер запису про право власності: 31496967 (т.1 а.с.22, 23).

Із аналізу вищевказаних даних встановлено, що квартира АДРЕСА_2 набута у власність 13 квітня 1994 року в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_4 успадкував 06 жовтня 1998 року як син померлої належну матері частку квартири. Право власності ОСОБА_4 на квартиру ( частка в порядку приватизації з 1994 року, частка в порядку спадкування після смерті матері з 1998 року) зареєстровано компетентним на то органом відповідно до чинного станом на 1994 та 1998 роки порядку, з огляду на що право власності ОСОБА_4 станом на 31 грудня 2012 року не є спірним. Суду не надано доказів того, що після 31 грудня 2012 року ОСОБА_4 відчужував належну йому на праві власності квартиру, зі смертю ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку та строки до державної нотаріальної контори звернувся син померлого ОСОБА_1 , державним нотаріусом заведено Спадкову справу №21/2004.

У період після заведення спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 та оформлення у Спадковій справі №21/2004 спадкових прав спадкоємця ОСОБА_1 видачею свідоцтва про право на спадщину відбулися дії неустановлених осіб щодо: виготовлення свідоцтва про право власності від 03 квітня 2003 року на квартиру на ім`я ОСОБА_5 (право власності ОСОБА_5 не має державної реєстрації на підставі вказаного свідоцтва відповідно до чинного станом на 2003 рік законодавства); передачі ОСОБА_5 18 січня 2019 року квартири до статутного капіталу приватного підприємства; вихід ОСОБА_6 22 травня 2019 року зі складу приватного підприємства з отриманням квартири у власність в якості вартості належної їй частки в статутному капіталі підприємства; укладення ОСОБА_6 20 серпня 2019 року з ОСОБА_3 договору дарування квартири.

Отже, набуттю ОСОБА_3 права власності на квартиру в порядку дарування передують незрозумілі та не підтверджені операції (дії) щодо квартири, починаючи з виготовлення свідоцтва про право власності на житло в порядку приватизації від 2003 року на ім`я ОСОБА_5 , це при тому, що квартира на підставі належних правовстановлюючих документів зареєстрована як така, що належить з 1994 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частках, а з 1998 року ОСОБА_4 в цілому.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом; спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом є ОСОБА_1 як син померлого; спадкоємець ОСОБА_1 спадщину прийняв, звернувся у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини; Спадкову справу 21/2004 заведено та здійснено її реєстрацію у Спадковому реєстрі 31 січня 2014 року.

В силу положень частини 5 статті 1268 ЦК України спадщина ОСОБА_4 належить спадкоємцю ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено 11 січня 2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав реєстрації речового права на нерухоме майно на іншу особу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3 ст.388 ЦК України).

Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна, де позивач повинен довести факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач).

Право власності ОСОБА_3 на квартиру зареєстровано на підставі договору дарування; квартиру в дар ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 як особи, яка не набула у законному порядку права власності на нерухоме майно, що подарувала (у переході права власності на нерухоме майно до ОСОБА_6 мають місце ряд дій з отримання та переходу права власності на майно з виготовленням свідоцтва про право власності на житло від 2003 року на ім`я ОСОБА_5 , яке уповноваженим на то органом не видавалось).

Реєстрація за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , порушує право ОСОБА_1 на спадщину; порушене право підлягає захисту шляхом витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на підставі статті 387 ЦК України.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна; в силу положень статті 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах вимог, що вирішені судом першої інстанції.

Правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна відсутні.

Поряд з цим приймаються доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦК України для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог про витребування майна.

Так, у позові місце проживання відповідача ОСОБА_3 вказано: квартира АДРЕСА_2 . При вирішенні питання відкриття провадження в справі суд не отримав відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_3 (т.1 а.с.35, 80).

Суд першої інстанції кореспонденцію суду направляв відповідачу ОСОБА_3 за адресою спірної квартири, не маючи даних про реєстрацію місця проживання даної особи в квартирі чи за іншою адресою. Зокрема, кореспонденція суду, що містила ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву та додані до заяви документи, повернулась до суду без вручення (т.1 а.с.112, 113).

У судове засідання на 10 лютого 2011 року в справі відсутнє повідомлення відповідача ОСОБА_3 .

Доводи ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності без повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду не спростовані, апеляційна скарга містить обґрунтування незаконності рішення саме цією процесуальною підставою.

Щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 07 травня 2021 року, призначалась до розгляду на 21 квітня 2022 року, 16 березня 2023 року, 13 липня 2023 року, 03 серпня 2023 року. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток/повідомлень дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток/повідомлень розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомленням «Судова повістка…» тощо.

Відповідач ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції жодного разу не з`явилась, при цьому здійснювала переписку з судом як на електронну пошту так і засобами поштового зв`язку через адвоката Васильєва П.О., діючого на підставі Договору про надання правової допомоги №44/2020 від 19 червня 2020 року (заява про усунення недоліків поданої апеляційної скарги від 09 червня 2021 року; заява про відкладення розгляду справи від 13 липня 2023 року) (т.1 а.с.210-213, 214-218, т.2 а.с.65-69).

Місце проживання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначено: АДРЕСА_5 . Доказів реєстрації ОСОБА_3 за вказаною адресою до апеляційної скарги не додано. В переписці з судом через адвоката Васильєва П.О. була зазначена адреса місця проживання ОСОБА_3 в с. Бритівка, за вказаною адресою адресату ОСОБА_3 вручалась кореспонденція апеляційного суду, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.193-205, 221, 224, т.2 а.с.15).

Отже, відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача адвокат Васильєв П.О. повідомлялись про дату, час та місце поданої ОСОБА_3 на рішення суду апеляційної скарги в установленому законом порядку, які процесуальним правом на участь у судових засіданнях скористались на власний розсуд. Зокрема у судове засідання на 03 серпня 2023 року адвокат Васильєв П.О. як представник ОСОБА_3 отримав на електронну адресу «Судову повістку-повідомлення…», на телефон SMS «Судова повістка-повідомлення…», клопотань про відкладення розгляду справи подано не було. У призначене на 13 липня 2020 року судове засідання була надіслана до суду інформація про тривале перебування ОСОБА_3 за межами України в іншій країні. Ця інформація не розглядається у судовому засіданні 03 серпня 2023 року як підстава для подальшого відкладення розгляду справи, оскільки інтереси ОСОБА_3 в Україні представляє адвокат Васильєв П.О., перебування ОСОБА_3 за межами України не має обмеження у часі, зважаючи на яке суд міг би в чергове відкласти розгляд справи. Крім того, ОСОБА_3 не була позбавлена процесуальної можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

13 березня 2023 року в апеляційному суді зареєстровано заяву про відвід суддів, підготовлену від імені позивача ОСОБА_1 та надіслану до суду засобами поштового зв`язку (т.1 а.с.26-27).

16 березня 2023 року учасники справи в судове засідання не з`явились.

За заявою про відвід суддів Одеським апеляційним судом у складі колегії суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В. постановлено ухвалу від 16 березня 2023 року, якою заявлений відвід визнано необґрунтованим з передачею справи до канцелярії суду для визначення у встановленому статтею 33 ЦПК України порядку судді для вирішення заяви про відвід суддів (т.2 а.с.35-36).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі судді Воронцової Л.П. у задоволенні заяви про відвід суддів відмовлено (т.2 а.с.41-42).

07 липня 2023 року в апеляційному суді зареєстровано заяву про відвід суддів, підготовлену від імені позивача ОСОБА_1 та надіслану до суду засобами поштового зв`язку; дана заява містила вже інші підстави для відводу (т.2 а.с.61-62).

ОСОБА_1 , який прибув у судове засідання 03 серпня 2023 року разом з представником адвокатом Холудєєвим Б.Є., заявив суду, що жодних заяв про відвід суддів не подававав, підстав для відводу суддів не має, заяву від 13 березня 2023 року, рівно як і заяву від 07 липня 2023 року подано від його імені невідомою особою, обставини, про які йдеться у цих заявах про відвід, не відповідають дійсності і ним не підтверджуються.

За таких обставин, апеляційний суд не розглядав по суті заяву від 07 липня 2023 року про відвід суддів та роз`яснив ОСОБА_1 його право звернутися до правоохоронних органів щодо протиправних дій по виготовлення від його імені без його відома (згоди) документів та надіслання таких до суду апеляційної інстанції у цивільній справі №495/4012/20.

Крім того, до апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представником адвокатом Холудєєвим Б.Є. надано документ, що містять інформацію про порушення за заявою ОСОБА_1 кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020165240000336 від 02 вересня 2020 року); дана заява про злочин обґрунтована вчиненням по відношенню до ОСОБА_1 та спадкового нерухомого майна шахрайських дій по заволодінню нерухомим майном (т.2 а.с.8-9).

З огляду на викладене, право на майно, отримане у спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, порушено та підлягає захисту шляхом витребування на підставі статті 387, частини 3 статті 388 ЦК України майна у останнього набувача ОСОБА_3 . Оскільки наявними є передбачені пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції, то апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням в суді апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна у відповідача як останнього набувача.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) квартиру АДРЕСА_3 , прийняту ОСОБА_1 у спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова