Рішення

від 11.10.2007 по справі 23/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.10.07                                                                                          

Справа№ 23/180

Господарський суд Львівської

області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі

судових засідань Маїк С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні

справу за позовом Заводської сільської ради. с. Заводське,

до відповідача  ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі

Філії ЗАТ ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” у м. Львові, м. Львів,

про

визнання угоди недійсною

За участю представників:

від позивача  - Стасів Р.З.,

від відповідача -Пшевлоцький

Ю.М.

Суть спору:

Заводська сільська рада звернулась до господарського суду Львівської області з

позовом про визнання недійсним Договору № 507-06 про надання послуг з утримання

обладнання від 26 жовтня 2006 р. повністю, з моменту його укладення з Філією

ЗАТ ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” у м. Львові. Позовні вимоги мотивовані, зокрема

нормою ст. 207 ГК україни, а також тим, що оспорюваний договір укладено з

порушенням ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 2, 3 ст. 18, ч. 3 ст. 24, ч. 3 ст. 42, ст. 59

Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ч. 3 ст. 8, ст. 23

Господарського кодексу України, вимог Земельного кодексу України.

          Представником позивача у судових

засіданнях позовні вимоги підтримано повністю.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву

просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому він посилається на

те, що згідно згідно з ст.2 ГК України сільська рада управомочена від імені

територіальної громади села здійснювати функції, передбачені Законом України

“Про місцеве самоврядування”, у тому числі і у сфері господарювання. Кожна із

сторін договору володіла необхідним обсягом дієздатності для укладення договору

і договір міг укладатися головою сільради без погодження з сільською радою.

Спірним договором не порушено жодного положення рішення сільради № 75 від

23.10.2006 р. Позивачем не доведено порушення сторонами договору в момент його

укладення вимог ч.ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України.

У судових засіданнях, призначених

на 19.07.2007 р., 06.08.2007 р. та 10 09.2007 р. оголошувались перерви. Розгляд

справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від

25.09.2007 р.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області

дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Роблячи такий висновок,

господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.

203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст. 236 Цивільного кодексу України підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою - третьою, п'ятою та

шостою статті 203 цього Кодексу. Згаданими нормами ст. 203 Цивільного кодексу

України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу

України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється

батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх

малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину

прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа

заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин

може бути визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 207 Господарського

кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча

б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може

бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним повністю або в частині. Правочин, визнаний судом

недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарські зобов»язання

можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, пердбачених

законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не

суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи,

26 жовтня 2006 р. між сторонами у справі укладено Договір № 507-06 про надання

послуг з утримання обладнання. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 4.1. згаданого

Договору Заводська сільська рада взяла на себе зобов»язання прийняти обладнання

базової станції ЗАТ «Київстар Дж. ЕС. ЕМ.», від імені якого діяла Філія ЗАТ

««Київстар Дж. ЕС. ЕМ.»в м. Львові, та вежу з антенно-фідерними пристроями

такої станції, розмістити їх у погодженому з відповідачем місці та власними

силами і на власний ризик надавати комплекс послуг з утримання обладнання

базової станції і забезпеченням нормального її функціонування. За згодою

сторін, контейнер з обладнанням та вежу з антенно-фідерними пристроями базової

станції стільникового зв»язку розташовано на території  Заводської сільської ради, за адресою:

Львівська область, Буський район, с. Заводське, біля клубу. Вказане

підтверджується Актом прийому-передачі на утримання обладнання БС від

01.11.2006 р. За надання вищенаведених послуг Відповідач зобов»язувався

щомісячно сплачувати Заводській сільській раді грошову суму в розмірі 750 грн.

(без вартості спожитої електроенергії). Однак, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 3, ч. 1

ст. 8, ч. 1 ст. 42. ч. 4 ст. 43 КАС України самостійна, ініціативна, систематична,

на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами

господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних

результатів та одержання прибутку є підприємництвом. Здійснення підприємницької

діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого

самоврядування. Крім цього, держава, органи державної влади та органи місцевого

самоврядування не є суб'єктами господарювання. З огляду на викладене, посилання

відповідача на ст. 2 ГК України, як на підставу своїх заперечень проти позову,

безпідставні. Будучи учасником у сфері господарювання, органи державної влади

та місцевого самоврядування вправі здійснювати лише господарче забезпечення

своєї діяльності. А саме: діяльність, спрямовану на створення і підтримання необхідних

матеріально-технічних умов їхнього функціонування (ч. 3 ст. 3 ГК України). Тоді

як діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та

реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного

характеру, що мають цінову визначеність (господарська діяльність) можуть

здійснювати лише суб»єкти господарювання. Держава, органи державної влади та

органи місцевого самоврядування не є суб»єктами господарювання (ч. 1 ст. 8 ГК

України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону

України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є

органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні

громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження

місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими

законами. Проте ні  Конституцією України

(розділ ХІ), ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»(глава 1

розділу ІІ) не передбачено права органів місцевого самоврядування, зокрема сільських

рад надавати платні послуги з утримання та обслуговування майна господарюючих

суб»єктів.

Вирішуючи спір у справі, суд бере

до уваги також те, що договір № 507-06 укладено позивачем 26 жовтня 2006 р.,

проте рішення Заводської сільської ради, як колегіального представницького

органу, що складається з депутатів і наділений правом представляти інтереси

територіальної громади і приймати від її імені рішення, у матеріалах справи

відсутнє та сторонами суду не подане. Крім цього, Заводська сільська рада взяла

на себе зобов»язання розташувати контейнер з обладнанням та вежу з

антенно-фідерними пристроями базової станції стільникового зв»язку на території

Заводської сільської ради (Львівська область, Буський район, с. Заводське, біля

клубу) за відсутності рішення самої ради про виділення для такого розташування

земельної ділянки за вищезгаданою адресою.

За наведених обставин, суд дійшов

висноку, що оспорюваний Договір № 507-06 від 26 жовтня 2006 р. про надання

послуг з утримання обладнання суперечить Конституції України, Цивільному

кодексу України, Господарському кодексу України та Закону України “Про місцеве

самоврядування в Україні”. Відтак, договір підлягає визнанню недійсним повністю

з моменту його укладення..

На підставі ст. 49 ГПК України

судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82,

84, 85, 116 ГПК України, суд - 

В И Р І Ш И

В:

1. Позов задоволити.

Визнати Договір № 507-06 про

надання послуг з утримання обладнання від 26 жовтня 2006 р. недійсним повністю,

з моменту його укладення.

2. Стягнути з Закриого акціонерного

товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” (03110. м. Київ, Червонозоряний проспект, 51,

код ЄДРПОУ 21673832) в особі Філії Закриого акціонерного товариства “Київстар

Дж. Ес. Ем.” у м. Львові (79048, м. Львів, вул. Ген. Грекова, 3. код ЄДРПОУ 25546088)

на користь Заводської сільської ради (Львівська область, Буський район, с.

Заводське, код ЄДРПОУ 20782217) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого

відповідно до статті 84 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в

апеляційному та касаційному порядку.

5. рішення оформлене відповідно до

статті 84 ГПК України 19.10.2007 р.

Суддя                                                                                            

Бортник О.Ю.