Ухвала

від 15.03.2023 по справі 755/1189/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/1189/20

Провадження №: 1-кс/755/625/23

"15" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 перевіривши виконання вимог ст. 131-132, 188-189 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України за клопотанням слідчої Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межахкримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 жовтня 2019 року за № 42019101040000146, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

15 березня 2021 року до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку ст. 131-132, 188-189 КПК України, надійшло вказане клопотання слідчого про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межахкримінального провадження внесеного до ЄРДР 08 жовтня 2019 року за № 42019101040000146, яке погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та обумовлено наявність у провадженні обставин визначених ст. 188, 189 КПК.

Надалі, того ж дня прокурор ОСОБА_4 подав до офісу судді безпосередньо заяву про залишення клопотання без розгляду та повернення матеріалів на доопрацювання, з огляду на що слідча суддя дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Однією з форм вираження принципу демократичної організації держави у кримінальному судочинстві є змагальність і диспозитивність як загальні засади кримінального провадження.

Згідно зі статтею 22 КПК України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими зазначеним Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Диспозитивність відповідно до положень статті 26 КПК України полягає в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, як і суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.

З урахуванням того, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України,зокрема статті 36, 40 КПК України, передбачають, що прокурор, слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

Процесуальна самостійність прокурора, слідчого і їх свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.

Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (див. постанову ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).

Тобто, системний аналіз положень КПК України свідчить, що подання того чи іншого клопотання у конкретному кримінальному провадженні є правом особи, а не обов`язком через, що реалізується нею на власний розсуд.

Таким чином, право подачі заяви про залишення такого клопотання без розгляду також являється таким правом, оскільки полягає у вільній реалізації свого права у спосіб передбачений КПК України, чим власне і гарантується незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

З положень ч. 6 ст. 9 вказаного Кодексу випливає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотаннязалишити без розгляду, а матеріали повернути заявнику.

Керуючись ст. 188-190, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

клопотання слідчої Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межахкримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 жовтня 2019 року за № 42019101040000146, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України залишити без розгляду, а додані до нього матеріали повернути заявнику.

Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Слідча суддя ОСОБА_1