Постанова

від 14.03.2023 по справі 911/2619/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2619/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2020 року (головуючий - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.) і рішення Господарського суду Київської області від 11 березня 2020 року (суддя Карпечкін Т.П.) у справі

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське»

до: (1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, (2) Селянського (фермерського) господарства «Колос»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними наказу, договору оренди і скасування державної реєстрації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. У жовтні 2019 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (далі - КСП «Маслівське», Позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, Відповідач-1) і Селянського (фермерського) господарства «Колос» (далі - СФГ «Колос», Відповідач-2), в якому просило:

1) визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області (далі ГУ Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є Відповідач-1) від 06.11.2014 року № 10-9392/15-14сг, відповідно до якого в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська обл., Миронівський район, Маслівська сільська рада;

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.06.2015, укладений між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 , за яким в оренду останній передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська обл., Миронівський район, Маслівська сільська рада;

3) скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська обл., Миронівський район, Маслівська сільська рада, за договором оренди земельної ділянки від 20.06.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2015 року за номером 10469963.

2. Позовні вимоги обґрунтовані такими аргументами і обставинами.

1) 21.12.2012 Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (далі ДП «СП «Маслівське») перетворене у КСП «Маслівське» (з тим же кодом ЄДРПОУ - 35388896). КСП «Маслівське» є правонаступником ДП «СП «Маслівське» за всіма правами, у тому числі, користування земельними ділянками, право постійного користування якими було визначено за ДП «СП «Маслівське».

2) ДП «СП «Маслівське» володіло на праві постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02.208:0001 загальною площею 392,472 га на підставі Державного акта серії ЯЯ № 153877.

3) В подальшому вказана земельна ділянка була поділена на земельні частки (паї), що належать членам КСП «Маслівське» і земельні ділянки державної власності, до числа яких увійшла ділянка з кадастровим номером 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га.

4) Під час переоформлення у 2019 році права користування зазначеною земельною ділянкою КСП «Маслівське» з`ясувало, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га було передано на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 06.11.2014 № 10-9392/15-14сг в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про фермерське господарство» та укладено з нею відповідний договір оренди.

5) Однак, як стверджував Позивач, Державний акт серії ЯЯ № 153877, яким посвідчувалось право ДП «СП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (з якої було виділено земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001), не було скасовано, КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», ніколи добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою, а тому право постійного користування Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не було припинено у встановленому законом порядку.

6) За викладеного, при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га та її передачі в оренду ОСОБА_1 було порушено право КСП «Маслівське», як правонаступника за результатами приватизації ДП «СП «Маслівське», на отримання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, а тому оспорюваний наказ ГУ Держземагенства у Київській області і договір оренди, який укладено з ОСОБА_1 на виконання цього Наказу є такими, що суперечать законодавству.

7) Більше того, обґрунтовуючи позовні вимоги КСП «Маслівське» стверджувало також, що ГУ Держземагентством у Київській області при передачі земельної ділянки кадастровий номер 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га в оренду фізичній особі не було дотримало вимог Закону України «Про фермерське господарство» в частині перевірки реальної спроможності особою вести господарство такого виду.

8) Позивач наголошував і на тому, що ОСОБА_1 раніше вже отримувала земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства, тобто використала своє право на пільгове отримання земельної ділянки у порядку, передбаченому Законом України «Про фермерське господарство». Втім, отримавши в оренду як першу, так і другу (3222984300:02:009:0001) земельні ділянки, не зареєструвала у встановленому порядку фермерське господарство, яке здійснювало б їх використання, а протиправно передала ці землі у фактичне користування іншому фермерському господарству - Селянському (фермерському) господарству «Колос», учасником якого вона являлася, і саме останнє наразі є їх безпідставним користувачем.

9) Наведене, на думку Позивача, було достатнім для того, що б визнати недійсними оспорювані наказ і договір оренди та скасувати державну реєстрацію права оренди, яку проведено на підставі вказаних документів.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 позов задоволено повністю.

1) Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-9392/15-14сг від 06.11.2014, відповідно до якого передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада.

2) Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.06.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , за яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада.

3) Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, за договором оренди земельної ділянки від 20.06.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10469963 від 07.07.2015.

4. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано такими аргументами і обставинами.

1) В ході розгляду цієї справи Позивачем доведено, що КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» у порядку, визначеному Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», є правонаступником останнього, має право користування спірною земельною ділянкою та має право на переоформлення його права користування в інший правовий титул згідно чинного законодавства.

2) Так, ГУ Держгеокадастру у Київській області, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, не було надано доказів того, що в ході приватизації ДП «СП «Маслівське» передбачалось припинення права користування його правонаступником (КСП «Маслівське») землями, що не підлягали роздержавленню і приватизації (пайовий фонд КСП), але входили до складу земельних угідь, користувачем яких було зазначене державне підприємство.

3) Право землекористування Позивача за Державним актом серії ЯЯ № 153877 не припинялось в установленому законодавством порядку, відповідна земельна ділянка попередньо не вилучалась з користування, вказаний Державний акт не визнавався недійсним та не скасовувався. Також КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою.

4) Отже, право постійного користування ДП «СП «Маслівське» (правонаступником якого є КСП «Маслівське») на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не було припинено у встановленому законом порядку.

5) Оскільки, за спірним наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 06.11.2014 № 10-9392/15-14сг в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 було передано земельну ділянку, право на яку належало Позивачу, така передача є протиправною і порушує права останнього. З цих же підстав протиправним було й укладення між Відповідачем-1 і ОСОБА_1 договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 з послідуючою державною реєстрацією права оренди вказаної фізичної особи.

6) Залучаючи саме СФГ «Колос» Відповідачем-2 у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є учасником вказаного господарства. При цьому, вона отримала земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га в оренду для ведення фермерського господарства вже будучи учасником СФГ «Колос». Звідси, відповідачем у правовідносинах, пов`язаних із набуттям права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, є СФГ «Колос».

7) Щодо заяви Відповідачів про пропуск Позивачем позовної давності, місцевим господарський суд вказав, що Позивач дізнався про передачу спірної земельної ділянки у користування Третій особі лише у 2019 році під час звернення в січні 2019 року про переоформлення земельної ділянка на правонаступника - КСП «Маслівське», яка перебувала в користуванні ДП «СП «Маслівське».

5. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 змінено. Викладено резолютивну частину рішення місцевого господарського суду в новій редакції, яка ураховувала виявлену судом технічну описку щодо дати оскаржуваного у даній справі договору оренди (не 20.06.2015, а 30.06.2015).

6. Мотиви і висновки господарського суду першої інстанції по суті спору, судом апеляційної інстанції повністю підтримано.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням і порушенням правових норм, оскільки:

1) судами проігноровано, що спір у даній справі мав розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства, адже на час відкриття провадження у ній фермерське господарство Гавриленко Ніною Іванівною створено ще не було; у цій частині судами не враховано висновків Верховного Суду, які наведено у постановах від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 та від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19;

2) судами неправильно визначено статус ОСОБА_1 у цій справі, позаяк вона мала бути залучена до участі у ній в якості відповідача, а не третьої особи; так, з матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_1 набула право оренди на спірну земельну ділянку як фізична особа з подальшою метою створення власного фермерського господарства; тобто саме ОСОБА_1 наразі являється законним землекористувачем цієї земельної ділянки, а відтак позовні вимоги Позивача у цій справі мали бути спрямовані до ОСОБА_1 , а не до СФГ «Колос»; у цій частині судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, згідно з якими пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові;

3) судами попередніх інстанцій залишено без уваги і те, що обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області є неналежним способом захисту, адже такий наказ вже вичерпав свою дії фактом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки; у цій частині судами не враховано висновків Верховного Суду, які наведено у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Відзив

9. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти наведених у ній доводів. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Акцентує на неподібності правовідносин, які склалися між сторонами спору у цій справі тим, що мали місце у справах, які переглядалися Верховним Судом, і на неврахування висновків із постанов у яких посилається Третя особа. У зв`язку із цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Межі перегляду справи судом касаційної інстанції

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі було зупинено до закінчення перегляду справи № 922/1830/19 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

12. З огляду на те, що касаційний перегляд справи № 922/1830/19 закінчився прийняттям постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2023 касаційне провадження у справі № 911/2619/19 поновлено.

13. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Водночас, частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 надано ряд висновків про правильне застосовування правових норм у подібних правовідносинах (зокрема щодо визначення підсудності справ у спорах, які виникають щодо земельних ділянок державної та комунальної власності наданих для створення фермерських господарств), врахування яких у межах касаційного провадження у справі № 911/2619/19 є необхідним, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає усі наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у цій частині, проте такими доводами та вимогами себе не обмежує.

16. В іншій же частині доводів касаційної скарги суд касаційної інстанції знаходиться в межах касаційного перегляду справи, передбачених наведеною вище частиною першої статті 300 ГПК України.

Фактичні обставини справи

17. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 10.08.2007 № 590 «Про створення ДП «СП «Маслівське» на базі структурного виробничого підрозділу Маслівського державного аграрного технікуму імені П.Х. Гаркавого було створено ДП «СП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896).

18. Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153877, виданого Управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23.12.2009 (на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 30.11.2009 № 569) та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030994900010 (далі - Державний акт серії ЯЯ № 153877), ДП «СП «Маслівське» володіло на праві постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га з цільовим призначенням «для ведення сільськогосподарського виробництва».

19. В подальшому, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 29.02.2012 № 14-25-2/1 розпочато приватизацію ДП «СП «Маслівське» відповідно до статті 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

20. 03.07.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області затверджено План приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське».

21. Згідно із затвердженим планом передбачалось здійснити приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у КСП «Маслівське» (пункт 2.1 розділу VII Плану приватизації).

22. Серед земельних ділянок, право постійного користування на які мало ДП «СП «Маслівське» та на яких мало здійснювати свою діяльність КСП «Маслівське» (як підприємство утворене в результаті приватизації ДП СП «Маслівське»), була визначена земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (Державний акт серії ЯЯ № 153877), абзац дев`ятий пункту 13 розділ II Плану приватизації. До Плану приватизації додавалась копія Державного акта серії ЯЯ № 153877 та кадастровий план зазначеної земельної ділянки.

23. 21.12.2012 завершено приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у КСП «Маслівське» згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12.12.2012 № 25-7/1.

24. Звідси, КСП «Маслівське» стало правонаступником ДП «СП «Маслівське», що підтверджується статутом КСП «Маслівське» та відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25. Враховуючи заперечення Відповідача-2 судами також встановлено, що розпаювання земель членам КСП відбувалось вже після створення КСП «Маслівське» та переходу до нього всіх прав та обов`язків ДП «СП «Маслівське».

26. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акта серії ЯЯ № 153877) була поділена на: 1) земельні частки (паї), що належать членам КСП «Маслівське» (ДП «СП «Маслівське») на підставі розпоряджень Миронівської РДА від № 76 від 26.02.2013, № 331 від 19.09.2013 та № 491 від 29.10.2013; 2) земельні ділянки державної власності: к/н 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га; к/н 3222984300:02:010:0002; к/н 3222984300:02:011:0001.

27. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акта серії ЯЯ № 153877) і була віднесена до державної власності та відання системи відповідного центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

28. 30.01.2019 КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», звернулось до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у користування земельних ділянок, які залишились після паювання.

29. ГУ Держгеокадастру у Київській області листом від 01.03.2019 № 266/0-1648/0/17-19 повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 перебуває у власності (користуванні) третіх осіб, частина земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту та частково наявні прибережно-захисні смуги.

30. Судами з`ясовано, що на підставі наказу ГУ Держземагентства в Київській області від 06.11.2014 року № 10-9392/15-14сг земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га було передано в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про фермерське господарство».

31. 30.06.2015 між ГУ Держземагентства в Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га строком на 21 рік для ведення фермерського господарства.

32. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташованої за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, за договором оренди земельної ділянки від 30.06.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10469963 від 07.07.2015.

33. За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 30.06.2015 ГУ управління Держземагентства в Київській області передало, а ОСОБА_1 прийняла у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 77,0514 га, яка знаходиться на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

34. Суди установили також, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ухвалено рішення щодо реорганізації територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

35. Згідно із додатком 2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України ГУ Держземагентства в Київській області реорганізовано у ГУ Держгеокадастру в Київській області.

36. Тобто, ГУ Держгеокадастру у Київській області є правонаступником ГУ Держземагентства у Київській області.

37. Посилаючись на вказані обставини і стверджуючи про те, що в оренду Третій особі для ведення фермерського господарства було передано земельну ділянку, право на яку належало Позивачу, КСП «Маслівське» і звернулось до суду з позовом у цій справі.

38. Як вже зазначалося вище, суди попередніх інстанцій заявлений позов задовольнили з підстав доведеності Позивачем обставин того, що КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» і є правонаступником останнього, має право користування спірною земельною ділянкою та має право на переоформлення його права користування в інший правовий титул згідно чинного законодавства. При цьому, суди виснували також, що право постійного користування ДП «СП «Маслівське» (правонаступником якого є КСП «Маслівське») на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не було припинено у встановленому законом порядку.

39. За викладеного суди вирішили, що при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га та її передачі в оренду фізичній особі ГУ Держземагентством у Київській області правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Київській області, було порушено право КСП «Маслівське» на отримання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, а відтак оспорювані у цій справі наказ та договір оренди слід визнати недійсними, а оскаржувану державну реєстрацію права оренди скасувати.

40. Обґрунтовуючи ж залучення Відповідачем-2 у цій справі саме СФГ «Колос», а не ОСОБА_1 , суди вказали, що остання отримала земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га в оренду для ведення фермерського господарства вже будучи учасником СФГ «Колос», а тому відповідачем у правовідносинах, пов`язаних із набуттям права оренди на вказану земельну ділянку є вказане фермерське господарство.

41. В частині визначення підсудності цього спору суди послалися на правові висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 року у справі № 272/1652/14-ц (спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства) і вирішили, що за встановлених обставин він має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

42. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Гресенко О.В. і Швачка В.Ю.) і Третьої особи ( ОСОБА_2 ), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

43. Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

44. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 у спорі, що виник у подібних правовідносинах, прийнятої після подання касаційної скарги у справі, яка розглядається, відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

47. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно із частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

48. Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах.

49. Так, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

50. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли правильного висновку про її розгляд за правилами господарського судочинства. Доводи ж скаржника щодо належності спору у цій справі до цивільної юрисдикції, є безпідставними, а тому колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляються.

51. Разом з тим, згідно з положеннями частини шостої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

52. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

53. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

54. Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

55. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

56. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

57. Колегія суддів з огляду на вище вказані міркування висновує, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

58. Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

59. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду окремо відзначає, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у господарському (судовому) процесі»: сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 ГПК України (частина 1 статті 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

60. Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

61. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

62. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

63. Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

64. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо відповідача належного. Так само, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

66. Вказані висновки суду касаційної інстанції мають універсальний характер, тобто можуть застосовуватись судами у будь-якій категорії спорів, що аргументи КСП «Маслівське» про неможливість їхнього застосування через неподібність правовідносин у даній справі тим, що мають місце у справі № 910/7122/17 спростовує.

67. Ураховуючи наведене, а також здійснене колегіє суддів застосовування приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, підстав для задоволення поданого Позивачем клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі немає.

68. Так, у позовній заяві у цій справі КСП «Маслівське» просило, зокрема, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.06.2015, укладений між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права оренди останньої на спірну земельну ділянку.

69. ОСОБА_1 неодноразово звертала увагу судів на тому, що позовні вимоги у цій справі звернені саме до неї, тобто належним відповідачем за цими вимогами має бути саме вона, а тому у задоволенні вимог, які заявлені до СФГ «Колос» судам належало відмовити.

70. Суди ж попередніх інстанцій з цими твердженнями скаржниці не погодились і зазначили, що саме СФГ «Колос» є належним відповідачем у цій справі, адже після надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, таке господарство нею створено не було, а орендована земельна ділянка була передана в користування вже існуючому СФГ «Колос», учасницею якого ОСОБА_1 була.

71. Між тим, за змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Здійснивши касаційне провадження за касаційною скаргою Третьої особи у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення в цій частині вказаним приписам ГПК України не відповідають, адже висновуючи про те, що спірну земельну ділянку ОСОБА_1 було передано в користування СФГ «Колос» суди попередніх інстанцій не вказали того, на підставі яких доказів вони дійшли цього висновку, тобто по суті ухвалили рішення, які ґрунтуються на припущеннях.

74. Верховний Суд неодноразово висновував, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися належними і допустимими доказами (див. постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 914/1293/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

75. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України», від 18.07.2006 та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).

76. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду окремо звертає увагу також на тому, що у розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

77. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Оскільки суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, дійсний процесуальний статус учасників цієї справи не встановили, постановили рішення, які ґрунтуються на припущеннях, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що такий недолік варто виправити на новому розгляді справи, позаяк суд касаційної інстанції повноважень з установлення відповідних обставин, які безпосередньо пов`язані з оцінкою доказів, не має.

79. Щодо доводів касаційної скарги в частині невідповідності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування тому, що має місце у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (в частині належності обраного Позивачем способу захисту у вигляді вимоги про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області), слід вказати, що вирішення означеного питання перебуває в прямій залежності від правильності визначення належного відповідача у даній справі, та відповідно можливості розгляду її по суті.

80. Доводи ж касаційної скарги в частині переходу / не переходу до Позивача права постійного користування земельною ділянкою 3222984300:02:208:0001 судом касаційної інстанції не розглядаються, адже хоча касаційна скарга Третьої особи і містить зауваження щодо висновків судів попередніх інстанцій у цій частині, втім підставами касаційного оскарження такі аргументи не обґрунтовані, а тому їх розгляд у цьому касаційному провадженні наразі виключається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

82. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

83. Оскільки в ході касаційного провадження за касаційною скаргою Третьої особи підтвердилась наявність підстави касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтованими виявилися доводи про не установлення судами належного складу відповідачів у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи № 911/2619/19 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

84. Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати належну оцінку доказам, та доводам сторін і за результатами установленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Судові витрати

85. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2020 року і рішення Господарського суду Київської області від 11 березня 2020 року у справі № 911/2619/19 скасувати.

3. Справу № 911/2619/19 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.