Постанова

від 22.03.2023 по справі 128/392/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/392/22

Провадження № 22-ц/801/213/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокуСправа № 128/392/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Медвецького С. К.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., особи, яка подала апеляцій-ну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Деркача В. Г., представників відповідача Комунального некомерційного підприємства «Яку-шинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області у порядку самопредстав-ництва ОСОБА_2 , адвоката Руденка О. С., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного прова-дження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підпри-

ємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якуши-

нецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання

незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнен-

ня середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Він-ницького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року, ухва-лене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Карпінської Ю. Ф., повний текст якого складений 18 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький районний суд Вінницької області із вищезазначеними позовними вимогами до Комуналь-ного некомерційного підприємства ( далі - КНП ) «Якушинецький центр пер-винної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради Вінниць-кого району Вінницької області, посилаючись на наступні обставини. З 19 гру-дня 2012 року позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 12 серпня 2021 року вона отримала попередження роботодавця про те, що у зв`яз-ку зі змінами у структурі підприємства для забезпечення відповідної чисельнос-ті штату працівників, на підставі Статуту підприємства, наказу від 09 серпня 2021 року № 47, протоколу про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) заплановано майбутнє її вивільнення згідно з пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України. 12 жовтня 2021 року наказом від 11 жовтня 2021 року № 293-к/тр ОСОБА_1 звільнена з поса-ди заступника головного лікаря з економічних питань на підставі пункту пер-шого частини першої статті 40 КЗпП України. Позивачка вважає своє звільнен-ня з роботи незаконним, оскільки їй не були запропоновані інші вакантні поса-ди з аналогічними ( схожими ) посадовими обов`язками з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду та стажу роботи, не враховане її переважне право на зали-шення на роботі, не отримано згоду на звільнення профспілкового комітету. За-значаючи про дев`ятирічний стаж своєї роботи у відповідача, наявність вищої освіти, неодноразові підвищення кваліфікації, професійну компетентність, по-зитивну характеристику, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та відсутність інших у сім`ї працівників із самостійним заробітком, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11 жовтня 2021 року № 293-к/тр про звільнення її з роботи, поновити її на посаді заступника головного лікаря з економічних питань або на іншій рівнозначній посаді з 12 жовтня 2021 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2021 року по день набрання рішенням суду законної сили, а також стягнути її витрати на професійну прав-ничу допомогу у сумі 6000,00 гривень.

Разом з позовною заявою позивачкою, її представником адвокатом Бал-таком О. О. подана заява про поновлення строку звернення до суду, оскільки 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до роботодавця із проханням про залишення на роботі. Однак, позитивного вирішення її заяви не відбулося. Далі, лише 31 грудня 2021 року відповідачу вручене звернення адвоката з кло-потанням надати документи стосовно скорочення посади ОСОБА_1 , на що відповідь отримана 19 січня 2022 року та ще через місяць 18 лютого 2022 року у суд поданий цей позов. ОСОБА_1 вважає, що перебіг місячного строку на звернення у суд слід рахувати саме з дати отримання нею 19 січня 2022 року від роботодавця повного пакета документів, необхідних для подання позову.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 листопа-да 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 ос-каржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвали-ти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржниця вважає рішення суду однобічним, ухваленим із порушенням норм матеріально-го та процесуального права, загальних засад цивільного судочинства, побудова-ним на припущеннях, численних протиріччях.

Відповідач скористався визначеним цивільним процесуальним законом, за-безпеченим ухвалою апеляційного суду від 19 грудня 2022 року правом на по-дання відзиву на апеляційну скаргу позивачки, де зазначено про незаконність, необгрунтованість її вимог та викладене прохання про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

У зв`язку із задоволенням відводу представника відповідача судді - допові-дача Копаничук С. Г., після часткової зміни колегіального складу суду, визна-ченого автоматизованим розподілом судової справи між суддями для перегляду справи в апеляційному порядку, 16 лютого 2023 року відповідачем подане до-повнення до відзиву на апеляційну скаргу. Натомість 09 березня 2023 року скаржницею у якості додатку до апеляційної скарги подані пояснення. Згідно із нормами статей 126, 364 ЦПК України зазначені процесуальні документи під-лягають залишенню без розгляду як такі, що подані суду після закінчення про-цесуальних строків, визначених для вчинення відповідних дій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу відповідно позивачки, її представника адвоката Деркача В. Г., представників відповідача КНП «Якушинецький центр первинної медико-сані-тарної допомоги» Якушинецької сільської ради у порядку самопредставництва Козинець Д. О., адвоката Руденка О. С., дослідивши матеріали справи, проана-лізувавши наявні у ній докази у їх сукупності, перевіривши законність, обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляцій-ної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунту-ватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у цілому є об`єктивним, за-конним та належно обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють виниклі та наявні правовідносини між сторонами у спра-ві.

У даній справі мають місце наступні фактичні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із КНП «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області з 19 грудня 2012 року до 12 жовтня 2021 року, вона одружена, має двох дітей: доньку ОСОБА_3 , яка у липні 2022 року досягла повноліття, та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Медичної освіти ОСОБА_1 не має.

Згідно із нормами статті 62, частини четвертої статті 63, частини третьої статті 64 Господарського кодексу України, на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України у жовтні 2021 року було заплановане скорочен-ня штату та чисельності працівників підприємства, у тому числі посади заступ-ника головного лікаря з економічних питань. Листом профспілкового комітету підприємства від 16 травня 2022 року № 3 керівника відповідача повідомлено, що ОСОБА_1 не була членом первинної профспілкової організації під-приємства, відповідно профспілкових внесків не сплачувала.

Скорочення штату працівників КНП «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради є наслідком змін адміністративно-територіального устрою в області, реорганізації закладів охо-рони здоров`я, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами при-йому - передачі майна іншим територіальним громадам у грудні 2020 року. Ураховуючи економічне обгрунтування своєї діяльності у медичній галузі, відповідач прийняв рішення про скорочення чисельності та штату працівників. При цьому належить мати на увазі, що частиною третьою статті 64 ГК України визначена самостійність підприємства у визначенні своєї організаційної струк-тури, встановленні чисельності працівників, визначенні штатного розпису. Час-тиною другою статті 65 цього Кодексу передбачене право власника щодо здійс-нення управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до Статуту підприємства. Тобто питання визначення струк-тури підприємства, організації виробництва і праці, скорочення чисельності, штату працівників відносяться до виключної компетенції власника такого під-приємства або уповноваженого ним органу і є складовою права на управління діяльністю підприємства.

Згідно із Статутом КНП «Якушинецький центр первинної медико-санітар-ної допомоги» Якушинецької сільської ради, затвердженим рішенням 10 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 липня 2021 року № 415, це заклад охорони здоров`я, комунальне унітарне некомерційне підприємство, що надає первинну медичну допомогу населенню, здійснює управління його медичним обслуговуванням, вживає захо-дів із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здо-ров`я. Відповідач є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради; відповідно до рішення від 30 липня 2021 року № 415 майно, що перебува-ло на балансі КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради, передане у комунальну власність Якушинецької тери-торіальної громади, яку представляє Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області.

Наказом від 09 серпня 2021 року № 47 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад ( професій ) та створення комісії» з 13 жовтня 2021 року зі штатного розпису підприємства скорочено ряд посад ( про-фесій ), зокрема, посада заступника головного лікаря з економічних питань. На-казом від 11 серпня 2021 року № 49 затверджений штатний розпис у новій ре-дакції, введений у дію з 13 жовтня 2021 року, затверджений Органом управ-ління згідно зі Статутом підприємства.

12 серпня 2021 року наказом відповідача № 275-к/тр «Про попередження про заплановане звільнення та зміну істотних умов праці» старшому інспектору з кадрів ОСОБА_5 доручено під підпис попередити визначених у наказі працівників про наступне вивільнення 12 жовтня 2021 року по пункту першому частини першої статті 40 КЗпП України, згідно із чинним законодавством Укра-їни, не пізніше ніж за 2 (два) місяці підготувати письмові повідомлення про наступне вивільнення, зокрема, заступника головного лікаря з економічних пи-тань ( 1,0 посада ) адміністративно-управлінської частини ОСОБА_1 . Да-ний наказ виконаний в установленому порядку, ОСОБА_1 була попере-джена про майбутнє вивільнення згідно з пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 12 жовтня 2021 року. Роботодавець у такому повідомленні вказав: «Щодо пропозиції вакантних посад ( за наявності ) буде повідомлено додатково». Про ознайомлення із попередженням про нас-тупне звільнення позивачка проставила власноручний запис, вказавши, що про-сить скоротити її як посадову особу та виплатити вихідну допомогу.

Відповідно до наказу від 11 жовтня 2021 року № 293-к/тр «Про звільнення ОСОБА_6 » позивачка звільнена з посади заступника головного лікаря з економічних питань адміністративно-управлінської частини ( як посадову осо-бу, про що вона зазначала у повідомленні про наступне вивільнення ) за скоро-ченням штату працівників по пункту першому частини першої статті 40 КЗпП України 12 жовтня 2021 року з виплатою передбачених трудовим законодав-ством компенсацій, вихідної допомоги відповідно до норм статті 44 КЗпП України.

Із заяви ОСОБА_1 від 11 жовтня 2021 року № 164, адресованої на ім`я керівника відповідача, убачається, що вона просилапри їїзвільненні заско-роченнямштату працівниківпо пунктупершому частинипершої статті40КЗпП України12жовтня 2021року виплатитиїй вихіднудопомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства, умов колективного до-говору. Така вимога позивачки не була задоволена через її безпідставність. 10 листопада 2021 року відповідачем на звернення позивачки надана відповідь про те, що однорідних професій і посад при її вивільненні не було, усі виплати щодо неї проведені відповідно до виданого наказу про звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , керуючись нормами статей 43 Конституції України, частиною першою статті 21, пунктом першим частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції підкреслив, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах першому, другому, шостому частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможли-во перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Суд констатував, що з економічного обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників від-повідача слідує, що таке скорочення зумовлене зменшенням чисельності лікарів загальної практики та обсягу надання медичних послуг у зв`язку зі зменшенням кількості декларацій, що відповідно зменшило дохід підприємства. Із введеного у дію з 13 жовтня 2021 року штатного розпису убачається відсутність посади заступника головного лікаря з економічних питань. Відповідно до довідок від-повідача, доданих до справи у томі 2 на аркушах справи 37, 38, вакантні посади у структурних підрозділах адміністративно-господарської частини, бухгал-терського обліку та звітності підприємства станом на 10 серпня, 13 жовтня 2021 року відсутні.

Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції узяв до уваги правові вис-новки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/ 5330/16-ц,щодо обов`язку з`ясовувати, зокрема, наявність дійсних змін у відповідача в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільню-ваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджав-ся він за два місяці про наступне вивільнення. Суд з`ясував, що зміна в орга-нізації виробництва і праці КНП «Якушинецький центр первинної медико-сані-тарної допомоги» Якушинецької сільської ради, скорочення чисельності штату працівників зумовлені тим, що станом на 01 липня 2021 року у порівнянні з пе-ріодом минулого року відбулося зменшення чисельності лікарів загальної прак-тики - сімейних лікарів з 43 ставок у липні 2020 року до 17,5 ставок у липні 2021 року, відбулося зменшення обсягу надання медичних послуг у зв`язку зі зменшенням кількості декларацій з 63223 ставок у липні 2020 року до 29673 ставок у липні 2021 року, що зменшило дохід підприємства до 46, 93% доходу відповідного періоду попереднього року. З метою оптимізації витрат на органі-заційну структуру підприємства, у зв`язку з відсутністю навантаження та необ-хідністю проведення змін в організації праці шляхом зміни штатного розпису ( за рахунок скорочення певних посад та зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами ) було прийнято рішення про скорочення штату праців-ників.

Станом на 25 лютого 2021 року на підприємстві діяв затверджений нака-зом від 25 лютого 2021 року № 19 штатний розпис на 234,5 штатних одиниць із зарплатним фондом 1670750,00 гривень, серед них 12,5 штатних одиниць адміністративно-управлінської частини, у тому числі заступника головного лікаря з економічних питань, господарсько-обслуговуючий персонал - 5 штат-них одиниць, відділ бухгалтерського обліку, звітності та економіки - 6 штатних одиниць ( т. 1, а. с. 98).

Після звільнення 12 жовтня року позивачки з 13 жовтня 2021 року на підприємстві діяв штатний розпис, затверджений наказом від 11 серпня 2021 року № 49 із загальною кількістю 95,5 штатних одиниць і фондом заробітної плати 731000,00 гривень, серед них адміністративно-управлінська частина, що об`єднала адміністративно-управлінські та господарсько-обслуговуючі посади, становить 10 штатних одиниць, відділ бухгалтерського обліку та звітності - 5 штатних одиниць ( т. 1, а. с. 223-225 ). Викладене та підтверджене доказами у справі свідчить, що у відповідача дійсно мали місце змінив організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників.

Суд дійшов висновку, що відповідачем у цій справі дотримано вимог трудового законодавства щодо порядку звільнення працівника на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України.

Апеляційний суд, з огляду на викладене, убачає доцільним зауважити, що, ураховуючи особистий запис ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року у пові-домленні про наступне вивільнення на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України ( т. 1, а. с. 18 ), зміст її власної заяви від 11 жовтня 2021 року на ім`я директора КНП «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради, зареєтрованої відповідачем за № 164 ( т. 1, а. с. 21 ), де позивачка вдруге просила при звільненні її із зай-маної посади за скороченням штату працівників по пункту першому частини першої статті 40 КЗпП України виплатити вихідну допомогу у розмірі тримі-сячного середнього заробітку у зв`язку з невиконанням роботодавцем трудо-вого законодавства, умов колективного або трудового договору, належить мати на увазі, що ОСОБА_1 просила скоротити її як посадову особу, випла-тити вихідну допомогу. Як наслідок, вона не зверталася у суд з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного про-гулу з дати звільнення 12 жовтня 2021 року аж до 18 лютого 2022 року, тобто, понад чотири місяці, зі значним пропуском місячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України. Це є свідченням того, що у сторони трудового договору, у даному випадку позивачки, була певна позиція стосовно подальших дій у зв`язку із звільненням з роботи. Разом із тим, відповідно до частини першої Прикінцевих положень глави ХІХ КЗпП України застосувати у вирішенні цієї справи очевидно та свідомо пропущений позивачкою установле-ний законом місячний строк звернення до суду наразі неможливо, оскільки під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 бе-резня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гос-трої респіраторної хвороби covid-19, спричиненої коронавірусом sars-СoV-2», строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу,продовжуються настрок діїта-когокарантину.

Апеляційний суд підкреслює, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав правильну та об`єктивну оцінку усім доводам позивачки щодо неправомірного, на її думку, звільнення з посади заступника головного лікаря з економічних питань адміністративно-управлінської частини підприємства.

Судом установлено, що адміністрацією КНП «Якушинецький центр пер-винної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради листом від 13 липня 2021 року № 257 було повідомлено первинну профспілкову організа-цію про намір скоротити чисельність та штат працівників. 23 липня 2021 року первинна профспілкова організація з обгрунтуванням свого рішення відповідно до статті 42 КЗпП України надала лист № 11 про погодження скорочення посад, зазначених у даному листі, погодила заплановане скорочення, зокрема, 1,0 по-сади заступника головного лікаря з економічних питань. Тому посилання позивачки на неотримання відповідачем згоди профспілкового комітету на її звільнення є необґрунтованим.

Відповідно до частини третьої статті 49-2КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу ро-боту на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, перед-бачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу робо-ту на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або праце-влаштовується самостійно.

Судом урахованіправові висновкиВерховного суду,викладені упостано-вахвід 09серпня 2017року усправі №6-1264цс17,від 29січня 2020року усправі № 761/41149/16-ц щодо обов`язку роботодавця з працевлаштування по-передженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника, маючи на увазі необхідність запропонувати вивільнюваному працівнику таку посаду ( роботу ), яка б узгоджувалася з посадовою інструкцією такої посади, відпові-дала б освіті, кваліфікації, досвіду працівника. Як зазначалося вище, у повідом-ленні про майбутнє вивільнення позивачки вказано, що за наявності пропозиції вакантних посад будуть повідомлені додатково. На заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року роботодавець їй повідомив про відсутність на підпри-ємстві однорідних посад та професій. Така ситуація у структурних підрозділах адміністративно-господарської частини та бухгалтерського обліку і звітності підтверджується довідками, наданими до матеріалів справи як станом на 10 серпня, так і станом на 13 жовтня 2021 року. Тобто відповідачем не порушені вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Детально, об`єктивно та конструктивно суд першої інстанції перевірив до-тримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України. Відповідно до право-вих висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17, від 09 грудня 2021 року № 646/2661/20, суд зазна-чив, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника головного лікаря з економічних питань яка була єдиною такою посадою, тому підстав для застосу-вання переважного права залишення її на роботі на відповідній скорочуваній посаді не було.

У зв`язку з безпідставністю позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнан-ня протиправним, скасування наказу КНП «Якушинецький центр первинної ме-дико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради від 11 жовтня 2021 ро-ку № 293-к/тр «Про звільнення ОСОБА_6 », поновлення її на посаді заступника головного лікаря з економічних питань або іншій рівнозначній по-саді з 12 жовтня 2021 року, не підлягає задоволенню й вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від первинних вимог.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на її право на захист від неза-конного звільнення обгрунтоване наявністю у неї переважного права на зали-шення на роботі, непереведенням її на іншу роботу у даному випадку не можна визнати об`єктивним та доведеним, оскільки судом першої інстанції дана ре-тельна оцінка цим доводам, вони не знайшли свого законного підтвердження усупереч твердженням скаржниці, які носять узагальнений, неконкретизований характер, безвідносно до ситуації, що мала місце у відповідача як комунального некомерційного підприємства, яке здійснює господарську некомерційну діяль-ність, спрямовану на досягнення соціальних результатів без мети одержання прибутку. Як зазначалося вище, скаржниця не має медичної освіти, а метою підприємства, звідки вона звільнена з роботи, є надання первинної медичної до-помоги, здійснення управління медичним обслуговуванням населення, яке по-стійно проживає ( перебуває ) на території Якушинецької територіальної грома-ди, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення, підтримки громадського здоров`я. Відповідно до мети створення у Статуті КНП «Якуши-нецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради визначений чималий перелік предмета діяльності підприємства, що базу-ється на медичній практиці з надання первинної, інших видів медичної допомо-ги населенню. Належить констатувати, що звільнення ОСОБА_1 прове-дене з чітким дотриманням норм трудового законодавства та установленого за-коном порядку, на законних для того підставах. Претензії скаржниці щодо звільнення з метою її працевлаштування зайнятих посад фахівця з публічних за-купівель, головного бухгалтера, інших посад у бухгалтерії, недоцільності посади заступника головного лікаря з господарської частини та необгрунто-ваність преміювання окремих працівників підприємства, урешті зазначення про незаконність наказу щодо звільнення її з роботи через не проведення конкурсу для обрання на посаду керівника відповідача є такими, що суперечать положен-ням Статуту КНП «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомо-ги» Якушинецької сільської ради у частині визначених його прав та обов`язків, порядку управління підприємством, повноважень трудового колективу, загалом такі претензії виходять за межі заявлених позовних вимог. При цьому ОСОБА_1 не урахувала норми статей 12, 13 ЦПК України щодо здійс-нення судочинства на засадах змагальності сторін, рівності прав учасників справи, обов`язку кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом ви-падках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздат-ними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предме-та спору на власний розсуд. Як наслідок, зазначені доводи апеляційної скарги не тягнуть задоволення позову про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення скаржниці на роботі.

Нормами статті 235 КЗпП Українивизначено, що підставою для поновлен-ня працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновле-но на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з пору-шенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом або договором чи за відсутності підстав для звільнення. У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для його поновлення на роботі немає.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифі-кацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною на-ціонального законодавства України, установлено, що кожен при вирішенні пи-тання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і від-критий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім вста-новленим законом судом.

Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Про-токоли до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов-язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того стаття 17 Закону України № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Євро-пейського суду з прав людини» ( з подальшими змінами ) передбачає застосу-вання судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як дже-рела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Кон-венції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різ-ними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та від-мінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодав-ства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію його обґрунтованості.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, належить констатувати, що вони не спростовують правильність, обґрунтованість і об`єктивність ухваленого су-дом оскаржуваного рішення, тому колегія суддів не знаходить достатніх та за-конних підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказа-ми, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права.

Керуючись нормамистатей 367,368,374,376,381-384,389-391ЦПК України,апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним, скасування наказу про звільнен-ня, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 27 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

С. К. Медвецький