Постанова

від 23.02.2023 по справі 752/22981/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/22981/20 Головуючий у І інстанції -Шевченко Т.М

апеляційне провадження №22-ц/824/2700/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал», уповноваженого на ліквідацію АТ АКБ «Аркада» Луньо Іллі Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс», треті особи: Національний банк України, Київська міська державна адміністрація, про визнання майнових прав на об?єкт незавершеного будівництва,-

встановив:

у листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати майнові права на об?єкт незавершеного будівництва, житлове приміщення - однокімнатну квартиру, загальною площею 47,66 кв.м. (складову частину об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 894 290,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав про те, що згідно умов договору № 87821, укладеного 20.11.2018 року між АТ АКБ «Аркада», як управителем, та ОСОБА_1 , як довірителем, остання надала свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво»; за довірителем закріплено об?єкт будівництва з відповідними технічними характеристиками: житлове приміщення - однокімнатну квартиру, загальною площею 47,66 кв.м. (складову частину об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивачем належним чином виконано зобов?язання за договором та здійснено оплату за договором у повному обсязі, однак відповідачі в порушення взятих на себе зобов?язань за договором об?єкт інвестування не побудували, строки завершення будівництва не виконали, об?єкт інвестування у власність довірителя не передали, внаслідок чого позивач звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал», уповноваженого на ліквідацію АТ АКБ «Аркада» Луньо Іллі Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс», треті особи: Національний банк України, Київська міська державна адміністрація, про визнання майнових прав на об?єкт незавершеного будівництва, - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) майнові права на об?єкт незавершеного будівництва, житлове приміщення - однокімнатну квартиру, загальною площею 47,66 кв.м. (складову частину об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 880 224,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог процесуального та матеріального права, щодо всебічного й повного з`ясування обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.

Вказують, що на момент подання позову у позивача була лише частково оплачена вартість об`єкта інвестування в сумі 877 299.27 грн про що на підставі п.п. 4,18 Договору про участь у ФФБ видано Свідоцтво про участь у ФФБ №312975 від 08.04.2019 року. Відповідно до п.18 Договору про участь у ФФБ лише після 100% інвестування Довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель передає Довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав 100% оплату позивачем було здійснено лише 24 січня 2022 року.

Зазначають, що суд першої інстанції неправомірно встановив наявність порушеного зі сторони відповідача права позивача, оскільки на момент звернення до суду з позовом не було порушено прав позивача.

Вказують, що майнові права за позивачем можна визнати за позивачем виключно після їх передачі позивачу від Управителя на підставі Договору про участь у ФФБ. Наголошують, що після 100% оплати звертались до позивача з пропозицією укласти Договір про уступку майнових прав для набуття майнових прав на об`єкт інвестування.

Наголошують на тому, що судом першої інстанції застосовано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

Національний Банк України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що на момент звернення до суду з позовом у позивача було оплачено частково вартість об`єкта інвестування, а визнання права на майнові права можливе у разі встановлення в судовому порядку не виконання відповідачем належним чином узятих за договором зобов`язань та не визнання прав на спірне нерухоме майно за позивачем.

Враховуючи викладене, що відповідач на день звернення до суду з позовом не отримав повне виконання умов договору зі сторони позивача,а отже не здійснив дій, які б порушували права позивача.

Наголошують, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що було встановлено, що позивачем здійснено оплату вартості об`єкта інвестування у повному обсязі у розмірі 880 224,96 грн згідно з умовами про участь у фонді фінансування будівництва №87821 від 20.11.2018 року, що не оспорюється сторонами. Позивач сплатив внески тобто вчинила дії , спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт, відтак, ефективним способом захисту прорушеного права позивача є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Проте з такими висновками суд першої інстанції апеляційний суду не погоджується враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2018 року між АТ АКБ «Аркада», як управителем, та ОСОБА_1 , як довірителем, укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 87821 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1 якого довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада Будівництво», надає свою згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада Будівництво».

Управитель приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до Правил Фонду фінансування будівництва і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів (оперативний резерв) залишається в управлінні управителя. Після закінчення будівництва, введення об?єкта будівництва в експлуатацію, підключення його до інженерних мереж, передачі його об?єднанню співвласників, або власнику або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією, та, відповідно, під заселення довірителям, кошти оперативного резерву управитель перераховує забудовнику.

Відповідно до Правил Фонду та умов Договору за довірителем закріплюється об?єкт інвестування з такими основними характеристиками: вид об?єкта інвестування - кватира; будівельна або поштова адреса будівництва - АДРЕСА_2 ; номер об?єкта будівництва - складова частина об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 ; номер об?єкта інвестування 109; поверх 13; кількість кімнат -1; загальна площа об?єкта інвестування відповідно до проекту - 47,66 кв.м.

Запланована дата введення забудовником об?єкта в експлуатацію: складова частина об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 - серпень 2020 року.

Копія Договору наявна в матеріалах справи у томі 1 на а.с. 10-18.

08.04.2019 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про участь у ФФБ виду НОМЕР_2, згідно змісту якого об?єкт будівництва - житлові будинки та об?єкти соціально-побутової сфери на АДРЕСА_2 , складова частина об?єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 ; об?єкт інвестування: вид об?єкта інвестування - квартира; номер об?єкта інвестування - 109; поверх - 13; кількість кімнат - 1; загальна площа -47,66 кв.м., закріплено за договором - 47,52 кв.м., сума внесених коштів - 877 299,27 грн. (т. 1 а.с. 8).

21.11.2018 року ОСОБА_1 внесено на рахунок АТ АКБ «Аркада» грошові кошти у розмірі 558 073,96 грн. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 87821 від 20.11.2018 року; 14.03.2019 року ОСОБА_1 внесено на рахунок АТ АКБ «Аркада» грошові кошти у розмірі 237 123,80 грн. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 87821 від 20.11.2018 року; 08.04.2019 року ОСОБА_1 внесено на рахунок АТ АКБ «Аркада» грошові кошти у розмірі 99 093,04 грн. за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 87821 від 20.11.2018 року. Вказані обставини стверджуються копіями квитанцій № 20 від 21.11.2018 року, № 24 від 14.03.2019 року та № 3 від 08.04.2019 року відповідно (т. 1 а.с. 6-7).

Таким чином, станом на 08.04.2019 року ОСОБА_1 було частково оплачена вартість об?єкта інвестування у розмірі 877 299,27 грн., та за нею закріплено 47,66 кв.м. із 47,52 кв.м.в об?єкті інвестування

Зі змісту свідоцтва про участь у ФФБ виду НОМЕР_2, вбачається, що до кінця травня 2020 року ОСОБА_1 мала оплатити вартість 0,14 кв.м. в об?єкті інвестування.

Вартість 0,14 кв.м. в об?єкті інвестування сплачено ОСОБА_1 двома платежами, а саме: 22.10.2021 року у розмірі 2600 грн., та 24.01.2022 року у розмірі 382,63 грн., що стверджується копіями квитанцій № 0.0.2313133209.1 від 22.10.2021 року (т. 2 а.с. 104) та № 8258-0450-9878-0247 від 24.01.2022 року (т. 2 а.с. 110).

Таким чином, позивачем внесено плату за об?єкт інвестування у повному обсязі у розмірі 880 224,96 грн., та викуплено 47,66 кв.м. в об?єкті інвестування.

Вказані обставини визначаються сторонами та не оспорюються.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.09.2020 року правлінням Національного банку України прийнято рішення № 601-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада».

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2022 року, постановленим у господарській справі № 910/14860/20, замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» з АТ АКБ «Аркада» на нового управителя - ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал». Вказане судове рішення набрало законної сили 12.02.2021 року (т. 1 а.с. 115-124).

За Договором про участь у ФФБ Довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО» надає свою згоду на участь у фонді. За Договором Довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати Правила фонду та передати Управителю в обсягах та на умовах цього Договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування визначеного в пункті 6 цього Договору.

Відповідно до п. 6 Договору про участь у ФФБ за Довірителем закріплюється об`єкт інвестування з такими характеристиками: квартира АДРЕСА_1 , складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 у складі Багатоповерхові житлові будинки та об`єкти соціально-побутової сфери, поверх 13, 1 кімната, загальною площею 47,66 кв.м.

Позивач в позові просила визнати майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, житлове приміщення - однокімнатну квартиру, загальною площею 47,66 кв.м. (складову частину об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 , на суму 894 290,80 грн. (далі - Об`єкт незавершеного будівництва, Об`єкт інвестування).

На момент подання позовної заяви Позивачем була частково оплачена вартість об`єкта інвестування в сумі 877 299,27 грн,, про що на підставі п.п. 4, 18 Договору про участь у ФФБ видано Свідоцтво про участь у ФФБ № 312975 від 08.04.2019 р. (далі - Свідоцтво про участь у ФФБ).

Відповідно до п. 18 Договору про участь у ФФБ лише після 100 % інвестування Довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель передає Довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав.

12 січня 2022 року Позивачем ОСОБА_1 на виконання умов Договору про участь у ФФБ було здійснено доплату в сумі 2 600,00 грн., про що до Суду першої інстанції були надані пояснення ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» 17.01.2022 р.

Після чого Позивачу необхідно було здійснити доплату в сумі 382,63 грн., про що Позивач був повідомлений листом № 17/01/22-1 від 17.01.2022 р. (містяться у матеріалах справи).

24 січня 2022 р. на рахунок ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» надійшов ще один платіж від Позивача в сумі 500 грн. (копія платіжного доручення міститься у матеріалах справи). Таким чином, 24.01.2022 р. Позивачем було внесено оплату за Об`єкт інвестування у повному обсязі - 880 224,96 грн. та закріплено за нею 47,66 кв.м. Об`єкта інвестування.

03.02.2022 року ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» було направлено Позивачу повідомлення з проханням: прийти для укладення Договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування за вказаною адресою та повідомити реквізити для повернення надмірно перерахованих коштів, про що суду першої інстанції були надані пояснення від 03.02.2022року (містяться у матеріалах справи).

На момент перегляду рішення в апеляційному порядку Позивач ОСОБА_1 не з`явилась за вказаною адресою для укладення Договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування для передачі їй майнових прав у порядку передбаченому законодавством та не надала реквізитів для повернення надмірно перерахованих коштів.

В оскаржуваному рішенні вказано, що Позивач сплатила внески у повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт, відтак, ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Однак такі висновки суду першої інстанції є передчасними.

Судом встановлено , що на момент подання позову, відповідно до Свідоцтва про участь у ФФБ Позивачем було внесено 877 299,00 грн. і за ним закріплено 47,52 кв.м із 47,66 кв.м. в Об`єкті інвестування. При цьому, Позивачем в строк до кінця травня 2020 року мали бути оплачені кошти за 0,14 кв.м. в Об`єкті інвестування.

Грошові кошти в сумі 16 991,53 грн. були сплачені Позивачем в якості винагороди Управителю за надання послуг із здійснення управління коштами, переданими в управління відповідно до ч. 1 п. 24.1 Договору про участь у ФФБ.

Відповідно до статей 526, 527,530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» система функціонування ФФБ передбачає передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об`єкти інвестування, майнових прав на ці об`єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

Відповідно до п. 7 Договору про участь у ФФБ Управитель зобов`язаний:

- передати Довірителю який повністю оплатив закріплений за ним об`єкт інвестування, майнові права на такий об`єкт за Договором про уступку майнових прав.

Згідно з п. 18 Договору про участь у ФФБ після 100 % інвестування Довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель передає Довірителю майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав.

Таким чином, згідно з умовами Договору про участь у ФФБ майнові права на об`єкт інвестування виникають виключно після укладення між Довірителем та Управителем Договору про уступку майнових прав.

Тобто, визнати майнові права за Позивачем можна виключно після їх передачі Позивачу від Управителя на підставі Договору про участь у ФФБ.

Так, між Позивачем та Відповідачем не укладався Договір про уступку майнових прав, а тому Позивач не набула і не могла набути майнові права на об`єкт інвестування, а тому суд першої інстанції внаслідок неналежного дослідження доказів, всіх обставин справи та неправильного застосування норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що у Позивача виникли майнові права на об`єкт інвестування.

Позивач ухиляється та відмовляється укласти з відповідачем Договір про уступку майнових прав для набуття майнових прав на об`єкт інвестування.

Крім того, на момент подання позову Позивачем було лише частково оплачено вартість Об`єкта інвестування, а тому до подачі Позивачем позовної заяви жодні її права не бути та не могли бути порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення вже порушеного права.

Для звернення до суду необхідним є факт порушення права позивача станом на момент подання позову і доведення позивачем такого факту.

За приписами ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, порушення яких відбулися станом на момент звернення до суду.

Чинним законодавством передбачені окремі випадки, коли позов може бути заявлений на захист права, яке може бути порушене в майбутньому (наприклад, частина 2 ст. 386 ЦК України).

За змістом ст. 175 ЦПК обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, що підтверджують вказані обставини, повинні існувати на момент звернення до суду.

В іншому разі мова йде про передчасність позову, оскільки станом на момент його подання немає порушеного права.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позовної заяви є факт наявності порушеного права зі сторони Відповідачів та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 р. у справі № 910/11511/18.

Відсутність порушеного права зі сторони Відповідачів є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду від 28.02.2018 року у справі № 910/21160/16.

Станом на момент подання позову Позивачем не було внесено кошти за 0,14 кв.м. в Об`єкті інвестування, а тому були відсутні підстави для укладенням із ним Договору уступки майнових прав та визнання за ним права власності на майнові права на Об`єкт інвестування.

Отже, на момент подання Позову, ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» не було порушено жодні права Позивача, а тому підстави його задоволення були відсутні.

Підтвердженням цього є також внесення позивачем в січні 2022 року оплати за 0,14 кв.м в Об`єкті інвестування.

Наразі майнові права Позивача ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» також не порушуються.

У зв`язку із 100 % оплатою Позивачем об`єкту інвестування 24.01.2022 року ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» висловлювало готовність укласти з ОСОБА_1 . Договір про уступку майнових прав, як це передбачено Договором про участь у ФФБ та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

03.02.2022 року ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» було направлено Позивачу повідомлення з проханням: прийти для укладення договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування за вказаною адресою та повідомити реквізити для повернення надмірно перерахованих коштів.

Таким чином, ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» жодним чином не оспорює право Позивача на укладення такого Договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування для передачі їй майнових прав на об`єкт інвестування.

До укладення вище вказаного договору, в Позивача не виникають жодні майнові права, так як вони повинні передаватись Відповідачем на підставі цього правочину, а тому підстави для задоволення позову про їх визнання відсутні.

Суд першої інстанції неправомірно встановив, що у Позивача виникли майнові права на об`єкт інвестування внаслідок 100% за нього.

В Позивача після 100% сплати за об`єкт інвестування виключно виникло право на отримання від довірителя у власність майнових прав по Договору про уступку майнових прав, а не виникли самі майнові права.

Заявлений позов був направлений на захист майнових прав Позивача на об`єкт інвестування, тобто на захист речового права.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 р. у справі № 6-265цс16).

Таким чином, майнові права є складовою частиною майна та об`єктом права власності, захист якого здійснюється в загальному порядку для захисту права власності.

З огляду на це, позов про визнання майнових прав є по суті позовом про визнання права власності на майнові права.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений - на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено Верховним Судом України в Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить визнання права.

Правовою підставою визнання права власності є ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Таким чином, позивачем позову про визнання права власності може бути особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи.

Відповідачем у такому позові може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 р. у справі № 5006/5/396/2012 зазначив, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

В постанові Верховного Суду від 30.08.2019 р. у справі № 914/970/18 зазначено, що згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

На момент подання позовної заяви в цій справі Позивачу не належали майнові права на Об`єкт інвестування, так як вони повинні бути передані ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» по Договору про уступку майнових прав.

Відповідно до п. 18 Договору про участь у ФФБ після 100 % інвестування Довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель передає Довірителю майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав.

Таким чином, в Позивача можуть виникнути майнові права на Об`єкт інвестування виключно після їх передачі ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» по Договору про уступку майнових прав.

Тобто майнові права на Об`єкт інвестування не виникають автоматично після внесення Позивачем 100% оплати за Об`єкт інвестування, а повинні передаватись.

03.02.2022 р. Позивачу був направлений лист із запрошенням з`явитися для укладення відповідного Договору про уступку майнових прав (копія міститься у матеріалах справи).

Договір між Позивачем та ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» не укладений оскільки Позивач не з`явилась за вказаною у листі адресою для його укладення.

Враховуючи викладене судом позов задоволено без відповідних правових підстав, оскільки підстави для визнання за Позивачем майнових прав на Об`єкт інвестування відсутні, так як йому ці права не належать, а підлягають передачі по Договору про уступку майнових прав на підписання якого Позивач ще не з`явився.

Також слід зважати на наступне.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особа, яка не визнає, заперечує та оспорює право власності не перебуває із власником у зобов`язальних правовідносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних правовідносинах, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов`язальних правовідносин, і навпаки - для захисту прав у зобов`язальних правовідносинах не можуть застосовуватися способи, характерні для захисту у речово-правових відносинах.

Як вже зазначено вище, між Позивачем та Відповідачем склалися зобов`язальні правовідносини з виконання Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №87821 від 20.11.2018 р.

Тобто сторони перебувають у зобов`язальних правовідносинах.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 2-856/12 викладена правова позиція, що оскільки між сторонами існують договірні зобов`язання щодо майнових прав на нерухоме майно та порядку набуття позивачем права власності на нього, тобто договірні зобов`язання між сторонами є первісними, такими, що не виконуються однією із сторін договору, а тому право позивача підлягає захисту шляхом звернення до суду із позовом про зобов`язання виконати умови договорів, а не визнання права власності.

Вирішуючи спір, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Відповідно, в разі існування між сторонами договірних відносин, інша сторона має право вимагати захисту своїх прав лише тим способом захисту, який передбачений нормами зобов`язального права.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18 викладена правова позиція, що відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права особи, порушені невиконанням зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно, повинні захищатися за допомогою норм інституту зобов`язального права, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

З огляду на це, в цій справі захист порушеного права Позивача (якщо таке є) повинен був відбуватися способами, передбаченими для зобов`язального права, а не шляхом визнання права власності.

13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Таким чином за встановлених обставин на момент подачі позову,100% вартості майнових прав оплачено не було, права позивача за цим позовом визнаються відповідачем,випливають з договору, відповідно до якого передбачений порядок їх набуття.

Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку про ухвалення по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.7,141,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал», уповноваженого на ліквідацію АТ АКБ «Аркада» Луньо Іллі Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс», треті особи: Національний банк України, Київська міська державна адміністрація, про визнання майнових прав на об?єкт незавершеного будівництва-відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник