Постанова

від 15.03.2023 по справі 361/3347/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/3347/17 головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.

провадження № 22-ц/824/1554/2023 суддя доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 завдану позивачу моральну шкоду, в зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я у розмірі 3 888 000 грн. та 7 850 грн. витрат на проведення судової психологічної експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2014 року, близько 13 год. 20 хв., під час перебування ОСОБА_1 у торгово-розважальному центрі «Мега Маркет», власником якого є ТОВ «Фінєст», по вині директора ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 , стався нещасний випадок, який виразився в тому, що зі стелажу, який не був належним чином обладнаний відбійниками та перегородками, всупереч вимогам п.11.5.2 розділу 11 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме полиці не мають ухилу всередину та п. 3.3 розділу 3 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», сталося падіння на підлогу скляної пляшки безалкогольного сильногазованого напою «Сітро», її розбиття на уламки, з яких уламки потрапили позивачу в ліве око, внаслідок чого йому заподіяно проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичної катаракти, підвивиху кришталика, травматичного мідріазу, що призвело до повної сліпоти лівого ока ОСОБА_1 , що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину, а причинами нещасного випадку є: - невідповідність конструкції стелажу вимогам безпеки; - незадовільне функціонування системи управління охороною праці; - відсутність інструкцій з охорони праці. Невиконання вимог п.11.5.2 розділу 11 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме полиці не мають ухилу всередину та п.3.3 розділу 3 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», які перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, допущено директором ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 », чим відповідно до висновку експерта за результатами судової психологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12673/18-61 від 19 вересня 2019 року, позивачу заподіяно моральну шкоду, а орієнтовний еквівалент грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) складають 648 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, що станом на 01 січня 2021 року складає 3 888 000 гривень, які позивач просить стягнути з ОСОБА_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про те, що судом першої інстанції незаконно, необґрунтовано, безпідставно застосовано положення ст. 1166 ЦК України, яка стосується загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду. При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем повною мірою доведено факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також надано докази того, що відповідач є завдавачем шкоди. Так, ухвалою суду першої інстанції від 18 червня 2020 року задоволено заяву позивача та погодившись з тим, що відповідачем є саме ОСОБА_2 замінено відповідача ТОВ «Фінєст» на належного відповідача: ОСОБА_2 . В матеріалах справи міститься висновок судової психологічної експертизи №12676/18-61 від 19 вересня 2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно завдано моральну шкоду та визначено орієнтовний еквівалент грошової компенсації за завдані страждання у розмірі 648 мінімальних заробітних плат, що станом на 01 січня 2021 року складає 3 888 000 грн. Зазначений висновок та інші належні та допустимі докази, на які позивач також посилається в апеляційній скарзі, досліджено в суді першої інстанції під час розгляду справи. При цьому, судом першої інстанції не зазначено про ряд письмових доказів, на які посилається позивач. Щодо стелажу, то суд незаконно, необґрунтовано, безпідставно зазначив, що «стелаж є лише схожим, однак не той самий, з якого впала пляшка», в той час як цей стелаж є аналогічним, таким самим. При цьому, висновки суду спростовуються, а викладені позивачем фактичні обставини підтверджуються наданими до суду першої інстанції доказами. Також, судом першої інстанції, під час розгляду справи незаконно, необґрунтовано, безпідставно застосовано положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, при тому, що відповідач ОСОБА_2 є єдиною винною відповідальною посадовою особою - директором ТОВ «Фінєст», який може нести цивільно-правову відповідальність та до якого може бути подано позовну заяву про стягнення в рахунок відшкодування завданої позивачу моральної шкоди; юридична особа - ТОВ «Фінєст» не може нести цивільно-правову відповідальність, так як за даними ЄДРПОУ її діяльність припинена; положення ч.1 ст.1172 ПК України, у даній справі не можуть стосуватися завдання моральної шкоди, внаслідок каліцтва та наявності вини особи. Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказано про те, що позивачем з урахуванням заяви про уточнення просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 060 504 грн. При цьому, позивачем було подану у березні 2021 року заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3 888 000 грн., зазначену заяву прийнято судом. Також, в рішенні суду першої інстанції судом зазначено покази свідка ОСОБА_3 , які не відповідають дійсності. Так, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції повною мірою доведено всі обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог.

У поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує про те, що жодним документом, долученим стороною позивача, не підтверджується ані факт наявності самого інциденту, ані вина співробітників магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснювало свою господарську діяльність ТОВ «Фінєст», директором якого станом на 06 червня 2014 року був ОСОБА_2 , у його виникненні, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та завданою позивачеві шкодою. Надані документи засвідчують факт отримання ушкоджень позивачем та ступінь їх тяжкості, однак не доводять ні причин та точного часу отримання ушкоджень позивачем, ні наявності вини відповідача у спричиненні таких ушкоджень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази не можуть бути безспірними доказами вчинення неправомірних дій (бездіяльності) відповідачем, які спричинили позивачу моральну шкоду. Висновки суду першої інстанції, що стелаж, дослідження якого проводилося в рамках кримінального провадження, є лише схожим (візуально), однак не той самий з якого впала пляшка, є правильними та обґрунтованими. Крім того, відповідач вказує про те, що він не є належним відповідачем у справі в силу вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції упереджено в інтересах відповідача, є незаконним, невмотивованим, необґрунтованим та підлягає скасуванню повністю. Всупереч ст. 62 ЦПК України, копія довіреності, яка видана ОСОБА_2 у 2022 році, посвідчена нотаріально або засвідчена підписом судді у справі відсутня, що свідчить про відсутність законних повноважень у адвоката ОСОБА_4 на представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 , відповідно і на подання даної заяви про вирішення питання розподілу судових витрат разом з приєднаними до неї документами, доказами тощо, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви. Також, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, як позивача, звільненого від сплати судових витрат, у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, він взагалі звільняється від сплати судових витрат, а судові витрати, понесені відповідачем, у разі їх законного, обґрунтованого, підтвердження належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що залишено поза увагою суду першої інстанції. Також, представником відповідача - ОСОБА_4 введено суд в оману, що 09 вересня 2022 року нею було зроблено усну заяву щодо подачі доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу. Разом з тим, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом Поліщук О.В. не мало місце подання такої заяви під час розгляду в суді, а був лише виступ в судових дебатах згідно вимог ст. 242 ЦПК України, що також залишено поза увагою суду першої інстанції. Крім того, заява про вирішення питання розподілу судових витрат є незаконною, не обґрунтованою, не вмотивованою та не підтвердженою належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами у даній справі щодо прийняття участі адвокатом Поліщук О.В., відсутні будь-які документи, докази, зокрема: обліково-бухгалтерські документи, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку, касові чеки, квитанції про перерахування коштів, інші банківські документи щодо здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи в сумі 32500 грн., а також в ній містяться посилання на неналежні, недопустимі, недостовірні, недостатні докази у даній справі.

У поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує про те, що всупереч доводів апеляційної скарги, повноваження представника відповідача - ОСОБА_4 у справі підтверджені належним чином. Також, відповідач вказує, що доводи позивача про порушення вимог ст. 141 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки представником відповідача у судовому засіданні 09 вересня 2022 року було подано заяву про намір подати докази на підтвердження витрат. При цьому, вказана заява була зроблена в усній формі до закінчення судових дебатів. Відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактичного сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Таким чином, всі твердження позивача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними. Натомість, витрати відповідача на правову допомогу підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 18 грудня 2018 року № 910/4881/18 наголошував на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, чого позивачем зроблено не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року задовольнити частково, апеляційну скаргу на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до рапорту старшого чергового інспектора Чабанівського ВМ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 06 червня 2014 року та заяви ОСОБА_1 до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 09 червня 2014 року, зафіксовано факт повідомлення ОСОБА_1 про те, що в АДРЕСА_1, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з полиці впала пляшка та спричинила забиття.

Із витягу з кримінального провадження, вбачається, що 10 червня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200001595 з приводу спричинення ОСОБА_1 необережного тілесного ушкодження середньої тяжкості за адресою: АДРЕСА_1 , (за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ст.128 КК України) та 07 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201510200004655 щодо заяви ОСОБА_1 з приводу службової недбалості посадових осіб ТРЦ «Мега Маркет», що спричинило тяжкі наслідки ( за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України) (а.с. 2 т.4).

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 113 від 30 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 , який складено судово-медичним експертом Києво-Святошинського відділення Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Ніколайчук С.П., у ОСОБА_1 малось: проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичною катарактою і підвивихом кришталика, травматичним мідріазом. Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії гострого предмету, яким міг бути уламок скла, за давністю може відповідати вказаному в постанові терміну. Оскільки дане поранення призвело до повної сліпоти лівого ока, що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (п.2.1.1 г та 2.1.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17.01.1995 року)» (а.с.46-48 т. 1).

З дослідженої медичної карти стаціонарного хворого № 5731 ОСОБА_1 , вбачається, що він з 06 червня 2014 року по 16 червня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у 21 відділенні палати № 1 Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока», з діагнозом: проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматична катаракта, з підвивихом кришталика лівого ока, травматичний мідріаз. Наведене також підтверджується епікризами (виписками) з історії хвороби № 5731 з 06 червня 2014 року по 16 червня 2014 року та від 28 лютого 2019 року.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження від 23 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року, за ознаками злочинів, передбачених ст.128, ч.2 ст.367 КК України, визнано речовими доказами та долученого до матеріалів вказаного кримінального провадження: медичну карту стаціонарного хворого № 5731 відносно ОСОБА_1 з Центру мікрохірургії ока, один фотознімок з ТРЦ «Мега Маркет», який був зроблений ОСОБА_1 та два фотознімки, які зроблені ОСОБА_3 (а.с. 9,10 т.4).

Згідно висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи № 9-1/176К/17 від 06 листопада 2017 року, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України, на наданому на дослідження мобільному телефоні марки «Nokia» модель 6300 чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , в папці «Market» виявлено 1 графічний файл, а саме файл з назвою « 000», який було створено: - Дата: 06.06.2014». (а.с. 135-137 т.4)

Відповідно до висновку судової фототехнічної експертизи № 19/9-2/87-СЕ/17 від 10 листопада 2017 року, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України на фотозображенні ___000.jpg, з мобільного телефону марки «Nokia» моделі 6300 чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 та фотозображеннях IMG_0394, IMG_0395, IMG_0399, IMG_0402», які знаходяться на карті пам`яті «Transcend», зафіксоване одне і теж саме зображення місцевості. На фотозображенні 000.jpg, з мобільного телефону марки «Nokia» моделі 6300 чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 та на відеозаписі (DSCN8648.MOV) у період часу з 02:03 по 02:10, який знаходиться на диску для лазерних систем зчитування «NANOTEX DVD-R 16 х 4,7 GB 120 міп», зафіксоване одне і теж саме зображення місцевості (а.с. 146-163).

Згідно наказу №1 від 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Фінєст», а згідно наказу №35-к 02 березня 2017 року припинено виконання обов`язків директора товариства. Зазначені обставини сторонами не спростовуються.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 390/Д від 14 січня 2019 року, Києво-Святошинського відділення Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-офтальмолога КОБ СМЕ у ОСОБА_1 малось: проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичною катарактою і підвивихом кришталика, травматичним мідріазом. Описане тілесне ушкодження утворилося від дії гострого предмету, яким міг бути уламок скла, не виключено за обставин, вказаних свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_7 під час проведення слідчих експериментів 02 квітня 2018 року (а.с. 129-131 т. 4).

Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0997112 від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 довічно встановлено третю групу інвалідності по зору (а.с. 1 т.4).

Згідно висновку за результатами проведення судової психологічної експертизи №12673/1-61 від 19 вересня 2019 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз:

1. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому завдані страждання (моральна шкода).

2. ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації: « 06.06.2014 року, в денний час, під час перебування ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНЄСТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 39117631 /08173, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1, буд.16/, коли він рухався, з метою вибору для придбання продуктів харчування, зі стелажу, на якому знаходилися скляні пляшки з водою, сталося падіння скляної пляшки «Сітро», «Грузинський Букет», безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, з яких уламки від розбиття пляшки потрапили йому в ліве око, внаслідок чого ОСОБА_1 заподіяно проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичної катаракти, підвивиху криштлика, травматичного мідріазу, що згідно до висновку судово-медичної експертизи за № 113 від 30.09.2014 року, Києво-Святошинського відділення Київського обласного бюро судово-медичної експертизи призвело до повної сліпоти лівого ока, що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (п.2.1.1 г та 2.1.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17.01.1995 року), внаслідок чого ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, в зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я, що досліджуються у справі».

3. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 (за умови постановлення судом правової підстави відшкодування) складатиме 648 мінімальні заробітні плати, установлених на момент розгляду справи (а.с. 2-8 т. 3).

У висновку судової інженерно-технічної експертизи питань охорони праці та безпеки життєдіяльності за № 14-135 від 15 червня 2020 року, яка проведена Київським НДЕКЦ МВС України у кримінальному провадженні за № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року, зроблені такі висновки:

1. За наданими на дослідження матеріалами встановлено, що причинами нещасного випадку є: - невідповідність конструкції стелажу вимогам безпеки; - незадовільне функціонування системи управління охороною праці; - відсутність інструкцій з охорони праці.

6. За наданими на дослідження матеріалами встановлено, що забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності покладено на наступних осіб, а саме: директора ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 ; керуючого магазином з господарських питань ОСОБА_8 ; завідувачів відділу та адміністраторів залу.

7. Невиконання вимог п. 11.5.2 розділу 11 ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правил охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме полиці не мають ухилу всередину та п.3.3 розділу З ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0- 1.01-96) «Правил охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме в посадовій інструкції керуючого магазином з господарських питань не визначено про забезпечення рішень конкретних питань охорони праці, які перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, допущено директором ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 (а.с. 212-243 т.4).

У висновку судової інженерно-технічної експертизи питань охорони праці та безпеки життєдіяльності Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-21/7858- БЖ від 02 березня 2021 року, у кримінальному провадженні за № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року, надані такі висновки:

За наданими на дослідження матеріалами встановлено, що причинами нещасного випадку є: - невідповідність конструкції стелажу вимогам безпеки; - незадовільне функціонування системи управління охороною праці; - відсутність інструкцій з охорони праці.

За наданими на дослідження матеріалами встановлено, що забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності покладено на наступних осіб, а саме: директора ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 ; керуючого магазином з господарських питань ОСОБА_8 ; завідувачів відділу та адміністраторів залу.

Невиконання вимог п.11.5.2 розділу 11 ДНАОГІ 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правил охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме полиці не мають ухилу всередину та п.3.3 розділу З ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) «Правил охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі», а саме в посадовій інструкції керуючого магазином з господарських питань не визначено про забезпечення рішень конкретних питань охорони праці, а також не здійснення постійного контролю за виконанням робіт відповідно до вимог з питань охорони праці, які перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, допущено директором ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 (а.с. 71-103 т. 6).

Магазин - торгівельно-розважальний центр «Мега Маркет» (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе,1), де відбулася подія та травмування позивача на той час перебував в оренді згідно Договору оренди № 12/03/14-ф від 12 березня 2014 року, Акту приймання-передачі орендованої площі від 14 березня 2014 року, Угоди № 1 про зміни та доповнення від 22 квітня 2014 року до договору оренди № 12/03/14-ф від 12 березня 2014 року, Акту приймання-передачі від 22 квітня 2014 року, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінєст» в особі директора ТОВ «Фінєст» Діхтяренка Ю.В.(а.с. 38-45 т.1)

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27 березня 2013 року № 05.03.02-04/19707, Сертифікату відповідності, Додатка до сертифіката відповідності/свідоцтва про визнання, у ТОВ «Фінєст» для реалізації в наявності були скляні пляшки безалкогольного сильногазованого напою «Сітро», які відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умовами дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

З інформації з Реєстру юридичних осіб судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2020 року внесено запис про припинення ТОВ «Фінєст» на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2019 року, яке набрало законної сили. Запис про правонаступників відсутні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували обставини завдання позивачу шкоди діями чи бездіяльністю відповідача ОСОБА_2 , до суду не надано.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з його вини.

У справах про відшкодування шкоди потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із вимогами статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2014 року під час перебування ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , коли він ішов по території магазину, зі стелажу, на якому знаходилися скляні пляшки з водою, сталося падіння скляної пляшки «Сітро, Грузинський Букет», безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, з яких уламки від розбиття пляшки потрапили йому в ліве око, внаслідок чого ОСОБА_1 заподіяно проникаюче рогівково-склеральне поранення лівого ока тяжкого ступеня з впадінням оболонок, травматичної катаракти, підвивиху кришталика, травматичного мідріазу, що призвело до повної сліпоти лівого ока, що відповідає 35 % постійної втрати загальної працездатності та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину, внаслідок чого ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, в зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я.

Шкода, завдана ОСОБА_1 внаслідок падіння скляної пляшки з стелажу в магазині підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема висновками судово-медичної експертизи, дослідженнями та експертизами, проведеними працівниками поліції в рамках кримінального провадження № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , якими підтверджено обставини, на які посилається позивач.

За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди саме в магазині - ТРЦ «Мега Маркет» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1 внаслідок падіння скляної пляшки «Сітро, Грузинський Букет», безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, та потрапляння уламків від розбиття пляшки йому в ліве око.

Враховуючи приписи ст. 1172 ЦК України, щодо обов`язку юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану її працівником, саме юридична особа, яка є власником (орендарем, користувачем) магазину, в якому було спричинено шкоду внаслідок неналежної організації торгівельної діяльності, має бути відповідачем у справі, незалежно від того чи винен у заподіянні такої шкоди будь-хто з найманих працівників зазначеної юридичної особи.

У зв`язку із зазначеним, позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про відшкодування моральної шкоди саме до ТОВ «Фінєст», яке на момент спричинення шкоди було орендарем торгово-розважального центру, де трапився вищевказаний випадок.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача, а саме ТОВ «Фінест» на ОСОБА_2 , який був директором товариства станом на 06 червня 2014 року, вказуючи про те, що ТОВ «Фінєст» є ліквідованим, а ОСОБА_2 є єдиною винною особою, яка може нести цивільно-правову відповідальність за завдану позивачу шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували обставини завдання позивачу шкоди діями чи бездіяльністю відповідача ОСОБА_2 , до суду не надано.

Обґрунтовуючи вказане судове рішення, суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, які підтверджують вину ОСОБА_2 . При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги, що шкода була завдана ОСОБА_1 саме в приміщенні магазину - ТРЦ «Мега Маркет». Відповідно до Договору оренди № 12/03/14-ф від 12 березня 2014 року, Акту приймання-передачі орендованої площі від 14 березня 2014 року, Угоди № 1 про зміни та доповнення від 22 квітня 2014 року до договору оренди № 12/03/14-ф від 12 березня 2014 року, Акту приймання-передачі від 22 квітня 2014 року, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінєст» орендарем торгово-розважального центру на момент вчинення шкоди було ТОВ «Фінєст».

Як було зазначено вище, наявними у справі доказами доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок падіння скляної пляшки «Сітро, Грузинський Букет», безалкогольного сильногазованого напою, на підлогу, її розбиття на уламки, та потрапляння уламків від розбиття пляшки йому в ліве око.

Отже, позивачем доведено, як факт спричинення шкоди так і особу відповідальну за завдання такої шкоди, а саме - ТОВ «Фінєст».

При цьому, поза увагою суду залишились вимоги ст. 1166 ЦК України, у відповідності до частини другої якої саме заподіювач шкоди зобов`язаний довести, що шкода спричинена не з його вини.

Таких доказів ТОВ «Фінест», до моменту його заміни на відповідача ОСОБА_2 , суду не надало.

Вказуючи, як на підставу до відмови в задоволенні позову, відсутність доказів вини ОСОБА_2 в спричиненні шкоди позивачу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою, що в силу вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України саме юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, ОСОБА_1 пред`явив вимоги про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_2 , який на момент вчинення позивачу моральної шкоди був директором ТОВ «Фінєст», тобто найманим працівником, за дії якого в частині відшкодування шкоди відповідальність несе юридична особа.

В даному випадку ліквідація юридичної особи, відповідальної за спричинення шкоди, а саме ТОВ «Фінест» не створює такого обов`язку у її найманих працівників, в тому числі і у ОСОБА_2 , який не є її правонаступником.

В апеляційній скарзі позивач посилається на п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де роз`яснено, що оскільки в силу ст. 452 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду,

заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до

винної особи, не буде суперечити закону пред`явлення за вибором

потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної

особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи,

яка за неї відповідає, однакові.

Разом з тим, такі доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що межі відповідальності ТОВ «Фінест» та відповідача ОСОБА_2 не є однаковими, оскільки ОСОБА_2 , як найманий працівник несе відповідальність за спричинену шкоду виключно перед своїм роботодавцем, який відшкодувавши шкоду потерпілому, має право, а не обов`язок (ст. 1191 ЦК України) звернутися з регресною вимогою до винної (винних) особи (осіб), в даному випадку працівників, які порушили свої трудові обов`язки.

У відповідності до висновку судової інженерно-технічної експертизи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності за № 14-135 від 15 червня 2020 року, яка проведена Київським НДЕКЦ МВС України у кримінальному провадженні за № 12014110200001595 від 10 червня 2014 року, на який посилається позивач, за наданими на дослідження матеріалами встановлено, що забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності покладено на наступних осіб, а саме: директора ТОВ «Фінєст» ОСОБА_2 ; керуючого магазином з господарських питань ОСОБА_8 ; завідувачів відділу та адміністраторів залу.

Отже, наданими суду доказами встановлено ряд осіб, посадові обов`язки яких, в тому чи іншому ступені полягали в забезпеченні виконання правил охорони праці.

Таким чином, у разі наявності регресної вимоги юридичної особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, до своїх працівників, відповідальність кожного з них має відповідати ступеню їх вини в порушенні трудових обов`язків.

Відповідно до наданого суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого 16 лютого 2023 року (а.с.60-63, т.8) ТОВ «Фінєст» припинено 12 лютого 2020 року на підставі рішення, що не пов`язане з банкруцтвом юридичної особи. Відомості щодо правонаступників відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Оскільки до своєї ліквідації ТОВ «Фінест» шкоди позивачу не відшкодувало, жодних вимог до ОСОБА_2 не заявляло, останній є не належним відповідачем у справі, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, відмовляючи в задоволенні позову виходив з невірних мотивів, допустивши не відповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни рішення в мотивувальній частині.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень є підтвердженими, тому підлягають стягненню із позивача на користь відповідача. Заперечення позивача щодо вищевказаних витрат є безпідставними та недоведеними.

Апеляційний суд погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1,2,3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту додаткового рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року вбачається, що у судовому засіданні 09 вересня 2022 року представником відповідача - адвокатом Поліщук О.В. зазначено про наявність у відповідача доказів понесених судових витрат та зроблено усну заяву щодо подачі доказів на підтвердження їх розміру (витрат на правничу допомогу), які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи № 361/3347/17 у суді першої інстанції, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви про розподіл судових витрат відповідачем доданий договір №15/09/2015 про надання правової (правничої) допомоги від 15 вересня 2020 року, який укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Поліщук О.В. (а.с.64-70, т.7).

Протоколом погодження договірної ціни від 15 вересня 2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15 вересня 2020 року сторони погодили, що правнича допомога, яка надається адвокатом, включає: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних із розглядом справи №361/3347/17 в суді; представництво інтересів Клієнта у Броварському міськрайонному суді Київської області по цивільній справі № 361/3347/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди; складення усіх необхідних процесуальних документів по справі № 361/3347/17, в тому числі, але не виключно: заяви, скарги, клопотання, відзив, заперечення та інші правові документи від імені Клієнта тощо; виконання інших необхідних дій, пов`язаних із справою № 361/3347/17 (а.с.71-72, т.7).

Пунктом 2 протоколу сторони домовились, що розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги відповідно до п.1. даного протоколу становить: - 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. - за одну годину надання правничої допомоги адвоката; - 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. - за участь адвоката в одному судовому засіданні за одну годину надання правничої допомоги; - 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. - складення відзиву на позовну заяву по справі № 361/3347/17 від імені клієнта; - вартість складення інших процесуальних документів по справі № 361/3347/17 - розраховується відповідно до вартості однієї години та загальної кількості часу витраченого адвокатом на складення відповідного документа; - 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. - поїздка до Броварського міськрайонного суду Київської області з іншою метою (ознайомлення зі справою № 361/3347/17, отримання чи подання документів тощо).

Сума винагороди адвоката розраховується відповідно до вартості однієї години та загальної кількості часу витраченого адвокатом у зв`язку з наданням правничої допомоги відповідно до протоколу та договору. Сторони можуть погодити між собою фіксовану вартість надання конкретної послуги.

Опис та обсяг наданої правової допомоги погоджено сторонами в актах прийому наданої правничої допомоги (наданих послуг) від 31 травня 2022 року (а.с.77, т.7) та 10 вересня 2022 року (а.с.78, т.7).

Так, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви в частині стягнення 17 500 грн. витрат на правову допомогу, які складаються з складення відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, оскільки такі документи підписані безпосередньо ОСОБА_2 . В зазначеній частині додаткове рішення не оспорюється.

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн., що були стягнуті судом першої інстанції, то вони підтверджуються належними доказами, враховуючи погоджену вартість послуг згідно протоколу погодження договірної ціни та складаються з:

31 травня 2022 року - участь представника у судовому засіданні під час розгляду справи - 1 год.;

19 серпня 2022 року - поїздка до Броварського міськрайонного суду Київської області з метою ознайомлення зі справою - 2 год.;

09 вересня 2022 року - участь представника у судовому засіданні під час розгляду справи - 3 год. 30 хв.

Заперечуючи проти задоволення заяви про розподіл судових витрат позивач вказував про те, що представником відповідача - ОСОБА_4 введено суд в оману, що 09 вересня 2022 року нею було зроблено усну заяву щодо подачі доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу. Разом з тим, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом Поліщук О.В. не мало місце подання такої заяви під час розгляду в суді, а був лише виступ в судових дебатах згідно вимог ст. 242 ЦПК України.

В той же час, у відзиві на позовну заяву представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 було зазначено, що документи на підтвердження розміру понесених відповідачем судових витрат будуть подані у строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Заяву аналогічного змісту представник відповідача зробила до закінчення судових дебатів, в ході виступу у них.

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2022 року, тобто, у встановлений законом строк, на адресу Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника відповідача - адвоката Поліщук О.В. про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відтак, доводи позивача в цій частині є необґрунтовані та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що він, як позивач, звільнений від сплати судових витрат, у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, він взагалі звільняється від сплати судових витрат, а судові витрати, понесені відповідачем, у разі їх законного, обґрунтованого, підтвердження належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2. ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи зазначене, позивач звільнений саме від сплати судового збору. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що позивач має пільги щодо сплати інших судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими. Доводів щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року змінити в мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року залишити без змін.

Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 17 березня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.