Ухвала

від 10.05.2023 по справі 361/3347/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 361/3347/17

провадження № 61-5420ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду, у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я у розмірі 3 888 000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2022 року залишено без змін. Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у квітні 2023 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Разом із касаційною скаргою представник заявника подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови, яке обґрунтовує тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримала 28 березня 2023 року через електронну пошту (що підтверджується скріншотом електронної пошти адвоката), а касаційну скаргу подала до відділення поштового зв`язку 21 квітня 2023 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані заявником докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.

Як на підставу касаційного оскарження представник заявника посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № 552/91/18, № 554/9144/17, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Також просить відступити від висновку щодо покладення на відповідача обов`язку доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, який неодноразово викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 05 вересня 2018 року у справі № 761/6010/15-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Разом із цим, представник заявника посилається на відсутність висновку Верховного Суду, в якому було б визначено, що потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, та що саме відповідач є заподіювачем шкоди (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд наголошує, що посилаючись на наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, представник заявника не вказала норму матеріального права яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Відтак, зазначені доводи не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у розумінні частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: прийняв рішення про права, свободи та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак