Ухвала

від 22.03.2023 по справі 947/7678/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/7678/23

Провадження № 1-кс/947/2942/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів із захисниками та підозрюваним у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування в рамках кримінального провадження №12022160000000625 від 14.09.2022 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, громадин України, одружений, має на утриманні трьох неповнолітних дітей, з вищою освітою, займав посаду генерального директора ТОВ «Ельпласт Львів» зі слів зараз офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 року в провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022160000000625 від 14.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.366 КК України.

Старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 було подано клопотання про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень викладені слідчим в письмовому клопотанні.

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020160000000028 від 13.01.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.02.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

26.02.2022 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42020160000000028 від 13.01.2020 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених чч.4,5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч.ч.4,5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч.ч.4,5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України.

26.02.2022 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42020160000000028 від 13.01.2020 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,5 ст.191, ч.ч. 1,2 ст. 366 КК України провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України

15.03.2022 року заступником керівника Одеської обласної прокуратури скасовані постанови прокурора від 26.02.2022 року та 27.02.2022 року про закриття кримінального провадження, того ж дня відповідно до ст.615 КПК України прокурором у кримінальному провадження зупинено досудове розслідування.

У подальшому, 30.05.2022 року у зв`язку з необхідністю проведення ряду слідчих та процесуальних дій прокурором відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні.

У відповідності до вимог КПК України та у зв`язку з переховуванням ОСОБА_6 від органів досудового розслідування 19.07.2022 постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 підозрюваного оголошено у розшук, здійснення якого доручено УСР ДСР НП України в Одеській області.

Разом з тим, встановлено, що 29.05.2022 року о 13:06 годині підозрюваний ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Грушів», та покинув територію України (згідно відповіді на запит із Центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби від 31.08.2022), на теперішній час підозрюваний мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

На даний час є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває за межами України, з метою умисного уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини переховується на території Королівства Іспанія.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні умисного злочину, у тому числі тяжкого та особливо тяжкого, за які відповідно до Кримінального кодексу України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що, згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, дозволяє обрання йому виключного запобіжного заходу тримання під вартою.

Крім того, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Обґрунтування наявності зазначених ризиків викладено слідчим в клопотанні.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував, щодо клопотання сторони обвинувачення, надавши письмові заперечення, посилаючись на те, що відносно ОСОБА_6 сплив термін дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу, в подальшому не маючі ніяких застережень останній у зв`язку із реальною загрозою життя та здоров`я підозрюваного та членам його сім`ї внаслідок військової загрози та розв`язання збройними силами російської федерації війни проти України прийняв рішення виїзду за кордон. Підозрюваний отримав тимчасовий захист від країни Іспанії, де зараз і перебуває з сім`єю, терміном на один рік, таким чином підозрюваний та його родина на законних підставах перебувають за межами України. Захисник звернув увагу не те, що на адресу процесуального керівника було направлено клопотання про зупинення провадження на підставі п.4 ч.1 ст.280, п.3 ч.1 ст.615 КПК України, що було вмотивоване відсутністю об`єктивної можливості у ОСОБА_6 здійснювати захист своїх прав та законних інтересів до закінчення військової агресії проти України. Так, підозрюваний жодним чином не мав на меті переховуватися від органу досудового розслідування. Таким чином, факт законного виїзду за межі території України та перебування під тимчасовим захистом країни Іспанії підозрюваного ОСОБА_6 виключає будь-яку можливість здійснювати розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, сторона захисту в письмових запереченнях посилалась на те, що процесуальному керівнику від сторони захисту направлялись письмові повідомлення про причини неявки підозрюваного на виклики із зазначенням поважних підстав, однак незважаючи на це прокурор постановою від 19.07.2022 року оголосив ОСОБА_6 у розшук, таким чином органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію адвоката ОСОБА_4 , додавши, що відсутні будь які ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Обґрунтування своїх заперечень стороною захисту викладено письмово та направлено слідчому судді 15.03.2023 року.

Підозрюваний підтримав позицію захисників та додав, що дійсно отримував від процесуального керівника текстові повідомлення на мобільний додаток про необхідність явки до слідчого для проведення слідчий (розшукових) дій на 14.07.2022, 15.07.2022 та 18.07.2022 року, однак з поважних причин з`явитися не зміг. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурора і захисників, підозрюваного слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на те, що слідчий звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має перевірити наявність підстав передбачених ч.2 ст.177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Щодо наявності у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12022160000000625 від 14.09.2022 року.

Відповідно доч.1 ст.42 КПК України,підозрюваним є особа,якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 встановлено, що 11.02.2022 року слідчим складено та погоджено прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та вручено останньому під особистий підпис того ж дня.

Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе лише у разі доведення прокурором існування підстав, передбаченихст.177 КПК України, та доведення виїзду підозрюваного та/або оголошення його у міжнародний розшук.

Тобто положення ч.6 ст.193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про його оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз.1 ч.1 ст.281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного».

Частиною 2 ст.281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч.2ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області шляхом винесення постанови від 11.01.2023 року про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою, в даному випадку, слідчого. Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 зазначеної статті передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення» розшуку не є тотожнім поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішенню організаційним питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшукв розумінні вимогст.281КПК Українита ч.6ст.193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобтоє лише засобом здійснення такого розшуку (ч.3 ст.281) КПК України.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.

З огляду на наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема, відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_6 29.05.2022 року, постанову слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 11.01.2023 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов до висновку, що прокурором доведено факт оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

Отже, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук та виїхав з території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

При розгляді клопотання, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом ТОВ «Ельпласт-Львів» (ЄДРПОУ 23957545) від 03.12.2019 за № 365/1 ОСОБА_6 призначено на посаду директора вказаного підприємства.

Відповідно до ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, якіпостійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, генеральний директор ТОВ «Ельпласт-Львів» ОСОБА_6 є службовою особою.

Досудовим розслідуванням установлено, що Рішенням Європейської комісії від 18.12.2015 затверджено Спільну операційну програму Румунія-Україна ENI 2014-2020, якою затверджені великомасштабні інфраструктурні проєкти, у т.ч. проєкт «Чиста Ріка».

Так, з метою реалізації проєкту ЄС «Чиста ріка» Спільної операційної програми «Румунія-Україна 2014-2020», який у т.ч. передбачає здійснення робіт з Реконструкції каналізаційних мереж з влаштуванням резервного трубопроводу у південній та південно-східній частинах м.Ізмаїл Одеської області, міським головою ОСОБА_12 , відповідно до рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 654 від 14.06.2017, затверджено та погоджено з ТОВ «ПРОММОНТАЖ», в особі інженера-проєктанта ТОВ «ПРОММОНТАЖ» ОСОБА_13 , завдання на проєктування проєктно-кошторисних робіт по об`єкту: «Реконструкція каналізаційних мереж з влаштуванням резервного трубопроводу у південній та південно-східній частинах м. Ізмаїл Одеської області» (далі- «Об`єкт»).

Досудовим розслідуванням встановлено, що фактичне керівництво ТОВ «ПРОММОНТАЖ» здійснюється начальником КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_9 .

У подальшому, 01.08.2017, між Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, в особі міського голови ОСОБА_12 (далі «Замовник»), та ТОВ «ПРОММОНТАЖ», в особі директора ОСОБА_14 (далі «Виконавець»), укладено договір №03/17/99 на виконання робіт по розробці проєктно-кошторисної документації по Об`єкту.

Згідно з розробленою проєктно-кошторисною документацією по Об`єкту від 27.10.2017, а саме: у розділі 12.2 Том 1. «Пояснювальна записка» техніко-економічного обґрунтування по Об`єкту у розрізі застосування матеріалів для каналізаційних трубопроводів, прийнято рішення використовувати «пластмасові труби: склопластикові та поліетиленові». Склопластикові труби використовувати під час траншейного прокладання трубопроводу, а поліетиленові під час безтраншейного прокладання трубопроводу.

Пунктом 2 «Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, 11.07.2007 № 903 (Надалі «Порядок»), авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проєкту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проєкту або уповноваженими особами (далі - генеральний проєктувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проєкту.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку, генеральний проєктувальник утворює групу авторського нагляду з числа розробників проєкту або уповноважених осіб, на яку покладається здійснення авторського нагляду. До здійснення авторського нагляду за виконанням окремих видів будівельних робіт можуть залучатися представники проєктних

організацій, які не брали участі у проєктуванні.

З метою забезпечення здійснення авторського нагляду під час будівництва, між Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, в особі міського голови ОСОБА_12 , та ТОВ «ПРОММОНТАЖ», в особі директора ОСОБА_15 , 08.04.2020, укладено договір № 75 на виконання авторського нагляду на Об`єкті.

На виконання зазначеного договору, наказом по ТОВ «ПРОММОНТАЖ» від 27.12.2019 за №5, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 призначено відповідальними особами за здійсненням авторського нагляду та контролю якості виконання проєктно-вишукувальних робіт на Об`єкті на підставі Порядку.

Таким чином, вже на етапі проєктування у ОСОБА_9 , який будучі директором КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та фактичним власником ТОВ «ПРОММОНТАЖ», виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом розроблення злочинного плану та його подальшої реалізації, щодо умисного завищення вартості закуплених матеріалів та обсягів робіт під час реалізації зазначеного Проєкту по Об`єкту.

Реалізовуючи злочинний умисел на заволодіння бюджетними грошовими коштами, ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 засновником та директором ПБП «КИНГС».

З метою реалізації спільного злочинного умислу на заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_8 подав ПБП «КИНГС» ЄДРПОУ 20970338 для участі у закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, на якому 18.12.2019 оприлюднено оголошення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за відкритими торгами № UA-2019-11-22-002311-b про публічну закупівлю по Об`єкту.

На підставі проведених конкурсних торгів, 26.12.2019, незважаючи на наявність пропозицій ТОВ «ФІЛІТЕС ГРУП» ЄДРПОУ 41137112 та ТОВ «СТРОЙНАВІГАТОР» ЄДРПОУ 33436209 з меншою ціною, ПБП «КИНГС» оголошено переможцем публічної закупівлі.

У подальшому, 15.01.2020, у м.Ізмаїл Одеської області (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), між ПБП «КИНГС», в особі директора ОСОБА_8 , як «Генпідрядник», та Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, в особі міського голови ОСОБА_12 , як «Замовник», укладено договір про закупівлю виконання робіт № 1 (далі «Договір № 1»).

Пунктом 1.2 Договору № 1 зазначено, що склад та обсяги робіт,

які доручаються до виконання Виконавцю визначені проєктною документацією, яка передбачає використання склопластикової труби при прокладанні її траншейним способом.

Згідно з п. 2.1 Договору № 1 ціна договору є твердою та становить 80165 904,00 грн (вісімдесят мільйонів сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот чотири гривень 00 копійок), що є бюджетними грошовими коштами відповідно до пункту 10 «Порядку підготовки та реалізації проєктів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, 08.12.2010 № 1111.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 1 вартість виконаних робіт за цим договором визначена на підставі кошторисного розрахунку, складеного відповідно до проєктної документації та інших діючих нормативних документів.

Пунктом 2 Договору № 1 встановлено, що джерелом фінансування

є кошти Європейського Союзу в рамках Спільної Операційної Програми «Румунія-Україна 2014-2020» та місцевий бюджет, з яких 80,63 % є кошти Європейського Союзу в рамках Спільної Операційної Програми «Румунія-Україна 2014-2020» та 19,37 % є гроші місцевого бюджету.

Також п.п. 9.3 - 9.6 Договору № 1 визначено, що замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт.

З метою забезпечення здійснення технічного нагляду під час будівництва між Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради («Замовник»), в особі міського голови ОСОБА_12 , та Управлінням капітального будівництва Ізмаїльської міської ради («Виконавець»), в особі ОСОБА_16 , 27.01.2020, у м. Ізмаїл Одеської області (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), укладено договір про виконання функцій замовника з робіт по технічному нагляду за № 19 по Об`єкту (Надалі «Договір № 19»).

Відповідно до наказу в.о. начальника Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради ОСОБА_16 від 04.02.2020 за №9 на провідного інженера управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради ОСОБА_10 покладено обов`язок, щодо здійснення функції технічного нагляду на Об`єкті.

Реалізовуючи спільний злочинний план на заволодіння бюджетними грошовими коштами, начальник КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з директором ПБП «КИНГС» ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, шляхом надання недостовірної інформації, 30.03.2020, у м. Ізмаїл Одеської області (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), на засіданні Робочої групи, щодо реалізації інфраструктурного компоненту великомасштабного проєкту «Чиста ріка», узгодили заміну затвердженої склопластикової труби на поліетиленову з подальшим корегуванням Проєкту по Об`єкту.

На підставі протоколу засідання Робочої групи від 30.03.2020, Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, 16.04.2020 у м. Ізмаїл Одеської області, (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), уклало договір № 74 із ТОВ «Проммонтаж» на корегуванням Робочого проєкту по Об`єкту.

На виконання вказаного договору ТОВ «Проммонтаж» здійснено корегування проєктної та проєктно-кошторисної частини Проєкту, в якій безпідставно та без будь-якого обґрунтування замінено склопластикові труби на поліетиленові без суттєвого корегування її вартості, що є порушенням ДБН А.2.2-32014 (Склад та зміст проектної документації на будівництво).

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу на заволодіння бюджетними грошовими коштами, у червні 2020 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 , перебуваючи у будівлі ТОВ «Ельпласт-Львів» (код ЄДРПОУ 23957545) за адресою: Львівська область, м. Городок, вул. Заводська, 4, звернулись до генерального директора вказаного підприємства ОСОБА_6 та директора з маркетингу ОСОБА_11 , із пропозицією, щодо закупівлі у ТОВ «Ельпласт-Львів» поліетиленових труб за завищеною вартістю.

У подальшому, у червні 2020 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 , перебуваючи у будівлі за місцем знаходження ТОВ «Ельпласт-Львів» за адресою: Львівська область, м.Городок, вул.Заводська, 4, переслідуючи спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом підроблення документів та завищення вартості закуплених труб, узгодили з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 закупівлю поліетиленових труб за документально завищеною вартістю.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, щодо заволодіння бюджетними грошовими коштами на підставі заздалегідь узгоджених дій, ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , підготовлено проєкти договорів купівлі-продажу товаро-матеріальних цінностей до яких внесено раніше узгоджену ними документально-завищену вартість труб.

У подальшому, протягом червня 2020 року - січня 2021 року (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), на виконання спільного злочинного умислу між директором ПБП «КИНГС» ОСОБА_8 , та директором ТОВ «Ельпласт-Львів» ОСОБА_6 укладено п`ять договорів купівлі-продажу, а саме:

- №240620/001 від 24.06.2020;

- № 090920/001 від 09.09.2020;

- № 161020/001 від 16.10.2020;

- № 021120/001 від 02.11.2020;

- № 001/220121 від 22.01.2020, до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_8 внесено завідомо недостовірні відомості щодо закупівлі водяної труби ПЕ 100 450 х 26,7 SDR 17 за 2626,19 грн. з ПДВ за 1 метр.

У ході досудового розслідування установлено, що ПБП «КИНГС» фактично здійснювала закупівлю поліетиленових труб за 1668 грн. по договору №240620/001 від 24.06.2020 та, в подальшому, по договорах № 090920/001 від 09.09.2020; № 161020/001 від 16.10.2020; № 021120/001 від 02.11.2020; № 001/220121 від 22.01.2020 за ціною - 1 973, 09 грн. за 1 метр.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вищевказані договори ОСОБА_8 передано до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Таким чином, у зв`язку з вчиненням умисних дій, що виразились у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачою службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України за кваліфікуючими ознаками - внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Продовжуючи злочинні дії на заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом завищення вартості закупленої поліетиленової труби на підставі укладених п`яти договорів купівлі-продажу, директор ПБП «КИНГС» ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, отримав на розрахунковий рахунок ПБП «КИНГС», відкритий у ПАТ «МТБ Банк» за

№ НОМЕР_1 у період з 04.02.2020 по 31.05.2021 перераховані бюджетні грошові кошти на загальну суму 25 475 065 грн.

Крім того установлено, що згідно договорів купівлі-продажу №240620/001 від 24.06.2020; № 090920/001 від 09.09.2020; № 161020/001 від 16.10.2020;

№ 021120/001 від 02.11.2020; № 001/220121 від 22.01.2020 ПБП «КИНГС» придбало за бюджетні грошові кошти у ТОВ «Ельпласт-Львів» 4 267 метрів поліетиленової труби на загальну суму 11 207 257, 29 грн. Однак, у ході досудового розслідування установлено, що фактична вартість за яку придбано зазначену трубу склала 9 249 719, 4 грн.

Таким чином, за результатами здійснення закупівлі поліетиленової труби за завищеною вартістю, директор ТОВ «Ельпласт-Львів» ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, заволоділи бюджетними грошовими коштами у розмірі 1 957 537, 89 грн., що на момент вчинення злочину перевищує більше ніж у 600 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розпорядившись ними на свій розсуд.

На підставі викладеного, у зв`язку з вчиненням умисних дій, які виразились у заволодінні бюджетними грошовими коштами в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах.

Отже, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Підозра пред`явлена ОСОБА_6 обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами УСР в Одеській області ДСР НП України в ході виконання доручення слідчого; протоколами НСРД; наказом про призначення на посаду; судовою будівельно-технічною експертизою; почеркознавчими експертизами; протоколами огляду місця події; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами провадження в сукупності.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, слідчий суддя погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про наявність обґрунтованих підстав вважати про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Щодо доводів сторони захисту про визнання доказів недопустимими та недостовірними слідчий суддя зазначає, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою. Таким чином на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України. При цьому, відповідно до статей 89,94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення наявності вини ОСОБА_6 , відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України, не досліджуючи всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності, на даній стадії кримінального провадження в ході досудового розслідування не встановлено.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрювана однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити речі та документи, які на даний час не встановлені слідством, однак мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків та співучасників інкримінованих злочинів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;.

Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження,особистості підозрюваного, його майнового стану, а також соціальних зв`язків.

Так, інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, зокрема передбачені ч.5 ст.191 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 є громадянином України та має місце реєстрації в м.Львові, однак в той же час, відповідно до наданої стороною захисту довідки, щодо надання ОСОБА_6 тимчасового захисту для переміщених осіб, останній проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Що стосується ризиків того, що підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином та може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то такі ризики не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст.178 КПК України).

Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що прокурором не доведено наявності всіх обставин переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування, про те, що процесуальному керівнику було достеменно відомо про знаходження підозрюваного за кордоном, однак незважаючи на це оголошено останнього в національний, а згодом і у міжнародний розшук, оскільки відповідно до ч.1 ст.36, ч.5 ст.40, ч.4 ст.40-1 КПК України визначено, що прокурор, дізнавач та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Враховуючинаведені правові норми та в результаті дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає доведеним факт оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, що в сукупності з наявними ризиками, передбаченими п.1,п.3 ч.1 ст.177 КПК України, являється підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутністю в порядку ч.6 ст.193 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.

Доводи захисту щодо неможливості здійснення екстрадиції ОСОБА_6 через те, що Україна в розумінні практики ЄСПЛ не є безпечним місцем та представляє загрозу для життя та здоров`я підозрюваного відносяться до предмету розгляду відповідного компетентного суду держави за місцем фактичного знаходження підозрюваного.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.

Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз.7 ч.4 ст.183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування в рамках кримінального провадження №12022160000000625 від 14.09.2022 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити частково.

В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У разі затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження доставити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1