Рішення

від 28.03.2023 по справі 953/13293/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/13293/21

н/п 2-др/953/13/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

при секретарі Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шамраєва М.Є. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 по вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

22.03.2023 на адресу суду поштовими засобами зв`язку надійшла заява від представника позивача адвоката Шамраєва М. про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з наданням йому професійної правової допомоги під час розгляду справи в розмірі 39000 грн. Про вказані витрати було повідомлено суд представником позивача до судових дебатів.

22.03.2023 вказана заява надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.

Учасники судового розгляду для розгляду вказаної заяви в судове засідання не викликались відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачені підстави для ухвалення додаткового рішення по справі, а саме суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

До закінчення судових дебатів представником позивача адвокатом Шамраєвим М. в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України в судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2023 було повідомлено суд, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть надані в межах п`ятиденного строку після проголошення рішення суду.

Так, як вбачається з матеріалів справи стороною позивача було заявлено вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу. В обґрунтування якої додано: копію договору про надання правової допомоги №27/08 від 27.08.2021, додаток №2 до вказаного договору від 27.08.2021 укладених між позивачем та адвокатом Шамраєвим М.Є., та акт виконаних робіт до вказаного договору від 15.03.2023, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 були надані юридичні послуги, вартість яких складає 39 000 грн. з детальним описом наданих послуг.

Так, в судовому засіданні встановлено, що правничу допомогу позивачу надавав адвокат Шамраєв М.Є.

Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення усправі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, у відповідності до вимогст. 137 ЦПК України, представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому позивач та його представники не надали документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інші банківські документи).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) Верховний Суд зробив висновок, що апеляційний суд, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат між сторонами, виходив із того, що відповідачем не надано доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу. При цьому мотивів ухвалення відповідного додаткового рішення судом першої інстанції, а саме щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн, не наведено. Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною .

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа перебувала в провадженні суду з липня 2021 року, судові засідання були проведені за участю представника позивача адвоката Шамраєва М.Є., який подавав до суду клопотання про витребування доказів, відповідь на відзив, однак позовну заяву та заяву про забезпечення позову було подано до суду адвокатом Зеленським Є.О., а тому вказана заява підлягає частковому задоволенню, та суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 39000,00 грн. є значно завищеним, та вважає, що співмірним розміром судових витрат на надання правничої допомоги, враховуючи складність даної справи, є 8000 грн., що підлягають відшкодуванню на користь позивача з відповідача, а в іншій частині суд вважає за доцільне відмовити у зв`язку з неспівмірністю.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шамраєва М. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору приватнийвиконавець виконавчогоокругу Харківськоїобласті ПоплякВолодимир Володимирович,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович провизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконанню задовольнити частково.

Доповнити рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 28 березня 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ