Постанова
від 02.08.2023 по справі 953/13293/21
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Харків

Справа № 953/13293/21

Провадження № 22-ц/818/967/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання : Носової К.В.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року, ухвалене суддею Зуб Г.А., -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позову зазначає, що 26 лютого 2020 року між ним та відповідачем було укладено договір позики посвідчений ПН ХМНО Лавіндою Н.О. за реєстр. №591, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність валютні цінності у вигляді та в натурі у сумі 1045 000 доларів США, які зобов`язався повернути в строк до 26 лютого 2021 року. В той же час, 29 грудня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про розірвання договору позики, посвідченого ПН ХМНО Лавіндою Н.О. 26 лютого 2020 року за реєстр. №591. Безпосередньо сам Договір про розірвання було посвідчено ПН ХМНО Лавіндою Н.О. та зареєстр. в реєстрі за №4186, в якому сторони підтвердили, що розірвання договору позики відбулося за взаємною згодою і сторони жодних претензій, у тому числі матеріальних, одна до одної не мають. Однак, відповідач, порушуючи положення Договору про розірвання, та вимоги законодавства, звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, який 30 квітня 2021 року було видано ПН ХМНО Остапенком Є.М. (оспорюваний виконавчий напис), та пред`явлено його до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., за яким було відкрито виконавче провадження. Він категорично не погоджується з вказаним виконавчим написом, оскільки його було вчинено на правочині, що був розірваний, та вимоги про усунення порушень на його адресу не надходило, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №25629 вчинений ПН КМНО Остапенком Є.М. 30 квітня 2021 року на договорі позики від 26 лютого 2020 року посвідчений ПН ХМНО Лавіндою Н.О. за реєстр. в реєстрі за №591.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 30 квітня 2021 року за реєстровим №25629, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми валютних цінностей у вигляді та в натурі у розмірі 957 990 доларів США таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 , просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що його довірителю не було відомо про укладення 29 грудня 2020 року договору про розірвання договору позики, оскільки підстав для вчинення такого правочину не було, зокрема, це стосується належного виконання договору позики, що суперечить вимогам діючого ЦК України.

Також зазначає, що такої підстави, як відсутність матеріальних претензій для розірвання договору взагалі не містить глава 50 ЦК України, якою передбачені підстави припинення зобов`язання.

Поміж іншого звертає увагу суду на те, що договір від 29 грудня 2020 року про розірвання договору позики рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2023 року у справі №643/13732/21 було визнано недійсним.

Крім того зазначає, що наявність у його довірителя боргового документу підтверджує невиконання позивачем (позичальником) свого зобов`язання у встановлений договором позики строк.

Під час звернення до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у позивача була наявні заборгованість перед відповідачем, надані нотаріусу документи відповідали переліку, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Доказів того, що заборгованості на час вчинення виконавчого напису нотаріусом не існувало, або сума заборгованості не відповідає дійсності, позивачем не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_4 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апелянт намагається, шляхом розширення предмета доказування, надати неналежні факти, які не стосуються розгляду даної справи та поставити під сумнів законність, всебічність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Вказує, що у зв`язку із укладанням договору про розірвання договору позики від 29 грудня 2020 року його зобов`язання перед ОСОБА_2 щодо сплати валютних цінності у сумі 1045000 доларів США за договором позики від 26 лютого 2020 року повністю припинилися, у зв`язку із їх повним виконанням. Таким чином, оспорюваний виконавчий напис, вчинений за зобов`язанням, що припинилося, суперечить суті виконавчого напису нотаріуса з підстав неправомірності вимог стягувача, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, звертає увагу на те, що нотаріусом було порушено саму процедуру вчинення виконавчого напису, зокрема, ОСОБА_2 не було надано доказів нотаріусу щодо направлення боржнику вимоги про усунення порушень за договором позики.

Також зазначає, що наразі свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5 анульовано, а діяльність приватного виконавця Попляк В.В. зупинена.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що наявна заборгованість в оспорюваному виконавчому написі не є безспірною, оскільки останній було вчинено на правочині (договорі позики), який було розірвано 29.12.2020, тобто до вчинення виконавчого напису, який було вчинено 30 квітня 2021 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 26 лютого 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений ПН ХМНО Лавінда Н.О. за реєстр. №591, за умовами якого відповідач в особі свого представника передав, а позивач прийняв у власність валютні цінності у вигляді та в натурі в розмірі 1045000 доларів США, які зобов`язався повернути готівкою в строк до 26 лютого 2021 року у погодженому сторонами порядку.

29 грудня 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору позики посвідченого ПН ХМНО Лавінда Н.О. 26.02.2020 за реєстр. №591, який також був посвідчений ПН ХМНО ПН ХМНО Лавіндою Н.О. за реєстр. №4186, за умовами якого сторони за взаємною згодою прийняли рішення розірвати договір позики посвідчений ПН ХМНО Лавінда Н.О. 26 лютого 2020 року за реєстр. №591, з підстав передбачених ст.599 ЦК України, та у зв`язку з розірванням договору позики, сторони претензій, у тому числі матеріальних одна до одної не мають.

У подальшому ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстр. №25629 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми валютних цінностей у вигляді та в натурі у розмірі 957990 доларів США.

Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено до примусового виконання до приватного виконавця Попляка В.В., яким винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника (ВП №65978468).

У позовній заяві, як на підставу позову ОСОБА_1 , посилається на те, що оспорюваний виконавчий напис підлягаю визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений на правочині, який вже був розірваний.

Згідно з ч. 1-2 ст.5,ч.1ст.12,ч.1ст.13,ч.1ст.15ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому, відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону «Пронотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст.87Закону України«Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року) Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до положень ст.89 Закону України«Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року) у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року) Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разіякщо нотаріусунеобхідно отриматиіншу інформаціючи документи,які маютьвідношення довчинення виконавчогонапису,нотаріус вправівитребувати їху стягувача (підпункт 2.2 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку, в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року) передбачено, що Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченіПереліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 30 квітня 2021 року), для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому ст.50Закону України«Про нотаріат» (у чинній редакції) передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 61-154 св18.

Отже, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи оспорюваний виконавчий напис було вчинено на правочині (договорі позики), який було розірвано 29 грудня 2020 року, тобто до вчинення виконавчого напису, який було вчинено 30 квітня 2021 року, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сума боргу не є безпірною.

Посилання відповідача на те, що договір від 29 грудня 2020 року про розірвання договору позики рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2023 року у справі №643/13732/21 було визнано недійсним, а отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню колегією судді не приймаються.

Дійсно як вбачається з ЄДРСР рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2022 року у справі №953/13293/21 було визнано недійсним договір про розірвання договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. 26 лютого 2020 року, за реєстровим №591, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О.29 грудня 2020 року за реєстровим № 4186.

Між тим, оскарження договору про розірвання договору позики в судовому порядку відбулось відповідачем лише у липні 2021 року, тобто після вчинення оспорюваного виконавчого напису. На час ухвалення оскаржуваного рішення відповідного судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили про визнання договору про розірвання договору позики недійсним до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису матеріали справи не містили.

Більш того, як вбачається з ЄДРСР у подальшому постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2023 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2022 року було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору про розірвання недійсним відмовлено.

З урахування викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Порушень судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до положень ч.4 ст.367 ЦК України апеляційним судом не встановлено.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Київськогорайонного судум.Харкова від13березня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення02.08.2023
Оприлюднено07.08.2023
Номер документу112630741
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Судовий реєстр по справі —953/13293/21

Повістка від 22.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Повістка від 22.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 20.10.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Постанова від 02.08.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Постанова від 02.08.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 28.04.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 28.04.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 20.04.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Рішення від 28.03.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Рішення від 13.03.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні