Рішення

від 20.03.2023 по справі 225/1806/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1806/22

Номер провадження: 2/225/60/2023

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2023 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Панасенко Г.Ю.,

представника відповідача Рибака І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Торецький хлібокомбінат» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом , в обґрунтування якого зазначила наступне.

В період з 20 листопада 2007 року по 05 серпня 2022 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Торецький хлібокомбінат). Через неможливість відповідача забезпечити роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із частковим знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна відповідача внаслідок бойових дій, з 25.05.2022 на підприємстві розпочався простій. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), однак під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього не нарахована та дотепер ій не виплачена заробітна плата за час вимушеного простою з 25.05.2022 по 05.08.2022, а також не виплачена компенсація за невикористані щорічні відпустки. 05.08.2022 позивача було звільнено за власним бажанням, однак про нараховані суми, належні їй при звільненні, відповідач не повідомив та дотепер не розрахувався з нею.

Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період роботи з 25.05.2022 по 05.08.2022, а також компенсацію за невикористані щорічні відпустки.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані 37 днів основної відпустки у розмірі 11 788, 76 грн. із розрахунку 67227 грн. 88 коп. (заробітна плата за період часу з серпня 2021 року по травень 2022 року включно) / 211 (кількість робочих днів за період часу з серпня 2021 року по травень 2022 року включно) * 37 (кількість невикористаних днів основної відпустки). Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 45 232 грн. 26 коп., виходячи із розрахунку 327 грн. 77 коп. (середньоденний заробіток позивача) * 138 (кількість робочих днів за період часу 06.08.2022 по 16.02.2023 включно).

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував частково, зазначив, що невикористана відпустка позивача складає 37 днів, проте середньоденний заробіток складає 187,26 грн., тому він не заперечує проти стягнення компенсації за невикористану відпустку, виходячи з середньоденної заробітної плати у вказаному розмірі. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заперечує, оскільки підприємство було готово розрахуватися з позивачем, їй дзвонили, проте вона не йшла на зустріч, тому вважає що позивач умисно затягувала цей процес для нарахування їй середнього заробітку за час затримки розрахунку в більшому розмірі. Крім того, через введений воєнний стан на території України, бойові дії на території Торецької громади підприємство не працює, на рахунку підприємства відсутні кошти, оскільки була закуплена сировина, проте виготовити продукцію та реалізувати її не вдалося через наведені обставини. Також відсутність газопостачання унеможливлює виробничий процес. Підприємство 5 разів було обстріляно з боку агресора, були займання виробничих об`єктів підприємства. У зв`язку з чим вважає, що вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем у підприємства не має, у зв`язку з непереборною силою.

Провадження у справі відкрито 30.11.2022.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 20 листопада 2007 року по 05 серпня 2022 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Торецький хлібокомбінат» , що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 .

05.08.2022 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 , копією наказу № 113 від 05.08.2022.

З 24.05.2022 працівники ПрАТ «Торецький хлібокомбінат» знаходяться у відпустках без збереження заробітної плати. Позивач ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати з 24.05.2022 по 05.08.2022, що підтверджується копіями наказів № 80 від 23.05.2022, № 91 від 06.06.2022, № 109 від 26.07.2022.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до розрахунку при звільненні, який надано відповідачем, середньоденна заробітна плата (за календарними днями) позивача становить 187 грн. 26 коп., за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість по компенсації за невикористану відпустку за 37 днів у сумі 6928 грн. 62 коп.

Кількість днів невикористаної щорічної відпустки позивачем не оскаржується.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком відповідача щодо розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Відповідно до п. 7 глави IV Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються. Згідно із вимогами абз. 6 п. 2 глави ІІ Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Отже, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки позивача повинна бути розрахована шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців, за виключенням святкових та неробочих днів, що встановлені законодавством, а також за виключенням із розрахункового періоду часу перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 24.05.2022 по 05.08.2022.

Відповідно до довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 23 січня 2023 року (Форма ОК-5), довідки відповідача без дати та номеру (період розрахунку серпень 2021 - липень 2022) заробітна плата позивача становить за: серпень 2021 року - 6683 гривень 98 копійок, вересень 2021 року - 6529 гривень 20 копійок, жовтень 2021 року - 7045 гривень 30 копійок, листопад 2021 року - 6571 гривень 20 копійок, грудень 2021 року - 7013 гривень 80 копійок, січень 2022 року - 6997 гривень 70 копійок, лютий 2022 року - 7004 гривень, березень 2022 року - 7070 гривень 50 копійки, квітень 2022 року - 7023 гривень 60 копійок, травень 2022 року - 5288 гривень 60 копійки, загальна сума - 67227 гривень 88 копійки.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, кількість робочих днів у серпні 2021 року становить 21, у вересні 2021 року - 22, у жовтні 2021 року - 20, у листопаді 2021 року - 22, у грудні 2021 року - 22, у січні 2022 року - 19, у лютому 2022 року - 20,у березні 2022 року - 22, у квітні 2022 року - 21, у травні 2022 року - 22, всього 211 днів.

Таким чином, компенсація за невикористані дні основної відпустки становить 11788 грн. 76 коп., виходячи із розрахунку 67227 грн. 88 коп. (заробітна плата за період часу з серпня 2021 року по травень 2022 року включно) / 211 (кількість робочих днів за період часу з серпня 2021 року по травень 2022 року включно) х 37 (кількість невикористаних днів основної відпустки), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Разом з тим, згідно із ч.3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Згідно з пунктом 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Наразі режим воєнного стану в Україні триває.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до положень ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії та ін.

Листом від 28.02.2022 року №2021/02.0-7.1 Торгово - промислова палата (надалі -ТПП) України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд висловився щодо форс-мажорних обставин у трудових спорах, зокрема у справах стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, на відповідача не може бути покладено обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеному ст.117 КЗпП України, якщо останній довів, що така затримка відбулася не з його вини, а за обставинами непереборної сили і форс-мажорних обставин. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 року у справі №359/3250/20, від 22.09.2021 року у справі №359/3843/20 та від 28.09.2021 року у справі №3.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову в цій частині, представник відповідача зазначив, що через введений воєнний стан на території України, активні бойові дії на території Торецької громади, підприємство не працює. Крім того з травня 2022 року в місті Торецьку відсутнє газопостачання, що унеможливлює виробничий процес. На рахунку підприємства відсутні кошти, оскільки в травні 2022 року була закуплена сировина, проте виготовити продукцію та реалізувати її не вдалося через наведені обставини. Підприємство підверглося 5 разів обстрілу з боку агресора, були займання виробничих об`єктів підприємства. У зв`язку з чим вважає, що вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем підприємства немає у зв`язку з непереборною силою.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підстави звільнення від доказування встановлені статтею 82 ЦПК України, а саме:

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1);

- обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч.3).

Так, позивач в позовній заяві зазначає, що через неможливість відповідача забезпечити роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із частковим знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна відповідача внаслідок бойових дій, з 25.05.2022 на підприємстві розпочався простій.

Тобто, позивач визнає вказані обставини, а тому вони не підлягають доказуванню.

Крім того, суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що з початку повномасштабної агресії РФ проти України територія майже всієї неокупованої частини Донецької області є територією активних бойових дій, практично всі населенні пункти, зокрема й місто Торецьк, яке знаходиться на лінії розмежування, на території якого розташоване ПрАТ "Торецький хлібокомбінат", піддаються постійним артобстрілам, авіанальотам та бомбардуванням з боку агресора. В місті відсутнє газопостачання, є проблеми з електропостачанням. У зв`язку із загрозою для життя та здоров`я мирного населення з серпня 2022 року на території Донецької області, в тому числі й в м. Торецьку проводиться обов`язкова евакуація.

Такі обставини виключають можливість здійснення виробничого процесу на підприємстві відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що затримка розрахунку при звільненні з працівником (позивачем) триває не з вини роботодавця (відповідача), а внаслідок форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили), а саме військової агресії РФ проти України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача задоволенню не підлягають.

За таких підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,81,263-265,341,342 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Торецький хлібокомбінат» (85200, Донецька область, Бахмутський район, м.Торецьк, вул.Херсонська, буд.28) про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торецький хлібокомбінат» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 11788 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 57 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торецький хлібокомбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв