Постанова

від 27.03.2023 по справі 916/558/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/558/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - Бєлих О. В.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 (головуючий - Таран С. В., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 (суддя - Желєзна С. П.)

у справі № 916/558/22

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації "Луч.Чорноморка"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Луч.Чорноморка" (відповідач), в якому просив визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів членів ГО "Луч.Чорноморка", оформлене протоколом № 191 від 29.06.2019, в частині третього питання порядку денного щодо затвердження кошторису щомісячних витрат організації та застосування з 01.08.2019 диференційованої (прогресивної) системи оплати внесків, при якій будуть сплачуватись: базові внески у однаковому для всіх членів організації розмірі - 250 грн на місяць та додаткові внески, які обчислюються для кожного члена організації пропорційно площі займаної ним земельної ділянки на території ГО "Луч.Чорноморка", з розрахунку 35 грн за 0,01 га площі відповідної земельної ділянки на місяць.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване позивачем рішення було прийнято за відсутності кворуму та з порушенням статуту Громадської організації "Луч.Чорноморка", яким не передбачено сплату базових та додаткових внесків, при цьому відповідач намагається безпідставно замінити сплату економічно обґрунтованих платежів додатковими внесками, які фактично виступають платою за землю. Крім того, за твердженням позивача, встановлення на підставі оспорюваного ним рішення загальних зборів обов`язку членів сплачувати внески залежно від площі земельної ділянки є дискримінацією членів Громадської організації "Луч.Чорноморка" за майновою ознакою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 відмовлено у задоволенні позову.

4. Судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем наявності правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Луч.Чорноморка", оформленого протоколом №191 від 29.06.2019, в частині третього питання порядку денного.

5. Так, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження персонального повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення, а також про порядок денний загальних зборів Громадської організації "Луч.Чорноморка", які відбулися 29.06.2019. Разом з цим, з протоколу № 191 від 29.06.2019, яким оформлено оспорюване позивачем рішення загальних зборів, вбачається, що останній брав участь у загальних зборах 29.06.2019 та приймав активну участь в обговоренні третього питання порядку денного перед винесенням цього питання на голосування (зокрема, висловлював свої пропозиції щодо розміру та системи оплати внесків), у зв`язку з чим, беручи до уваги відсутність посилань позивача на те, що він не зміг належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Луч.Чорноморка", оформленого протоколом № 191 від 29.06.2019, в частині третього питання порядку денного з підстав неналежного повідомлення позивача.

6. Стосовно доводів позивача про те, що оспорюване ним рішення було прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів, призначених на 29.06.2019, суди першої і апеляційної інстанції зазначили, що оскільки оформленим протоколом № 197П рішенням правління Громадської організації "Луч.Чорноморка", прийнятим на засіданні, яке відбулося 25.06.2019, було затверджено порядок денний загальних зборів, призначених на 29.06.2019, зокрема, третім питанням якого визначено економічне обґрунтування щомісячних витрат Громадської організації "Луч.Чорноморка" і ухвалення рішення про зміну системи оплати членських внесків, відтак зміст даного питання жодним чином не виключає можливості затвердження штатного розкладу та кошторису щомісячних витрат відповідача з одночасним переходом на диференційовану (прогресивну) систему оплати внесків.

7. Також суди критично оцінили доводи позивача про незаконність оспорюваного ним рішення загальних зборів щодо сплати базових та додаткових внесків, які не передбачені статутом Громадської організації "Луч.Чорноморка", зазначивши, що статут відповідача не містить конкретного та вичерпного переліку внесків, а тому загальні збори можуть врегулювати вказане питання на власний розсуд шляхом прийняття відповідного рішення про сплату відповідних внесків та зміну системи оплати останніх. Крім того суди зауважили, що враховуючи відсутність відповідного нормативного застереження щодо необхідності встановлення однакового розміру внесків для всіх членів громадського об`єднання, прийняття загальними зборами рішення про запровадження диференційованої (прогресивної) системи оплати внесків, яка передбачає обчислення розміру внеску для кожного члена організації пропорційно площі займаної ним земельної ділянки, не можна вважати прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та дискримінаційним, при цьому позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що стосовно нього на підставі вищенаведеного рішення загальних зборів були застосовані обмеження, а іншим членам організації за рахунок нього були надані несправедливі переваги, тим більше, що всі члени мають сплачувати внески в залежності від площі належних їм земельних ділянок.

8. Разом з цим, суди відхилили доводи позивача про прийняття оспорюваного ним рішення загальних зборів за відсутності економічного обґрунтування диференційованої (прогресивної) системи оплати внесків, у зв`язку з їх безпідставністю, зазначивши, що положення чинного законодавства та статуту Громадської організації "Луч.Чорноморка" жодним чином не пов`язують можливість організації приймати рішення про розмір внесків з необхідністю надання відповідного економічного обґрунтування для цього.

9. Разом з цим суди критично оцінили твердження позивача про прийняття оскаржуваних рішень загальних зобів за відсутності кворуму, зазначивши, що відповідно до протоколу № 191 від 29.06.2019, яким оформлено оспорюване позивачем рішення загальних зборів, на обліку в Громадській організації "Луч.Чорноморка" перебуває 108 членів, між тим, з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006575901 від 24.04.2020 вбачається, що станом на 29.06.2019, тобто на день проведення загальних зборів, членами Громадської організації "Луч.Чорноморка" виступали 116 фізичних осіб.

10. Так, суди зазначили, що відповідно до наданого позивачем до суду першої інстанції списку осіб, які зареєструвалися 29.06.2019 на загальних зборах членів Громадської організації "Луч.Чорноморка", участь у цих зборах брали 62 особи, у тому числі 4 особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), питання прийняття яких до складу членів Громадської організації "Луч.Чорноморка" лише мало бути вирішене на цих зборах (четверте питання порядку денного), відтак вказані особи не повинні враховуватися при визначенні кворуму, адже кворум встановлюється до моменту проведення загальних зборів, виходячи з загальної кількості осіб, які вже набули членство в об`єднанні.

11. Таким чином, з огляду на те, що в силу вимог пункту 5.7 статуту Громадської організації "Луч.Чорноморка" загальні збори членів організації правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні 50% її членів, суди дійшли висновку про те, що для проведення 29.06.2019 загальних зборів потрібна була участь щонайменше 58 осіб (50% від 116 членів об`єднання), які і зареєструвалися для участі в цих зборах, про що свідчить вищенаведений список осіб, а тому оспорюване позивачем рішення прийнято за наявності кворуму.

12. Також суди відхилили доводи позивача щодо наявності у нього низки зауважень до списку осіб, які зареєструвалися 29.06.2019 на загальних зборах членів Громадської організації "Луч.Чорноморка" (у тому числі, стосовно включення до списку осіб, які не є членами відповідача, або стосовно відсутності довіреностей на представництво інтересів окремих осіб тощо), оскільки на підтвердження обґрунтованості цих доводів позивачем не було подано жодного доказу, натомість зазначені посилання фактично ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях останнього. Також суди зауважили, що позивач не звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування таких доказів, необхідних для підтвердження обґрунтованості його доводів про неправильність внесених до вищенаведеного списку відомостей (зокрема, про витребування списку членів Громадської організації "Луч.Чорноморка" або довіреностей на представництво інтересів окремих його членів), при цьому за умовами частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

13. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022, а справу № 916/558/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 910/4201/20 та від 08.06.2022 у справі № 908/1206/20.

15. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 1, частини шостої статті 3, частини першої статті 5, статей 11, 24 Закону України "Про громадські об`єднання" у подібних правовідносинах.

16. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

17. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. Згідно з членською книжкою садовода № 34 ОСОБА_1 з 08.09.1993 є членом Садівничого товариства "Луч" (правонаступником якого з 2000 року стало Житлово-будівельне об`єднання громадян - громадська організація "Луч", що в подальшому у 2016 році змінило найменування на Громадську організацію "Луч.Чорноморка").

19. 05.02.2002 Таїровською селищною радою народних депутатів було видано ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю І-ОД № 081198, згідно з яким позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_1 .

20. Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листами № 01-13/150/ЗПИ від 16.09.2019 та № 01-13/5-155/ЗПИ від 20.09.2019, наданими у відповідь на запити представника позивача, повідомив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) згідно з адміністративно-територіальним розподілом належить до Київського адміністративного району м. Одеси.

21. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 статуту Громадської організації "Луч.Чорноморка", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 8 від 01.08.2016 (далі - Статут), дана громадська організація - це добровільне об`єднання, утворене фізичними особами, які добровільно об`єдналися для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Метою діяльності організації є здійснення та захист прав і свобод, задоволення економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів членів організації.

22. За умовами пункту 3.1 Статуту членами організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають нерухоме майно або земельну ділянку оформлені належним чином, внесли вступний внесок, визначений статутом організації, додержуються вимог цього статуту і користуються правом ухвального голосу.

23. В силу пункту 4.1 Статуту член організації має право голосу на загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; одержувати підтримку організації; вносити пропозиції щодо поліпшення роботи організації, усунення недоліків у роботі її органів управління та посадових осіб; звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю організації, посадових осіб організації із запитаннями, пов`язаними з членством в організації, діяльністю її посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити; оскаржувати рішення, дії, бездіяльність керівних органів організації та подавати скарги в порядку згідно з чинним законодавством України.

24. Положеннями пункту 4.2 Статуту визначено, що обов`язками члена організації є, зокрема, додержання вимог статуту організації; виконання рішень органів управління організації та органів контролю за її діяльністю; виконання своїх договірних зобов`язань перед організацією; сплата визначених статутом організації внесків і платежів у розмірі, встановленому рішеннями правління та затвердженими загальними зборами організації.

25. Вищим органом управління організації є загальні збори членів організації. До компетенції загальних зборів членів належить, зокрема, затвердження статуту організації та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності організації; затвердження розмірів вступного і членського внесків, визначених за рішенням правління; затвердження річного звіту та балансу організації, кошторисів витрат (пункт 5.1 Статуту).

26. Пунктами 5.3, 5.7 Статуту передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени організації повинні були повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. 3агальні збори членів організації правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні 50% її членів.

27. У пунктах 5.9, 5.10 Статуту Громадської організації "Луч.Чорноморка" зазначено, що кожний член організації чи уповноважена особа мас один голос. Член організації має право приймати участь у загальних зборах через свого представника, правомочність якого підтверджується дорученням, завіреним підписом голови правління організації та печаткою організації. Загальні збори учасників організації мають право приймати рішення по всіх питаннях діяльності організації, в тому числі і по переданим загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів від числа присутніх учасників. Рішення про внесення змін до статуту організації, відчуження майна організації на суму, яка складає п`ятдесят і більше відсотків майна організації, та про ліквідацію організації приймаються більшістю (не менш, ніж 3/4 голосів).

28. Згідно з пунктом 5.12 Статуту в період між загальними зборами діяльність організації здійснює правління організації.

29. За умовами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 Статуту джерелами формування майна організації є, зокрема, вступні, цільові, інші внески членів організації та сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

30. 18.02.2019 відбулося засідання правління Громадської організації "Луч.Чорноморка", на якому правлінням за результатами обговорення необхідності зміни системи оплати внесків в умовах соціальних, культурних та економічних потреб організації було прийнято рішення про початок проведення роз`яснювальної роботи з членами організації щодо необхідності переходу до прогресивної системи оплати членських внесків, а також про проведення соціологічного опитування стосовно змін у системі оплати внесків і про винесення питання щодо змін у вказаній системі на наступних загальних зборах членів відповідача, про що свідчить витяг з протоколу № 191П.

31. В подальшому оформленим протоколом № 197П рішенням правління Громадської організації "Луч.Чорноморка", прийнятим на засіданні, яке відбулося 25.06.2019, було затверджено наступний порядок денний загальних зборів, призначених на 29.06.2019:

1) звіт голови про фінансово-господарську діяльність за період з липня 2018 року по червень 2019 року;

2) звіт ревізійної комісії;

3) економічне обґрунтування щомісячних витрат Громадської організації "Луч.Чорноморка" і ухвалення рішення про зміну системи оплати членських внесків;

4) прийняття і виключення членів організації.

32. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006575901 від 24.04.2020 вбачається, що станом на 29.06.2019 членами Громадської організації "Луч.Чорноморка" виступали 116 фізичних осіб.

33. Рішенням загальних зборів членів Громадської організації "Луч.Чорноморка", оформленим протоколом № 191 від 29.06.2019, зокрема, з третього питання порядку денного вирішено затвердити запропоновані правлінням штатний розклад правління та кошторис щомісячних витрат організації, а також з 01.08.2019 застосовувати диференційовану (прогресивну) систему оплати внесків, при якій будуть сплачуватись: базові внески у однаковому для всіх членів організації розмірі - 250 грн на місяць та додаткові внески, які обчислюються для кожного члена організації пропорційно площі займаної ним ділянки на території організації з розрахунку 35 грн за 0,01 га площі відповідної земельної ділянки на місяць, у той час як заборгованість з оплати внесків за попередні періоди має бути погашена до 01.08.2019.

34. Додатком до вказаного рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 191 від 29.06.2019, є схема щомісячних витрат Громадської організації "Луч.Чорноморка" на 2019 рік.

35. Відповідно до вищенаведеного протоколу на обліку в Громадській організації "Луч.Чорноморка" перебуває 108 членів, при цьому на даних зборах зареєструвалося 58 членів, що складає 54% від загальної кількості членів організації.

36. Позивачем до місцевого господарського суду було надано список осіб, які зареєструвалися 29.06.2019 на загальних зборах членів Громадської організації "Луч.Чорноморка".

37. 31.08.2020 позивач разом з трьома іншими членами Громадської організації "Луч.Чорноморка" звернувся до відповідача з заявою б/н від 31.08.2020 щодо надання для ознайомлення вказаних у цій заяві документів та інформації про діяльність даної громадської організації.

38. Листом № 133 від 05.09.2020 відповідач відмовив у наданні запитуваних документів та інформації з підстав невиконання ОСОБА_1 рішення загальних зборів від 29.06.2019.

39. У матеріалах справи також наявні копії акту б/н від 31.12.2019 ревізії фінансово-господарської діяльності Громадської організації "Луч.Чорноморка" за період з 01.01.2019 по 31.12.2019; кошторису щомісячних доходів та витрат Громадської організації "Луч.Чорноморка" на 2020 рік, затвердженого 27.12.2019 головою правління відповідача; акту б/н від 31.12.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Громадської організації "Луч.Чорноморка" за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, а також доказів сплати позивачем членських внесків на користь Громадської організації "Луч.Чорноморка" за 2018-2020 роки.

Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

41. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

42. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 910/4201/20 та від 08.06.2022 у справі № 908/1206/20.

43. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

45. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

46. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

47. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

49. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

50. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

52. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

53. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

54. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у всіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, фактичні встановлені судами обставини. Так, у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

55. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий та апеляційний господарські суди послались на те, що встановлені у цій справі порушення законодавства під час скликання оскаржуваних загальних зборів, в частині дотримання порядку повідомлення позивача про їх скликання, не можуть слугувати підставою для визнання їх недійсними та скасування, оскільки позивач був присутнім на зборах, приймав активну участь у обговоренні питань порядку денного та голосування на зборах. Також суди зазначили про відсутність порушення приписів чинного законодавства під час проведення оскаржуваних загальних зборів членів Громадської організації "Луч.Чорноморка", зокрема встановили наявність кворуму для прийняття відповідних рішень. При цьому, суди дійшли висновку про недоведеність позивачем факту порушення оскаржуваними ним рішеннями загальних зборів його прав та законних інтересів.

56. Так, постанова Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 910/4201/20 ухвалена у справі за позовом за позовом колишнього учасника кооперативу до Автокооперативу про визнання недійсним рішення, згідно якого позивача було виключено зі складу учасників кооперативу. Позовні вимоги у наведеній справі були мотивовані тим, що оскаржуване рішення загальних зборів було прийнято без попереднього повідомлення позивача про намір позбавити його членства в Автокооперативі та без включення цього питання до порядку денного загальних зборів.

57. Місцевий та апеляційний господарські суди у наведеній справі дійшли висновку про наявність порушень вимог законодавства під час проведення оскаржуваних загальних зборів кооперативу, які полягали у відсутності кворуму для їх проведення, що є підставою для визнання оскаржуваних рішень недійсними.

58. Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 підтримав наведені висновки судів попередніх інстанцій та зазначив, що відсутність кворуму на загальних зборах Автокооперативу є безумовною підставою для визнання недійсним рішень, ухвалених на таких зборах.

59. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка розглядається оскільки вирішуючи наведену справу та справу, яка переглядається, суди виходили з різних встановлених судами фактичних обставин справи та зібраних доказів (у цій справі суди попередніх інстанцій встановили наявність кворуму на оскаржуваних загальних зборах).

60. У справі № 908/1206/20 розглядався спір за позовом співвласників багатоквартирного будинку до ОСББ про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів. Позовні вимоги у цій справі обґрунтовувались тим, що 07.09.2018 відбулись загальні збори членів (співвласників) ОСББ, на яких, серед іншого, було вирішено питання визначення бюджету (кошторису) ОСББ та його затвердження (визначено і розміри щомісячних внесків для власників фізичних осіб, які використовують належне їм приміщення як житлове у сумі 7, 00 грн за кв.м, а для власників фізичних або юридичних осіб, які використовують належне їм приміщення в комерційних цілях - 15,00 грн за кв.м), а 19.09.2019 відбулись збори співвласників, які вирішили з 01.10.2019 затвердити новий розмір внесків за управління та обслуговування будинку для житлових/нежитлових приміщень, які використовуються в комерційних цілях (для розміщення офісів, контор, торгових організацій, для інших господарських або підприємницьких цілей) у розмірі 25,00 грн за кв.м, який сплачується до 20 числа місяця наступним за розрахунковим (рішення оформлене протоколом 2/19/зз). Позивачі посилались на те, що у протоколі від 07.09.2018 зазначено, що за спірне рішення проголосували "за" співвласники одноголосно, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки представник позивач -2 голосував "проти" прийняття цього рішення. Також позивачі стверджували, що положення Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Статуту ОСББ не допускають встановлення внесків залежно від типу нерухомості, частка співвласника не залежить від виду нерухомого майна, належного цій особі, а тільки від площі цього майна. Разом з цим позивачі зазначали, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення всіх співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ, зокрема, і позивача -2 про проведення зборів 07.09.2018 та позивачів про проведення зборів 19.09.2019; спірні протоколи складені з порушенням вимог п. 4 ч. 8 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; відповідачем не надано належних доказів, що особи, які брали участь у голосуванні, уповноважувались співвласниками квартири, від імені яких вони голосували; посилаються на порушення вимог ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

61. Місцевий та апеляційний господарські суди у наведеній справі дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

62. Верховний Суд постановою від 08.06.2022 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій у наведеній справі, зазначивши, що з огляду на встановлені судами обставини про відсутність доказів наявності різного навантаження на 1 кв.м для різних видів приміщень в будинку, а також, що усім співвласникам багатоквартирного будинку, без виокремлення від типу приміщення чи виду діяльності, що в них здійснюється, фактично надаються однакові послуги за обсягом та кількістю та, що спірними рішеннями порушуються права позивачів на отримання послуг належної якості за обґрунтованими цінами відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову.

63. З огляду на викладене, колегія судів зазначає, що постанова Верховного Суду у справі № 908/1206/20 ухвалена у спорі за відмінних підстав, нормативно-правового регулювання спірних правовідносин і фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у наведеній скаржником справі в порівнянні зі справою, яка переглядається. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

64. Крім цього, колегія суддів зазначає про контроверсійність доводів скаржника, в частині тверджень про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 908/1206/20, оскільки скаржник у касаційній скарзі, в обґрунтування помилковості висновків місцевого господарського суду, зазначає про безпідставне посилання суду першої інстанцій на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18 через неподібність правовідносин в порівнянні зі справою, яка переглядається, зокрема через те, що у зазначеній справі відповідачем було об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

65. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

67. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у оскаржуваній постанові не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

68. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

69. Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 1, частини шостої статті 3, частини першої статті 5, статей 11, 24 Закону України "Про громадські об`єднання" у подібних правовідносинах.

70. Відповідно до статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

71. Отже, підставами касаційного оскарження, зважаючи на положення частини 2 ст. 287 ГПК України є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому, випадок касаційного оскарження судового рішення з підстави передбаченої положенням пункту 3 частини другої цієї статті, можливий тільки за встановлення касаційним судом неправильного застосування судами норм матеріального права.

72. Разом з тим, скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування відповідних правових норм у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених норм, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи та підстав для відмови у задоволенні позову.

73. При цьому, доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, а відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та підстави для відмови у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини першої статті 1, частини шостої статті 3, частини першої статті 5, статей 11, 24 Закону України "Про громадські об`єднання" в правовідносинах, що склалися в цій справі, а тому касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

74. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

75. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

76. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

77. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

78. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

79. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Доводи скаржника у цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог у цій справі.

80. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цієї підстави.

81. Верховний Суд також констатує, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 ГПК України.

82. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

84. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

85. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

86. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

87. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

88. За таких обставин, доводи касаційної скарги, в частині підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

89. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі № 916/558/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі № 916/558/22 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі № 916/558/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець