Постанова

від 28.03.2023 по справі 167/955/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/955/21 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В. Провадження № 22-ц/802/22/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Осіпука В. В., Данилюк В. А.,

з участю:

секретаря судового засідання Власюк О. С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Рожищенська музична школа", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , директор Комунального закладу "Рожищенська музична школа", Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь період відсторонення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 березня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.

Покликалася на ті обставини, що вона працює викладачем по класу скрипки в КП «Рожищенська музична школа» Луцького району Волинської області.

Також позивач вказувала, що 11 листопада 2021 року відповідачем-роботодавцем, відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України, було видано наказ №53 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 12 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.

Вважаючи, що примусове проведення вакцинації проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої короновірусом, суперечить чинному законодавству України, а своє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати порушенням її права на працю, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №53 від 11 листопада 2021 року, виданий директором школи КЗ «Рожищенська музична школа» Луцького району Волинської області про відсторонення її від роботи та стягнути на свою користь середній заробіток за час відсторонення від роботи і відшкодувати їй понесені судові витрати.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 04 березня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати і ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам справи, і як наслідок зробив передчасний висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач КЗ «Рожищенська музична школа» Луцького району Волинської області, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, обов`язкової вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, є законним і правомірним.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу адміністрації навчального закладу від 01 вересня 1997 року № 51, працює викладачем по класу скрипки КЗ «Рожищенська музична школа» Луцького району Волинської області.

05 листопада 2021 року на педагогічній раді викладачів музичної школи директором навчального закладу було наголошено на обов`язковості щеплення від коронавірусної інфекції COVID-19 для безперебійної роботи закладу і проведення очного навчання та роз`яснено наслідки непроведення профілактичних щеплень, що засвідчено протоколом №2 та рішенням педагогічної ради від 05 листопада 2021 року (а.с. 111-114).

Крім того встановлено, що адміністрацією відповідача 11 листопада 2021 року було видано наказ №53 про відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи з 12 листопада 2021 року, на час відсутності документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати, з яким остання ознайомилася в день його видання (а.с. 11).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 цього Закону громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин.

Пунктом 41-6 указаної постанови зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Аналіз наведених правових норм та підзаконних нормативних актів дає підстави для висновку, що відсторонення працівника від роботи один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Колегія суддів також вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом також у його постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19.

Таким чином, наведені правові позиції як ЄСПЛ і Верховного суду дають підстави вважати, що втручання у права особи, у вигляді обов`язковості певних щеплень, ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 , яка являється працівником освітнього навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленею про це, до встановленої роботодавцем дати, не надала останньому документ, який підтверджує її вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, то колегія суддів вважає, що дії адміністрації відповідача про відсторонення від роботи позивача без збереження заробітної плати є цілком виправданими і правомірними.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді вчителя, що передбачає велику кількість її контактів з учнями та із іншими працівниками на робочому місці, тобто виконувала обов`язки, які пов`язані із безпосереднім спілкуванням з дітьми та іншими працівниками закладу освіти, та не працюючи дистанційно чи на дому, підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації та не надала довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, то відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи ґрунтується на вимогах чинного законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних на це підстав.

Також у спірних правовідносинах апеляційний суд не вбачає порушення права позивача ОСОБА_1 на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскаржуване судове рішення, на думку колегії суддів відповідає вимогам закону й підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на його законність і обгрунтованість оскаржуваного нею рішення.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 березня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді