Постанова

від 30.03.2023 по справі 466/2132/14

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

30 березня 2023 року

м. Київ

справа №466/2132/14-к

провадження № 51-3670км18

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 розглянула касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено йому покарання:

- за ч. 5 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 364 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КК (в редакції 1960 року) ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 , судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінально-процесуальним законодавством.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 рокувказаний вирок місцевого суду змінено.

Виключено з резолютивної частини вироку покликання про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК покарання у виді конфіскації всього особистого майна.

Крім того, було скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, якою виправлено описку у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Згідно з вимогами ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та доводи на його обґрунтування.

Частиною 1 ст. 398 КПК 1960 року передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для його скасування, які, на її думку, були допущені судом апеляційної інстанції під час постановлення судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Касаційна скарга засудженого не містить конкретних аргументів про те, в чому саме полягаєістотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону з урахуванням положень статей 370, 371 КПК 1960 року.

Крім того, у поданій засудженим касаційній скарзі не вказано, які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також мотивів на обґрунтування допущених судом апеляційної інстанції порушень ст. 377 КПК 1960 року.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суддя ОСОБА_4 декілька разів брав участь у розгляді цієї справи, засуджений не наводить підстав, які б виключали можливість його повторної участі у розумінні вимог ст. ст. 54, 55 КПК 1960 року.

Відтак зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи.

З урахуванням наведеного справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до касаційного суду в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року або протягом місяця з дня отримання даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,

УХВАЛИЛА:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні матеріалів кримінальної справи №466/2132/14-к для перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1