Ухвала

від 13.06.2023 по справі 466/2132/14

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

справа №466/2132/14

провадження №51-3670км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тетечивці Радехівського району Львівської області, який проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Курахівка Селідовського району Донецької області, який проживає в АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2016 року визнано винуватими та засуджено:

- ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки; за ч. 2 ст. 366 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КК (в редакції 1960 року) ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 2 роки; за ч. 2 ст. 366 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 1 рік.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КК (в редакції 1960 року) ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2016 року виправлено описку у вказаному вироку, а саме - в мотивувальній частині та резолютивній частинах замість ч. 1 ст. 48 КК (в редакції 1960 року) читати ч. 1 ст. 49 КК (в редакції 1960 року).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2019 року ухвалу апеляційного суду скасовано і направлено справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року.

Цивільний позов прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач» залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2022 року ухвалу апеляційного суду скасовано і направлено справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року постанову від 08 листопада 2016 року про виправлення описки скасовано, а вирок місцевого суду змінено.

Виключено з резолютивної частини вироку покликання про призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК покарання у виді конфіскації всього особистого майна.

Постановлено вважати засудженими:

- ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки; за ч. 2 ст. 366 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати остаточно призначеним ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки.

- ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна та з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 2 роки; за ч. 2 ст. 366 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати остаточно призначеним ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на 3 роки.

В решті вирок залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій визнано винуватим ОСОБА_7 у тому, що він, будучи першим заступником Міністра вугільної промисловості України, разом з ОСОБА_9 , який працював на посаді заступника начальника Управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, за попередньою змовою з директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_10 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_11 , директором ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_12 , знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» не поставлялась і поставлятись не буде, домовився з ОСОБА_9 та склав у лютому 1996 року завідомо неправдивий рахунок-фактуру №70 від 16 лютого 1996 року, посвідчений підписом ОСОБА_12 та печаткою товариства. Таким способом було внесено неправдиві відомості про необхідність перерахування державним підприємством «Західвуглезбутпостач» на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в розмірі 250 000 грн як суму дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України, та видав його державному підприємству «Західвуглезбутпостач».

ОСОБА_9 протягом лютого-квітня 1996 року склав та підробив підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», неправдиві рахунок-фактуру без номера і дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону, внісши неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4 1950 м та оплату за неї 247 162, 5 грн, та видав їх для подальшої реалізації на шахту.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, кримінальну справу щодо ОСОБА_9 закрити у зв`язку із відсутністю у його діяннях складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК.

На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що:

- не підтверджено факту надання вказівки ОСОБА_9 . ОСОБА_12 про перерахування коштів на рахунки фіктивних підприємств;

- не доведено суб`єктивної сторони та корисливої мети злочину за ч. 5 ст.191 КК;

- експертизи є незаконними, оскільки їх проводив один і той же експерт;

- призначені органом досудового слідства та судом експертизи різняться між собою;

- накладна про відпуск матеріалів на сторону від 1996 року не є документом, а тому не створює юридичних наслідків;

- не доведено причетності ОСОБА_9 до дій по оформленню на друкарських машинках фіктивних документів;

- обвинувачення не є конкретним у зв`язку із невиконанням вказівок суду внаслідок повернення справи для організації додаткового розслідування;

- цивільний позов задоволено безпідставно.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.

Свої доводи захисник мотивує тим, що:

- апеляційний суд не розглянув доводів, викладених в апеляції та доповненнях до неї, та відмовив у задоволенні клопотання про дослідження доказів;

- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що було вилучено факсокопію, а не оригінал рахунку-фактури від 16 лютого 1996 року №70;

- не було надано належну правову оцінку показанням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , платіжним дорученням, висновку судово-технічної експертизи від 29 жовтня 1999 року №2038;

- показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суперечать показанням ОСОБА_11 ;

- ВАТ «Західвуглезбутпостач» не являється особою, яка зазнала матеріальної шкоди;

- неправильно визначено розмір відшкодування по цивільному позову;

- не застосовано кримінальний закон, який підлягає застосуванню, а саме - ч. 1 ст. 49 КК у редакції 2001 року.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор заперечила вимоги касаційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні;

- захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Засуджений ОСОБА_9 направив до касаційного суду клопотання, в якому просив проводити касаційний розгляд кримінальної справи за його відсутності, касаційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінальної справи, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно із ч. 1 ст. 395 КПК у редакції 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Обвинувачення у розглядуваній справі було пред`явлено ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2010 року звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_12 за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_11 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, ОСОБА_10 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, на підставі ч. 1 ст. 48 КК в редакції 1960 року у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо них закрито (а. с. 35-50, Т. 24).

В подальшому судами попередніх інстанцій кримінальна справа розглядалася щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_7

ККС ВС в ухвалі від 15 червня 2022 року вказав, що:

- виключаючи показання ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 із сукупності доказів у справі у зв`язку з їх недостовірністю, суд апеляційної інстанції не навів конкретних висловів цих осіб, які, на думку суду, є такими, що не відповідають дійсності, не вказав на наявність суперечностей у показаннях цих осіб на різних етапах кримінального процесу, не зіставив їх показання з іншими доказами, які б указували на їх неправдивість, не навів докладних мотивів, у чому полягає бажання свідків уникнути кримінальної та цивільної відповідальності враховуючи постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року, якою кримінальне провадження щодо них закрито.

- суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 377 КПК 1960 року та зробив передчасний висновок щодо недостовірності показань ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

Під час нового апеляційного розгляду суд проаналізував показання низки свідків, які були співставлені з відповідними письмовими доказами та протоколами слідчих дій, у тому числі очних ставок.

Це, зокрема:

- показання свідка ОСОБА_11 (директор ДП «Західвуглезбутпостач»), який зазначав, що у 1996 році його викликали у кабінет генерального директора ВО «Укрзахідвугілля», де були присутні ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 . Останній вручив йому особисто факсокопію рахунку-фактури №70 для проведення на її підставі оплати за дольову участь у будівництві. ОСОБА_7 дав вказівку, щоб на підставі рахунку-фактури провести перерахунок коштів. Вважав, що усна вказівка підтверджена резолюцією першого заступника міністра була підставою для перерахування коштів і тому він написав свою резолюцію для бухгалтерії про оплату. На рахунку-фактурі не було видно назви підприємства, на яке слід перерахувати грошові кошти, тому ОСОБА_7 власноручно написав «Фірма Укрінтерстрой» та повідомив, що по приїзді до м. Києва будуть надані підтверджуючі оригінали документів. Потім ОСОБА_7 телефонував йому і наказав перерахувати кошти. На рахунку-фактурі свідок підтвердив напис своєю рукою «бух.оплатить» і трьома платежами були перераховані кошти в сумі 25 млрд крб. Згодом надійшла копія договору від 15 лютого 1996 року та лист за підписом ОСОБА_7 від 01 березня 1996 року. Також надійшов лист за підписом ОСОБА_10 про закупівлю транспортерної стрічки;

- показання свідка ОСОБА_14 (в. о. генерального директора ВО «Укрзахідвугілля»), який вказував, що на одній з нарад ОСОБА_7 викликав ОСОБА_11 та в його присутності передав останньому документ і дав з приводу нього доручення;

- показання свідка ОСОБА_16 (заступник директора ДП «Західвуглезбутпостач»), який розповідав, що у 1996 році ОСОБА_11 з кабінету генерального директора приніс факсокопію рахунку-фактури та при ньому написав бухгалтеру оплатити;

- показання свідка ОСОБА_13 (головний бухгалтер ДП «Західвуглезбутпостач»), яка вказувала, що після перерахування нею коштів ОСОБА_11 викликав її та пояснив, що ці кошти будуть зараховані за транспортерну стрічку. На початку березня 1996 року ОСОБА_11 показав їй підтверджуючий лист за підписом ОСОБА_7 про проведення цієї фінансової операції;

- показання свідка ОСОБА_15 (заступник генерального директора ВО «Укрзахідвугілля»), який стверджував, що в його та ОСОБА_14 присутності ОСОБА_7 викликав ОСОБА_11 , якому вручив платіжні документи та сказав проплатити грошові кошти. ОСОБА_11 перепитав у ОСОБА_7 назву фірми, а останній її назвав. Потім ОСОБА_7 телефонував, щоб з`ясувати чи проплачені кошти та обіцяв, що на підтвердження необхідності проплати надійде лист, який згодом дійсно надійшов;

- показаннями свідка ОСОБА_12 (директор ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД»), який зазначав, що на рахунок товариства надійшли 25 млрд крб як дольова участь у будівництві. Потім йому зателефонував ОСОБА_9 , який повідомив, що угоди про дольову участь не буде, а отримані кошти потрібно перерахувати на рахунки ПП «Промсвітло» та «Хронотехніка», а також вказав реквізити цих підприємств, що і було зроблено ОСОБА_12 . Приблизно через два дні прийшов представник цих фірм та приніс пакет з грошима і сказав передати їх ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_9 прийшов до нього в офіс, де свідок віддав йому грошові кошти;

- показання свідка ОСОБА_10 (директор шахти №10 «Великомостівська»), який стверджував, що коли він зайшов до кабінету ОСОБА_7 , то останній викликав когось з працівників та направив його до кабінету ОСОБА_9 , де він підписав договір на постачання стрічки. Згодом до нього зателефонував ОСОБА_7 та поцікавився, що зроблено з документами на оприбуткування транспортерної стрічки. Також ним було отримано вказівку від ОСОБА_11 підготувати лист від шахти про виділення коштів на стрічку;

- показання свідка ОСОБА_17 (завідуюча матеріальним складом шахти №10), яка зазначала, що на підставі накладної на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати вона оприбуткувала 1950 м транспортерної стрічки, а потім списала її, оскільки ОСОБА_18 запевнив її, що ця стрічка, минаючи склад, буде спущена безпосередньо в шахту.

Також суди мотивовано послалися на показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які вказували, що їх паспорти громадян України станом на 1996 рік були втрачені, про що ними були подані відповідні заяви до органів внутрішніх справ. Про те, що їх втраченими паспортами скористалися невідомі особи для реєстрації приватних підприємств «Промсвітло» та «Хронотехніка» вони дізналися під час досудового слідства.

За показаннями свідка ОСОБА_21 всі записи і підписи на документах ПП «Промсвітло» та «Хронотехніка» виконані не ним, його паспорт громадянина України був втрачений, про що він проінформував органи внутрішніх справ.

Належну увагу суди попередніх інстанцій надали і результатам слідчих дій та письмовим доказам, що містяться у матеріалах кримінальної справи.

Відповідно до протоколу огляду від 24 жовтня 1997 року працівниками міліції були виявлені та вилучені: лист Міністерства вугільної промисловості України від 01 березня 1996 року №2-1251/9 (про який у своїх показаннях зазначав свідок ОСОБА_11 ), платіжні доручення ДП „Західвуглезбутпостач" від 19 лютого 1996 року №25, від 23 лютого 1996 року №44, від 26 лютого 1996 року № 46, лист шахти №10 „Великомостівська" від 16 лютого 1996 року № 167, копію договору на поставку транспортерної стрічки від 15 лютого 1996 року, зведене авізо ДП „Західвуглезбутпостач" на суму 25 млрд крб, факсокопію рахунку-фактури від 16 лютого 1996 року №70 (а. с. 35, Т. 2).

Судами встановлено і це відповідає матеріалам справи, що нині на факсокопії рахунку-фактури №70 у лівому верхньому куті є запис „Фирма „Укринтерстрой", нижче записи: „доля за будівництво", „10.000 +15.000/ 25 млрд.", „Бух./Оплатіть" та підпис (а. с. 43, Т. 2).

На досудовому слідстві та в судових засіданнях ОСОБА_11 зазначав, що запис „Фирма „Укринтерстрой" був зроблений ОСОБА_7 , а інші записи та підпис - ним.

Попри те, що на факсокопії рахунку-фактури №70 не зберігся весь обсяг інформації, матеріали кримінальної справи містять висновок судово-технічної експертизи документів від 29 жовтня 1999 року №2038, яким встановлено, що початковим змістом машинописних текстів на вищевказаній факсокопії рахунку-фактури є: "САБ "Сельхозбанк" р/с НОМЕР_1 МФО 334969". "ОКПО 14297989 г. Донецк ул. Артема. 85". "70". "16 февраля 96". Початковим змістом зображень відтиску круглої печатки на факсокопії є таке: між зовнішнім ободком діаметром 40 мм і внутрішнім ободком діаметром 25.5 мм в два ряди по колу розташований текст "UKRINTERS ... LTD. Укрінтербуд ЛТД" /... ONETSK UKRAINA. Донецьк Украї...". середник має вигляд стилізованого зображення земної кулі з сіткою меридіанів і паралелей. на фоні якого і центрі середника розташовані букви "І" та "S". Початковим змістом рукописних текстів. які були виконані на факсокопії є: "Фирма "Укринтрестрой". "Доля за будівництво". „ 10.000 " „ Бух. " + 15 000 Оплатіть. 25 млрд (підпис) (а. с. 239-243, Т. 7).

Як видно з висновків судово-почеркознавчої експертизи від 26 квітня 1999 року №822 та повторної судово-почеркознавчої експертизи від 27 березня 2002 року №263 рукописний текст „Фирма „Укринтерстрой", який розташований в лівому верхньому куті факсокопії рахунку-фактури №70 виконаний підсудним ОСОБА_7 (а. с.201-202; Т. 7, а. с.17-22, Т. 16).

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_22 підтвердила висновок судово-почеркознавчої експертизи №822, зазначивши, що він зроблений на підставі наданих їй слідством взірців почерку ОСОБА_7 . Крім того пояснила, що для дослідження їй було надано факсокопію рахунку - фактури № 70 та достатню кількість вільних та умовно-вільних взірців почерку ОСОБА_7 ,зазначених нею у висновку.

Як вбачається із висновку, експерту в якості вільних зразків почерку ОСОБА_7 було надано електрофотографічну копію автобіографії від 04 січня 1993 року, особовий листок по обліку кадрів від 30 листопада 1995 року. Умовно - вільними були підписи ОСОБА_7 на протоколі допиту від 24 жовтня 1997 року, протоколі ставки віч-на віч від 08 січня 1998 року, 08 січня 1997 року, протоколі допиту свідка від 29 грудня 1997 року, 02 вересня 1999 року та на заяві від 20 травня 1999 року Експерт в судовому засіданні пояснювала, що вказані взірці вона сама відбирала з наданих в її розпорядження матеріалів справи.

Сукупність вказаної інформації свідчить, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та встановили обставини вручення факсокопії-рахунку ОСОБА_7 ОСОБА_11 з врахуванням показань ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Причому свої показання свідок ОСОБА_14 в ході проведення досудового слідства підтверджував на очних ставках з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та самим ОСОБА_7 (а. с. 136-138, 228-242, 243-248, 222-227, Т. 3), а свідок ОСОБА_15 на очних ставках з підсудним ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_14 (а. с. 170-182, 222-227, Т. 3).

Також Суд зазначає, що сам рахунок-фактура №70 не є ключовим доказом у розглядуваній справі, як про це наголошує сторона захисту, оскільки він лише став підставою для перерахування коштів на приватні підприємства, які ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не реєструвалися.

Самі ж обставини щодо надходження від ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» грошових коштів на загальну суму 25 млрд крб і подальшого перерахування цим господарським товариством та надходження 10 млрд крб на рахунок ПП «Хронотехніка» та 15 млрд крб на рахунок ПП «Промсвітло» підтверджуються даними електронних платежів від 19 лютого 1996 року №51, від 23 лютого 1996 року №480 та від 26 лютого 1996 року №106 (а. с. 39, 40, 41, 53, 54, 55, Т. 1), платіжних доручень від 21 лютого 1996 року №28 (а. с. 42, Т. 1), від 28 лютого 1996 року №39 ( а. с. 43, Т. 1), виписки про рух коштів ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» в акціонерному банку «Сільгоспбанк» м. Донецька та виписок про рух коштів приватних підприємств «Промсвітло» і «Хронотехніка» в комерційному банку «Приватбанк» м. Дніпропетровська (а. с. 51-52, 44-50, 56-111, Т. 1).

В оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що за висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2000 року №1698 підпис від імені ОСОБА_12 , розташований після слів «Директор фирмы» перед прізвищем « ОСОБА_23 » на рахунку фактурі без номера та дати про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_12 , а підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_24 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_25 » на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати виконані ОСОБА_9 (а. с. 52-54, Т. 9).

Окрім цього, висновком комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04 квітня 2003 року №862/38 встановлено, що згідно представлених медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_9 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_24 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_25 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані однією особою, а саме ОСОБА_9 (а. с. 476-479, Т. 18).

Під час судових засідань експерт ОСОБА_22 підтвердила ці висновки, як і експерт ОСОБА_26 .

Серед іншого висновком судово-технічної експертизи документів від 01 листопада 1999 року №2050 встановлено, що машинописні тексти на лицевому боці рахунку-фактури за 1996 рік без номера і без дати, на накладній за 1996 рік про відпуск матеріалів на сторону без номера та без дати фірми «Укринтерстрой ЛТД» виконані на друкарській машинці марки «Роботрон 24» №37, що належить Міністерству вугільної промисловості України (а. с. 255-262, Т. 7).

На переконання колегії суддів, сукупність наведених доказів у їх взаємозв`язку підтверджує висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Факт повернення кримінальної справи на додаткове розслідування за наявності взаємодоповнюючих та належних доказів вчинення підсудними злочинів на увагу не заслуговує, оскільки неповноти досудового слідства чи будь-яких суперечностей щодо його проведення за матеріалами касаційної перевірки не виявлено.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що зафіксовані у процесуальних документах відомості щодо фактичних обставин справи є достатніми для констатації факту вини підсудних.

Твердження про безпідставне задоволення цивільного позову з мотивів неналежного потерпілого колегія суддів вважає неприйнятними.

Адже як зазначено в ухвалі апеляційного суду належність суб`єктного складу підтверджується постановою старшого слідчого відділу УН прокуратури Львівської області ОСОБА_27 , згідно з якою державне відкрите акціонерне товариство «Західвуглезбутпостач» визнано цивільним позивачем по даній кримінальній справі (а. с. 4, 5, Т. 18).

Щодо доводів про неправильне застосування судами кримінального закону в частині застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд зазначає таке. Аргументи сторони захисту стосуються не загалом підставності застосування цього інституту, а посилання судами на відповідні положення чинного на той час кримінального закону. Колегія суддів вважає, що сам інститут звільнення від кримінальної відповідальності щодо обох засуджених застосовано судами правильно, чого не заперечує і сам захист. З урахуванням того факту, що дії, про які йдеться у цьому провадженні, були вчинені у 1996 році, то з урахуванням дати ухвалення судових рішень у цьому провадженні, правильність застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності за давністю сумнівів не викликає.

Таким чином, колегією суддів Верховного Суду не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3