Ухвала

від 30.03.2023 по справі 509/2831/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1101/23

Справа № 509/2831/19

Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

30.03.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, -

встановила:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до своєї колишньої дружини ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в якій просив суд здійснити поділ нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, наступним шляхом:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку 2 (двохкімнатної) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м.,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку 1(однокімнатної) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м.,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку 2 (двохкімнатної) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м.,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку 1(однокімнатної) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Вказане судове рішення було оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Перед судовим засіданням, 05 вересня 2022 року, до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. було відмовлено.

02 жовтня 2022 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 вдруге надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., обґрунтована доводами, ідентичними раніше поданій заяві від 05 вересня 2022 року, а саме тим, що даною колегією суддів було невмотивовано призначено відеоконференцію у спосіб, який не просила апелянт. Також, ОСОБА_1 вважає, що її колишній чоловік «домовився» із суддями, які розглядають справу.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що саме цей склад суддів раніше, 12 листопада 2021 року, розглядав апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси (справа 22ц/813/8719/211), коли ОСОБА_2 також розповсюджував впевненість про вирішення справи на його користь, що, на думку заявника, і відбулось.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. було відмовлено.

29 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 втретє надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., обґрунтована тими самими обставинами, що і дві раніше подані заяви про відвід, а саме тим, що від осіб, які не є учасниками даної справи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявнику стало відомо, що ОСОБА_2 «домовився» із суддями, які розглядають справу, щодо позитивного для себе результату її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Таким чином, підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що, з одного боку, дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого - є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду що, у свою чергу, призведе до порушення строків розгляду справи та порушення законних прав інших учасників судового процесу.

Відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Згідно ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції?(§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08?листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка?закріплює один із основоположних принципів - неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Так, у ст.17 Конвенції № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

Тобто, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, в тій чи іншій мірі, має бути спрямоване на перешкоджання реалізації захисту порушеного права. Порушниками, які можуть зловживати своїми процесуальними правами, можуть бути особи, які беруть участь у справі, інші учасники процесу, оскільки кожен з них наділений відповідними процесуальними правами і обов`язками та відповідно може впливати на хід розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що 05 вересня 2022 року та 02 жовтня 2022 року, до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли дві ідентичні заяви про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та від 10 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. було відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід вказаних суддів стало те, що аргументи, якими ОСОБА_1 мотивувала свої заяви про відвід суддів Одеського апеляційного суду не викликають обґрунтованих сумнівів у їх об`єктивності, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.

29 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 втретє надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., при цьому з матеріалів справи вбачається, що зміст даної заяви про відвід суддів є повністю ідентичним двом поданим раніше заявам про відвід, щодо яких Одеським апеляційним судом було прийнято процесуальні рішення, та зазначено про необґрунтованість та безпідставність викладених у заявах доводів.

Так, у всіх трьох заявах про відвід ОСОБА_1 посилається на свідчення невідомих осіб, які не є учасниками справи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які нібито повідомили заявнику про те, що позивач ОСОБА_2 «домовився» із суддями, які розглядають справу, стосовно позитивного для себе результату її розгляду.

Жодних правових доводів, які б підтвердили існування обставин, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості вказаних суддів, заяви про відвід від 05 вересня 2022 року, 02 жовтня 2022 року та 29 березня 2023 року - не містять.

Посилання ОСОБА_1 у трьох заявах про відвід на те, що саме цей склад суддів раніше розглядав апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси (цивільна справа №22ц/813/8719/211), свідчить виключно про незгоду ОСОБА_1 із процесуальними рішеннями суддів, прийнятими у межах розгляду іншої справи, що, відповідно до положень п. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи, що вказані ОСОБА_1 у заявах про відвід обставини вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції при заявлених відводах від 05 вересня 2022 року та 02 жовтня 2022 року, приймаючи до уваги, що обрана ОСОБА_1 при розгляді справи позиція щодо заявлення безпідставного відводу має на меті затягування розгляду справи, з урахуванням статусу відповідача та його прав, передбачених ЦПК України, з метою забезпечення прав всіх учасників справи на справедливий розгляд справи в межах розумного строку, колегія суддів приходить до висновку, що втретє заявлений відвід має ознаки повторності та зловживань процесуальних правом відповідача на відвід, своїми діями ОСОБА_1 створює перешкоди у здійсненні судочинства, а тому колегія суддів залишає подану ОСОБА_1 29 березня 2023 року заяву про відвід суддів Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. - без розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 44 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Погорєлової С.О., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.В. Князюк

О.М. Таварткіладзе