Рішення

від 08.02.2023 по справі 204/8909/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8909/20

Провадження № 2/204/34/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.,

представниці позивача Максименко С.М. , представника відповідачки - адвоката Гриценка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визначивши третьою особою Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, із вимогою про стягнення збитків (а. с. 2-13).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2016 року у справі № 183/731/16 (провадження 2/183/1107/16) затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, згідно з якою, у рівних частках по визнано право власності на нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення 3 та 3а по АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали суду внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про право власності/довірчої власності щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлові приміщення 3 та 3 а по АДРЕСА_1 , зокрема: вид спільної власності - часткова, розмір частки , власники - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При цьому, вказує, що управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради 26 листопада 2018 року зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта: «Реконструкція приміщень № 3 та № 3а з об`єднанням в приміщення № 3 із частковим знесенням будівлі за адресою АДРЕСА_1 », серія та номер декларації - ДП 141183300808. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 код об`єкта - 1230.1 - торгові центри, універмаги, магазини. Вказано, що замовниками будівництва є ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При цьому, площа об`єкта становить 682,4 кв. м. Право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано 04 грудня 2018 року: номер запису про право власності/довірчої власності 29295899, ОСОБА_2 , частка в спільній частковій власності; номер запису про право власності/довірчої власності 29295922, ОСОБА_3 , частка в спільній частковій власності. 31 жовтня 2019 року Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету міської ради на адресу відповідачів було направлено листа № 10/15-556 з пропозицією укласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра та три примірника проєкту договору про пайову участь по об`єкту «Реконструкція приміщень № 3 та № 3а з об`єднанням в приміщення № 3 із частковим знесенням будівлі за адресою АДРЕСА_1 », яке було повернуто на адресу Департаменту у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Вказано, що 24 червня 2020 року Департаментом за вихідним № 10/15-277 повторно було направлено на адресу відповідачів лист з проєктом договору в трьох примірниках та додатками, а саме розрахунком розміру пайової участі та графіком сплати, який отримано відповідачкою, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні. Поштове відправлення, надіслане відповідачу ОСОБА_2 на адресу, зазначену ним як замовником/забудовником в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26 листопада 2018 року, повернулося за закінченням терміну зберігання. Зазначено, що вказані проєкти договорів не підписані. Крім того, вказано, що невиконання відповідачами обов`язку щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури є порушенням норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції,чинній на дату реєстрації декларації, та вимог Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішення Дніпровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14, що свідчить про їх бездіяльність у вчиненні, передбачених законодавством обов`язкових дій. Із посиланням на правову позицію ВС у справі № 640/13376-14-ц від 13 серпня 2020 року вважає, що невиконання замовником будівництва свого обов`язку щодо укладання вказаного договору не звільняє його від необхідності сплатити відповідний пайовий внесок. Тому вважає, що внаслідок невиконання відповідачами своїх обов`язків взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, Дніпровська міська рада була позбавлена права отримати відповідну суму коштів на розвиток міста, що і стало причиною для звернення із даним позовом до суду. Вказує, що ухилення відповідачів від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна в експлуатацію, є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені Законом та прийнятим Дніпровською міською радою Порядком. Крім того, недотримання відповідачами вимог законодавства має наслідком порушення прав та інтересів територіальної громади міста Дніпрі, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню сума завданих збитків у розмірі 390892 гривні 37 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідачів разом із судовими витратами по справі у сумі 5863 гривні 39 копійок.

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 43).

01 лютого 2021 року позивачем надано суду докази, що додані до позовної заяви, однак недоліки зазначені в ухвалі суду від 30 грудня 2020 року, в повному обсязі не усунуто (а. с. 45-58).

Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху повторно, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 59).

24 лютого 2021 року позивачем надано суду докази, що додані до позовної заяви, однак недоліки зазначені в ухвалі суду від 02 лютого 2021 року, в повному обсязі не усунуто (а. с. 61-89).

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху повторно, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 90).

19 березня 2021 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02 березня 2021 року, позивачем усунуто (а. с. 92-115).

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 24 травня 2021 року (а. с. 116), яка надіслана учасникам справи 21 квітня 2021 року за вихідним № 10769/21-вих/2/204/705/21 (а. с. 118) та, яка отримана відповідачкою 26 травня 2021 року, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 131). 06 липня 2021 року на адресу суду з відміткою «адресат відсутні за вказаною адресою» повернуто конверт, яким відповідачу направлялись позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження (а. с. 149).

08 червня 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив представниці відповідачки ОСОБА_3 - адвокатки Селіверстової Г.С. (а. с. 132-133), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування заяви вказує, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати для нежитлових будівель та споруд. 10 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. При цьому зазначає, що згідно з п. 22 Декларацій про готовність до експлуатації об`єкта, за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1) договір між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Дніпровською міською радою не укладався та навіть якщо ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 і повинні були перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку i інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, то розмір цих коштів повинен був становити не більше ніж 30000 гривень, оскільки кошторисна вартість будівництва становила 300000 гривень, про що свідчить п. 16 декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Разом з цим та з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 201/14449/17, зазначає, що Декларацій про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка зареєстрована 26 листопада 2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, є належним доказом, а інформація, що в ній міститься, зокрема кошторисна вартість будівництва, не потребує додаткової перевірки. Разом з тим, наголошує на тому, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки позовні вимоги не відповідають змісту порушеного права, тому що несплачена відповідачами пайова участь у розвитку інфраструктури м. Дніпра не є збитками, а тому прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представниця позивача Максименко С.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити. Додатково зазначила про те, що на дату реєстрації декларації стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» діяла, а тому Дніпровська міська рада має право на стягнення коштів і, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, це є належним способом захисту. Крім того, зазначила про те, що кошторисна вартість будівництва повинна бути підтверджена фінансовими документами, а не Декларацією, як на те вказує представник відповідачки, а відтак сума до стягнення розрахована позивачем вірно.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Гриценко Д.В., позовні вимоги не визнав в повному обсязі, проти їх задоволення заперечував, зокрема, з тих підстав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та невірно розрахована сума збитків. Додатково зазначив про те, що якщо б сума збитків і підлягала стягненню, то їх розрахунок необхідно здійснювати виходячи із офіційної суми будівництва, зазначеної в Декларації.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 229), про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 231), про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 листопада 2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП 141183300808 затверджено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (а. с. 32-35 та на звороті).

Так, у вищевказаній Декларації вказано, що об`єкт за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1): реконструкція приміщень № 3 та № 3а з об`єднанням в приміщення № 3 з частковим знесенням будівлі по АДРЕСА_1 , потрібно вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації. При цьому, замовниками вказаних у Декларації робіт, зазначено відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, вказана декларація підписана від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до розрахунку розміру збитків по об`єкту «реконструкція приміщень № 3 та № 3а з об`єднанням в приміщення № 3 з частковим знесенням будівлі» по АДРЕСА_1 , відповідачами позивачу завдано збитків у розмірі 390892 гривні 37 копійок, виходячи із розрахунку 572,82 норматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об`єкта на 682,4 кв. м. загальної площі об`єкта, що вказана в п. 14 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації (а. с. 36).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з цим, приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, представники відповідачки ОСОБА_3 вказують на невірно обраний захист позивачем порушеного права, однак суд не може погодитися із вказаним з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 640/133/76/14-ц вказав на те, що звернення міської ради з позовом про відшкодування збитків на підставі статей 22, 614, 623 ЦК України є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Нормами ч. 3 ст. 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приписами ст. 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачами своїх обов`язків щодо укладання договору пайової участі, Дніпровська міська рада була позбавлена права отримати відповідну суму коштів на розвиток міста, чим завдано їй збитків.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності та покликаний забезпечити сталий розвиток територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Даний закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року, який набрав чинності 17 жовтня 2019 року, внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме виключено ст. 40 Закону.

Натомість до набрання чинності вказаних змін, стаття 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 вказаного Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Нормами ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

При цьому, вимогами ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Згідно з вимогами ч. 9 вищевказаної статті, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровською міською радою на виконання вимог п. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська», затверджено у новій редакції «Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська (далі Порядок), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску (а. с. 14-21).

Вказаний Порядок був прийнятий та оприлюднений Дніпропетровською міською радою, тому відповідно до норм ч. 1 ст. 144 Конституції України, є нормативно-правовим актом, і є обов`язковим до виконання на території м. Дніпро (Дніпропетровська).

Так, розділом І вказаного порядку визначено, що цей Порядок визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об`єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста. Пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - пайова участь) є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету міста Дніпропетровська без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Цей порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста: будівництво (реконструкцію) будь-яких об`єктів, незалежно від форми власності; зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об`єктів виробничого та невиробничого призначення; зміну функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові відповідно до встановленого порядку; будівництво, прокладання, влаштування телекомунікаційних мереж.

Пунктами 2.1-2.4 Порядку передбачено визначення величини пайової участі, порядок її нарахування та сплати.

Згідно з вимогами п. 2.5 Порядку граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об`єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру. Величина пайової участі із застосуванням норми щодо граничного розміру встановлюється з урахуванням зонального коефіцієнта. Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту. У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до пунктів 2.1-2.4 цього Порядку.

За приписами п. 2.6 Порядку договір на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між Дніпропетровською міською радою в особі фінансово-економічного департаменту та замовником (забудовником) не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради звернення замовника (забудовника) про його укладання.

При цьому, в абз. 11 п. 2.7 вказаного Порядку зазначено, що у випадку, якщо замовником (забудовником) не надані документи про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, остаточний розрахунок величини пайової участі проводиться відповідно до пунктів 2.1-2.4 цього Порядку за фактичними показниками створених потужностей без застосуванням норм щодо граничного розміру пайової участі.

Таким чином, укладення договору про пайову участь є обов`язковим для відповідачів згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаного Порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 201/14449/17.

Натомість, визначений ч. 9 ст. 40 вищевказаного Закону строк тривалістю у п`ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, прямо передбаченого чинним законодавством.

Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкту нерухомого майна не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

Вказані правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц.

Однак, як встановлено судом, відповідачами вказаний договір про пайову участь з позивачем не укладався.

При цьому, позивач стверджує, що 31 жовтня 2019 року Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету міської ради на адресу відповідачів направлено лист № 10/15-556 (а. с. 38), в якому міститься пропозиція відповідачам укласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра та, 24 червня 2020 року лист № 10/15-277 (а. с. 37), яким відповідачам повторно було направлено для ознайомлення та підписання три примірники проєкту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, який, як стверджує позивач, отриманий відповідачкою ОСОБА_3 16 липня 2020 року (а. с. 39).

Однак суд не може погодитись з тим, що листом від 24 червня 2020 року лист № 10/15-277 до відповідачів були направлені три примірники проєкту договору про пайову участь, адже на самому листі (а. с. 37) відсутні відмітки відповідачів про отримання примірників договору, а наявне повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 (а. с. 39) не підтверджує ні факт відправки саме примірників договору, ні факт їх отримання відповідачкою, оскільки містить підпис від імені «Керисова».

Разом з цим, суд зазначає про те, що не заслуговують на увагу доводи представниці позивача про те, що підтвердження кошторисної вартості об`єкта повинно здійснюватися відповідними фінансовими документами, а не Декларацією, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, у разі не укладення договору про пайову участь, відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розмір пайової участі відповідачів у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен обчислюватися з урахуванням кошторисної вартості будівництва, зазначеної в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (а. с. 32-35 та на звороті), зареєстрованої 26 листопада 2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП 141183300808.

Оскільки інформація щодо кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією становить 300000 гривень, про що зазначено в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а інформація у вказаній декларації перевірена Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області й декларація зареєстрована в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, то відсутні підстави вважати, що дані, зазначені в цій декларації, є неправильними.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка зареєстрована 26 листопада 2018 року за № ДП 141183300808, є належним доказом, зазначені в ній дані не потребують додаткової перевірки судом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 201/14449/17.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що величина пайової участі (розмір збитків) по об`єкту відповідачів повинна бути розрахована виходячи із кошторисної вартості будівництва відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка зареєстрована 26 листопада 2018 року за № ДП 141183300808

Також, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (а. с. 36), що розрахунок розміру збитків позивачем здійснено на підставі Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, що затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011 року.

Однак, суд не приймає вказаний розрахунок до уваги та вважає його неналежним доказом у справі, оскільки сам Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011 року, прийнятий на виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX, (що набрав чинності 17 жовтня 2019 року), внесено зміни, зокрема виключено положення ст. 40, стягнення таких збитків лише на підставі вказаного Порядку, є безпідставним.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 726/2395/19.

Крім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 зазначила про те, що не вбачає підстав для відступлення від висновків, наведених у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 726/2395/19, яка в свою чергу вказала на те, що: «оскільки міська рада звертається з позовом про відшкодування збитків (у розмірі неотриманих коштів пайової участі) після 17 жовтня 2019 року, тобто після виключення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (якою регулювались правовідносини щодо участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункті після втрати чинності Законом України «Про планування і забудову територій»), то є безпідставним стягнення таких збитків на підставі одного Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 24 грудня 2015 року № 54 (правового акта органу місцевого самоврядування, прийнятого на виконання зазначеного Закону)».

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду 28 грудня 2020 року, тобто після виключення статті 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою регулювалися правовідносини щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та, на підставі якої Дніпровська міська рада мала право вимагати стягнення таких збитків, приймаючи до уваги, що сам розрахунок завданих збитків здійснений на підставі одного лише Порядку та без врахування загальної кошторисної вартості будівництва зазначеної в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класам наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 26 листопада 2018 року №ДП 141183300808, у зв`язку з чим визнаний судом неналежним доказом у справі, відтак підстави для задоволення позову відсутні, тому суд дійшов переконливого висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр.. Д. Яворницького, буд. 75; ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд. 75; ЄДРПОУ 37454174), про стягнення збитків - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна