Ухвала

від 30.03.2023 по справі 522/17034/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 березня 2023 року

місто Київ

справа № 522/17034/20

провадження № 61-1653ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманський Бріз»

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року

за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура м. Одеси, в інтересах Держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманський Бріз», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна, про скасування рішення реєстратора, визнання угод недійсними, приведення приміщення в попередній стан,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура м. Одеси

(далі - прокурор), в інтересах Держави в особі Одеської міської ради звернувся із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманський Бріз» (далі - ТОВ «Лиманський Бріз»), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., у якому просив:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О. від 20 лютого 2020 року № 51245764, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо збільшення площі об`єкта нерухомого майна № 818999751101 з 136, 70 кв. м до 609, 20 кв. м;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 березня 2020 року № 109 1/2 частини нежитлових приміщень, загальною площею 609, 20 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Лиманський Бріз» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 березня 2020 року № 107 1/2 частини нежитлових приміщень, загальною площею 609, 20 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Лиманський Бріз» та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни від 17 березня 2020 року № 51656295, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 102, площею 343, 20 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т. В. від 17 березня 2020 року № 51656689, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 101, площею 266, 00 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ТОВ «Лиманський Бріз» на об`єкт нерухомого майна № 818999751101, площею 609, 20 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 2056016351101, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна № 2056032951101, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати ТОВ «Лиманський Бріз» привести за власний рахунок об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у первісний стан відповідно до технічного паспорту від 28 грудня 2004 року (із зареєстрованими у ньому змінами від 22 листопада 2006 року).

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 07 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси задовольнив позов прокурора.

Суд визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О. від 20 лютого 2020 року № 51245764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо збільшення площі об`єкта нерухомого майна № 818999751101 з 136, 70 кв. м до 609, 20 кв. м.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 03 березня 2020 року № 109 1/2 нежитлових приміщень, загальною площею 609, 20 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Лиманський Бріз» та ОСОБА_1 .

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 03 березня 2020 року № 107 стосовно 1/2 частини нежитлових приміщень, загальною площею 609, 20 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Лиманський Бріз» та ОСОБА_2 .

Скасував рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни від 17 березня 2020 року № 51656295, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 102, площею 343, 20 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т. В. від 17 березня 2020 року № 51656689, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 101, площею 266, 00 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинив право власності ТОВ «Лиманський Бріз» на об`єкт нерухомого майна № 818999751101, площею 609, 20 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинив право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 2056016351101, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинив право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна № 2056032951101, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Зобов`язав ТОВ «Лиманський Бріз» привести за власний рахунок об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у первісний стан відповідно до технічного паспорту від 28 грудня 2004 року (із зареєстрованими у ньому змінами від 22 листопада 2006 року).

Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 03 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Лиманський Бріз», скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору, ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким здійснив розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ТОВ «Лиманський Бріз» 30 січня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 13 лютого 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків.

Заявник 03 березня 2023 року із застосування засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 37 836, 00 грн разом із заявою про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 21 березня 2023 року Верховний Суд продовжив ТОВ «Лиманський Бріз» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю у двадцять днів.

Заявник 16 березня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що:

- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, відповідно до яких невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;

- (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3219/20, згідно з якими підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва;

- (3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 916/2470/18, згідно з якими після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим оскаржувана у справі декларація будь-яких прав або охоронюваних законних інтересів міськради не порушує, а скасування реєстрації такої декларації не матиме будь-яких правових наслідків. Самий факт реєстрації декларації та отримання свідоцтва на право власності на її підставі виключає можливість визнання спірного об`єкта нерухомого майна самочинним, з огляду на його узаконення;

- (4) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17, відповідно до яких встановлення порушення суб`єктом містобудівної діяльності факту здійснення самочинного будівництва об`єктів нерухомого майна без відповідного дозволу, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями на звернення з позовом до суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна як крайній захід. І лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством України заходи реагування за чотирьох умов, а саме: за умови складання припису щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства шляхом надання можливості відповідачеві для проведення відповідної перебудови; за умови, що зазначене будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; за умови відсутності можливості проведення перебудови самочинно збудованого нерухомого майна; за умови, якщо особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовляється від проведення такої перебудови, при цьому відмовою забудовника від перебудови потрібно вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову;

- (5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, відповідно до яких конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар;

- (6) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, згідно з якими з урахуванням принципу цивільного права добросовісності, справедливості та розумності сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися на користь його дійсності, чинності та виконуваності;

- (7) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 520/15125/16-ц, від 15 травня 2019 року у праві № 462/5804/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц, щодо правильного вибору належного способу захисту порушеного права.

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

ІІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російсько федерації проти України, що створює загрози життю, здоров`ю будь-якому громадянину на території України незалежно від населеного пункту та регіону.

Також ТОВ «Лиманський Бріз» зазначає, що про оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції йому стало відомо на початку січня 2023 року з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Після ознайомлення із листом Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2023 року заявник дізнався, що Одеський апеляційний суд направив копію постанови від 03 листопада 2022 року на електронну адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі: priymachuk1984@gmail.com. Заявник заперечує факт отримання копії постанови в електронній формі, а у паперовій формі копію постанови суд апеляційної інстанції на поштову адресу ТОВ «Лиманський Бріз» також не направляв.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 03 листопада 2022 року, повний текст складено 25 листопада 2022 року, а отже строк на касаційне оскарження постанови закінчився 26 грудня 2022 року, коли касаційна скарга подана заявником 30 січня 2023 року, тож із пропуском строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В оцінці поважності причин пропуску строків на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанційВерховний Суд керується тим, що у апеляційній скарзі заявник повідомив судові таку адресу електронної пошти, як priymachuk1984@gmail.com, тобто визнає, що це є його офіційною адресою електронної пошти, що спростовує доводи заявника про ненаправлення йому копії оскаржуваної постанови в електронній формі.

Тож доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не направив копію оскаржуваної постанови на адресу його електронної пошти, Верховний Суд визнає необґрунтованими.

В оцінці доводів ТОВ «Лиманський Бріз» того, що суд апеляційної інстанції мав направити копію постанови заявнику у паперовій формі, то Верховний Суд врахував, що за правилами частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22

(провадження № 61-7107св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), Верховний Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це передусім покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Отже, у разі, якщо в учасника справи є електронна адреса, суд вправі направити електронні екземпляри судового рішення на таку адресу. Заявник визнав, що зазначив свою електронну адресу у скарзі, а тому доводи ТОВ «Лиманський Бріз» про те, що копія постанови мала обов`язково бути направлена у паперовій формі, Верховний Суд відхиляє.

Водночас Верховний Суд визнає поважною причиною пропуску строку заявником на подання касаційної скарги посилання на те, що на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан. Верховний Суд враховує той факт, що систематичні масові ракетні обстріли, які становлять загрозу для життя та здоров`я населення, призводили до постійних перебоїв електропостачання.

Обставини браку електроенергії у м. Одесі протягом жовтня-грудня 2022 року, січня-лютого 2023 року є загальновідомими. Такі обставини об`єктивно, незалежно від волі заявника виникли до закінчення строку на подання касаційної скарги, що припав на 26 грудня 2022 року (30 день з дня складення повного тексту судового рішення), та істотно впливали на своєчасність подання касаційної скарги, а тому такі доводи ТОВ «Лиманський Бріз» щодо поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги Верховний Суд визнає обґрунтованими.

Врахувавши невеликий термін пропуску строку на касаційне оскарження, встановивши наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з такою скаргою, здійснивши аналіз змісту касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та доводів про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виснував, що викладені підстави стверджувати, що строк на касаційне оскарження зазначеного рішення пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.

ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Оскільки вимоги ухвали виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лиманський Бріз» строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/17034/20 за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура м. Одеси, в інтересах Держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманський Бріз», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна, про скасування рішення реєстратора, визнання угод недійсними, приведення приміщення в попередній стан.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак