Постанова

від 30.03.2023 по справі 690/190/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2023 року

місто Київ

справа № 690/190/21

провадження № 61-10261св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 травня 2022 року, постановлене суддею Здоровилом В. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» (далі - КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради») про визнання неправомірним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та його скасування, а у червні 2021 року з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, які ухвалою від 30 липня 2021 року Ватутінський міський суд Черкаської області об`єднав в одне провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13 листопада 2006 року її прийнято на роботу до КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» на посаду молодшої медичної сестри (лікарських кабінетів) поліклініки.

Наказом відповідача від 27 квітня 2021 року № 136 їй оголошено догану за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 13 травня 2021 року № 147 її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ОСОБА_1 вважала зазначені накази незаконними, оскільки вона не допускала систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що призвело б до погіршення санітарно-епідеміологічного стану в лабораторії та погіршення якості надання медичної допомоги населенню.

Також позивач наполягала на тому, що незаконним звільненням відповідач завдав їй моральну шкоду, розмір відшкодування якої вона визначила в 100 000, 00 грн.

З наведених підстав ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136 про оголошення їй догани;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) Консультативно-діагностичного відділення КНП «Ватутінської міської лікарні Ватутінської міської ради», починаючи з 13 травня 2021 року;

- стягнути з КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 травня 2021 року до дня поновлення на роботі у розмірі 97 323, 60 грн;

- стягнути з КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» на користь ОСОБА_1 100 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 27 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, Ватутінський міський суд Черкаської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржувані накази прийняті з дотриманням вимог трудового законодавства. Позивач систематично без поважних причин не виконувала свої посадові обов`язки та до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді догани, тому ОСОБА_1 законно звільнено з роботи згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 14 жовтня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 219/2474/19

(провадження № 61-10005св20), від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19 (провадження № 61-4327св21), відповідно до яких підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком; протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, передбачених положеннями трудового права, а саме: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця;

- в ухваленні рішення брали участь судді, яким неодноразово було заявлено обґрунтований відвід.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» у листопаді 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також просило стягнути з позивача витрати, понесені відповідачем на оплату послуг адвоката, що полягають у підготовці відзиву на касаційну скаргу, в розмірі 2 500, 00 грн.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 27 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом від 13 листопада 2006 року № 123/к ОСОБА_1 молодшу медичну сестру (санітарку лікарських кабінетів) стоматологічного відділення переведено з 14 листопада 2006 року на посаду молодшої медичної сестри (лікарських кабінетів) поліклініки.

Відповідно до пункту 3 наказуКНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 01 вересня 2020 року № 148 «Про приведення назв посад медичних працівників у відповідність» змінено назву посади молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) лікарських кабінетів КДВ на назву молодша медична сестра (молодший медичний брат) (санітарка-прибиральниця, санітар-прибиральник та ін.) поліклініки клініко-діагностичного відділення (поліклініка).

Згідно зі штатним розписом, затвердженим наказом відповідача від 01 вересня 2020 року № 145, та листом-роз`ясненням від 31 травня 2021 року № 742/а клініко-діагностичне відділення (поліклініка) та консультативно-діагностичне відділення (поліклініка) є тим самим підрозділом поліклініки КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради».

Наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 29 січня 2021 року № 55 усіх працівників закладу попереджено про зміни в структурі та штатному розписі, про скорочення штатної чисельності працівників із зміною та закріпленням дільниць за працівниками. Цим наказом з 01 квітня 2021 року введено до штату клініко-консультативного діагностичного відділення: рентген-кабінет, кабінет фізіотерапії, ЛФК, клініко-діагностичну лабораторію, центральне відділення по стерилізації, аптеку, кабінет «довіра», кабінет з інфекційних захворювань, фтизіатричний кабінет, наркологічний кабінет, психіатричний кабінет, кабінет «функціональної діагностики».

У додатку № 3 до наказу від 29 січня 2021 року № 55 зазначено, що у зв`язку зі змінами в структурі штатного розпису підприємства за молодшими медичними сестрами (санітарками-прибиральницями) поліклініки закріплено нові дільниці, зокрема, за ОСОБА_1 закріплено кабінет головного економіста, лабораторію, коридор від кабінету техніки безпеки до лабораторії.

З наказом від 29 січня 2021 року № 55 та додатками до нього ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис.

Відповідно до пунктів 2.1-2.14 розділу 2 робочої інструкції молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) консультативно-діагностичного відділення КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради», затвердженої директором закладу 01 квітня 2021 року, передбачено, що молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) зобов`язана: знати і дотримуватися положення про санітарно-епідеміологічний режим відділення; забезпечувати порядок і чистоту в кабінетах, санвузлах, інших приміщеннях відділення та прилеглих до них територіях; проводити повсякденне вологе прибирання, не рідше як 2 рази протягом робочого дня та провітрювання кабінетів, ретельно протирати всі тверді поверхні мокрим віхтем. Тримати в чистоті раковини, і раз на тиждень проводити генеральне прибирання доручених їй приміщень з провітрюванням згідно графіку роботи. В разі виявлення інфекційної хвороби чи хворого з підозрою на інфекційне захворювання, в кабінетах проводиться заключна дезінфекція; своєчасно виносити сміття та медичні відходи з відділення; приймати участь в прийманні, сортуванні, транспортуванні брудної білизни та чистої білизни, та своєчасну її заміну; відповідати за збереження санітарно-господарського, речового майна та споруд в закріплених за нею кабінетах; при потребі заносити в лабораторію аналізи, інструменти в ЦСВ; заносити в міську СЕС аналізи, екстрені повідомлення, брати пробірки і бак. препарати; не залишати відділення в службові часи без дозволу кабінетної сестри медичної, старшої сестри медичної та сестри-господині; дотримуватися правил медичної етики; систематично працювати над вдосконаленням своєї праці та підвищенням особистої кваліфікації; знати та дотримуватися вимог Закону України «Про охорону праці», користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, дотримуватися зобов`язання щодо охорони праці, передбачених колективною угодою та правилами внутрішнього трудового розпорядку лікарні. Проходити у вставленому порядку попередні медичні огляди та профщеплення. Співпрацювати з керівником у справі безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю людей, які його оточують, загрозу навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу; виконання посадової інструкції не виключає випадків окремих одночасних доручень виходячи з виробничих завдань. Перелік обов`язків може бути розширений та змінений старшою сестрою медичною, сестрою господинею та медичним директором відділення; працювати в спеціальному медичному одязі. Не палити під час виконання службових обов`язків.

У пунктах 8.1, 8.2 розділу 8 робочої інструкції зазначено усі приміщення відділення, яке знаходиться в чотириповерховому корпусі КДВ з обладнанням та устаткуванням згідно з табелем оснащення санітарних норм та правил. Робочою зоною є вся територія лікарні, яка знаходиться за адресою: м. Ватутіне, вул. Чайковського, 11, територія відділення та інші структурні підрозділи лікарні, що пов`язані з виконанням її обов`язків.

Згідно з актом від 12 квітня 2021 року, складеним працівниками КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради», ОСОБА_1 отримала примірник робочої інструкції, від підпису про ознайомлення відмовилася.

Також суди встановили, що в період з 12 до 27 квітня 2021 року (без врахування перебування позивача на лікарняному) були складені доповідні старшої медичної сестри ОСОБА_2 , молодшої медичної сестри (санітарки) ОСОБА_3 , старшого інспектора відділу кадрів ОСОБА_4 , лаборанта КДВ ОСОБА_5 щодо неналежного та систематичного невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 13 квітня 2021 року № 115 створено комісію та доручено їй провести перевірку виконання трудових обов`язків молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею) КДВ ОСОБА_1 , надати письмове повідомлення та взяти письмове пояснення про причини невиконання посадової інструкції та за результатами скласти відповідний акт.

Позивач від надання пояснень в усній та письмовій формі відмовилася, що підтверджується актом від 14 квітня 2021 року № 2, складеним працівниками КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради».

За результатами перевірки складено висновок від 24 квітня 2021 року, згідно з яким членами комісії виявили підтвердження фактів неналежного виконання трудових обов`язків молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею) КДВ ОСОБА_1 пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.10, 2.12, 2.13, 2.14 робочої інструкції працівника та наказу від 29 січня 2021 року № 55.

Наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що призвело до погіршення санітарно-епідеміологічного стану в лабораторії КДВ та погіршення якості надання медичної допомоги населенню, молодшій медичній сестрі (санітарці-прибиральниці) КДВ ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставами для видання цього наказу були доповідні записки старшої медичної сестри ОСОБА_2 , медичного директора Береговенка В. В. щодо невиконання ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків з 12 до 27 квітня 2021 року (без врахування перебування позивача на лікарняному).

Наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 13 травня 2021 року № 147 ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру (санітарку-прибиральницю) клініко-діагностичного відділення, звільнено 13 травня 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин професійних обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією на займану посаду, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

В наказі зазначено такі підстави для звільнення: наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136 «Про винесення стягнення молодшій медичній сестрі (санітарці-прибиральниці) КДВ ОСОБА_1 ; доповідні записки старшої медичної сестри КДВ з 12 квітня 2021 року до 13 травня 2021 року (17 доповідних); доповідні записки сестри господині КДВ (3 доповідні); доповідні записки лікаря-лаборанта КДВ (3 доповідні); доповідні записки медичного директора КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» (3 доповідні); повідомлення про надання письмового пояснення (4 повідомлення); акти складені комісією № 1-7; колективні звернення до адміністрації КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» молодших медичних сестер.

У наказі про звільнення також зазначено, що ОСОБА_1 молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) КДВ з 12 квітня до 13 травня 2021 року (не враховуючи терміну тимчасової непрацездатності (хвороба) та часткової щорічної відпустки) без поважних причин та пояснень (усних, письмових) не приступала до виконання своїх професійних обов`язків. Адміністрація КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» надавала повідомлення та складала акти, з якими позивачка відмовлялася ознайомлюватися та підписувати. За систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, застосовано стягнення до молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) КДВ ОСОБА_1 згідно з наказом від 27 квітня 2021 року № 136. ОСОБА_1 продовжує систематично не виконувати свої професійні обов`язки та порушувати правила внутрішнього розпорядку для працівників КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради», не надаючи пояснень.

У наказі КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 07 червня 2021 року № 164 «Про виявлення друкарської помилки в кадрових та організаційних наказах по КНП «Ватутінська МЛ ВМР» зазначено, що, зокрема, в наказах про оголошення догани та про звільнення ОСОБА_1 виявлено друкарську помилку в назві консультативно-діагностичного відділення, а саме: помилково зазначено клініко-діагностичне відділення, у зв`язку з чим у цих наказах клініко-діагностичне відділення вважати консультативно-діагностичним відділенням, оскільки це є тим самим підрозділом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради», що підтверджується штатним розписом.

Право, застосоване судом

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам потрібно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло це бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені

статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій ранішеі на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, підставою для видання оспорюваних наказів був факт систематичного невиконання трудових обов`язків, а саме незабезпечення позивачем порядку та чистоти у закріплених за нею приміщеннях консультативно-діагностичного відділення лікарні.

Суди першої та апеляційної інстанцій повністю з`ясували фактичні обставини справи, належно оцінили докази, подані учасниками справи, та зробили висновки про те, що наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136, яким ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання посадових обов`язків, відповідає вимогам КЗпП України щодо форми та змісту, виданий з дотриманням порядку щодо накладення дисциплінарного стягнення.

В оспорюваному наказі зазначено, за які саме порушення трудової дисципліни, допущені позивачем, накладено дисциплінарне стягнення, а саме: за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що призвело до погіршення санітарно-епідеміологічного стану в лабораторії КДВ та погіршення якості надання медичної допомоги населенню.

Також у цьому наказі зазначено докази, які підтверджують ці порушення та слугували підставою для накладення дисциплінарного стягнення на позивача, а саме:доповідні записки старшої медичної сестри ОСОБА_2 , медичного директора Береговенка В. В., щодо невиконання ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків з прибирання закріплених за нею приміщень лікарні з 12 до 27 квітня 2021 року (без врахування часу перебування позивача на лікарняному).

Суди обґрунтовано врахували, що після оголошення догани позивачка свої обов`язки не виконувала, не забезпечувала порядок і чистоту у приміщеннях, закріплених за нею, чим порушила вимоги робочої (посадової) інструкції, а саме: пунктів 2.2, 2.3, 2.13, 2.14, 8.2, що підтверджується доповідними старшої медичної сестри КДВ ОСОБА_2 , доповідними лікаря-лаборанта ОСОБА_7 , актом від 29 квітня 2021 року, складеним працівниками КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» про відмову ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, передбачених посадовою інструкцією молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) КДВ, колективним зверненням працівників від 13 травня 2021 року.

У зв`язку з фіксуванням нових фактів відмови від виконання трудових обов`язків, покладених на працівника посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, їх систематичне невиконання без поважних причин, наказом КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 13 травня 2021 року № 147 ОСОБА_1 звільнено з роботи 13 травня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

В наказі зазначено такі підстави для звільнення позивача: наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136 «Про винесення стягнення молодшій медичній сестрі (санітарці-прибиральниці) КДВ ОСОБА_1 »; доповідні записки старшої медичної сестри КДВ з 12 квітня 2021 року до 13 травня 2021 року (17 доповідних); доповідні записки сестри господині КДВ (3 доповідні); доповідні записки лікаря-лаборанта КДВ (3 доповідні); доповідні записки медичного директора КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» (3 доповідні); повідомлення про надання письмового пояснення (4 повідомлення); акти складені комісією № 1-7; колективні звернення молодших медичних сестер до адміністрації КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради».

Отже, догану оголошено за невиконання трудових обов`язків у період з 12 до 27 квітня 2021 року (без врахування часу перебування позивача на лікарняному), тоді як звільнення відбулося за невиконання позивачем трудових обов`язків, зокрема в період з 28 квітня до 13 травня 2021 року, що свідчить про те, що ці два дисциплінарних стягнення у виді догани та звільнення застосовані до ОСОБА_1 за різні порушення трудової дисципліни. Тобто застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення у виді догани не дало позитивного результату і позивач знову вчинила дисциплінарний проступок.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 27 квітня 2021 року № 136 є чинним, дисциплінарне стягнення у виді догани не втратило юридичної сили за давністю, не знято достроково, проте після оголошення догани позивач допустила нові факти невиконання трудових обов`язків, тому на момент видання оспорюваного наказу про звільнення існувало систематичне невиконання позивачем без поважних причин трудових обов`язків.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, робочою інструкцією та закріпленими за нею дільницями для прибирання, проте свідомо не виконувала покладені на неї трудові обов`язки.

Суди не встановили фактів примусу ОСОБА_1 до виконання робіт, не пов`язаних з її безпосередніми трудовими обов`язками. Всі порушення стосувалися їїобов`язків, передбачених робочою інструкцією медичної молодшої сестри (санітарки-прибиральниці), оскільки позивач не здійснювала без поважних причин протягом тривалого часу вологе прибирання лабораторії, кабінету головного економіста та коридору від кабінету техніки безпеки до лабораторії, що призвело до порушення санітарно-епідеміологічного стану.

Також суд апеляційної інстанції підставно врахував, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що готова виконувати свої посадові обов`язки відповідно до робочої інструкції від 01 квітня 2021 року в будь-якому місці клініко-діагностичного відділення за винятком клініко-діагностичної лабораторії. Цими доводами позивач фактично визнала, що не забезпечує порядок і чистоту в лабораторії, тобто належно не виконує трудові обов`язки на закріпленій за нею дільниці.

Відтак, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наказ КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» від 13 травня 2021 року № 147 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України видано з дотриманням вимог КЗпП України, оскільки позивач систематично без поважних причин не виконувала свої трудові обов`язки та до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді догани. Звільнення позивача проведено правомірно та з дотриманням визначених законом строку й порядку, порушень трудових прав ОСОБА_1 суди не встановили.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 219/2474/19

(провадження № 61-10005св20), від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19 (провадження № 61-4327св21).

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 219/2474/19 (провадження № 61-10005св20) зроблено висновки про те, що під порушенням трудової дисципліни потрібно розуміти винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Отже, догана є заходом дисциплінарного стягнення за вчинений працівником дисциплінарний проступок (порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку). Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Водночас саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне обґрунтування, тобто орган, правомочний застосовувати дисциплінарні стягнення, повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19 (провадження № 61-4327св21) зроблено висновки про те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України обов`язковою є наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать наведеним правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки суди належно дослідили правомірність звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та не встановили порушень трудового законодавства, з чим погодився Верховний Суд. Інші висновки, викладені в згаданих постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки їх сформульовано у справах, фактичні обставини яких є відмінними від обставин справи, що переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповністю дослідили обставини, які мають значення для вирішення справи, не підтвердилися.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, що переглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені у касаційній скарзі, подібні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим учасниками справи доказам та зробили обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення позову.

Врахувавши систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків щодо забезпечення порядку та чистоти у закріплених за нею приміщеннях лікарні, попереднє застосування дисциплінарного стягнення у виді догани та подальше невиконання таких обов`язків, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» порядку оголошення догани й звільнення позивача згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що в ухваленні постанови суду апеляційної інстанції брали участь судді, яким було заявлено обґрунтований відвід є необґрунтованими з таких підстав.

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 06 вересня 2022 року подала до суду апеляційної інстанції заяву про відвід колегії суддів у складі: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М., обґрунтовувану тим, що 04 вересня 2022 року на території Ватутінського міського ринку до неї підійшов один із керівників КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» та повідомив в грубій формі, що за жодних умов вона не буде поновлена на роботі на раніше займаній посаді і що вони не дозволять підривати авторитет керівництва лікарні в очах простих працівників та дали зрозуміти, що вона не доб`ється «правди» в Черкаському апеляційному суді, оскільки корупційні зв`язки та схеми ніхто не відміняв. З наведених підстав позивач висловила сумніви щодо неупередженості та об`єктивності колегії суддів.

Ухвалою від 08 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів та передав матеріали справи до відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду для визначення єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, судді щодо розгляду цієї заяви про відвід колегії суддів.

Ухвалою від 12 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд у складі судді Гончар Н. І. відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід суддів Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М. з тих мотивів, що наведені у заяві обставини не дають підстав для сумніву в неупередженості та об`єктивності зазначеної колегії суддів апеляційного суду. У заяві не наведено жодних конкретних фактів для відводу суддів, а лише припущення невідомої особи, що не є належними доказами того, що судді Вініченко Б. Б., Нерушак Л. В., Новіков О. М. можуть бути упередженими при розгляді цієї справи

ОСОБА_1 14 вересня 2022 року повторно подала до суду апеляційної інстанції заяву про відвід колегії суддів у складі Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.

Ухвалою від 14 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд повторну заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 39 ЦПК України, відповідно до якої якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права під час вирішення заяв позивача про відвід колегії суддів апеляційного суду, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів неможливості розгляду справи колегією суддів Черкаського апеляційного суду у складі Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М., доказів їх упередженості чи необ`єктивності.

Водночас Верховний Суд врахував доводи касаційної скарги про те, що в постанові апеляційного суду помилково зазначено, що головуючим в суді першої інстанції є суддя Пасацька Л. А., тоді як оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Здоровилом В. А. Втім, ця обставина не є підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції і може бути усунута шляхом виправлення описки в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням відсутності повноважень у суду касаційної інстанції встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним у касаційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» просило стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у суді касаційної інстанції в розмірі 2 500, 00 грн.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Токар Ольгою Михайлівною у суді касаційної інстанції, КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» подало до Верховного Суду копію договору про надання послуг адвоката від 25 червня 2021 року; копію платіжної інструкції від 18 листопада 2022 року № 1326 про оплату послуг адвоката в розмірі 2 500, 00 грн; кінцевий розрахунок послуг адвоката від 24 листопада 2022 року, згідно з яким вартість послуги з підготовки відзиву на касаційну скаргу становить 2 500, 00 грн.

Відповідач надіслав на адресу позивача відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами, в тому числі з доказами понесення у суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується описом вкладення в поштове відправлення від 25 листопада 2022 року та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 25 листопада 2022 року про оплату послуг з відправки рекомендованого листа ОСОБА_1

ОСОБА_1 не подала до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, неспівмірність цих витрат не доводила.

З огляду на те, що Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, тому з позивача на користь КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» потрібно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з підготовкою відзиву на касаційну скаргу, в розмірі 2 500, 00 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради»на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, суму у розмірі 2 500, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак