Ухвала

від 05.04.2023 по справі 1-44/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/15/23 Справа № 1-44/11 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року, якою прокурору повернуто обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року повернуто прокурору обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч.2 ст.366, ч. 2 ст.15 ч.2 ст.368, ч.2 ст.368 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Мотивуючи вказане рішення суд зазначає, що обвинувальний акт та процесуальні документи по справі викладені російською мовою, що не зрозуміло учасникам по справі. Також суд наголошує, що під час досудового розслідування підсудним, не був наданий перекладач з російської мови, процесуальні документи на українську мову не перекладались.

На вказане рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання. Зазначає, що обвинувальний висновок містить виклад всіх обставин, які прокурор вважає встановленими, а тому він в повному обсязі відповідає ст. 228-232 КПК України в редакції 1960 року. Висновки суду про протилежне є безпідставними. Крім того, вирішення питання щодо об`єктивної сторони інкримінованого злочину взагалі є передчасним.

На зазначене рішення захисником ОСОБА_6 подане заперечення, в якому він просить постанову суду залишити без змін, прокурору відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що суд правильно повернув обвинувальний висновок відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .. Вважає, що мовою судочинства є українська мова, якою володіють всі сторони провадження, а тому і документи повинні бути викладені на цій мові.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237 КПК України при попередньому розгляді справи в суді суддя, зокрема з`ясовує чи було допущено під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Та, як витікає з положень ст.246 КПК України при попередньому розгляді справи, справа повертається на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження, дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду.

Як слідує з постанови суду першої інстанції, здійснюючи попередній розгляд справи та ухвалюючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування за власної ініціативи, суддя виходив із того, що органом досудового слідства були істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону і ці порушення не можуть біти усунуті в судовому засіданні. На думку судді, органом досудового слідства були порушені вимоги редакції ст.19 КПК України в редакції 1960 року, яка діяла на час проведення досудового розслідування, щодо мови, якою повинно здійснюватися провадження в кримінальній справі.

Так, Конституцією України статус державної мови надано українській мові (частина перша статті 10). Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено у преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з п.1 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року N10-рп/99, положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.3 КПК України в редакції 1960 року,при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальній закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Стаття 19 КПК України в редакції 1960 року передбачає, що судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

З матеріалів кримінальної справи встановлено, що всі підсудні є громадянами України, всі процесуальні дії та рішення, а також обвинувальні висновки по вказаним кримінальним справам складені без урахування положень ст. 19 КПК України в редакції 1960 року, тобто російською мовою, підсудним не надавались зазначені документи на українській мові. Підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи повідомили, що їх рідною мовою та мовою спілкування є українська мова, що їм не зовсім зрозуміло зміст процесуальних документів, а також обвинувальних висновків викладених російською мовою.

Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи прокурора при розгляді апеляційним судом про можливість складання процесуальних актів досудового розслідування на регіональній мові, оскільки положення ст.19 КПК України в редакції 1960 року в цій частині передбачає лише право використовувати регіональні мови учасниками цієї стадії кримінального процесу, а саме підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим та іншим, при спілкуванні, заявлені клопотань та в інших випадках, при цьому документи посадовими особами органу дізнання та досудового розслідування, відповідно до вимог ст.19 КПК України в редакції 1960 року повинні складатися державною мовою і вручатися сторонам, в разі необхідності, в перекладі на їх рідну мову.

На думку колегії суддів вищенаведене вказує на істотне порушення органом досудового слідства кримінально-процесуального закону і як наслідок - неправильність проведеного досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про повернення вказаної кримінальної справи на додаткове розслідування прокурору Дніпропетровської області згідно з вимогами ст.246 КПК України в редакції 1960 року.

Щодо доводів прокурора про суперечності, які містять постанова в частини повернення справи чи то для усунення порушень при виконанні вимог ст.ст. 228-232 КПК України в редакції 1960 року, чи то поверненні прокурору кримінальної справи в порядку ст.ст. 246, 281 КПК України 1960 року вони є слушними та заслуговують на увагу, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Оскільки положення ст. 246 КПК України в редакції 1960 року регулює повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи, а положення ст. 281 КПК України в редакції 1960 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду, що є різними за своєю суттю та змістом.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до положень ст. 246 КПК України в редакції 1960 року, кримінальну справу відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 необхідно повернути прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 246 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.12.2022 про повернення прокурору кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 для усунення виявлених порушень при виконанні вимог ст.ст. 228-232 КПК України в редакції 1960 року змінити.

Вважати кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 повернутою прокурору для проведення додаткового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді