Постанова

від 28.03.2023 по справі 915/287/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/287/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Разюк Г.П., Діброви Г.І.

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників учасників справи:

від Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,

від Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» - Єнтіс М.Є.,

від Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» - не з`явився,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» - не з`явився,

від Державного концерна «Укроборонпром» - Царюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022, ухвалене суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 09.12.2022

у справі № 915/287/22

за позовом: Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного концерна «Укроборонпром»

про: зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (далі ДП «Миколаївський бронетанковий завод»), в якому просила суд зобов`язати останнє повернути майно (паливно-мастильні матеріали), а саме:

- автомобільний бензин А-80ДЗ - 20000 кг;

- ДП З-0,2-25 - 1865 кг;

- ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10PPM) - 28135 кг.

Позов мотивований неповерненням відповідачем паливно-мастильних матеріалів, які були закріплені за позивачем на праві оперативного управління та були тимчасово передані відповідачу на зберігання на виконання розпоряджень голови Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв».

Позивач зазначив, що така міра щодо передачі нафтопродуктів на зберігання відповідачу була вимушеною в умовах постійного ракетно-артилерійських обстрілів міста Миколаєва та реальної загрози наступу ворога. Відповідач ухилявся від укладенням відповідного договору зберігання, а після отримання від позивача листа щодо негайного повернення паливно-мастильних матеріалів, відповідач продовжував утримувати їх та не повернув позивачу.

Заперечуючи проти задоволення позову, ДП «Миколаївський бронетанковий завод» зазначило, що: позивач не є власником спірного майна, воно знаходилось у нього лише на праві оперативного управління; позивачем не доведено, що саме відповідач набув або зберіг у себе майно у визначених позивачем обсягах. За наданими позивачем актами та накладними зберігачем майна є Миколаївське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі МКП «Миколаївводоканал») та АЗС «Таксопарк». Крім того, працівник відповідача ОСОБА_2 , підпис якого міститься на вказаних актах та накладних, діяв на підставі довіреності від 15.04.2022, а тому він не міг підписувати накладні від 14.04.2022; відповідач не має власних АЗС, складів пального, дозвільних документів на право зберігання пального, а тому не отримував його на зберігання від позивача. Надані позивачем акти визначають мету передачі майна для здійснення ремонту озброєння та військової техніки; позивачем не доведено відсутності правової підстави отримання відповідачем спірного майна, оскільки розпорядження голови Миколаївської ОВА та тактичної групи «Миколаїв» з логістичного забезпечення, на які посилається позивач, створюють таку правову підставу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 до участі у даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено МКП «Миколаївводоканал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» (далі ТОВ «АВ-Нафта») як вантажовідправників спірного майна, а на стороні відповідача Державний концерн «Укроборонпром», як суб`єкта, уповноваженого управляти майном ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

МКП «Миколаївводоканал» в письмових поясненнях від 21.10.2022, зазначило, зокрема, про певні недоліки наданих позивачем накладних та актів, втім, незважаючи на це, підтвердило факт підписання своїм представником накладної та акту, за якими МКП «Миколаївводоканал» повернуло ВЧ НОМЕР_1 шляхом передачі на ДП «Миколаївський бронетанковий завод» пального.

Державний концерн «Укроборонпром» в письмових поясненнях від 01.11.2022 заперечував проти задоволення позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 , зазначив, зокрема, що: договір зберігання паливно-мастильних матеріалів між юридичними особами має укладатись виключено у письмовій формі; відповідач в силу приписів чинного законодавства не може бути зберігачем спірного майна; на відповідача не розповсюджується дія Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі Інструкція № 440), на підставі якої складені надані позивачем акти; у разі передачі майна на зберігання складається акт закладання (освіження) військового майна (додаток № 44 до Інструкції № 440), а не акт приймання-передачі військового майна (додаток № 22 інструкції № 440) та накладна вимога (форми № 3-3); зі змісту наданих позивачем актів вбачається, що зберігачем паливно-мастильних матеріалів є МКП «Миколаївводоканал» та АЗС «Таксопарк», а не ДП «Миколаївський бронетанковий завод», котрий у свою чергу є вантажоодержувачем; позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки на підставі наданих ним актів паливно-мастильні матеріали відпускались ДП «Миколаївський бронетанковий завод» з метою здійснення ремонту ОВТ (озброєння, військової техніки) в рамках виконання державного оборонного замовлення в інтересах Міністерства оборони України від 24.12.2021 № 370/3/5/2/4/61 та від 31.12.2021 № 370/3/5/2/1/66; вказане майно було використано ДП «Миколаївський бронетанковий завод» у повному обсязі на наведені цілі, що унеможливлює його повернення в натурі у зв`язку з фактичною відсутністю; документальне оформлення відпуску паливно-мастильних матеріалів було проведено саме як поставка, а не як зберігання; жодні докази у справі не вказують на те, що паливно-мастильні матеріали були надані у тимчасове користування ДП «Миколаївський бронетанковий завод» із необхідністю їх повернення; між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб; акти та накладні (вимоги) підписані сторонами та скріплені печатками, тобто розбіжностей щодо умов, зазначених в оферті не було, відповідачем прийнято товар без зауважень та застережень; за такої правової кваліфікації спірних правовідносин сторін, застосування положень ст. 1212 ЦК України є помилковим.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 позов ВЧ НОМЕР_1 задоволено, зобов`язано ДП «Миколаївський бронетанковий завод» повернути паливно-мастильні матеріали та стягнуто з відповідача на користь позивача 18717,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами не підпадають під дію договірних правовідносин ані зберігання, ані поставки товару, а передача позивачем відповідачу паливно-мастильних матеріалів на підставі накладних та актів здійснена на виконання розпоряджень Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв», які вичерпали свою дію фактом їх виконання. Тобто, позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено як підставу, так і сам факт передачі майна відповідачу. В подальшому, позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою повернути пальне, що в розумінні ст. 1212 ЦК України свідчить про те, що підстава, на якій набуто майно, відпала. Також суд зазначив, що спосіб захисту, обраний позивачем, безпосередньо передбачений законом, не дивлячись на те, що майно було використано відповідачем у повному обсязі, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 184 ЦК України паливно-мастильні матеріали є річчю, визначеною родовими ознаками, а відтак, замінною.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних відносин з поставки;

- між сторонами виникли правовідносини з поставки та отримання товару на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб;

- наявність складених та підписаних між сторонами актів приймання-передачі виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України;

- зберігачами спірного майна є МКП «Миколаївводоканал» та ТОВ «АВ-Нафта»;

- суд взагалі не з`ясував мету правовідносин між позивачем та відповідачем;

- судом не з`ясовано порядку використання наданого відповідачу державного майна на виконання державних контрактів та зроблено помилковий висновок про неможливість використання пального у зв`язку з тим, що позивач не є безпосереднім учасником таких державних контрактів.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 за апеляційною скаргою ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 13.02.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

09.02.2023 від ДП «Укроборонпром» надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останнє просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В письмових поясненнях ДП «Укроборонпром» зазначило, зокрема, що позивач оформив передачу паливно-мастильних матеріалів відповідачу саме як поставку, оскільки надані позивачем акти у відповідності до вимог Інструкції № 440 складаються виключно для видачі/отримання товару на склад. Надані позивачем накладні та акти підписані представниками обох сторін, засвідчені печаткою позивача, містять всі ознаки згоди щодо асортименту, кількості та ціни товару, що поставлявся.

14.02.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що позивач не може бити постачальником паливно-мастильних матеріалів, відчуження переданого пального між сторонами не обговорювалось, сторони не вчиняли жодних зустрічних дій до виникнення правовідносин поставки. Позивач мав намір укласти з відповідачем виключно договір зберігання пального та запропонував договір для підписання, однак відповідач відмовився від укладення договору зберігання, з чого слідує, що жодного правочину між сторонами укладено не було, а спірне майно зберігається у відповідача без достатніх на це підстав.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 справу № 915/287/22 призначено до розгляду на 14.03.2023 о 13:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 задоволено клопотання ДП «Миколаївський бронетанковий завод» про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 463/23 від 27.02.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 справу № 915/287/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.М., суддів Разюк Г.П., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 задоволено клопотання ДП «Укроборонпром» про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 522/23 від 06.03.2023).

Судове засідання 31.01.2023 не відбулось у зв`язку оголошенням сигналу «повітряна тривога».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 відбудеться 28.03.2023 о 13:30 год.

В судове засіданні 28.03.2023 з`явились представники ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ДП «Укроборонпром» та ВЧ НОМЕР_1 .

Представники ДП «Миколаївський бронетанковий завод» та ДП «Укроборонпром» просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВЧ НОМЕР_1 відмовити повністю.

Представник ВЧ НОМЕР_1 заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах даної справи містяться:

- розпорядженням Миколаївської ОВА від 22.03.2022 № 112-р «Про забезпечення техногенної та природної безпеки населення і території Миколаївської області» з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення техногенної та природної безпеки населення і територій Миколаївської області надано розпорядження командиру в/ч НОМЕР_2 забезпечити розосередження пально-мастильних матеріалів на місцях, визначених військовим командуванням.

- розпорядженням тактичної групи «Миколаїв» з логістичного забезпечення від 22.03.2022 № 124 з метою розосередження запасів паливно-мастильних матеріалів у м. Миколаїв та недопущення одночасного знищення або захоплення їх противником, надано розпорядження командиру Військово-морської бази «СХІД» здійснити приймання паливно-мастильних матеріалів від 81 Центру забезпечення пальним (ЦЗП), облікувати у відповідності до вимог керівних документів та використовуючи об`єкти цивільної інфраструктури (АЗС, склади пального незалежно від форм власності та підпорядкування) розосередити запаси отриманого пального від 81 ЦЗП.

- рознарядки служби забезпечення органу військового управління від 25.03.2022 № 82/ПММ/9, від 25.04.2022 № 95/ПММ/10, від 25.05.2022 № 108/ПММ/11, накладна (вимога) від 23.03.2022 № 428, накладна (вимога) від 22.03.2022 № 424, накладна (вимога) від 24.03.2022 № 433, накладна (вимога) від 18.03.2022 № 399, накладна (вимога) від 16.03.2022 № 380, накладна (вимога) від 15.03.2022 № 364, накладна (вимога) від 13.03.2022 № 349, накладна (вимога) від 12.03.2022 № 345, талон чекової вимоги від 25.03.2022 № 059/44 до вищевказаних накладних, а також накладна (вимога) від 26.03.2022 № 453, накладна (вимога) від 27.03.2022 № 461, накладна (вимога) від 01.04.2022 № 507, талон чекової вимоги від 01.04.2022 № 062/106 до вищевказаних накладних, що підтверджують отримання позивачем пально-мастильних матеріалів від Військової частини НОМЕР_2 (81ЦЗП).

В матеріалах даної справи також містяться:

1) накладна (вимога) № 47 від 14.04.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 1865 кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю, а всього 51034, 12 грн.;

- ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10 РРМ) у кількості 28135 кг, за ціною 28,287 грн. за одиницю, а всього 795854, 75 грн.;

В графі «Склад відправника» зазначено: МКП «Миколаївводоканал».

В графі «Отримувач» зазначено: ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

2) акт приймання-передачі військового майна № 46 від 15.04.2022 загальною кількістю 30000 кг., відповідно до якого вантажовідправником є МКП «Миколаївводоканал», вантажоодержувачем - ДП «Миколаївський бронетанковий завод»; дата початку передачі 12.03.2022, дата закінчення передачі 15.04.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: ремонт ОВТ.

В акті зазначено, що «військове майно, що фактично передано відповідно розпорядження Миколаївської ОДА для ремонту ОВТ», а також зазначено «особу, що відповідальна за тимчасове зберігання майна на МКП «Миколаївводоканал».

3) накладна (вимога) № 49 від 14.04.2022 про передачу А-80ДЗ у кількості 20000 кг, за ціною 20,0467 грн. за одиницю, а всього 400934 грн.

В графі «Склад відправника» зазначено: АЗС «Таксопарк».

В графі «Отримувач» зазначено: ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

4) акт приймання-передачі військового майна № 48 від 15.04.2022 загальною кількістю 20000 кг, відповідно до якого вантажовідправником є АЗС «Таксопарк», вантажоодержувачем ДП «Миколаївський бронетанковий завод»; дата початку передачі 12.03.2022, дата закінчення передачі 15.04.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» не зазначено інформації.

В акті зазначено, що «військове майно, що фактично передано відповідно розпорядження Миколаївської ОДА для ремонту ОВТ», а також зазначено «особу, що відповідальна за тимчасове зберігання майна на АЗС «Таксопарк».

Вищевказані документи (накладні № 47 та № 49, акти № 46 та № 48) підписані представником ДП «Миколаївський бронетанковий завод» Саканяном А.В.

В матеріалах даної справи міститься довіреність № 32 від 15.04.2022, видана ОСОБА_2 керівником ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на отримання від А3130 цінностей, а саме: А-80ДЗ; ДП 3-0,2-25; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10 РРМ).

01.08.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 470/1/872, в якому зазначено наступне: «З метою впорядкування правовідносин між сторонами щодо надання безоплатних послуг з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів, які були передані відповідно до актів № 46 та № 48 на підставі накладних № 47 та № 49 надсилаємо на Вашу адресу договір від 01.08.2022 про надання безоплатних послуг ДП «Миколаївський бронетанковий завод» з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів, а також просимо підписати цей договір з боку ДП «Миколаївський бронетанковий завод» та повернути один екземпляр на адресу ВЧ НОМЕР_1 ».

Додатком до вищевказаного листа є договір від 01.08.2022 про надання безоплатних послуг ДП «Миколаївський бронетанковий завод» ВЧ НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів (на чотирьох аркушах) в двох екземплярах.

Вищевказаний лист 01.08.2022 був отриманий ДП «Миколаївський бронетанковий завод», про що свідчить розписка представника на листі з проставленням печатки підприємства та не заперечується учасниками даної справи.

Будь-яка відповідь ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на вищевказаний лист в матеріалах даної справи відсутня.

09.08.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 470/1/842 від 09.08.2022 з вимогою повернути пальне, яке відповідно до актів № 46 та № 48 на підставі накладних № 47 та № 49 знаходиться у відповідача.

Вищевказаний лист 09.08.2022 також був отриманий ДП «Миколаївський бронетанковий завод», про що свідчить розписка представника на листі з проставленням печатки підприємства та не заперечується учасниками даної справи, і також був залишений без відповіді.

Крім того, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, 11.10.2022 відповідачем на адресу командувача ВМС ЗСУ направлено лист № 1277, в якому зазначено, що спірне майно (пальне) він використовував для виконання державного оборонного замовлення та виключено в інтересах Міністерства оборони України за державними контрактами від 24.12.2021 за № 370/3/5/2/1/61 та від 31.12.2021 за № 370/3/5/2/1/66. Після проведення розрахунків Міністерство оборони України частково відшкодувало витрати на пальне. Зазначено, що відповідач має можливість здійснити оплату пального на визначену військовою частиною суму в розмірі 1247822,87 грн., у зв`язку з чим просив надати розрахункові рахунки.

У відповідь на вищевказаний лист позивач зазначив, що передача паливно-мастильних матеріалів була здійснена на виконання розпорядження Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв» з метою розосередження запасів паливно-мастильних матеріалів та недопущення одночасного їх знищення або захоплення противником, та не передбачала відчуження військового майна. У зв`язку з викладеним, просив відповідача повернути майно (паливно-мастильні матеріали) в натурі та в повному обсязі, оскільки запропонована компенсація вартості паливно-мастильних матеріалів буде мати ознаки відчуження військового майна з порушенням визначеного законодавством України порядку.

В матеріалах даної справи також міститься довідка ДП «Миколаївський бронетанковий завод» від 15.11.2022 за № 1489, підписана керівником та головним бухгалтером підприємства, в якій зазначено, що паливо, отримане підприємством від МКП «Миколаївводоканал» та АЗС Статус ТОВ для ремонту броньованої техніки використане наступним чином: у програмі BAS (1С: Підприємство) на підставі первинних документів (накладні, подорожні листи, розрахунково-калькуляційні матеріали) здійснені проведення щодо використаного палива для виконання державних контрактів від 24.12.2021 № 370/3/5/2/1/61, від 31.12.2021 № 370/3/5/2/1/66, від 18.07.2022 № 370/3/5/2/1/238.

Предметом спору у даній справі є вимоги ВЧ НОМЕР_1 зобов`язати ДП «Миколаївський бронетанковий завод» повернути паливно-мастильні матеріали у зв`язку з їх збереженням відповідачем без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено як підставу, так і сам факт передачі майна відповідачу. Суд зазначив, що спірні правовідносини між сторонами не підпадають під дію договірних правовідносин ані зберігання, ані поставки товару, а передача позивачем відповідачу паливно-мастильних матеріалів на підставі накладних та актів приймання-передачі здійснена на виконання розпоряджень Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв», які вичерпали свою дію фактом їх виконання. Оскільки в подальшому позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою повернути пальне, то в розумінні ст. 1212 ЦК України підстава, на якій набуто майно, відпала.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 зобов`язати ДП «Миколаївський бронетанковий завод» повернути їй паливно-мастильні матеріали, проте з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За умовами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього Кодексу, відповідно до якої господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтуванням позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 зазначала, зокрема, що передала спірне майно (паливно-мастильні матеріали) відповідачу саме на зберігання.

Правове регулювання відносин з передачі майна на зберігання визначено главою 66 «Зберігання» підрозділу І «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Отже, за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі зберігачу.

Особливість реальних договорів визначена ч. 2 ст. 640 ЦК України, за умовами якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тож метою визначення наявності між сторонами правовідносин за договором зберігання, належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення такого договору, та наявності виникнення за ним правовідносин між сторонами.

Частинами 2, 3 ст. 937 ЦК України встановлено, що прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Тлумачення абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України свідчить, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Одержання поклажодавцем згідно абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України від зберігача розписки, квитанції чи іншого підписаного ним документа слугує належним доказом укладення договору, а врешті достатньою гарантією для захисту прав сторін договору від можливих порушень.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою у разі його вчинення відповідно до вимог ст. 207 ЦК України та підтвердження прийняття речі на зберігання зберігачем розписками, квитанціями або іншим документами, підписаними зберігачем, перелік яких не є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Як вже зазначалось, в матеріалах даної справи містяться:

- накладна (вимога) № 47 від 14.04.2022 про передачу: ДП З-0,2-25 у кількості 1865 кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю, а всього 51034, 12 грн.; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10 РРМ) у кількості 28135 кг, за ціною 28,287 грн. за одиницю, а всього 795854, 75 грн.; в графі «Склад відправника» зазначено: МКП «Миколаївводоканал», в графі «Отримувач» зазначено: ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

- акт приймання-передачі військового майна № 46 від 15.04.2022 загальною кількістю 30000 кг., відповідно до якого вантажовідправником є МКП «Миколаївводоканал», вантажоодержувачем - ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

- накладна (вимога) № 49 від 14.04.2022 про передачу А-80ДЗ у кількості 20000 кг, за ціною 20,0467 грн. за одиницю, а всього 400934 грн; в графі «Склад відправника» зазначено: АЗС «Таксопарк»; в графі «Отримувач» зазначено: ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

- акт приймання-передачі військового майна № 48 від 15.04.2022 загальною кількістю 20000 кг, відповідно до якого вантажовідправником є АЗС «Таксопарк», вантажоодержувачем ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

Вищевказані документи (накладні № 47 та № 49, акти № 46 та № 48) підписані представником ДП «Миколаївський бронетанковий завод» Саканяном А.В., на підтвердження повноважень якого в матеріалах даної справи міститься довіреність № 32 від 15.04.2022, видана керівником ДП «Миколаївський бронетанковий завод», на отримання від А3130 цінностей, а саме: А-80ДЗ; ДП 3-0,2-25; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10 РРМ).

Колегія суддів зазначає, що вищевказані накладні № 47 та № 49 та акти приймання-передачі військового майна № 46 та № 48 є належними та допустимими доказами, які фактично підтверджують передачу позивачем та отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів, а саме: автомобільний бензин А-80ДЗ - 20000 кг; ДП З-0,2-25 - 1865 кг; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10PPM) - 28135 кг.

Колегією суддів враховується, що акти приймання-передачі військового майна № 46 та № 48 містять посилання на те, що «військове майно, що фактично передано відповідно розпорядження Миколаївської ОДА для ремонту ОВТ», а у акті № 46 в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: ремонт ОВТ. Крім того, враховується, що в процесі розгляду даної справи ДП «Миколаївський бронетанковий завод» та Державний концерн «Укроборонпром» неодноразово зазначали, що на підставі цих актів паливно-мастильні матеріали відпускались ДП «Миколаївський бронетанковий завод» з метою здійснення ремонту ОВТ (озброєння, військової техніки) в рамках виконання державного оборонного замовлення в інтересах Міністерства оборони України.

Разом з тим, відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційній інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обстави, зокрема, факту існування між ВЧ НОМЕР_1 та ДП «Миколаївський бронетанковий завод» будь-яких договірних правовідносин з приводу поставки паливно-мастильних матеріалів з метою здійснення ремонту ОВТ.

Будь-які докази попередніх домовленостей між позивачем та відповідачем з приводу саме купівлі-продажу паливно-мастильних матеріали даної справи також не містять.

ДП «Миколаївський бронетанковий завод» та Державний концерн «Укроборонпром» не надано суду як жодного доказу щодо правової підстави, на якій ВЧ НОМЕР_1 повинна була здійснити передачу належного їй на праві оперативного управління майна на виконання державних контрактів, так і самих контрактів в рамках виконання державного оборонного замовлення в інтересах Міністерства оборони України.

Лише посилання в актах приймання-передачі військового майна № 46 та № 48 на те, що вони складені як додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України не можуть у даному випадку бути безумовною підставою для висновку про наявність між сторонами правовідносин саме з приводу поставки товару, враховуючи також те, що за умовами п. 24 розділу ІV «Організація, ведення обліку та документальне оформлення руху військового майна в центрі забезпечення» цієї Інструкції, акт приймання-передачі військового майна як додаток 22 складається після закінчення приймання військового майна комісією центру забезпечення.

Поряд з цим, колегією суддів враховується, що 01.08.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 470/1/872, в якому зазначено наступне: «З метою впорядкування правовідносин між сторонами щодо надання безоплатних послуг з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів, які були передані відповідно до актів № 46 та № 48 на підставі накладних № 47 та № 49 надсилаємо на Вашу адресу договір від 01.08.2022 про надання безоплатних послуг ДП «Миколаївський бронетанковий завод» з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів, а також просимо підписати цей договір з боку ДП «Миколаївський бронетанковий завод» та повернути один екземпляр на адресу ВЧ НОМЕР_1 ».

Додатком до вищевказаного листа був відповідний письмовий договір від 01.08.2022 про надання безоплатних послуг ДП «Миколаївський бронетанковий завод» ВЧ НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів (на чотирьох аркушах) в двох екземплярах.

Зазначений лист 01.08.2022 був отриманий ДП «Миколаївський бронетанковий завод», про що свідчить розписка представника на листі з проставленням печатки підприємства та не заперечується останнім.

Разом з тим, жодної відповіді на вказаний лист, як і на подальший лист позивача з вимогою повернути майно, ДП «Миколаївський бронетанковий завод» не направив, будь-яку незгоду та (або) зауваження з приводу тверджень позивача про наявність між ними правовідносин саме щодо безоплатного зберігання військового майна не висловив.

Також колегією суддів враховується, що з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебували справи:

- № 915/243/22 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «АВ-Нафта» про зобов`язання повернути нафтопродукти за укладеним між ними договором від 26.04.2022 за № 15/2 про надання безоплатних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» Військовій частині НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів;

- № 915/244/22 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «АЗС «Статус» про зобов`язання повернути майно за укладеним між ними договором від 26.04.2022 за № 11/2 про надання безоплатних послуг з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

При цьому, ТОВ «АВ-Нафта» (відповідач у справі № 915/243/22) залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки вказане підприємство є вантажовідправником паливно-мастильних матеріалів (А-80ДЗ у кількості 20000 кг) згідно накладної № 49 та акту приймання-передачі військового майна № 48, що не заперечується учасниками даної справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту вищевказаної статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо безоплатного зберігання військового майна за договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб.

Тобто правовідносини, виникнення яких зумовили обопільні конклюдентні дії сторін спору: дії позивача з передачі майна, а відповідача - з прийняття ним такого майна згідно накладних № 47 та № 49 та актів приймання-передачі військового майна № 46 та № 48.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що спірне майно (паливно-мастильні матеріали) передавались відповідачу на виконання розпоряджень Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв», оскільки зі змісту актів приймання-передачі військового майна № 46 та № 48 вбачається, що передача розпочалась 12.03.2022, в той час, як розпорядження Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв» датовані 22.03.2023.

Разом з тим, це не жодним чином не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин з безоплатного зберігання військового майна за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Доводи ДП «Миколаївський бронетанковий завод» про те, що воно не має власних АЗС, складів пального, дозвільних документів на право зберігання пального і не може бути зберігачем спірного майна колегія суддів не приймає, оскільки такі доводи не можуть нівелювати та спростувати за встановлених обставин передачу однією та прийняття іншою стороною майна на зберігання, відповідно, наявність між сторонами договірних правовідносин зі зберігання такого майна та виникнення в кожної з них прав та обов`язків за цим договором.

Щодо доводів позивача про збереження ДП «Миколаївський бронетанковий завод» паливно-мастильних матеріалів без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України), колегія суддів зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Колегія суддів зазначає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Разом з тим, як вже зазначалось, наявні в матеріалах даної справи докази, зокрема, накладні та акти приймання-передачі військового майна фактично підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару (паливно-мастильних матеріалів), а спільні дії позивача та відповідача свідчать про укладення та виконання ними умов договору безоплатного зберігання товару.

При цьому, колегією суддів враховується, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Отже помилкове визначення позивачем правової природи заявленої у позові вимоги не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки відповідач отримав пальне на підставі укладеного у спрощений спосіб договору зберігання, відтак, положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідне майно підлягає поверненню в силу положень ЦК України, що регулюють відносини зберігання.

Частиною 2 ст. 938 ЦК України встановлено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 957 ЦК України).

Як вже зазначалось, 09.08.2022 позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою повернути пальне, який цього ж дня був отриманий відповідачем, проте, залишений без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути йому паливно-мастильні матеріали, а саме: автомобільний бензин А-80ДЗ - 20000 кг; ДП З-0,2-25 - 1865 кг; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10PPM) - 28135 кг.

Щодо доводів відповідача про неможливість повернення паливно-мастильних матеріалів в натурі у зв`язку з їх фактичною відсутністю у нього, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Частиною 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, який передбачений законом, а також, що відповідач, у випадку неможливості повернути позивачу саме ті паливно-мастильні матеріали, які отримав за накладними № 47 та № 49 та актами приймання-передачі військового майна № 46 та № 48, зобов`язаний повернути позивачу відповідну кількість паливно-мастильних матеріалів такого самого роду та такої самої якості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, із залишенням без змін висновку суду про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/287/22 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2023.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.П. Разюк

Г.І. Діброва