Ухвала від 05.04.2023 по справі 907/232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" квітня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/232/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши заяву Малого приватного підприємства «Гранат», м. Тячів Закарпатської області

про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки кадастрові номери 2124410100:07:006:0270, 2124410100:07:006:0271, заборони вчиняти дії щодо відчуження, обтяження зазначених земельних ділянок, передачі їх в користування та зборони органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (право власності, користування (оренди, найму) на земельні ділянки кадастрові номери 2124410100:07:006:0270, 2124410100:07:006:0271

долучену до позовної заяви

у справі № 907/232/23

за позовом: Малого приватного підприємства «Гранат», м. Тячів Закарпатської області

до відповідача: Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів Закарпатської області

про визнання права постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 2124410100:07:006:0270, 2124410100:07:006:0271

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Гранат» звернулося 27.03.2023 до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача: Тячівської міської ради Закарпатської області, в якому просить визнати за Малим приватним підприємством Гранат право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, що розташована на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш., цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, та земельною ділянкою, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташована на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш., цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Одночасно з поданням позову позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельну ділянку, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташовані на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.;

- заборони вчиняти певні дії: в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо) зазначених земельних ділянок, вчиняти будь-які щодо передачі в користування (оренду, суборенду тощо) земельної ділянки, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельної ділянки, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташовані на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.;

- заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження) на земельну ділянку, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельну ділянку площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташована на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 справу (позовну заяву) №907/232/23 та заяву про забезпечення позову у справі №907/232/23 розподілено судді Пригарі Л.І. та передано їх для розгляду судді Пригарі Л.І. 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2023 задоволено самовідвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/232/23 за позовом Малого приватного підприємства Гранат, м. Тячів Закарпатської області до відповідача Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів Закарпатської області про визнання права постійного користування земельними ділянками, а також заяви про забезпечення позову у справі №907/232/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/232/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2023 заяву про забезпечення позову, подану позивачем МПП «Гранат» разом з позовною заявою у справі №907/232/23 передано для розгляду судді Лучко Р.М.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що починаючи з 2006 року відповідач почав вчиняти дії, спрямовані на позбавлення права постійного користування спірними земельними ділянками.

Так, у 2006 році Тячівською міською радою було подано позов до Господарського суду Закарпатської області про скасування Державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1994 серії ЗК 011 №00036, яким позивачу надавалися у постійне користування дві земельні ділянки, площею 0,26 га та 0,075 га, всього 0,325 га згідно з планом землекористування, виконаним у самому Акті для відкриття платних автостоянок та речового ринку, який у 2015 році був залишений без розгляду.

В подальшому відповідний позов було подано відповідачем повторно та за результатами його розгляду Господарським судом Закарпатської області 21.04.2016 ухвалено рішення у справі №907/799/15, яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями, про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що в подальшому Тячівська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про повернення МПП «Гранат» земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:07:006:0212 Тячівській міській раді і рішенням суду від 29.03.2017 у справі №907/134/17 позовні вимоги органу місцевого самоврядування були задоволені.

Звертає увагу, що Тячівська міська рада не вжила належних дій на виконання означених рішень Господарського суду Закарпатської області, а натомість з порушенням права позивача на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 2124410100:07:006:0212 здійснила її поділ на 2 земельних ділянки відповідно до рішень Тячівської міської ради №3970 від 12.09.2019, №4194 від 14.11.2019.

Вказує також, що в 2021 році право оренди однієї з новостворених земельних ділянок кадастровий номер 2124410100:07:006:0271 відповідачем виставлено на земельні торги, за результатами яких відповідне право оренди було реалізоване на аукціоні, переможцем яких визнано Петечела М.А.

Вважаючи такі торги незаконними МПП «Гранат» звернулося до суду з позовом про визнання їх недійсними та на час подання даної заяви про забезпечення позову триває апеляційний розгляд справи №307/2291/21.

Посилаючись на викладене, вказує, що з боку Тячівської міської ради систематично вчиняються дії, спрямовані на позбавлення МПП «»Гранат права постійного користування земельними ділянками, що були надані у користування йому відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 17 червня 1994 року, на основі цих земельних ділянок формуються нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами, що здійснюється Тячівською міською радою з метою розпорядження відповідними земельними ділянками без остаточного вирішення спору з MПП «Гранат» щодо вказаних ділянок.

За позицією позивача, зазначена поведінка відповідача дає можливість припускати, що він може вжити подальші дії щодо ще одного поділу вказаних земельних ділянок та/або продажу права оренди на ці земельні ділянки з метою ускладнення ефективного захисту невизнаних та порушених прав та законних інтересів позивача, а відтак, МПП «Гранат» висновує, про наявність підстав припускати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення у даній справі, а для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів позивачу потрібно буде звертатись до суду із новими позовними заявами.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Якщо позивач звертається до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі позивачем визначено визнання права постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 2124410100:07:006:0270, 2124410100:07:006:0271.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, заявником (позивачем у справі) не долучено жодних доказів, які б свідчили про вчинення певних дій чи про наявність наміру відповідача здійснити будь-які дії щодо здійснення повторного поділу спірних земельних ділянок чи продажу права оренди на них та/або вчинення будь-яких інших дій щодо відчуження земельних ділянок кадастрові номери 2124410100:07:006:0270, 2124410100:07:006:0271, в тому числі щодо державної реєстрації змін до речових прав на означені земельні ділянки, що виключає в даному випадку можливість вжиття такого виду забезпечення позову як:

- заборона вчиняти певні дії: в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо) зазначених земельних ділянок, вчиняти будь-які щодо передачі в користування (оренду, суборенду тощо) земельної ділянки, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельної ділянки, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташовані на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.;

- заборона органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження) на земельну ділянку, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельну ділянку площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташована на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.

Заявником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем можуть бути вчинені дії/прийняті рішення, пов`язані з відчуженням/надання в оренду/поділом спірних земельних ділянок, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача.

В той же час, подання відповідачем в 2006, 2015 та 2017 роках позовних заяв з предметом позову: скасування Державного акту на право постійного користування землею та повернення земельної ділянки від особи, яка без правової підстави нею володіє не свідчить і не може свідчити про вжиття Тячівською міською радою у 2023 році зазначених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів з відчуження або передачі в оренду, або поділу спірних земельних ділянок чи ймовірність вжиття таких заходів відповідачем у справі.

Відхиляються в даному контексті аргументи позивача щодо проведення відповідачем в 2021 році аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:07:006:0271, позаяк, як зазначено самим позивачем результати такого аукціону наразі ним оскаржуються в судовому порядку (справа №307/2291/21) та оцінка необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з означеним аукціоном вже було предметом дослідження у справі №307/2291/21, де відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.08.2021 та постанови Закарпатського апеляційного суду від 03.11.2021 в задоволенні заяви МПП «Гранат» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти дії щодо земельної ділянки було відмовлено.

Також, суд зазначає, що з огляду на зміст порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування земельних ділянок на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки, а відтак, накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Висновки господарського суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують дійсні обставини, які вказують на реально існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні законних прав та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, а доводи МПП «Гранат» ґрунтуються на припущеннях наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач в контексті спірних правовідносин, котрі не підтверджено документально.

Крім того, встановлено, що обрані позивачем способи забезпечення позову не відповідають визначеним ст. 137 ГПК України способам, оскільки прямо не стосуються предмета спору та по суті становитимуть грубе втручання в право органу місцевого самоврядування у здійснення ним права власності земельними ділянками комунальної власності, що є явно неспівмірним заявленим позивачем позовними вимогами та обраному МПП «Гранат» способу судового захисту.

За таких обставин, слід дійти висновку, що оскільки подана заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих мотивів та посилань на докази; не містить належних доказів, на підставі яких суд може дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності, адекватності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, тому на даній стадії судового процесу суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на заявлений предмет позову та норми ст.137 ГПК України.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Гранат» без номеру та дати про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельну ділянку, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташовані на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.;

- заборони вчиняти певні дії: в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо) зазначених земельних ділянок, вчиняти будь-які щодо передачі в користування (оренду, суборенду тощо) земельної ділянки, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельної ділянки, площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташовані на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.;

- заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження) на земельну ділянку, площею 0,0313 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0270, та земельну ділянку площею 0,2287 га, кадастровий номер: 2124410100:07:006:0271, що розташована на території Тячівської міської ради Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Голлоші Ш.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 05 квітня 2023 року.

Суддя Р.М. Лучко