Постанова

від 22.03.2023 по справі 755/7716/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 755/7716/20

провадження № 61-10647св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РИФ-Транс ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РИФ-Транс ЛТД», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн, інфляційні втрати в сумі 897 110 грн, 3 % річних у розмірі 393 037,20 грн, моральну шкоду у розмірі 103 906 грн, судовий збір у розмірі 10 510 грн, 214 грн комісії за його сплату, 12 900 грн вартості експертного психологічного дослідження та витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він у лютому 2010 року спільно з ОСОБА_3 вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю. За спільною згодою засновниками товариства витупили дружина позивача - ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , розподіливши частки по 50 % кожному.

Вказував, що директором новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ-Транс ЛТД» (далі - ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», товариство) зі статутним капіталом 20 000 грн був призначений ОСОБА_1

13 березня 2012 року учасниками товариства було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу підприємства до 10 000 000 грн із збереженням рівності часток - 50 % ОСОБА_4 та 50 % ОСОБА_6 .

Відповідач на той час не мала змоги своєчасно внести кошти у розмірі 5 000 000 грн в рахунок поповнення своєї частки статутного капіталу товариства, у зв`язку з чим між позивачем та ОСОБА_3 у подальшому була досягнута домовленість, що він замість відповідача внесе 5 000 000 грн у рахунок формування статутного капіталу частки учасника ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», що і було ним зроблено упродовж 2016-2017 років дев`ятьма окремими платежами із зазначенням у меморіальних ордерах «Внесок до статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1 », тобто частка учасника ОСОБА_6 у розмірі 5 000 000 грн сформована у повному обсязі його коштами.

Проте, ОСОБА_6 , незважаючи на письмову вимогу від 12 квітня 2020 року, до теперішнього часу зазначені грошові кошти йому не повернула, а тому він вважає, що такі безпідставно набуті відповідачем та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Також вважає, що на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу, моральна шкода і судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 10 грудня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Київський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2021 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року без змін.

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 01 липня 2022 року під головуванням судді Катющенко В. П. позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 897 110 грн, 3% річних у розмірі 393 037,20 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн, судовий збір в сумі 11 350,80 грн, а всього 6 311 498 грн.

В решті позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий суд виходив з того, що суд вважає висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 09 червня 2020 року № 11651/20-72/15386?15388/20-72 та висновок спеціаліста аудиторської фірми «НХД-Аудит» від 26 червня 2020 року належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують внесення позивачем за відповідача особистих коштів до статутного капіталу товариства, а тому вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 5 000 000 грн на підставі статті 1212 ЦК України є доведеними та обґрунтованими.

Крім того, врахувавши, що боржник прострочив виконання зобов`язання, місцевий суд вважав, що є підстави для стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 897 110 грн та 3 % річних у розмірі 393 037,20 грн, передбачених статтею 625 ЦК України та про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Дніпровський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 22 липня 2022 року під головуванням судді Катющенко В. П. стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 296 000 грн.

Ухвалюючи у справі додаткове рішення місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 296 000 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року скасував. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди закрив.

Роз`яснив позивачу право звернутися із заявою щодо направлення справи за підвідомчістю до Господарського суду м. Києва протягом 10 днів.

Приймаючи цю постанову апеляційний суд, врахувавши суб`єктний склад учасників справи вважав, що спір виник з корпоративних відносин, тобто з відносин, які змінилися щодо корпоративних прав ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що номінальна вартість її частки у розмірі 50 % була збільшена до 5 000 000 грн, а тому дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того апеляційний суд вказував, що внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» готівкових коштів через директора ОСОБА_1 , який є посадовою особою товариства, не суперечить вимогам закону та господарській діяльності товариства, а також не свідчить про те, що грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» як внесок ОСОБА_7 до статутного капіталу через директора ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» ОСОБА_1 , належать на праві власності останньому.

Також апеляційний суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 не є платником та не є власником цих коштів, а є лише посадовою особою ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», через яку грошові кошти від ОСОБА_2 надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», оскільки відповідно до поданої позовної заяви грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн отримало підприємство ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» від учасника ОСОБА_2 як внесок до статутного капіталу ТОВ «РИФ-Транс ЛТД».

Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року скасував.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки основне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року було скасоване, то додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року, як невід`ємну його частину, також слід скасувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойт В. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в якій, просить оскаржені постанови скасувати, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційних скаргах доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 та абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 203/2501/15-ц, які не є релевантними.

Натомість апеляційний суд залишив поза увагою правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18; від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 755/7716/20.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо суб`єктного складу сторін, оскільки вони є фізичними особами. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач володіє (чи володів) корпоративними правами у ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», отже відсутні підстави стверджувати, що між позивачем і відповідачем, або між позивачем та ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» виникли корпоративні відносини.

Позивач не є учасником ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» та не має на меті отримати частку відповідача у товаристві. Його вимоги спрямовані до відповідача, як до боржника у зобов`язальних правовідносинах, інтерес існує до безпідставно набутого майна відповідача не як до учасника товариства і не в межах корпоративних правовідносин.

Вказує, що повторне закриття провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в господарській, а не цивільній юрисдикції, за наявності постанови Верховного Суду, яка набрала законної сили та якою встановлено, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, ставить під загрозу сутність гарантованого конвенцією права на доступ до суду та ефективний спосіб юридичного захисту.

Аргументом касаційної скарги також є те, що враховуючи наявність підстав для скасування, на думку представника заявника, постанови апеляційного суду про закриття провадження у справі підлягає також скасуванню постанова, якою скасовано додаткове рішення, яким вирішено питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

04 січня 2023 року матеріали цивільної справи № 755/7716/20 надійшли до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з протоколом установчих зборів засновників ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» від 18 лютого 2010 року (всього засновників двоє) утворено ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» з статутним фондом у розмірі 20 000 грн із розподілом часток: 10 000 грн - ОСОБА_4 - 50 % статутного фонду та 10 000 грн ОСОБА_7 - 50 % статутного фонду. Виконання обов`язків директора покладено на ОСОБА_1 (а. с. 22 том 1).

Протоколом № 5 установчих зборів засновників ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» від 13 березня 2012 року постановлено збільшити статутний фонд товариства, встановивши його у розмірі 10 000 000 грн. Визначено розмір часток учасників товариства: ОСОБА_4 - 5 000 000 грн - 50 %; ОСОБА_7 - 5 000 000 грн - 50 % (а. с. 33 том 1).

З меморіальних ордерів встановлено факт внесення коштів у сумі 5 000 000 грн до статутного фонду шляхом поповнення статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1 .

У меморіальних ордерах від 07 грудня 2017 року, 08 грудня 2017 року, 11 грудня 2017 року, 12 грудня 2017 року, 20 грудня 2017 року, 26 грудня 2017 року, 28 грудня 2017 року та 29 грудня 2017 року у графі «Призначення платежу» вказано «готівкові надходження власних коштів, внесення до статутного фонду від ОСОБА_7 через ОСОБА_1 » (а. с. 44-48 том 1).

В матеріалах справи міститься висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 09 червня 2020 року № 11651/20-72/15386?15388/20-72 на підставі заяви адвоката Середи Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 щодо проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12018100090011578, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК України (а. с. 134-157 том 1).

З даного висновку встановлено, що на дослідження надано висновок спеціаліста ТОВ Аудиторська компанія «НХД-Аудит» від 17 квітня 2020 року, в якому на вирішення спеціаліста було поставлено питання - «Чи підтверджується документально формування Статутного фонду ТОВ «РИФ-Транс ЛТД», в тому числі внесення внесків від кожного із засновників зокрема?». Надано відповідь, що статутний фонд ТОВ «РИФ-Транс ЛТД» станом на 30 грудня 2017 року був сформований і сплачений у повному обсязі на загальну суму 10 020 000 грн. Від імені кожного з учасників внесено: за ОСОБА_4 в тому числі особисто 2 548 932 грн, директором ОСОБА_1 - 2 461 068 грн, за ОСОБА_8 5 010 000 грн в тому числі учасником ОСОБА_4 - 10 000 грн, директором ОСОБА_1 - 5 000 000 грн.

Аналогічна відповідь надана у висновку спеціаліста ТОВ Аудиторська компанія «НХД-Аудит» від 17 квітня 2020 року (а. с. 160-214 том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Вказана норма зобов`язує суди нижчих інстанцій враховувати висновки Верховного Суду під час нового розгляду справи та відповідно мотивувати рішення з урахуванням позиції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року, прийнятій у цій справі погодився із висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у постанові від 09 лютого 2021 року, та вказував, що суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, вказує на те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дійшовши таких висновків Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року без змін. Вказаною постановою (від 09 лютого 2021 року) апеляційний суд скасував ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року про закриття провадження у справі з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Однак в порушення вимог статті 417 ЦПК України під час нового розгляду цієї справи та прийнятті постанови від 28 вересня 2022 року апеляційний суд не звернув належної уваги на наведене та всупереч висновків Верховного Суду вважав, що є підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з її непідсудністю судам цивільної юрисдикції.

Враховуючи те, що з часу прийняття у цій справі Верховним Судом постанови від 17 червня 2022 року Велика Палата Верховного Суду іншого правового висновку щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах не викладала, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обов`язкові для нього висновки Верховного Суду, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки фактично рішення місцевого суду по суті судом апеляційної інстанції переглянуте не було, Верховний Суд позбавлений можливості залишити в силі рішення місцевого суду.

Додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, а тому постанова Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, якою апеляційний суд скасував додаткове рішення місцевого суду від 22 липня 2022 року також підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що під час повторного перегляду справи суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 червня 2021 року у цій справі, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 червня 2021 року про те, що розгляд цієї справи повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства та переглянути в апеляційному порядку рішення місцевого суду, ухвалене по суті позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк