ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер 546/852/16
Номер провадження 22-ц/818/765/23
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
05 квітня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,
суддів - Бурлака І.В., Маміної О.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є. у справі № 546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.
ОСОБА_1 на вказане судове рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року вказану апеляційну скаргу передано за підсудністю до Харківського апеляційного суду.
На виконання зазначеної ухвали апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року була направлена до Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року із Октябрського районногосуду м.Полтавивитребувано цивільну справу № 546/852/16, яка надійшла до Харківського апеляційного суду 03 квітня 2023 року.
Частиною першої статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Матеріали справи свідчать, 02лютого 2021рокупроголошено вступну на резолютивну частину ухвали суду першої інстанції. Повний текст ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року складено 11 лютого 2021 року. Строк на оскарження вказаного судового рішення сплинув 26 лютого 2021 року. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 09 лютого 2023 року, тобто, з пропуском строку на її апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що строк пропущено внаслідок обставин непереборної сили, а саме безпідставного повернення його апеляційної скарги суддями Харківського апеляційного суду та Полтавського апеляційного суду, оскільки ним було своєчасно усунуто недоліки та сплачено судовий збір.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як вбачається,з матеріалівсправи ОСОБА_1 неодноразово звертавсяз апеляційнимискаргами наухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року, які ухвалами Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року та від 28 грудня 2021 року, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року повернуто заявникові у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги. Вказані судові рішення в касаційному порядку ОСОБА_1 оскаржено не було.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є непереборними у розумінні положень чинного законодавства.
Зважаючи, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження відсутні .
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц (провадження № 61-3526св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц (провадження № 61-11368св20), від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц (провадження № 61-22084св19) та від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15 (провадження № 61-10887св21).
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями і протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
О.В. Маміна
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2023 |
Оприлюднено | 07.04.2023 |
Номер документу | 110024757 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Мальований Ю. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні