Постанова

від 06.04.2023 по справі 587/2857/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м.Суми

Справа №587/2857/21

Номер провадження 22-ц/816/546/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка поданаїї представником-адвокатом Шершак-ГуковоюАліною Миколаївною,

на ухвалу Сумського районногосуду Сумськоїобласті від 27лютого 2023року у складі судді Гончаренко Л.М., постановлену у м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Єременко Вячеслава Михайловича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, уточнивши свої позовні вимоги (а.с. 115-118) просила: визнати недійсними та скасувати розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації №300 від 02 червня 2004 року, в частині передачі земельної ділянки площею 5,7604 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт серії СМ №068754 від 10 серпня 2004 року на право власності на земельну ділянку, площею 5,7604 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області, який видано ОСОБА_1 ; скасувати запис №938685259247 від 19 травня 2016 року в державному реєстрі прав Державного земельного кадастру про право власності на речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924787300:02:005:0171, загальною площею 0,6113 га, розташовану на території Сульської сільської ради Сумського району; скасувати запис №938647059247 від 19 травня 2016 року в державному реєстрі прав Державного земельного кадастру про право власності на речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924787300:02:005:0045, загальною площею 0,2426 га, розташовану на території Сульської сільської ради Сумського району; скасувати запис №886333759247 від 19 березня 2016 року в державному реєстрі прав Державного земельного кадастру про право власності на речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924787300:02:007:0025, загальною площею 4,9065 га, розташовану на території Сульської сільської ради Сумського району.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 належить, в тому числі, земельні ділянки за кадастровими номерами 5924787300:02:005:0171, загальною площею 0,6113 га, 5924787300:02:005:0045, загальною площею 0,2426 га та 5924787300:02:007:0025, загальною площею 4,9065 га, розташовані на території Сульської сільської ради Сумського району, які він успадкував після баби ОСОБА_4 . Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року визнано за нею в порядку спадкування право власності на вказані земельні ділянки. Проте, отримавши витяг з Державного земельного кадастру їй стало відомо, що право власності на успадковані нею земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 .

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 лютого 2023 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Єременко В.М., третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області про визнаннянедійснимтаскасуваннярозпорядження головиСумськоїРДА,визнання недійснимдержавногоакту направовласності,скасуваннязаписупро державнуреєстраціюправавласності наземельніділянки донабрання законноїсили рішенняу справі№587/417/23запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Степаненко Т.І. про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

Не погоджуючисьз ухвалоюсуду, ОСОБА_1 , діючичерез свогопредставника -адвокатаШершак-ГуковоїА.М.,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не зазначено в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи та не обґрунтовано, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Також, вказує на те, що судом не вмотивовано в чому саме полягає неможливість розгляду цієї справи, чи є ці справи пов`язані спільним предметом та підставою, та яким рішення у справі №587/417/23 може вплинути на вирішення цієї справи.

Зазначає, оскарженою ухвалою порушуються її права на розумні строки розгляду справи.

На переконання заявника апеляційної скарги, оскільки рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування на спірні земельні ділянки, скасовано, у неї відсутнє право на звернення до суду з позовними вимогами, які розглядаються в рамках цієї судової справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить її залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що до розгляду справи №587/417/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Степаненко Т.І. про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, розгляд даної цивільної справи не уявляється можливим.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія судді погодитися не може.

Згідно зп. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно зпунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК Україниє виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно допункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК Українисуд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Упостанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі N 6-1367цс15зазначено, що "зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4частини першої статті 201 ЦПК Українине вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі".

Подібний висновок викладений упостанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі N 6-1957цс16.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787300:02:005:0171, загальною площею 0,6113 га, 5924787300:02:005:0045, загальною площею 0,2426 га та 5924787300:02:007:0025, загальною площею 4,9065 га, розташовані на території Сульської сільської ради Сумського району, які за ствердженням позивача, вона успадкувала після смерті брата ОСОБА_5 .

В межах даної судової справи підлягає доведенню правомірність видачі розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 02 червня 2004 року за №300 в частині передання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, загальною площею 5,7604 га та державного акту на право власності на ці земельні ділянки.

Визнаючи неможливим розгляд даної судової справи до ухвалення остаточного судового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що за змістом статей 1223,1296 ЦК України право на спадщину виникає з моменту відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тобто, відсутність у ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину чи судового рішення про визнання права на спадкове майно, не свідчить про відсутність у позивача, на час постановлення оскарженої ухвали, права на звернення до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що від результатів вирішення заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Сумської районної державної адміністрації та державного акту на право власності на спірні земельні ділянки, які є предметом даного судової справи, безпосередньо залежить вирішення питання оформлення її прав на успадковані після смерті ОСОБА_5 земельні ділянки.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Проте, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував і зупинив провадження у справі з порушенням положень процесуального закону та всупереч засадам розумності строків розгляду і ефективності судового процесу.

Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК Україниз направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 6 ч. 1 ст.374,п. 4 ч. 1 ст.379, ст.ст.381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником- адвокатом Шершак-ГуковоюАліною Миколаївною, задовольнити.

Ухвалу Сумського районногосуду Сумськоїобласті від 27лютого 2023року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук