Постанова

від 03.04.2023 по справі 907/540/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа №907/540/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Орищин Г.В.,

Скрипчук О.С.,

Секретар судового засідання:Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих.№11097/2 від 28.02.2023 (вх.№01-05/636/23 від 03.03.2023)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023

на дії державного виконавця

у справі № 907/540/19 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія, м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Техноексперт плюс, м. Мукачево

до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю Галнафтоекспорт, м. Чернівці

про стягнення суми 215 901, 91 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 у справі № 907/540/19 скаргу №10-1/12 від 10.12.2022 року (вх. №02.3.1-02/6986/22 від 19.12.2022) представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції у виконавчому провадженні №68729836 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19, котрі виразились у винесені Постанови від 05 грудня 2022 про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано Постанову Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції від 05 грудня 2022 про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, вказав, що оскільки право державного виконавця вчиняти дії з повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до приписів закону, виникає лише у разі вчинення державним виконавцем усіх дій з виявлення, розшуку майна боржника, тоді як вказаних дій державний виконавець не виконав, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для повернення стягувачу наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2020 року у справі № 907/540/19, що свідчить про незаконність відповідно вчинених дій, а як наслідок незаконність постанови Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 05 грудня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 року по справі №907/540/19 стягувачеві, а тому така підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Другий відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 03.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 у справі №907/504/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції була винесена із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, та така, що підлягає скасуванню з огляду на те, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем сформовано та надіслано запити усім установам та організаціям, які реєструють право власності на рухоме та нерухоме майно. Згідно відповідей на запити у боржника відсутнє рухоме майно. Нерухоме майно за боржником не зареєстровано, а іншого майна, яке належить боржнику не виявлено.

Крім того, звертає увагу на те, що на виконанні у Відділі на момент відкриття ВП № 68729836 вже перебувало зведене виконавче провадження №67155718 стосовно боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЛНАФТОЕКСПОРТ по якому проводились всі необхідні виконавчі дії (в тому числі - і арешт коштів боржника, постанова про арешт коштів боржника від 15.10.2021 року). Державним виконавцем у відповідності до ст.30 Закону України Про виконавче провадження 13.04.2022 року приєднано виконавче провадження №68729836 до зведеного виконавчого провадження №67155718, яке веде Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 12.05.2022 року в межах зведеного виконавчого провадження та керуючись ст.56 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника у межах суми 4 631 586,53 грн. Кошти на арештованих рахунках боржника відсутні.

14.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» відзив вих. №10-1/03 від 10.03.2023 (вх. №01-04/1771/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, орган державної виконавчої служби в порушення норм Закону України Про виконавче провадження не вчиняв необхідних та своєчасних дій, направлених на виконання наказів суду, порушивши цим самим права та законні інтереси стягувача. А саме, позивач вказує на порушення Другим ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження №68729836 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 року по справі №907/540/19. Так, за доводами позивача порушення полягає в тому, що виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків із метою уникнення виконання рішення суду у даній справі, за період із 21 лютого 2022 року по 05 грудня 2022 року або не проводилось взагалі, або проводилось із порушенням/недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження: 21.02.2022 року, 29.06.22 р., 21.09.22 року, 06.10.2022 року та 24.06.2022 року.

Крім того, представник позивача вказує на те, що як підтверджують матеріали виконавчого провадження №68729836 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 року по справі №907/540/19, були виявлені рахунки 21 лютого 2022 року. Натомість, грошові кошти на виявлених рахунках, відкритих Боржником не було арештовано (докази прийняття банківськими установами постанов про арешт відсутні) та відповідно й платіжні вимоги на списання коштів як взагалі, так і з дотримання строків не виставлялись. Водночас державним виконавцем не отримано виписку про рух коштів по рахунках Боржника за період із моменту відкриття виконавчих проваджень (21 лютого 2022 року по 05 грудня 2022 року).

Також позивач вказує, на відсутність вжитих Другим ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчих дій та/або заходів передбачених законодавством в межах виконавчого провадження №68729836 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 року по справі №907/540/19. А також на порушення приписів пункту 19 статті 18 Закону України Про виконавче провадження та статті 337 ГПК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Орищин Г.В., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 907/540/19 та призначено її розгляд на 03.04.2023 об 10 год 30 хв.

У судовому засіданні 03.04.2023 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відповідачі 1, 2 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частинами першою та другою ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону піддягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України Лро виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII та Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до аналізу положень Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, норми даної Інструкції доповнюють та/або розширюють умови та порядок здійснення заходів примусового виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження.

Відповідно до приписів ст. 1, 10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - ЗУ Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру.

Поряд з тим, згідно із ч. 2, 3 ст. 36, ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до п. 6, 8, 9, 11, 12 розділу І, п. 2 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. В свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 915/1294/13.

Так, з наявних в матеріалах справи документів та внесених до системи відомостей слідує, що 07 грудня 2022 року відповідно до Постанови Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 05 грудня 2022 року наказ Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 року по справі №907/540/19 повернутий стягувачеві без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/25970/14.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для повернення стягувачу наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2020 року у справі № 907/540/19.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023у справі №907/540/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2023.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяОрищин Г.В.