Повістка

від 05.06.2023 по справі 907/540/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа №907/540/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Орищин Г.В

Скрипчук О.С.,

Секретар судового засідання:Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від ДВС: не з`явився

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС

про ухвалення додаткового рішення

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023

на дії державного виконавця

у справі № 907/540/19 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія, м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Техноексперт плюс, м. Мукачево

до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю Галнафтоекспорт, м. Чернівці

про стягнення суми 215 901, 91 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 у справі № 907/540/19 скаргу №10-1/12 від 10.12.2022 року (вх. № 02.3.1-02/6986/22 від 19.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС на дії державного виконавця задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції у виконавчому провадженні №68729836 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19, котрі виразились у винесені Постанови від 05 грудня 2022 про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження.

Скасовано Постанову Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції від 05 грудня 2022 про повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2020 по справі №907/540/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 03.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 у справі №907/504/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2023 у справі № 907/540/19 залишено без змін.

10.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС б/н від 10.04.2023 (вх. № 01-05/1100/23) надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 12 800, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також про намір стягнути витрати на правову допомогу відповідач зазначав у відзиві на апеляційну скаргу від 10.03.2023 року.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу до заяви від 10.04.2023 (вх. № 01-05/1100/23) заявником додано: копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.03.2023, акт прийому-передачі документів від 08.03.2023 року, акт здачі-приймання виконаних робіт від 04.04.2023 року щодо надання адвокатських послуг(правової допомоги) відповідно до договору № 08-03-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.03.2023 року, копія довідки форми №4-ОПП від 18.02.2014 року № 325/26-50-18-05-22 видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про взяття на облік платника податків та копія повідомлення форми №2-ЄСВ від 19.04.2014 року № 368/26-50-18-05-22 видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про взяття на облік платника єдиного внеску.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо судових витрат у справі № 907/540/23 та призначено розгляд на 22.05.2023.

22.05.2023 засідання не відбулось у зв`язку із відпусткою судді Орищин Г.В. з 22.05.2023 по 26.05.2023.

Ухвалою суду від 29.05.2023 розгляд справи призначено на 05.06.2023.

Розглянувши заяву позивача, яка подана адвокатом Грищенком О.М. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає, що клопотання позивача про стягнення судових витрат підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З наведеного вбачається, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач перед зверненням з основною заявою про стягнення правничих витрат на правову допомогу заявив про намір їх стягнення ще у відзиві на апеляційну скаргу.

Заявлений до стягнення представником Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 12 800, 00 грн підтверджується доданими до заяви про їх стягнення доказами, а саме: копією договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.03.2023, актом прийому-передачі документів від 08.03.2023 року, актом здачі-приймання виконаних робіт від 04.04.2023 року щодо надання адвокатських послуг(правової допомоги) відповідно до договору № 08-03-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.03.2023 року, копією довідки форми №4-ОПП від 18.02.2014 року № 325/26-50-18-05-22 видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про взяття на облік платника податків та копія повідомлення форми №2-ЄСВ від 19.04.2014 року № 368/26-50-18-05-22 видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про взяття на облік платника єдиного внеску.

Разом з тим, ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 по справі № 910/20852/20 при зменшенні витрат на правову допомогу, суд також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реальності понесених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙСна правову допомогу, а саме відсутній детальний опис фактично наданих послуг.

У постанові Верховного Суду у справі № 922/2604/20 вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача, з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, а саме відзив на апеляційну скаргу, останній з`ясував, що витрати на правову допомогу є дещо завищеними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді апеляційної інстанції і не відповідають критерію розумності їх розміру. До таких висновків суд апеляційної інстанції приходить з огляду на те, що правова позиція викладена у відзиві на апеляційну скаргу суттєвим чином не відрізняється від правової позиції, викладеної позивачем у скарзі, а також, що дана категорія справ є незначної складності та не потребує значних зусиль чи високої кваліфікації адвоката для її ведення. З врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу частково в сумі 6 400, 00 грн.

Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані роботи та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції вважає завищеним заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, сума витрат за надання правничої допомоги, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС у заяві підлягає зменшенню з заявлених 12 800, 00 грн до 6 400,00 грн.

Керуючись ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити частково.

2. Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41659896, вул. Дергача Леоніда, буд. 25,27, м. Чернівці, 58002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38039872) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 400,00 грн. В задоволенні заяви щодо стягнення решти суми витрат на правничу допомогу відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяР.І. Марко

СуддіГ.В. Орищин

О.С. Скрипчук