Постанова

від 28.03.2023 по справі 947/20968/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 року м. Одеса

справа №947/20968/22

провадження № 22-ц/813/4615/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О..

судді: Кутурланова О.В., Приходько Л.А.,

секретар судового засідання : Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прус Олександр Олександрович на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022 року про закриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Васильків О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Командування військової частини НОМЕР_1 , в особі командира полковника ОСОБА_2 , Командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації про визнання протиправним та скасування наказу, витребування майна,

встановив :

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командування військової частини НОМЕР_1 , в особі командира полковника ОСОБА_2 , командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації про визнання протиправним та скасування наказу, витребування майна.

В обґрунтуванні позову зазначив, що у жовтні 2021 року він замовив автомобіль марки Nyundai Grandeur, VIN: НОМЕР_3 , 2017 року випуску, сірого кольору через компанію посередника-експедитора в особі ТОВ Мітрідат Одеса з Південної Кореї, який 21 грудня 2021 року був доставлений до морського порту за адресою: АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_1 був повідомлений та очікував розмитнення та оформлення необхідних документів.

24 лютого 2022 року на територію України відбулося вторгнення російської федерації, процес оформлення був зупинений у зв`язку з бойовими діями на території України.

Згодом ОСОБА_1 дізнався, що на підставі розпорядження начальника Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02 березня 2022 року ДП МТП Чорноморськ усі транспортні засоби (серед який і автомобіль ОСОБА_1 ), які перебували на території спеціалізованого поромного комплексу ДП МТП Чорноморськ, були передані у користування Головному управлінню національної поліції в Одеській області для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.

02 червня 2022року позивач отримав наказ №181-АГ від 26 травня 2022року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про примусове відчуження майна, акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна та висновок експерта №10089 від 26 травня 2022року про оцінку автомобіля. З зазначеним наказом та актом позивач не погодився, оскільки вважає незаконною процедуру вилучення належного йому транспортного засобу, недоцільність його вилучення та невідповідність оцінки ринкової вартості автомобіля, з приводу чого ОСОБА_1 просив:

- скасувати наказ №181-АГ від 26 травня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про примусове відчуження майна в частині примусового відчуження транспортного засобу марки Hyundai Grandeur, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , про що було складено Акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 26 травня 2022 року.

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 повернути транспортний засіб марки Hyundai Grandeur, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , власнику ОСОБА_1 , зобов`язавши командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 скласти відповідний акт про повернення майна ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022 року провадження у справі закрито на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Ухвала суду мотивована тим, що виниклий між сторонами спір стосується саме питання законності чи незаконності наказу №181-АГ від 26 травня 2022року про примусове відчуження майна в частині примусового відчуження транспортного засобу марки Hyundai Grandeur, 2017 року випуску, що відповідно до положень ст.4 КАС України підпадає під ознаки публічно-правового спору.

Суд також зазначив, що позивач не позбавлений права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, обравши інший спосіб судового захисту, ніж заявлений у цій справі, що підлягає розгляду відповідно до норм ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прус О.О., пославшись на порушення судом норм цивільного процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду від 08 грудня 2022року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів скарги зазначив, що головною вимогою пред`явленого позову є повернення спірного автомобіля з незаконного володіння, тобто позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права позивача щодо володіння та користування належним йому майном. Вимога про скасування оспорюваного наказу №181-АГ від 26 травня 2022року є похідною, оскільки без доведення протиправності цього наказу неможливий захист майнового права позивача на транспортний засіб.

Вказав, що оскаржує спірний наказ не повністю, а лише в частині, що стосується автомобіля, який належить ОСОБА_1 .

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виниклий між сторонами спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку апелянта, цей спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням приватного права позивача, яке хоча і виникло у зв`язку із управлінськими діями суб`єкта владних повноважень, але підлягає захисту у спосіб, передбаченим законодавством для сфери приватноправових відносин, тобто у відповідності до вимог цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу начальник НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковник ОСОБА_2 зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) під час примусового відчуження транспортного засобу ОСОБА_3 , 2017 року випуску, виконувала розпорядження командування оперативно-стратегічного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також керувався приписами Закону України Про правовий режим воєнного стану та іншими нормативно-правовими актами.

Війська частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) діяла на підставі та в межах наданих повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Прус О.В. апеляційну скаргу просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Представник НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - Білий К.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник Командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації повторно до суду не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за наявною в матеріалах справи адресою. Причини неявки не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися до суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В основу визначення підвідомчості покладено три критерії: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірного правовідношення.

Відповідно дост. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

"Суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1ст. 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини 1статті 4 КАС Українипублічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом із цим, хоча участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з п. 10 ч. 2ст. 16 ЦК Україниможе бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У постановах від 06.11.2019 № 756/4477/18 та від 23.10.2019 у справі № 352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вважаючи незаконним відчуження належного йому транспортного засобу, що мало місце на підставі оскаржуваного наказу №181-АГ від 26 травня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 .

Тобто, предметом спору є оскарження акту щодо примусового відчуження рухомого майна позивача, а отже, спір, що виник між сторонами, стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу.

Відповідно до вимог ст.ст.316,317,319 ЦК Україниправо власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2ст.353 ЦК Українив умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч. 4ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»вУкраїні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану,заходи правового режиму воєнного стану, до яких, зокрема, відноситься примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

Стаття 15Цивільного кодексуУкраїни передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами частини першоїстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 11 ЦКцивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1ст.21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

З урахуванням викладеного, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведене, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Спірні правовідносини між сторонами справи виникли внаслідок прийняття рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту своїх цивільних прав, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом у даній справі. Зважаючи на те, що у справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача, компетентним судом для вирішення спору є суд цивільної юрисдикції.

Вказаного суд першої інстанції не врахував та при вирішенні питання юрисдикції спору, обмежився лише дослідженням питання суб`єктного складу учасників правовідносин, не врахувавши предмет спору та характер спірного правовідношення, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що даний спір має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції у зв`язку із порушення норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене ухвала Київського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прус Олександр Олександрович, задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022 року про закриття провадження у справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2023року.

Головуючий : В.О. Бездрабко

Судді : О.В. Кутурланова

Л.А. Приходько