Постанова

від 28.03.2023 по справі 947/20968/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 року м. Одеса

справа №947/20968/22

провадження № 22-ц/813/4268/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О.,

судді: Кутурланова О.В., Приходько Л.А.

секретар судового засідання: ВиходецьА.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесів залісуду апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат Прус Олександр Олександрович, на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Васильків О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Командування військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника ОСОБА_2 , Командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації про визнання протиправним та скасування наказу, витребування майна,

встановив:

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командування військової частини НОМЕР_1 , в особі командира полковника ОСОБА_2 , командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації про визнання протиправним та скасування наказу, витребування майна.

Позов мотивований тим, що у жовтні 2021 року він замовив автомобіль марки Nyundai Grandeur, VIN: НОМЕР_3 , 2017 року випуску, сірого кольору через компанію посередника-експедитора в особі ТОВ Мітрідат Одеса з Південної Кореї, який 21 грудня 2021 року був доставлений до морського порту за адресою: Одеська область, м.Ільїчівськ, вул. Праці 6, про що ОСОБА_1 був повідомлений та очікував розмитнення та оформлення необхідних документів.

24 лютого 2022 року на територію України відбулося вторгнення російської федерації, процес оформлення був зупинений у зв`язку з бойовими діями на території України.

Згодом ОСОБА_1 дізнався, що на підставі розпорядження начальника Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02 березня 2022 року ДП МТП Чорноморськ усі транспортні засоби (серед який і автомобіль ОСОБА_1 ), які перебували на території спеціалізованого поромного комплексу ДП МТП Чорноморськ, були передані у користування Головному управлінню національної поліції в Одеській області для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.

02 червня 2022року позивач отримав наказ №181-АГ від 26 травня 2022року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про примусове відчуження майна, акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна та висновок експерта №10089 від 26 травня 2022року про оцінку автомобіля. З зазначеним наказом та актом позивач не погодився, оскільки вважає незаконною процедуру вилучення належного йому транспортного засобу, недоцільність його вилучення та невідповідність оцінки ринкової вартості автомобіля, з приводу чого ОСОБА_1 просив: скасувати наказ №181-АГ від 26 травня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про примусове відчуження майна в частині примусового відчуження транспортного засобу марки Hyundai Grandeur, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , про що було складено Акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 26 травня 2022 року;

зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 повернути транспортний засіб марки Hyundai Grandeur, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , власнику ОСОБА_1 , зобов`язавши командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 скласти відповідний акт про повернення майна ОСОБА_1

01 листопада 2022року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити представникам військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" вчиняти дії, направлені на передачу транспортного засобу марки Hyundai Grandeur, VIN НОМЕР_3 третім особам; заборони представникам військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" користуватися транспортним засобом марки Hyundai Grandeur, VIN НОМЕР_3 .

Заява мотивована тим, що вилучення належного позивачу транспортного засобу мало місце за відсутності у цьому необхідності, з порушенням встановленого законом порядку та всупереч норм права, які підлягають застосуванню.

Згідно наказу НОМЕР_4 прикордонного загону від 22 вересня 2022року №586-АГ спірний транспортний засіб на підставі акту приймання передачі основних засобів від 23 вересня 2022року та акту технічного стану №599 був переданий до військової частини НОМЕР_5 .

Заявник зауважив, що існує ризик того, що військова частина НОМЕР_2 Р Інформаційний центр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " також може передати автомобіль іншій військовій частині, або використовувати його поблизу місць інтенсивних бойових дій. Таким чином позивач в повній мірі не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження, а у разі задоволення позову буде змушений докласти значні зусилля для фактичного повернення автомобіля та відновлення своїх прав.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала судумотивована необґрунтованістюта недоведеністюзаяви прозабезпечення позову,а такожсуд пославсяна те,що заходи забезпечення позову, про застосування яких просить представник позивача, істотно порушують баланс інтересів сторін у справі.

Не погодившись з ухвалою суду від 07 листопада 2022року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прус О.О., подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, відповідно до поданої ним заяви від 01 листопада 2022року.

Апеляційна скарга обґрунтована існуванням небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача, як власника спірного транспортного засобу, а також ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, через те, що відповідач в особі командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації, може відчужити спірне майно на користь третіх осіб або використовувати автомобіль поблизу місць інтенсивних бойових дій, що може призвести до пошкодження або знищення рухомого майна.

У відзивіна апеляційну скаргу начальник НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковник ОСОБА_2 зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) під час примусового відчуження транспортного засобу Nyundai Grandeur, 2017 року випуску, виконувала розпорядження командування оперативно-стратегічного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_2 Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_6 , Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а також керувався приписами Закону України Про правовий режим воєнного стану та іншими нормативно-правовими актами.

Війська частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) діяла на підставі та в межах наданих повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому вимоги апеляційної скарги вважає необґрунтованими, а у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Прус О.В. апеляційну скаргу просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Представник НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - Білий К.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник Командування військової частини НОМЕР_2 Р Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації повторно до суду не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за наявною в матеріалах справи адресою. Причини неявки не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися до суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов може бути забезпечений, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз підстав пред`явленого ОСОБА_1 позову та заяви про його забезпечення свідчить, що між сторонами існують спірні правовідносини, пов`язанні з відчуженням належного позивачу транспортного засобу у період воєнного стану, запровадженого указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в України неодноразово є продовженим у відповідності до указів Президента України, та діє на час судового вирішення справи.

Відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами п.3, 4 ч. 1ст.8 цього Закону, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю; примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Частинами 1 та 2ст.6 ЗаконуУкраїни"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"від 21 жовтня 1993року №3543-XII передбачено, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 17 травня 2012 року №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Наведена норма цього Закону відповідає положенням ч.1, 2 ст.353 ЦК України, згідно якої у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Ураховуючи мету проведення реквізиції майна власника, у тому числі транспортної мобілізації, задля задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань транспортними засобами і технікою в умовах запровадженого воєнного стану, застосування заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб запропонований позивачем, суперечить суспільним інтересам. У даному випадку публічний інтерес переважає над приватним інтересом позивача, спрямованим на задоволення його цивільних прав, зокрема, права власності на автомобіль. Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову у справі, колегія суддів ураховує вищенаведені норми матеріального права, якими передбачений захист прав колишнього власника майна шляхом повного відшкодування на його користь вартості спірного відчуженого рухомого майна.

Аналіз встановлених у справі фактичних обставин дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб та з підстав, заявлених позивачем.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не доводять, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильності вирішення питання про забезпечення позову.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2022року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прус Олександр Олександрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2022 року, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2023року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: О.В. Кутурланова

Л.А. Приходько