Окрема думка

від 04.04.2023 по справі 163/2880/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/2880/21 Провадження №22-ц/802/26/23 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

О К Р Е МА ДУМКА

04 квітня 2023 року місто Луцьк

Судді Волинського апеляційного суду Карпук А. К. у справі № 163/2880/21 (провадження № 22-ц/802/26/23) за результатом розгляду відповідача - Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Враховуючи те, що я є членом колегії суддів у даній справі, вважаю за необхідне викласти окрему думку з дотриманням вимог, які ставляться до постанов апеляційного суду з викладенням своєї позиції щодо результату розгляду апеляційної скарги.

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., своєю постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області задовольнив частково, постановив: рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року в частині часткового задоволення позову про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в цій частині у редакції постанови апеляційного суду; рішення суду в частині зобов`язання Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді учителя математики скасувати; рішення суду в частині відмови у позові про поновлення ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків учителя математики з 08.11.2021 та в частині відмови у позові до відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради залишити без змін; апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року залишити без задоволення, а це додаткове рішення залишити без змін; стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

З результатами апеляційного розгляду і мотивами прийнятої постанови Волинським апеляційним судом року в частині часткового задоволення позову про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи не погоджуюся з таких міркувань.

Суть справи

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, який мотивує тим, що вона працює учителем математики у Любомльмському ліцеї № 1 імені Натлії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області .

05 листопада 2021 директор Любомльського ліцею № 1 видала наказ-к № 135 про відсторонення ОСОБА_1 , учителя математики, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Просила визнати незаконним і скасувати наказ-к № 135 директора Любомльського ліцею № 1 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позивачка вважає зазначений наказ незаконним з таких підстав:

- відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення можливе лише у разі вчинення працівником дисциплінарного проступку, появи на роботі у стані сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкового медичного огляду, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, або в інших випадках, передбачених законодавством. У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від COVID-19; Відсторонення від роботи має проводитись за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби;

- по своїй суті вакцинація/не вакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом та є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних. Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що є неприпустимим і є дискримінацією, адже жодної законодавчої вимоги про обов`язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до ст. 46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації від короновірусу не вносилися. Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (п.3.2). Наказ МОЗ України та постанова КМ України, на які відповідач посилається в оспорюваному наказі, є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не спроможні обмежувати конституційні права особи.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області № 135 від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , учительки математики».

Зобов`язано Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді учителя математики.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

Додатковим рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року стягнуто з Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивоване тим, що правові підстави для відсторонення позивачки від роботи існували, оскільки остання відмовилась від обов`язкової вакцинації, передбаченої чинним на той час законодавством. Водночас суд визнав незаконним наказ, дійшовши висновку, що він виданий з порушенням порядку його прийняття. Зокрема, відповідач керувався при видачі оскарженого наказу - наказом МОЗ № 2153 та пунктом 416 постанови КМ № 1236, який доповнено постановою КМ № 1096 (п.19), які набрали чинності лише 08 листопада 2021 року.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку суд дійшов висновку, що визначення до стягнення на користь позивача конкретної суми середнього заробітку за час незаконного відсторонення по справі є неможливим у зв`язку із відсутністю інформації, чи допущена позивач до роботи у зв`язку із зупиненням дії наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, тому вирішив спір шляхом зобов`язання Любомльського ліцею № 1 та відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради провести нарахування і виплату позивачу середнього заробітку з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

В апеляційних скаргах на рішення та на додаткове рішення суду відповідач - Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Зазначає, що суд не врахував положень Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» та змісту Наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року, яким працівники закладів освіти віднесені до тих осіб, які підлягають обов`язковій вакцинації.

Фактичні обставини справи

Позивач ОСОБА_1 працює учителем математики в Любомльському ліцеї № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Внутрішніми локальними нормативними актами Любомльського ліцею № 1, якими позивач керується у роботі, є затверджена 01 жовтня 2021 року посадова інструкція № 05, затверджені 30 серпня 2021 року Правила внутрішнього трудового розпорядку, погоджений 30 серпня 2021 року колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Любомльського ліцеї № 1 на 2021 - 2025 р.р.

01 листопада 2021 року директор ліцею на ім`я позивача видала письмове попередження про те, що у зв`язку з її ухиленням та відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 08 листопада 2021 року за розпорядженням по навчальному закладу її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили причини такого відсторонення.

Попередження ґрунтується на таких нормативно-правових актах: наказі Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням"; постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"; постанові Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 "Про внесення змін до постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236"; статтей 5, 6, 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"; ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"; статтей 46, 113 КЗпП.

Від підпису про ознайомлення із цим попередженням позивач ОСОБА_1 відмовилась.

05 листопада 2021 року директор Любомльського ліцею № 1 видала наказ-к № 135 про відсторонення ОСОБА_1 , учителя математики, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Наказ обґрунтований ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Підставою для видання наказу зазначено попередження ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року № 120, акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року № 120.

При розгляді зазначеної справи апеляційний суд не погодився з висновком суду про наявність передбачених законодавством підстав для відсторонення позивачки, як працівника закладу освіти, від роботи у зв`язку із відмовою від вакцинації і відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 , однак вважав незаконним оскаржений наказ в цілому з інших підстав.

Зокрема, апеляційний суд вказав про обмеження конституційних прав позивачки унаслідок проведеного відсторонення від роботи, вважав недотриманим порядок , передбачений Інструкцією №66, прийнятою на забезпечення виконання положень Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (далі - Закону№ 4004-ХІІ), який передбачає можливість відсторонення від роботи у таких випадках за умови внесення головним санітарним лікарем подання. Також вважав наказ від 05 листопада 2021 року виданим за відсутності правової підстави, оскільки відповідач зазначив підставою видачі наказу повідомлення з відмовою позивачки про обов`язкове профілактичне щеплення від 01.11.2021 , однак на цю дату законодавство не вимагало обов`язкової вакцинації проти COVID-19. Зокрема, наказ МОЗ № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі наказ МОЗ № 2153) та пункт 416 постанови КМУ № 1236, який доповнено постановою КМУ № 1096), набрали чинності лише 08 листопада 2021 року.

Висловлюючи свою незгоду з результатами апеляційного розгляду справи в частині вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, виходжу з такого:

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) при розгляді справи із подібними правовідносинами висловлено певні правові позиції, зокрема:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

[…]Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Обгрунтовуючи свої висновки колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідач видав оскаржений наказ з посиланням на таку підставу його прийняття, як повідомлення від 01.11.2021 та на акт про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення, а вимога про щеплення обґрунтована, крім іншого, посиланням на наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 № 2153, який станом на 05 листопада 2021 року не набув чинності, відсторонення позивачки від роботи проведено без подання головного санітарного лікаря. Також апеляційний суд вважав, що роботодавець не обгрунтовував необхідності відсторонення тим, що позивачка створювала загрози для оточуючих на роботі, які вимагали втручання в її право на повагу до приватного життя, тому вважав недоцільним перевіряти об`єктивну необхідність позивачки контактувати з іншими людьми.

Змінюючи мотивувальну частину рішення в частині часткового задоволення позову про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та викладаючи мотивувальну частину рішення в зазначеній частині позовних вимог в редакції постанови апеляційного суду з посиланням на вказані обставини, колегія суддів не звернула уваги на те, що хоча у наказі і міститься посилання на наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 № 2153, який набув чинності з 08 листопада 2021 року, однак, при виданні наказу відповідач керувався положеннями статті 46 КЗпП України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2000 № 1236, які були чинними на день події - дати відсторонення - 08.11.2021, і передбачали необхідність відсторонення від роботи працівників закладів освіти за відсутності щеплення від інфекційної хвороби.

Щодо висновку колегії суддів про незаконність оскарженого наказу у зв`язку з відсутністю вказівки в наказі МОЗ про відсторонення працівників з 08.11.2021 , тобто, з дня набуття чинності, то цей наказ, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, підлягав до виконання саме з дня набрання ним чинності , оскільки інше в ньому не вказано.

Наведені колегією суддів мотиви про те, що уповноважені посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби не звертались з поданням про відсторонення позивачки ОСОБА_1 від роботи, як це передбачено приписами Інструкції № 66 , прийнятої забезпечити реалізацію положень - Закону № 4004-ХІІ, то колегія суддів не звернула уваги та зміст Преамбули до Закону № 4004-ХІІ, яка передбачає, що цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Згідно з абзацом шостим частини першої статті 7 Закону 4004-XII, підприємства, установи та організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Приписами статті 42 Закону 4004-XII передбачені заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства.

Згідно з пунктом «e» частини першої цієї статті, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього закону.

Із системного аналізу зазначених норм належить дійти висновку, що внесення головним санітарним лікарем подання про відсторонення працівників від роботи є заходом, спрямованим на припинення порушення санітарного законодавства на підприємстві, установі, організації, у разі невиконання вимог законодавства, з однієї сторони, особою, яка зобов`язана пройти обов`язкове профілактичне щеплення, а з іншої сторони, керівником, який допускає бездіяльність і самостійно не виконує приписів законодавства щодо відсторонення такого працівника від роботи.

У даній справі роботодавець в особі Любомльмського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області виконав вимоги закону щодо відсторонення позивачки від роботи.

Водночас Інструкція № 66 врегульовує порядок внесення подання за умови невиконання роботодавцем обов`язку щодо відсторонення працівника, який ухиляється від проходження профілактичного щеплення.

Вимога щодо врахування роботодавцем при відсторонені працівника від роботи у зв`язку з його відмовою від обов`язкового щеплення проти COVID-19 таких критеріїв, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням, на рівні закону чи підзаконних нормативних актів не встановлювалась. Дотримання роботодавцем зазначених критеріїв при відсторонені позивачки від роботи не було предметом доказування у справі. Про ці обставини не йшлося й у самій позовній заяві. Вперше така вимога сформульована як правова позиція у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, прийнятій після ухвалення у цій справі судового рішення судом першої інстанції. Саме до розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду зупинялось провадження у даній справі апеляційним судом.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду не змінена на час розгляду справи апеляційним судом, тому підлягала врахуванню при розгляді цієї справи, з обставин якої вбачається про наявність умов для відсторонення позивачки від роботи, які визначені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, загальновідомою обставиною є те, що позивачка, яка є вчителем математики, за характером своєї роботи має прямі соціальні контакти із дітьми (загальновідомо, що вчитель мусить безпосередньо контактувати з учнями). З посадових обов`язків, які визначені посадовою Інструкцією вчителя закладу загальної освіти Любомльський ліцей № 1, яка є в матеріалах справи, вбачається, що без прямого соціального контакту з учнями ліцею, виконувати посадові обов`язки вчителя неможливо. З посадової інструкції також вбачається, що за своєю посадою вчитель також взаємодіє з директором, керівництвом методичного об`єднання вчителів, з медичним працівником закладу освіти, батьками учнів, що також передбачає наявність значної кількості соціальних контактів. Ураховуючи викладені обставини, у зв`язку з відмовою позивачки від проходження щеплення від COVID-19, вона підлягала відстороненню від роботи. В цій ситуації виконуються умови для відсторонення позивачки від роботи, встановлені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що судове рішення належало скасувати в частині вимог про скасування наказу та визнання його незаконним та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині позовних вимог.

Суддя А. К. Карпук