Постанова

від 27.07.2023 по справі 163/2880/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 163/2880/21

провадження № 61-7601св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року у складі судді Чишія С. С., додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року у складі судді Чишія С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала, що з 2011 року вона працює учителем математики у Любомльському ліцеї № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області.

За період роботи вона не мала жодних конфліктних ситуацій ні з дирекцією ліцею, ні з колегами по роботі, а також будь-яких дисциплінарних стягнень.

Станом на 01 вересня 2021 року вона пройшла медичний огляд з допуском до роботи.

02 листопада 2021 року директором ліцею було зачитано їй попередження про можливе відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року у зв`язку з ухиленням та відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Вважаючи це попередження незаконним, вона відмовилася від його отримання.

05 листопада 2021 року директор ліцею вручив їй наказ № 135 про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважала наказ відповідача про відсторонення її від роботи незаконним і таким, що суперечить чинному законодавству.

Вказала, що по своїй суті вакцинація/невакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом і є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних.

Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що є неприпустимим і є дискримінацією, оскільки жодної законодавчої вимоги про обов`язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до статті 46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації проти COVID-19 не вносилися.

Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (пункт 3.2).

Наказ Міністерства охорони здоров`я України та постанова Кабінету Міністрів України, на які відповідач посилався в оспорюваному наказі, є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не можуть обмежувати конституційні права особи.

Крім того, у підписаних нею внутрішніх документах ліцею, які регламентують її трудову діяльність, не зазначено обов`язку мати щеплення проти COVID-19, як необхідну умову для роботи, а також не передбачено повноважень дирекції ліцею на її відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення.

Вважаючи, що примусове проведення вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суперечить чинному законодавству України, а своє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати порушенням її права на працю, позивачка просила:

визнати незаконним і скасувати наказ від 05 листопада 2021 року № 135 про відсторонення від роботи;

поновити її у виконанні трудових обов`язків учителя математики з 08 листопада 2021 року;

стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дати ухвалення рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області від 05 листопада 2021 року № 135 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , учительки математики».

Зобов`язано Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді учителя математики.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що при прийнятті оспорюваного наказу про відсторонення позивачки від роботи відповідач Любомльський ліцей № 1 не у повній мірі дотримав вимог чинного на дату видачі цього наказу законодавства. Як встановлено, оспорюваний наказ прийнятий Любомльським ліцеєм № 1 05 листопада 2021 року. При його прийнятті відповідач, серед інших нормативно-правових актів, керувався наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Саме ці нормативно-правові акти визначають і надають право роботодавцям приймати рішення про відсторонення працівників від роботи (виконання робіт), обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Проте наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 та пункт 416 постанови Кабінету Міністрів України № 1236, який доповнено постановою № 1096 (пункт 19), набрали чинності лише 08 листопада 2021 року. Це свідчить про те, що оспорюваний наказ був виданий відповідачем до набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 та пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України № 1236. Станом на 05 листопада 2021 року у Любомльського ліцею № 1 не було законних підстав для видачі наказу про відсторонення позивачки від роботи, оскільки підзаконні нормативно-правові акти, які регулювали ці трудові правовідносини станом на цю дату (дату видачі наказу) ще не набрали чинності. Так само станом на 05 листопада 2021 року законодавством не було визначено обов`язку позивачки, як працівника закладу освіти, вакцинуватись проти COVID-19, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час прийняття оспорюваного наказу вона відмовилась або ухилилась від проведення такого щеплення, у зв`язку з чим підлягала відстороненню від роботи. Очевидним є те, що наказ про відсторонення працівника від роботи відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 та пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 мав бути прийнятий не раніше 08 листопада 2021 року. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05 листопада 2021 року № 135 про відсторонення позивачки від роботи як такого, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на дату його прийняття.

Заявлена у позові вимога про поновлення позивача у виконанні нею трудових обов`язків є зайвою і задоволенню не підлягає, оскільки сам факт скасування оспорюваного наказу є підставою для відновлення прав позивача, які вона мала до видання цього наказу, та є підставою для допуску її до роботи. Достатнім і належним способом захисту прав позивача є визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи. Вона не звільнена, а відсторонена від роботи, що по суті є лише призупиненням виконання нею своїх трудових обов`язків. Отже, вимога про звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення її у виконанні трудових обов`язків не ґрунтується на вимогах закону, тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

У позовній заяві представник позивачки просить про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради. Тобто відповідачем за позовом у цій частині позовних вимог визначено відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області. Визначення відповідачів за позовом є виключним правом позивача. Для визначення відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області у статусі відповідача представник позивача обґрунтовує виключно отриманням позивачем у цьому відділі заробітної плати. Проте характер спірних правовідносин свідчить про те, що відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради безпосередньо жодних дій (бездіяльності), які б порушували трудові права та інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, не вчиняв. Сам по собі факт отримання нею заробітної плати у відділі освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради не дає процесуальних підстав вважати цей орган належним відповідачем. З огляду на характер спірних правовідносин очевидним є те, що відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради не може виступати самостійним відповідачем в розумінні положень ЦПК України, а міг бути залучений до участі в справі лише в процесуальному статусі третьої особи на стороні відповідача Любомльського ліцею № 1 як орган, який забезпечує виплату заробітної плати працівникам Любомльського ліцею № 1.

Додатковим рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року стягнуто з Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції зазначив, що за змістом підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Терновим Р. Б. рахунку-акту від 01 квітня 2022 року № 1429-1 загальна вартість наданих послуг із правничої допомоги становить 9 000,00 грн, із них позивачка оплатила 100,00 грн. У заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат Терновий Р. Б. заявив до стягнення з відповідачів на користь позивачки не 9 000,00 грн, а лише 8 900,00 грн, тобто фактично зменшивши ці витрати, при цьому, не навівши жодного обґрунтування такого зменшення. У рахунку-акті наведені три надані правничі послуги: 1) правовий аналіз документів, 2) формування правової позиції, 3) підготовка позовних матеріалів. Усі ці послуги виконані адвокатом 02 грудня 2021 року і на їх надання ним затрачено 6 годин. Проте наданий розрахунок у такому вигляді не в повній мірі відповідає вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України щодо надання детального опису робіт (наданих послуг), оскільки не містить даних про кількість часу, затраченого на кожний окремий конкретний вид робіт (наданих послуг), відповідно вартості кожної такої роботи (послуги). Крім того, суд вважає визначену адвокатом вартість наданих правничих послуг істотно завищеною з огляду на характер спору, який є трудовим; складність справи, яка не належить до категорії складних; фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений ним час, значення справи для позивача. При визначені фактичного обсягу виконаних адвокатом робіт та витраченого ним на це час суд не може залишити поза увагою та враховує ту обставину, що у провадженні Любомльського районного суду (головуючого судді Чишія С. С.), окрім цієї справи, перебували ще дві справи - № № 163/2878/21, 163/2879/21 - з аналогічним характером спору та ідентичним по суті обґрунтуванням позовів, складених адвокатом Терновим Р. Б., як представником позивачів у цих справах. Суд вказав, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є очевидно завищеними, оскільки не є співмірними з предметом позову та складністю справи, не відповідають обсягу затраченого в рахунку-акті часу. Тому, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи та встановлені інші факти у своїй сукупності, суд, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, вважає, що реальна вартість наданих адвокатом Терновим Р. Б. послуг із правової допомоги у цій справі становить не більше 3 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року задоволено частково.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року в частині часткового задоволення позову про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду в цій частині у редакції цієї постанови.

Рішення суду в частині зобов`язання Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до фактичного допущення до роботи на посаді учителя математики - скасовано.

Рішення суду в частині відмови у позові про поновлення ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків учителя математики з 08 листопада 2021 року та в частині відмови у позові до відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради - залишено без змін.

Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року залишено без задоволення.

Додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зазначив, що:

відповідач не надав доказів на підтвердження того, що при відстороненні позивачки від роботи у зв`язку з відсутністю в неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимоги статті 12 Закону № 1645-ІІІ в частині отримання письмового підтвердження лікаря про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, а також вимог частини другої статті 27 Закону № 4004-XI щодо недопуску позивачки до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Оспорюваний наказ винесено відповідачем 05 листопада 2021 року. Підставою для його прийняття зазначено попередження від 01 листопада 2021 року № 120 та акт про відмову ОСОБА_1 його отримати (а. с.19). Згідно із попередженням від

01 листопада 2021 року та наказу від 05 листопада 2021 року № 135 їх обґрунтовано, серед іншого, такими нормативно-правовими актами, як наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Проте, наказ МОЗ № 2153 набрав чинності лише 08 листопада 2021 року. Отже, станом ні на 01 листопада 2021 року (дата попередження позивачки), ні на 05 листопада 2021 року (винесення наказу про відсторонення) у відповідача не існувало законних підстав для обґрунтування вимоги щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 наказом МОЗ № 2153, оскільки зазначений у повідомленні підзаконний нормативно-правовий акт станом на ці дати ще не набрав чинності. Наказ МОЗ № 2153 набрав чинності лише 08 листопада 2021 року і у ньому, а також і в пункті 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 не міститься вказівки, що відсторонення має відбуватися саме 08 листопада 2021 року. Ні станом на 01 листопада 2021 року, ні станом на 05 листопада 2021 року законодавством не було визначено обов`язку позивачки, як працівника закладу освіти, вакцинуватись проти COVID-19, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час прийняття оспорюваного наказу позивачка відмовилася або ухилилася від проведення такого щеплення, у зв`язку із чим підлягала відстороненню від роботи;

ураховуючи обґрунтування позову (зазначення позивачем, у чому полягає незаконність наказу відповідача), наведені обставини щодо допущених відповідачем порушень норм законодавства при винесенні спірного наказу про відсторонення від роботи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для перевірки таких факторів, як кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19. Законність наказу та всі обставини його винесення перевіряються судом саме на дату його прийняття. Відповідно до змісту наказу відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що вона створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв її заробітку. Такі обставини як соціальні контакти на робочому місці чи можливість або відсутність запровадження дистанційної чи іншої альтернативної форми роботи для позивачки не були підставою для відсторонення, а підставою для відсторонення від роботи з позбавленням на час відсторонення заробітку було лише те, що позивачка працювала у закладі освіти, всі працівники якого відповідно до постанови КМУ підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Наведені обставини підтверджують те, що керівник навчального закладу, приймаючи оспорюваний наказ, не бажав нести тягар відповідальності у вигляді штрафу з питань, які стосуються відсторонення працівників від роботи. У зв`язку із тим, що відсторонення позивачки від роботи відбулося з порушенням її прав та наведених вище норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу необхідно задовольнити;

суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків учителя математики з 08 листопада 2021 року;

роботодавцем позивачки є Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, на якого покладено обов`язок щодо оплати праці, що підтверджується Розділом ІІІ «Оплата праці» у Колективному договорі між адміністрацією та трудовим колективом ліцею на 2021-2025 роки (а. с.40-43). Разом із тим, вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи позивачка до роботодавця не заявляла. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у задоволенні позову. Оскільки Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради наказу про відсторонення позивачки від роботи не приймав, її право на працю не порушував, не є роботодавцем позивачки, з якого може стягуватися середній заробіток, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову до цього відповідача. Разом із тим, дійшовши висновку про відмову в позові до цього відповідача та за відсутності таких вимог до належного відповідача, суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позов і зобов`язав Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді учителя математики. Тому рішення суду першої інстанції у цій частині належить скасувати. Скасування наказу про відсторонення від роботи є обов`язком роботодавця самостійно виплатити кошти за період відсторонення. А у випадку ухилення від такого обов`язку позивачка не позбавлена можливості звернутися із такими вимогами до належного відповідача;

суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, обґрунтував підстави для часткового стягнення цих судових витрат у розмірі 3 000,00 грн, а тому посилання в апеляційній скарзі на відмову у стягненні цих витрат відхиляються апеляційним судом, так як суперечать вимогам статей 137, 141 ЦПК України. Крім того, такі судові витрати стягнуто не із Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, в позові до якого у цій справі відмовлено, а з Любомльського ліцею № 1, який є окремою юридичною особою і це рішення не оскаржує.

Аргументи учасників справи

17 травня 2023 року засобами поштового зв`язку Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року, додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнути із позивача судові витрати.

У касаційній скарзі Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивач працює на посаді вчителя у Любомльському ліцеї № 1, а тому враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, вона підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти СОVID-19.Втручання у право позивача на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.Щодо висновку апеляційного суду про незаконність оскарженого наказу у зв`язку з відсутністю вказівки в наказі МОЗ про відсторонення працівників з 08 листопада 2021 року, тобто з дня набуття чинності, то цей наказ, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, підлягав до виконання саме з дня набрання ним чинності, оскільки інше в ньому не вказано. У цій справі роботодавець в особі Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області виконав вимоги закону щодо відсторонення позивача від роботи. Вимога щодо врахування роботодавцем при відсторонені працівника від роботи у зв`язку з його відмовою від обов`язкового щеплення проти СОVID-19 таких критеріїв, як: кількість соціальних контактів працівника наробочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження СОVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням, на рівні закону чи підзаконних нормативних актів не встановлювалась. Дотримання роботодавцем зазначених критеріїв при відсторонені позивачки від роботи не було предметом доказування у справі. Про ці обставини не йшлося й у самій позовній заяві. Вперше така вимога сформульована як правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21, прийнятій після ухвалення у цій справі судового рішення судом першої інстанції. Тому апеляційний суд повинен був відмовити у задоволенні вимоги про скасування наказу та визнання його незаконним. Любомльський ліцей № 1 є окремою юридичною особою, але він не є розпорядником бюджетних коштів. Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради як орган, який забезпечує нарахування та виплату заробітної плати працівникам цього закладу, може бути на стороні Любомльської гімназії № 1 імені Наталії Ужвій та захищати їх права та інтереси. Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням від 03 травня 2022 року, захищаючи інтереси, ліцей подав апеляційну скаргу. Однак постановою апеляційного суду апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року залишено без задоволення, а це додаткове рішення залишено без змін з мотивів того, що судові витрати стягнуто не з Відділу освіти, молоді та спорту, а з Любомльського ліцею № 1, який це рішення не оскаржує.

У червні 2023 року ОСОБА_1 через представника Тернового Р. Б. надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що рішення про скасування наказу про відсторонення та визнання його незаконним є обґрунтованим, підстави для скасування якого відсутні.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; касаційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, повернуто особі, яка її подала; у задоволенні клопотання Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складу колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, від 24 квітня 2023 року у справі № 163/2878/21.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює учителем математики в Любомльському ліцеї № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області.

Внутрішніми локальними нормативними актами Любомльського ліцею № 1, якими позивач керується у роботі, є затверджена 01 жовтня 2021 року посадова інструкція № 05, затверджені 30 серпня 2021 року Правила внутрішнього трудового розпорядку, погоджений 30 серпня 2021 року колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Любомльського ліцеї № 1 на 2021 - 2025 р. р.

01 листопада 2021 року директор ліцею на ім`я позивачки видала письмове попередження про те, що у зв`язку з її ухиленням та відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 08 листопада 2021 року за розпорядженням по навчальному закладу її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили причини такого відсторонення.

Попередження ґрунтується на таких нормативно-правових актах: наказі Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»; постанові Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; постанові Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236»; статтях 5, 6, 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; статтях 46, 113 КЗпП України. Від підпису про ознайомлення із цим попередженням позивач ОСОБА_1 відмовилась.

05 листопада 2021 року директор Любомльського ліцею № 1 видала наказ-к № 135 про відсторонення ОСОБА_1 , учителя математики, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Наказ обґрунтований статтею 46 КЗпП України, частиною другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Підставою для видання наказу зазначено попередження ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року № 120, акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року № 120.

Не погоджуючись із цим наказом, позивачка 08 листопада 2021 року подала директору ліцею заяву про його скасування як незаконного за своїм змістом.

Директор ліцею листом від 25 листопада 2021 року № 128 надала позивачці відповідь про те, що при виданні оспорюваного наказу вона діяла в межах чинного законодавства.

Відповідно до виданих відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради довідок від 19 листопада 2021 року № 124 та від 29 листопада 2021 року № 131 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 у Любомльському ліцеї № 1 становить 18 932,20 грн, середньоденний - 901,53 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ОСОБА_1, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18) зазначено, що «згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що ОСОБА_1 заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації ОСОБА_9. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а ОСОБА_9 у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 05 листопада 2021 року директор Любомльського ліцею № 1 видала наказ-к № 135 про відсторонення ОСОБА_1 , учителя математики, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач вважала цей наказ незаконним, тому просила: (1) визнати незаконним і скасувати наказ від 05 листопада 2021 року № 135 про відсторонення від роботи; (2) поновити її у виконанні трудових обов`язків учителя математики з 08 листопада 2021 року; (3) стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дати ухвалення рішення суду;

належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є роботодавець - Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області. Тому Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області є неналежним відповідачем за вказаними позовних вимогами;

суди правильно вказали, що Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області є неналежним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте не врахували, що вказаний Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області також є неналежним і щодо вимог позивачки про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у виконанні трудових обов`язків.

Тому оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та оскарження додаткового рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інший відповідач (Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області) не скористався своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, а також додатковим рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області не навів переконливих доводів, яким чином судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області щодо визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, а також додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року, залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, порушують його права та інтереси, за умови, що Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області не оскаржив рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цій частині, тобто погодився з цими судовими рішеннями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року, залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області задовольнити частково.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року, залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук