Постанова

від 04.04.2023 по справі 700/627/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/125/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №700/627/22 Категорія: 302000000 Пічкур С.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода»;

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа - державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна;

особи, що подали апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року СТОВ «А.Ф.Злагода» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «А.Ф.Злагода» укладено договір оренди землі, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122883600:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

У зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та кварталів сільських та селищної ради району земельній ділянці, наданій у власність ОСОБА_1 , змінено кадастровий номер з 7122883600:03:002:0220 на 7122883600:04:001:0113.

Указаний вище договір укладений строком на 10 років та зареєстрований у відділі Держкомзему Лисянського району Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2011 року за № 2280004000078.

Позивач вказував, що між ним та ОСОБА_1 за взаємною згодою поновлено на новий строк та внесено зміни до діючого договору оренди землі від 12 квітня 2011 року шляхом укладання 27 січня 2021 року додаткової угоди до договору оренди землі. Встановлено строк дії договору до 31 грудня 2031 року.

Зазначав, що 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Договір укладено на строк 49 років, тобто до 01 лютого 2070 року.

У зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Лисянського районного суду Черкаської області із позовом про визнання недійсним вищевказаного договору про надання права на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права (справі № 700/246/21), в ході розгляду якої відповідачі уклали угоду від 16 червня 2021 року та припинили договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 01 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року у справі № 700/246/21 за заявою позивача позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач вказував, що відповідачі в період дії договору оренди землі від 12 квітня 2011 року та додаткової угоди 27 січня 2021 року до договору оренди землі від 12 квітня 2011 року уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Даний договір укладено на строк 49 років, тобто до 16 червня 2070 року.

На підставі рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області Озюменко Олександри Вікторівни, індексний номер 58836656 від 18 червня 2021 року за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, номер запису про інше речове право 42582069 від 17 червня 2021 року.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд: визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113; скасувати рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександри Вікторівни, індексний номер 58836656 від 18.06.2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 ; визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17.06.2021 року.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 16.06.2021 р. укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113.

Скасовано рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександри Вікторівни, індексний номер 58836656 від 18.06.2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та визнано припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17.06.2021 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що дії відповідачів є недобросовісними, оскільки ще до закінчення строку дії договору оренди було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а після звернення позивача до суду, відповідачі припинили дію спірного договору та уклали новий, що змусило позивача знову звертатися до суду

Також суд вказав, що чітка заборона передачі земельної ділянки, яка перебуває в оренді, на правах емфітевзису або суперфіцію іншій особі, визначена у ч. 3 ст. 102-1 ЗК України, тому дії відповідачів щодо укладення оскаржуваного договору емфітевзису, є неправомірними.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просив рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що 20 квітня 2021 року та 10 травня 2021 року ним направлялись на адресу орендаря листи-повідомлення, якими він повідомляв, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, які були одержані представниками СТОВ «А.Ф.Злагода».

Зазначає, що договір оренди землі, який укладено з позивачем, діяв до 15 червня 2021 року. Позивач не повідомляв апелянта за 30 днів до закінчення дії указаного договору про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з додаванням проекту нового договору оренди.

Вказує, що до 15 червня 2021 року, поки діяв вказаний договір, апелянт не перешкоджав у використанні спірної земельної ділянки. Крім того, СТОВ «А.Ф.Злагода» має перед ним заборгованість за орендну плату, у зв`язку з чим готуються матеріали для звернення до суду.

Стверджує, що оскільки СТОВ «А.Ф.Злагода» не здійснило державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, чинності угода не набрала, а апелянт категорично заперечував та заперечує щодо пролонгації указаного договору оренди землі.

Також вказує, що додаткову угоду з позивачем не підписував у січні. Ставив підпис на відомості про отримання 600 грн. як компенсації за оранку землі, яку підписували всі жителі села.

На думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував поданий ним відзив, вказавши у рішенні, що відповідачі відзив на позов до суду не надали.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просив рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що договір оренди, укладений між СТОВ «А.Ф.Злагода» та ОСОБА_1 , діяв до 15 червня 2021 року та останній завчасно письмово повідомляв орендаря про намір не пролонговувати дію договору оренди. Листів з пропозиціями не надходило.

Зазначає, що 16 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір емфітевзису та 08 листопада 2021 року після здійснення агротехнічних робіт СТОВ «А.Ф.Злагода» йому передали у користування спірну земельну ділянку та було виділено в натурі дану ділянку. Під час її виділення були присутні власник земельної ділянки, ОСОБА_2 , представник орендаря та землевпорядна організація.

Апелянт не погоджується із посиланням в оскаржуваному рішенні про неподання відзиву, а також вказує про надання ним листа із запереченням та оригіналу спірного договору, який судом повернуто не було.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що додаткова угода не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав станом на день реєстрації договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) інформація була про оренду відсутня та правових підстав відмовляти в проведенні реєстрації в державного реєстратора не було.

На думку апелянта, враховуючи виражене волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди, відсутні підстави вважати його продовженим.

Відзив на апеляційні скарги не надходив.

Заслухавши представника позивача, який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф. Злагода» укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122883600:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Відповідно до розпорядження голови Лисянської райдержадміністрації від 28 серпня 2008 року № 196 внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 03 червня 2002 року № 191 «Про затвердження єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення Державного реєстру земель» та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI із змінами та доповненнями, змінилася нумерація кадастрових зон та кварталів сільських та селищної ради району. Земельній ділянці наданій у власність ОСОБА_1 змінено кадастровий номер з 7122883600:03:002:0220 на 7122883600:04:001:0113.

Відповідно до п.8 даного договору договір укладено строком на 10 років.

Згідно п.44 договору договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему Лисянського району Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2011 року за № 2280004000078, що підтверджується довідкою відділу у Лисянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 квітня 2021 року № 27-23-0.290-44/107-21 та даними з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Лисянському районі Черкаської області.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «А.Ф. Злагода» договір оренди землі від 12 квітня 2011 року, набрав чинності 15 червня 2011 року та діяв до 15 червня 2021 року.

27 січня 2021 року між відповідачем №1 та позивачем укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 квітня 2011 року, пунктом 8 якої встановлено строк дії договору до 31 грудня 2031 року (а.с. 23-25).

Пунктом 40 Додаткової угоди визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами.

Договір підписано сторонами та доказів не справжності підпису орендодавця ОСОБА_1 матеріали справи не містять, отже, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 та СТОВ «А.Ф. Злагода» в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, уклали на підписали додаткову угоду від 27 січня 2021 року до договору оренди землі і встановили новий строк договору оренди землі від 12 квітня 2011 року.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 250018017 від 26 березня 2021 року) 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Даний договір укладено на строк 49 років, тобто до 01 лютого 2070 року.

На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області Цветінської В.А. індексний номер 56567017 від 11 лютого 2021 року за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 (номер запису про інше речове право 40505159 від 08 лютого 2021 року).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 червня 2021 року 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено угоду про дострокове розірвання договору емфітевзису від 01 лютого 2021 року, яка була зареєстрована 17 червня 2021 року (а.с. 27 зворот).

Цього ж дня 17 червня 2021 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 28 зворот).

Згідно із договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право використовувати земельну ділянку, зазначену у пункті 1.2 цього договору для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису на 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису.

У пункті 1.2 вказаного Договору зазначено, що земельна ділянка не обтяжена правами третіх осіб та не має обмежень у її використанні.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач звертався до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору емфітевзису від 01 лютого 2021 року та у зв`язку із укладенням відповідачами під час розгляду справи угоди від 16 червня 2021 року про припинення цього договору, позовну заяву ТОВ «А.Ф. Злагода» у справі № 700/246/21 було залишено без розгляду ухвалою Лисянського районного суду від 16 вересня 2021 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідачів щодо укладення оскаржуваного договору емфітевзису під час дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , є неправомірними в силу положень ч. 3 статті 102-1 З України.

Також суд першої інстанції вказав на недобросовісність дій орендодавця ОСОБА_1 , який ще до закінчення строку дії договору оренди уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); після звернення позивача до суду, відповідачі припинили дію договору емфітевзису та уклали новий 16 червня 2021 року, що змусило позивача знову звертатися до суду.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що між СТОВ «А.Ф. Злагода» та ОСОБА_1 27 січня 2021 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 квітня 2011 року, яка згідно із пунктом 40 набрала чинності з дати її укладення (підписання) сторонами, та якою визначено строк дії договору до 31 грудня 2031 року.

Доказів відсутності волевиявлення орендодавця на укладення вказаної додаткової угоди та не підписання цієї угоди відповідачем ОСОБА_1 не надано.

Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 листами від 20 квітня 2021 року та 10 травня 2021 року повідомив СТОВ «А.Ф. Злагода» про не бажання поновлювати дію договору оренди, термін дії якого закінчується 15 червня 2021 року, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Так, між сторонами договору оренди землі від 12 квітня 2011 року укладено 27 січня 2021 року додаткову угоду до цього договору, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2031 року.

Отже до правовідносин між сторонами у даній справі не підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки сторони договору оренди продовжили строк дії цього договору ще до його закінчення.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що укладенням між відповідачами спірного договору емфітевзису 16 червня 2021 року порушено право позивача на оренду земельної ділянки на підставі договору оренди від 12 квітня 2011 року з урахуванням додаткової угоди від 27 січня 2021 року.

Судом правильно враховано положення частини 3 статті 102-1 ЗК України, чинною на час укладення оспорюваного договору емфітевзису, відповідно до якої Земельна ділянка, що перебуває в оренді, не може бути передана її власником іншій особі на праві емфітевзису, суперфіціює

Судом також вірно враховано недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 , як орендодавця, який 27 січня 2021 року уклав із позивачем СТОВ «А.Ф. Злагода» додаткову угоду до договору оренди землі від 12 квітня 2011 року про продовження строку дії цього договору; 01 лютого 2021 року під час дії вказаного договору оренди землі уклав зі ОСОБА_2 договір емфітевзису належної йому земельної ділянки; після звернення СТОВ «А.Ф. Злагода» до суду щодо оспорювання договору емфітевзису від 01 лютого 2021 року уклав 16 червня 2021 року зі ОСОБА_2 угоду про дострокове розірвання цього договору та цього ж дня уклав оспорюваний у даній справі договір емфітевзису.

За змістом пункту 6 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Отже обставини справи свідчать, що дії ОСОБА_1 щодо укладення договорів емфітевзису із відповідачем ОСОБА_2 , суперечать його попередній поведінці і є очевидно недобросовісними.

За змістом частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано врахував додаткову угоду до договору оренди, укладену між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , та встановив, що оспорюваним договором емфітевзису від 16 червня 2021 року, укладеним між відповідачами, порушено права позивача на користування земельною ділянкою за договором оренди від 12 квітня 2011 року.

Відсутність державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки не свідчить про не укладення цієї угоди, оскільки сторонами визначено, що вона набирає чинності з дати її укладення (підписання), тобто, права і обов`язки за цією угодою виникли у її сторін 27 січня 2021 року.

Колегія суддів також враховує, що діями відповідачів щодо здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за укладеними між ними договорами від 01 лютого 2021 року та 16 червня 2021 року, позивач був позбавлений права зареєструвати у встановленому законом порядку своє право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки за додатковою угодою від 27 січня 2021 року, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 08 лютого 2021 року по 17 червня 2021 року та з 17 червня 2021 року по даний час внесено запис про зареєстроване право користування (емфітевзис) земельною ділянкою за ОСОБА_2 .

Вказані дії відповідачів колегія суддів також вважає недобросовісними та такими, що порушують права позивача на користування земельною ділянкою на підставі додаткової угоди від 27 січня 2021 року до договору оренди від 12 квітня 2011 року.

Посилання скаржників в апеляційних скаргах на те, що договір оренди землі, який укладено з позивачем, діяв до 15 червня 2021 року, позивач не повідомляв апелянта за 30 днів до закінчення дії указаного договору про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з додаванням проекту нового договору оренди, є безпідставними, оскільки сторони продовжили строк дії договору у додатковій угоді від 27 січня 2021 року, тому у позивача був відсутній обов`язок повідомляти орендодавця про намір поновлення договору на новий строк.

Твердження ОСОБА_1 про те, що СТОВ «А.Ф.Злагода» має перед ним заборгованість за орендну плату, у зв`язку з чим готуються матеріали для звернення до суду, не впливають на вирішення даної справи та не є предметом розгляду даної справи.

Не зазначення у оскаржуваному рішенні суду про подання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, а також про подання відповідачем ОСОБА_2 заперечень проти позову, про що вказують скаржники у апеляційних скаргах, не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до положень статті 376 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід відмовити, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2023 року.

Судді