Ухвала

від 14.06.2023 по справі 700/627/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 700/627/22

провадження № 61-8525ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А. Ф. Злагода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А. Ф. Злагода» (далі - СТОВ «А. Ф. Злагода») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113; скасувати рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В., індексний номер 58836656 від 18 червня 2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 ; визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17 червня 2021 року.

Лисянський районний суд Черкаської області рішенням від 08 листопада 2022 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Скасував рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В., індексний номер 58836656 від 18 червня 2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 . Визнав припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17 червня 2021 року. вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Черкаський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року - без змін.

06 червня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду від 04 квітня 2023 року він отримав 06 травня 2023 року. Разом із цим, він проживає в населеному пункті, в якому відсутнє відділення Укрпошти, а обслуговується населений пункт пересувним відділенням поштового зв`язку за графіком вівторок/п`ятниця. На підтвердження наведеного заявником надано відповідні докази.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та надані матеріали свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення.

Разом із тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та посилається на постанови Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження

Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано тим, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, оскільки доходи у нього відсутні, проживає він у сільській місцевості, роботу знайти не можливо у зв`язку із віком (60 років), єдиним джерелом доходу було отримання ним орендної плати, яку у 2022 році позивач йому не заплатив.

На підтвердження наведеного надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2021 року до 3 кварталу 2022 року та копію трудової книжки.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що надані документи не свідчать про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність у нього інших джерел доходу. Надані докази не в повному обсязі підтверджують наявність/відсутність доходів із різних джерел, а містять інформацію лише щодо деяких таких джерел.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

ОСОБА_1 в обґрунтування звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості його сплати та наявності підстав для його звільнення, а тому клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги не може бути задоволено.

За таких обставин, заявнику необхідно сплатити судовий збір.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовну заяву подано у вересні 2022 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 481,00 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позовної заяви у цій справі), тому судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку за дві немайнові вимоги становить 9 924,00 грн (2 481,00 грн х 2 х 200 %).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 9 924,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 9 924,00 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев