Ухвала

від 07.08.2023 по справі 700/627/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 700/627/22

провадження № 61-8525ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А. Ф. Злагода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А. Ф. Злагода» (далі - СТОВ «А. Ф. Злагода») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113; скасувати рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В., індексний номер 58836656 від 18 червня 2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 ; визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17 червня 2021 року.

Лисянський районний суд Черкаської області рішенням від 08 листопада 2022 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Скасував рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В., індексний номер 58836656 від 18 червня 2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 . Визнав припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 42582069 від 17 червня 2021 року. вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Черкаський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року - без змін.

06 червня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику слід було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, надати документ про сплату судового збору в розмірі 9 924,00 грн і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

07 липня 2023 року ОСОБА_1 на виконання вимог вказаної ухвали подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги та клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано тим, що йому 63 роки, він не пенсіонер, не підприємець, проживає у сільській місцевості, роботу знайти не можливо у зв`язку із віком, доходи відсутні, власного житла не має, проживає у родичів, часто хворіє, єдиним джерелом доходу було отримання ним орендної плати, яку у 2022 році позивач йому не заплатив.

На підтвердження наведеного надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 07 липня 2023 року, з яких видно, що інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2023 року до 1 кварталу 2023 року відсутня. Також надано копію трудової книжки.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у пункті 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік.

Таким чином, пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначає, що для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити розмір річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Звільнення від судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

Заявником не доведено обставин, які б свідчили про наявність достатніх підстав для звільнення від судового збору, зокрема, не надано доказів, які б повно підтверджували розмір його річного доходу за попередній календарний рік.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 14 червня 2023 року, а саме - заявнику необхідно надати до суду документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 9 924,00 грн, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 127, 136 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 14 червня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев