Постанова

від 06.04.2023 по справі 588/739/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м.Суми

Справа №588/739/21

Номер провадження 22-ц/816/427/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Тростянецька міська рада Сумської області, ОСОБА_2 ,

третя особа Охтирська районна державна адміністрація Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 січня 2023 року, ухваленого в м. Тростянець у складі судді Огієнка О.О., повний текст якого складено 16 січня 2023 року, -

в с т а н о в и в :

12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Тростянецької міської ради Сумської області і ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Тростянецької міської ради Сумської області від 19 листопада 1997 року № 461 «Про передачу земельних ділянок у власність громадян», яким ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 910 кв. м; визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради Сумської області від 24 листопада 1999 року № 493 «Про затвердження змін площ земельних ділянок, виявлених при виконанні робіт по видачі державних актів на право приватної власності на землю громадянам м. Тростянець» у частині уточнення (збільшення) площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з 910 кв.м до 1140 кв.м; скасування Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ №002925, виданий ОСОБА_4 06 грудня 1999 року на підставі рішення виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів від 24листопада 1999 року № 493; скасування записів про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1428013359250, об`єкти нерухомого майна: земельна ділянка із кадастровим номером 59250101:00:011:0347 площею 0,014 га; земельна ділянка із кадастровим номером 59250101:00:011:0346 площею 0,1000 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Тростянецьку міську раду Сумської області відновити межі із закріпленням їх у натурі (на місцевості), виділеної заводу «Мінвод» рішенням № 114 від 18 травня 1988 року виконкомом Тростянецької міської ради народних депутатів, земельної ділянки площею 800 кв.м, розмірами 32 метри на 25 метрів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка виділялася для будівництва двоквартирного житлового будинку із господарськими будівлями з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, шляхом здійснення за власний рахунок через відповідні землевпорядні організації кадастрової зйомки земельної ділянки із складанням відповідної схеми земельної ділянки та позначенням меж земельної ділянки на місцевості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1988 році виділено земельну ділянку площею 800 кв.м під будівництво двоквартирного житлового будинку, який збудовано у 1997 році по АДРЕСА_2 . 30 травня 1997 року заявниця та її син ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 у вказаному будинку, після чого позивачка просила передати їй земельну ділянку для будівництва двоквартирного житлового будинку і лише у 2016 році міська рада рішенням № 78 від 19 лютого 2016 року надала право на розробку технічної документації із землеустрою щодо ділянки площею 1/2 від 577 кв.м. 29 серпня 2017 року син подарував заявниці свою частину квартири. Зазначає, що у 2016 році міською радою під розміщення та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства було виділено лише 577 кв.м замість виділених раніше у 1988 році 800 кв.м, тому заявниця вважає, що її права на землю порушені. Власниця сусідньої земельної ділянки відповідачка ОСОБА_2 неправомірно володіє землею, яка була виділена у 1988 році під будівництво двоквартирного жилого будинку. Вважає, що зменшення площі землі з 800 кв.м до 577 кв.м унеможливлює дотримання всіх будівельних та санітарних норм, робить приватизацію ділянки неможливою, позбавляє заявницю права на обслуговування житлового будинку. Землевпорядні організації вирішити це питання не можуть, оскільки ділянки площею 800 кв.м фактично не існує. Вважає, що необхідно відновити та закріпити межі земельної ділянки, виділеної заводу «Мінвод» рішенням виконкому Тростянецької міської ради за № 114 від 18 травня 1988 року. Крім того вважає незаконним державний акт на право приватної власності на землю, оскільки виданий відповідачці за дев`ять днів до затвердження рішення 1988 року. Висновком експерта № 6 земельно-технічної експертизи від 14 травня 2019 року встановлені помилкові розміри спірної земельної ділянки, а саме: ширина ділянки 20,74 та 21,47 метрів, проте ширина ділянки по АДРЕСА_2 може бути збільшена до 25 метрів лише у сторону та за рахунок земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , оскільки з протилежної сторони знаходиться червона лінія вул. Маршала Рибалко.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не досліджено і не надано оцінку генеральному плану, а також інвентарному плану земельної ділянки АДРЕСА_1 . Зокрема, станом на 1973 рік площа ділянки становила 1758 кв.м, а ширина 83,5 м, з якої у 1977 році було виділено ділянку шириною 12,2 м для утворення АДРЕСА_2 і залишилось 1500 кв.м і 71,3 м. У 1988 році відбувся виділ 590 кв.м із земельної ділянки площею 1500 кв.м, внаслідок якого площа ділянки АДРЕСА_1 всього склала 910 кв.м. Вважає, що оскаржуваний державний акт оформлено за відсутності законних на те підстав, а передачу у власність відповідачці земельної ділянки було здійснено з порушеннями та за рахунок земельної ділянки, яка виділялась у 1988 році для будівництва та обслуговування будинку АДРЕСА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу Тростянецька міська рада просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що права позивачки не порушувались, оскільки після приватизації квартири прав на земельну ділянку вона не набувала.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим і справедливим.

Клопотання адвоката Жабка Ю.П. про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки явка сторін до апеляційного суду є необов`язковою, позиція ОСОБА_1 є чіткою і зрозумілою. Крім того її хвороба не є перешкодою для участі у справі її представника адвоката Жабка Ю.П. Останній також не з`явився і про причини неявки, зокрема поважні, суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Тростянецької міської ради Кіяшко А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з приводу межі земельних ділянок неодноразово був предметом розгляду суду.

Так, рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2019 року у справі № 588/1321/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом переміщення межі із відступом на частину земельної ділянки відповідачки на 5 метрів; скасування державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 002925 від 06 грудня 1999 року, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів № 493 від 24 листопада 1999 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 801. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з відсутності належних, достатніх і допустимих доказів порушення відповідачкою межі земельної ділянки заявниці шляхом переміщення на 5 м, а також доказів незаконності видачі державного акту відповідачці.

Рішенням Тростянецьким районним судом Сумської області від 24 червня 2020 року у справі № 588/1690/17, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа - Тростянецька міська рада Сумської області, про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки по АДРЕСА_4 , шляхом перенесення самочинно збудованих парканів і приведення їх до відповідності рішення встановлених і закріплених межових знаків. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на час погодження та закріплення меж земельної ділянки ОСОБА_2 у натурі та виготовлення нею державного акту, межі цієї земельної ділянки, яка на даний час межує із земельною ділянкою, якою користується позивачка, були погоджені, а отже порушення прав позивачки відповідачкою суд не встановив. Також суд зазначив, що позивачка не довела суду, що побудований нею сарай, який розташований на межі земельних ділянок не є самочинним будівництвом, заявницею не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_6 якимось чином перешкоджає позивачці у користуванні земельною ділянкою, як і не доведено що відповідачами були самочинно збудовані паркани, які перенесені на земельну ділянку ОСОБА_1 .

У вказаних справах № 588/1321/18 і № 588/1690/17, а також у спірних правовідносинах даної справи судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 стала одноосібною власницею квартири АДРЕСА_5 з 29 серпня 2017 року, тобто з моменту дарування їй 1/2 частки квартири ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 є власницею господарства, розташованого по АДРЕСА_1 , земельна ділянка якого межує із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Рішенням виконкому Тростянецької міської Ради народних депутатів № 114 від 18 травня 1988 року під будівництво 2-х квартирного жилого будинку заводу "Мінвод" було виділено земельну ділянку площею 800 кв.м.

Після побудови жилого будинку рішенням виконкому міської Ради народних депутатів № 26 від 09 лютого 1997 року новозбудованим будинкам присвоєно номери: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 та видано ордери на заселення, у тому числі видано ордер ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_7 ) на квартиру АДРЕСА_5 .

Рішенням Тростянецької міської ради № 78 від 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 надано право на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства площею 577 кв.м (1/2) по АДРЕСА_2 .

Відповідно до генерального плану від 08 лютого 1973 року за адресою АДРЕСА_1 загальна площа земельної ділянки складала 910 кв.м. 19 листопада 1997 року було погоджено та закріплено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт.

Рішенням виконкому Тростянецької міської ради № 461 від 19 листопада 1997 року вирішено передати у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарчих будівель у розмірі і кількості згідно додатку № 1. Пунктом 3 вказаного рішення передбачено, що остаточний розмір площі земельної ділянки встановити при видачі Державного акта. Згідно додатку № 1 до вказаного рішення ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площе 910 кв.м по АДРЕСА_1 .

Рішенням Тростянецької міської Ради народних депутатів № 493 від 24 листопада 1999 року уточнено площу земельних ділянок, переданих у власність громадян м. Тростянець, виявлені при проведенні робіт по складанню державних актів на право приватної власності на землю, у тому числі уточнено площу земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , та указано уточнену загальну площу 1140 кв.м, у тому числі під індивідуальним житловим будівництвом - 1000 кв.м, під особистим підсобним господарством -140 кв.м.

Вказаним рішенням № 493 від 24 листопада 1999 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії СМ №002925 від 06 грудня 1995 року, яким у приватну власність була передана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1140 гектарів, у тому числі 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд та 0,0140 га для ведення особистого підсобного господарства.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виготовлена ОСОБА_2 28 листопада 2017 року на належну їй земельну ділянку на підставі Державного акту серії СМ №002925, відповідно до якої земельній ділянці площею 0,1000 га (в тому числі 0,0406 га сільськогосподарські угіддя, 0,0594 га забудовані землі) присвоєно кадастровий номер 5925010100:00:011:0346, земельній ділянці площею 0,0140 га (сільськогосподарські угіддя) кадастровий номер 5925010100:00:011:0347.

Межі земельної ділянки відповідачки були встановлені землевпорядною організацією на місцевості в натурі та площа земельної ділянки співпадає із державним актом, виданим 06 грудня 1999 року.

Судом також встановлено, що будинок по АДРЕСА_2 складається з двох квартир і не є багатоквартирним, тобто позивачка має право на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у її фактичному користуванні та необхідна для обслуговування належного їй нерухомого майна.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_6 переніс паркан, коли позивачки ОСОБА_1 не було вдома і таким чином він збільшив собі заїзд до господарства.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що земельну ділянку по АДРЕСА_2 виділяла міська рада. На той час свідок працював директором заводу «Мінводи». Будинок по АДРЕСА_2 будувався для працівників заводу «Мінводи». Одну з квартир було вирішено виділити ОСОБА_1 , яка працювала товарознавцем на заводі. Претензій ні по землі, ні по будинку ні у кого не було. Яка площа виділялася для будівництва будинку він не пам`ятає. Земельна ділянка не була огороджена, так як до неї потрібно було під`їжджати. Територія була невелика. Вигрібні ями будувалися одночасно з будівництвом будинку. Він не пам`ятає, чи підписував акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 . Документами займалася бригада.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона проживає поряд із позивачкою в будинку по АДРЕСА_8 . Яка площа земельної ділянки виділялася на будівництво будинку вона не пам`ятає. На даний час межі земельних ділянок відповідають тим межам, які були встановлені при будівництві будинків. Їх будинки будувалися одночасно. Після будівництва будинків добудовувалися господарчі споруди, але про їх законність будівництва свідку не відомо. Спорів між свідком та сусідами про межі земельних ділянок не було. Свідок вважає, що ОСОБА_1 побудувала сарай на межі, щоб потім вимагати відступити один метр від сараю.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що йому не відомо скільки землі виділялося заводу «Мінвод» для будівництва будинку. Коли виділялася земельна ділянка для будівництва будинку, то були забиті кілки, які визначали межі земельної ділянки. Візуально кілки були забиті рівно, але точно свідок не знає, оскільки його земельна ділянка знаходиться з боку і від того місця не прослідковується межа. Візуально межа проходить там, де були кілки. Спочатку парканів взагалі не було, а потім поставили. При проведенні приватизації усі земельні ділянки переміряли та видали державні акти. Спочатку будувалися будинки, а потім господарчі будівлі. Ким будувалися господарчі будівлі свідку не відомо. Свідок пам`ятає, що ОСОБА_4 сварилася з приводу того, що сарай збудували на її межі та з даху сараю текла вода на її город. Хто саме будував той сарай свідку не відомо.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що предмет спору у раніше вирішених справах та у даній справі різний, але фактично спори взаємопов`язані підставами позову, тобто обставинами, якими позивачка обґрунтовує вимоги про те, що її сусіди, зокрема і відповідачка ОСОБА_2 , зайняли частину земельної ділянки на яку вона має право. Таким обставинам судом уже надано оцінку та не установлено порушення прав позивачки. Звернувшись з позовом у даній справі заявниця фактично всупереч принципу res judicata ставить під сумнів установлені судовими рішеннями обставини та просить надати їм іншу оцінку. Позивачка намагається переконати суд у порушенні її сусідами права на землю, проте не надає належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких обставин.

Зокрема, не доведено існування межі земельної ділянки, на якій наполягала заявниця і яка виділялася рішенням виконкому Тростянецької міської Ради народних депутатів від 18 травня 1988 року № 114 під будівництво двоквартирного житлового будинку заводу «Мінеральних вод» та на яку вона має право на приватизацію. Також не надано доказів на підтвердження обставин щодо порушення прав заявниці наданням відповідачці у власність земельної ділянки. Також суд зауважив, що попри права заявниці на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у її фактичному користуванні та необхідна для обслуговування належного їй нерухомого майна, однак реалізація такого права не повинна порушувати права інших власників, які на законних підставах набули право власності на землю.

Крім того суд зазначив, що порушення органом місцевого самоврядування процедури отримання відповідачкою у власність земельної ділянки через видачу відповідачці державного акта раніше затвердження рішення виконавчого комітету від 24 листопада 1999 року № 493 не порушує прав позивачки і вказана процедурна помилка не може бути наслідком непропорційного втручання в право власності відповідачки та перекладення на неї всіх негативних наслідків такої помилки. Суд урахував тривале добросовісне користування відповідачкою земельною ділянкою, яка протиправних дій для заволодіння землею не вчиняла та дійшов висновку, що задоволення позовних вимог з формальних підстав покладатиме на відповідачку надмірний індивідуальний тягар.

Щодо вимог позивачки зобов`язати міську раду відновити межі земельної ділянки із закріпленням їх у натурі (на місцевості) суд зазначив, що земельна ділянка відповідачки є сформованою, має визначені межі, кадастровий номер. Позивачкою не надано земельно-кадастрової документації на земельну ділянку площею 800 кв.м, доказів розробки такої документації, а тому встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 необхідно здійснювати за фактичним використанням цієї земельної ділянки.

Стосовно показів свідків, суд зазначив, що покази свідка ОСОБА_8 не приймаються до уваги, оскільки зазначені свідком обставини не містять інформації щодо предмета доказування, позивачкою не заявлено вимог до ОСОБА_6 . Інші свідки не підтвердили обставин про те, яка реальна площа земельної ділянки виділялася на місцевості для будівництва двоквартирного жилого будинку заводу "Мінвод" та де саме були визначені межі цієї земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачкою способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що позивачка має право на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у її фактичному користуванні та необхідна для обслуговування належного їй нерухомого майна.

Відповідачка ОСОБА_2 у межах норм та встановленого законом порядку набула у власність сусідню земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Водночас, ОСОБА_1 не доведено, що оформлення відповідачкою у встановленому законом порядку у власність земельної ділянки порушує права заявниці на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування належного їй нерухомого майна. Як правильно зазначив суд першої інстанції, реалізація права заявниці на земельну ділянку не повинна порушувати права інших власників, які на законних підставах набули право власності на землю.

Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду що порушення органом місцевого самоврядування процедури отримання відповідачкою у власність земельної ділянки через видачу державного акта на право приватної власності на землю серії СМ №002925 раніше за затвердження рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради Сумської області від 24 листопада 1999 року № 493, не порушує прав позивачки. Зазначена процедурна помилка не може мати наслідком непропорційне втручання в право власності відповідачки та перекладати на неї всі негативні наслідки такої помилки.

Вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Тростянецьку міську раду Сумської області відновити межі земельної ділянки із закріпленням їх у натурі (на місцевості), виділеної заводу «Мінвод» рішенням виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів від 18 травня 1988 року № 114, розмірами 32 метри на 25 метрів, площею 800 кв.м по АДРЕСА_2 не доведені.

Відповідно до положень ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 1-3 ст. 106 ЗК України спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Як правильно встановив суд першої інстанції земельна ділянка ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 сформована, має визначені межі, кадастровий номер.

Позивачкою не надано земельно-кадастрової документації на земельну ділянку площею 800 кв.м, яка виділялася заводу «Мінеральних вод» для будівництва двоквартирного житлового будинку рішенням виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів від 18 травня 1988 року № 114.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підтвердження підстав позову заявниця не надала суду жодних доказів, якими м підтверджувалось порушення відповідачами прав позивачки. Не доведено, що саме внаслідок дій відповідачів порушені права заявниці на оформлення у власність земельної ділянки. Наявними у матеріалах справи письмовими доказами не підтверджено, що відповідачка неправомірно зайняла чи використовувала частину земельної ділянки позивачки, відсутні докази де саме проходить межа суміжних земельних ділянок позивачки та відповідачки.

З наявних у справі доказів та графічних матеріалів суд апеляційної інстанції вбачає лише фактичне розташування суміжних земельних ділянок через розташування на них нерухомого майна та фактично позбавлений можливості встановити місце розташування меж земельної ділянки площею 800 кв.м, про яку веде мову заявниця.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду що права позивачки відповідачами не порушені. Висновки місцевого суду послідовно викладені в мотивувальній частині судового рішення і додаткової аргументації не потребують.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, підстав для зміни чи скасування якого за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 124 грн 46 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина