Рішення

від 31.10.2007 по справі 17/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "31" жовтня 2007 р.Справа №  17/476

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/476

за позовом: асоціації "Насіння Кіровоградщини", м. Кіровоград  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області     

про стягнення 4661,28 грн.  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - керівник Новосад М.М.;

від відповідача - участі не брали.

Асоціацією "Насіння Кіровоградщини" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"  4661,28 грн. заборгованості, що виникла із договорів б/н  від 09.03.2004 р. та б/н від  12.04.20004 р.

Заявою №56 від 18.10.2007 року (вх. №02-05/37981 від 18.10.2007р.) позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 1503,97 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь 3039,31 грн. заборгованості (а.с. 29-30).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач до суду не з'явився,  причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2266838 від 19.10.2007 р. (а.с.31); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

09.03.2004 року між асоціацією "Насіння Кіровоградщини" ("асоціація") та  товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" ("господарство") було укладено договір б/н (далі-договір від 09.03.2004 р.), за умовами якого асоціація зобов'язалась  відпустити господарству насіння кукурудзи гібриду СД-395 МВ в кількості 625 кг та гібриду Дніпровський 310 МВ в кількості  625 кг, а покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Згідно договору від 12.04.2004 року, укладеного між тими ж сторонами (далі- договір від 12.04.2004 р.), асоціація зобов'язалась передати господарству насіння соняшнику гібриду "Одеський 249" 1 репродукції в кількості  200 кг та  гібриду "Запорізький 32"  І репродукції в кількості 200 кг, а покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Загальна вартість поставленого насіння асоціацією та господарством визначена за договором від 09.03.2004 р. - 3712,50 грн., за договором від 12.04.2007 р.- 3000грн.

Сторонами узгоджено також умови поставки та порядок, форму і термін оплати за вказаними договорами (а.с. 11, 13).

За своєю правовою природою дані договори є договорами поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаних договорів позивачем було передано у власність відповідачеві товар: насіння кукурудзи  гібриду СД-395 МВ в кількості 625 кг та гібриду Дніпровський 310 МВ в кількості  625 кг на загальну суму  з урахуванням ПДВ 3712,5 грн., а також насіння соняшнику гібриду "Одеський 249" 1 репродукції в кількості  200 кг та  гібриду "Запорізький 32"  І репродукції в кількості 200 кг на загальну суму разом з ПДВ 3000 грн. Вказане підтверджується накладними №329 від 09.03.2004 р., №505 від 14.04.2004 р. та довіреностями серії ЯЗЛ №267872 від 09.03.2004 р., серії ЯЗЛ №267887 від 23.04.2004 р. (а.с.12, 14).

Пунктами 3 договорів від 09.03.2004 р. та від 12.04.2004 р. сторонами визначено термін завершення розрахунків, зокрема  за договором від 09.03.2004 року - до 21.11.2004 року,  за договором від 12.04.2004 року -  до 01.11.2004 року  

Відповідач належним чином прийняті на себе зобов'язання не виконав, оскільки за отриманий товар розрахувався із прострочкою виконання зобов'язання: за договором від 09.03.2004 р.- 31.08.2006 р., за договором від 12.04.2007 р.- 27.09.2006р. (а.с.35- 36) .

Згідно розрахунку позивача за прострочку виконання зобов'язання відповідачу нараховано  три відсотка річних, що становить від простроченої суми 197,12 грн. за період з 21.11.2004р. по 31.08.2006р. за договором від 09.03.2004р. та 168,37 грн. за період з 01.11.2004р. по 27.09.2006р. відповідно до договору від 12.04.2004р., а також інфляційні збитки в сумі 639,80 грн. за період з грудня місяця 2004р. по серпень місяць 2006р. за договором від 09.03.2004р. та 614,07 грн. за період з листопада місяця 2004р. по вересень місяць 2006р. за договором від 12.04.2004р. (а.с.32-34).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

У відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано на вимогу господарського суду доказів сплати інфляційних збитків в сумі 1253,87 грн. та 365,49 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 21.05.2005р. по 31.08.2006р.  в сумі 759,99 грн. відповідно до договору від 09.03.2004р. та 659,96 грн. за період з 01.05.2005р. по27.09.2006р. за договором від 12.04.2004р.

Відповідно до вимог пункту 4 договорів від 09.03.2004 р. та від 12.04.2004 р. у разі, якщо господарство не проводить оплату до строку, передбаченого в пункті 3 даного договору, воно сплачує штраф в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки до повного погашення заборгованості, але не більше двох ставок кредиту Національного банку України.  

Зазначена в договорах від 09.03.2004 р. та від 12.04.2004 р. штрафна санкція за своє правовою природою є пенею з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських  відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними   санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Однак період, за який відповідачеві нараховано пеню, позивачем визначено не вірно.

Кінцевим терміном виконання зобов'язання згідно договору від 09.03.2004 р. року є 20.11.2004 р., оскільки до 21 листопада 2004 р. відповідач повинен був повністю розрахуватись за отриманий в березні 2004 р. товар; за договором від 12.04.2004 р.- 31.10.2004 р., так як згідно п.3 вказаного договору термін завершення розрахунків сторонами узгоджено - до 1 листопада 2004 р.

Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, поставленого 09.03.2004 р. за договором від 09.03.2004 р. виникло з 21.11.2004 року, за договором від 12.04.2004 р.- з 01.11.2004 р., тому з 21листопада 2004 р. та 1 листопада 2004 р. відповідно мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як то передбачено статтею 232 Господарського кодексу України.

Помилкове визначення позивачем періоду нарахування пені вплинуло на її розмір.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 759,99 грн.  за договором від 09.03.2004 р. та 659,96 грн. за договором від 12.04.2004р. підлягають задоволенню частково: за прострочення виконання зобов'язання на підставі статей 549, 550 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України, пункту 4 договорів від 09.03.2004 р. та від 12.04.2004 р. із врахуванням вимог Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 14.01.1997 р. з подальшими змінами та доповненнями відповідачу нараховується пеня за період з 21.11.2004р. по 21.05.2005р. в сумі 331,18грн. за договором від 09.03.2004р. та 266,39 грн.  за період з 01.11.2004 р. по 01.05.2005 р. за договором від 12.04.2004р.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (28600, Кіровоградська область, смт. Устинівка, вул.Миру, 61, р/р 2600530128 в Ощадбанку смт.Устинівка, МФО 323947, код 05527551) на користь асоціації "Насіння Кіровоградщини" (25006, м.Кіровоград, вул.Тімірязєва, 84, р/р 26006301331596 в Промінвестбанку м.Кіровограда, МФО 323301, код 23099389) - 1253,87 грн. інфляційних збитків, 365,49 грн. - три проценти річних, 597,57 грн. пені, 22,17 грн. державного мита та 86,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. 

 Суддя                         С.В.Таран