Постанова

від 05.04.2023 по справі 953/808/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/808/22 Головуючий суддя І інстанції Лисиченко С. М.

Провадження № 22-ц/818/359/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про виплату заробітної плати

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегіїБурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняСупрун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2022 року, у справі № 953/808/22 за позовом ОСОБА_1 до Харківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 100 ім. А.С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №100 ім. А.С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області (далі- відповідач), у якій прохає суд:

- визнати відмову у прийнятті його на роботу незаконною та зобов`язати відповідача при повторному зверненні укласти договір з дня порушення прав, з 22.10.2021;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію у вигляді середнього заробітку за вимушений прогул, відповідно до розрахунку у позовній заяві, яка станом на 01.02.2022 становить 21889 грн.92 коп.;

- стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі 2000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що він перебуває на обліку в Центрі зайнятості як безробітний. 22.10.2021 з бланком для надання письмової відповіді він звернувся до відповідача для укладення трудового договору. На співбесіді з керівником відповідача він пояснив, що готовий до виконання будь-якої роботи, як на посаді назначеної в направлені, так і на інших вільних місцях, проте йому було відмовлено в працевлаштуванні з незрозумілих мотивів, нібито він не зможе, не вміє виконувати роботу. На бланку направлення зроблена відмітка про відмову в працевлаштуванні, підстава відмови в укладенні трудового договору: передбачаються зміни у штатному розписі. Вакансія двірника була відкрита до його звернення та залишалася вільною досить довгий час після відмови. Інші причини для відмови йому не відомі.

Зазначає, що він є молодою людиною працездатного віку з відмінним станом здоров`я, який дозволяє виконувати будь-яку роботу, має повну загальну середню освіту та на момент звернення здобув вищу освіту у вищому навчальному закладі. Посада двірник відноситься до технічного персоналу, де не вимагається освіти та стажу роботи, помірні вимоги стану здоров`я. Таким чином, він має вищі характеристики, ніж у кваліфікованих вимогах щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника для зайняття даної посади, жодних обмежень, які законодавством унеможливлюють зайняття такою роботою не має. З огляду на зазначене, позивач вважає, що мала місце відмова без будь-яких мотивів, що є порушенням статті 22 КЗпП, через що він втратив суму коштів, яку мав отримати як заробітну плату, тобто не отримав можливості заробляти собі на життя роботою, на яку вільно погодився.

Також позивач зазначає, що в наслідок порушення його трудових прав відповідачем, він був вимушений докладати зусиль для організації свого життя у рамках пошуку роботи, відшукування можливостей заробітку, відстоювання своїх прав в суді, тощо. Через відсутність будь-якого доходу він перебуває на утриманні у родичів і неможливість отримання своїх грошей які він може використати на свій розсуд внаслідок порушення відповідачем трудових прав викликало у нього душевні страждання які він оцінює в розмірі 2000,00 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що справа фактично не була вирішена, судом досліджувалися сторонні та не пов`язані з предметом спору обставини.

Вказує, що підставою для відмови стало те, що позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір.

Зазначає, що у позовній заяві ним порушувалося питання щодо необґрунтованої відмови, а саме відмови без будь-яких причин. Долучено до справи підписане директором повідомлення з якого неможливо встановити точні причини відмови. Твердження про відмову без будь-яких причин, яке є предметом спору, не спростовано, судом досліджено той факт, що позивач належить до певних категорій осіб, яким надані переваги при працевлаштуванні, про що в позові не заявлялось. Крім того, суд неправильно визначив диспозицію і санкцію ст.22 КЗпП, зазначивши тільки те, що наявність цієї вакансії у штатному розписі на час звернення із заявою до відповідача про прийняття на роботу не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір, оскільки оскаржувалася необґрунтована відмова, наслідком чого є зобов`язання укласти трудовий договір.

Відповідач не надав будь-яких документів на підтвердження своєї позиції, не спростував твердження позивача про відмову без будь-яких причин, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.376 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що рішення про відмову у прийнятті на роботу позивача, прийнято відповідачем в межах компетенції та відповідно до положень трудового законодавства.

Зазначено, що обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації вимогам, які передбачені для зайняття робочого місця (вакансії) двірника, та наявність цієї вакансії у штатному розписі на час його звернення із заявою до відповідача про прийняття на роботу не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, ОСОБА_1 станом на 22.10.2021 перебував на обліку в Центрі зайнятості як безробітний, де йому було запропоновано наявну вакансію двірника у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 100 ім. А.С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області станом на 01.10.2021.

22.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №100 ім. А.С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області із направленням з центру зайнятості з приводу працевлаштування на робоче місце (вакансію): двірник .

22.10.2021 Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №100 ім. А.С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення у формі повідомлення про відмову в укладанні трудового договору з ОСОБА_1 , який звернувся з приводу працевлаштування на робоче місце (вакансію):двірник. Підстава відмови в працевлаштуванні: передбачаються зміни у штатному розписі.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зістаттею 22 КЗпП Українизабороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що «стаття 22КЗпПУкраїни передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другоюстатті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Відповідно до положеньстатті 21 КЗпП Україниукладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Також такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц, від 19 травня 2020 року по справі №607/16424/18.

Отже, для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 607/16424/18.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу.

Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжує обов`язковість прийняття на посаду.

Отже, для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості.

Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду двірника, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції на підставі наданого позивачем оригіналу повідомлення про відмову від укладення трудового договору йому було відмовлено відповідачем в укладанні трудового договору з посиланням на те, що передбачається зміна у штатному розписі (а.с. 7). З огляду на це колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що йому було без причини відмовлено у прийнятті на роботу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки оскаржене рішення суду у цілому відповідає нормам матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняКиївського районногосуду м.Харкова від07листопада 2022рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.