Ухвала

від 25.05.2023 по справі 953/808/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 953/808/22

провадження № 61-6942ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 100 ім. А. С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №100 ім. А. С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що він перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний. 22 жовтня 2021 року з бланком для надання письмової відповіді він звернувся до відповідача для укладення трудового договору. На співбесіді з керівником відповідача він пояснив, що готовий до виконання будь-якої роботи, як на посаді зазначеної в направлені, так і на інших вільних місцях, проте йому було відмовлено в працевлаштуванні

з незрозумілих мотивів, нібито він не зможе та не вміє виконувати роботу. На бланку направлення зроблена відмітка про відмову в працевлаштуванні, підстава відмови в укладенні трудового договору - передбачаються зміни у штатному розписі. Вакансія двірника була відкрита до його звернення та залишалася вільною досить довгий час після відмови. Інші причини для відмови йому не відомі.

Зазначав, що він є молодою людиною працездатного віку з відмінним станом здоров`я, який дозволяє виконувати будь-яку роботу, має повну загальну середню освіту та на час звернення здобув вищу освіту у вищому навчальному закладі. Посада двірника відноситься до технічного персоналу, де не вимагається освіти та стажу роботи, помірні вимоги стану здоров`я. Таким чином, він має вищі характеристики, ніж у кваліфікованих вимогах щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника для зайняття даної посади, жодних обмежень, які законодавством унеможливлюють зайняття такою роботою, не має. З огляду на зазначене позивач вважав, що мала місце відмова без будь-яких мотивів, що є порушенням статті 22 Кодексу законів про працю України, через що він втратив суму коштів, яку мав отримати як заробітну плату, тобто не отримав можливості заробляти собі на життя роботою, на яку вільно погодився.

Також позивач зазначає, що внаслідок порушення його трудових прав відповідачем він був вимушений докладати зусиль для організації свого життя у рамках пошуку роботи, відшукування можливостей заробітку, відстоювання своїх прав у суді тощо. Через відсутність будь-якого доходу він перебуває на утриманні у родичів і неможливість отримання своїх грошей, які він може використати на свій розсуд внаслідок порушення відповідачем трудових прав, викликало у нього душевні страждання, які він оцінює в розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного позивач просив:

- визнати відмову у прийнятті його на роботу незаконною та зобов`язати відповідача при повторному зверненні укласти договір з дня порушення прав, тобто з 22 жовтня 2021 року;

- стягнути на його користь компенсацію у вигляді середнього заробітку за вимушений прогул у розмірі 21 889,92 грн;

- стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі

2 000,00 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада

2022 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про відмову у прийнятті на роботу позивача, прийнято відповідачем у межах компетенції та згідно з положеннями трудового законодавства. Зазначено, що обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації вимогам, які передбачені для зайняття робочого місця (вакансії) двірника, та наявність цієї вакансії у штатному розписі на час його звернення із заявою до відповідача про прийняття на роботу не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем.

09 травня 2023 року ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. При цьому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (21 889,92 грн) та відшкодування моральної шкоди (2 000 грн) є майновими вимогами, оскільки позивач їх визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 23 889,92 грн

(21 889,92 + 2 000), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 05 квітня

2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду

м. Харкова від 07 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

№ 100 ім. А. С. Макаренка Харківської міської ради Харківської області про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська