Постанова

від 06.03.2023 по справі 927/281/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 927/281/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.03.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 15.11.2022 (повний тест підписано 28.11.2022)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

від 30.11.2022

у справі № 927/281/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро»

про стягнення шкоди у сумі 1 424 786, 76 грн. та звільнення самовільно

зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокарт-Агро" про стягнення шкоди у сумі 1424786,76 грн, що заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки природно-заповідного фонду; зобов`язання відповідача звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 площею 9,6120 га, що розташована на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району та повернути її у володіння та користування держави з приведенням у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури зазначає про порушення відповідачем вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 в межах гідрологічного заказника місцевого значення "Ведильцівський" на території Михайло-Коцюбинської селищної ради та самовільним зайняттям відповідачем частини земельної ділянки природно-заповідного фонду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у справі №927/281/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22 стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що прокурором не доведено належними доказами самовільного використання саме відповідачем спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах об`єкта природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», акт перевірки від 06.09.2021 як доказ судом не прийнято до уваги з підстав відсутності у ньому даних про повірку засобів вимірювання, відсутності даних про поворотні точки меж земельних ділянок, які використовуються ТОВ «Біокарт-Агро» та які є суміжними із самовільно зайнятою земельною ділянкою, долучення до акту перевірки додатку, який не вказано безпосередньо в акті, а також не вручення копії акту перевірки відповідачеві.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем доведено факт надання адвокатом вказаних послуг та сплату 12000 грн за надання правової допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 та додаткове рішення від 30.11.2022 справі № 927/281/22 та задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на ті обставини, що судом порушено норми процесуального (ст.ст. 7, 13, 43, 73 - 74, 76 - 80, 86, 91, 236 ГПК України) та матеріального (ст. ст. 43 - 46, 150, 152 ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд») законодавства внаслідок чого надано неправильну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення від 15.11.2022 у справі № 927/281/22 Господарським судом Чернігівської області порушено ст. ст. 76, 77, 78, 236 ГПК України, оскільки надано неналежну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, безпідставно не враховано подані прокурором на підтвердження своїх доводів докази, а саме актам перевірки від 06.09.2021 №487-ДК/481АП/09/01/-21 та обстеження №487-ДК/274/АО/10/01/-21, свідченням понятих ОСОБА_2 (протокол допиту від 11.08.2021) та ОСОБА_3 (протокол допиту від 11.08.2021), які залучалися до проведення огляду місця події, а також інші докази, долучені до позовної заяви, які отримано при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021272010000145 від 29.07.2021.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив, у якому він просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Так, відповідач зазначає, що звертаючись з даним позовом прокурор належними засобами доказування не довів факту використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, площею 9,6120 га, а також площі земель природно-заповідного призначення. В свою чергу, відсутність факту самовільного захоплення земельної ділянки сама по собі виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності за порушення земельного законодавства і покладення на нього обов`язку повернути земельну ділянку державі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та третьою особою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання 06.03.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа про причини неявки суд не повідомила. Водночас, 21.02.2023 від позивача надійшло клопотання, у якому Михайло-Коцюбинська селищна рада просить задовольнити апеляційну скаргу прокуратури та провести розгляд справи без участі представника селищної ради.

Крім того, 06.02.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Біокарт-Агро» надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі відповідача та його представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 06.09.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, про що складено Акт № 487-ДК/481АП/09/01-21 (далі за текстом - акт). В акті зазначено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель №5 Куцибою Юрієм Миколайовичем за участю техніка-землевпорядника ПП «ЗЕМГЕОПРОЕКТ» Горічева К.Ю. відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

У ході перевірки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 (площа 39.6685га), розташована за межами населеного пункту на території Ведильцівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області, яка відноситься до земель комунальної власності та входить в межі гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», частина якої самовільно зайнята, на якій росте сільськогосподарська культура - кукурудза площею 9,6120 га.

В акті також зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 (площа 39.6685 га) розташована за межами населеного пункту на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яка відноситься до земель комунальної власності, та входить в межі гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», частина якої самовільно зайнята, на якій росте сільськогосподарська культура - кукурудза площею 9,6120 га. Земельні ділянки, кадастрові номери: 7425581300:40:000:1040, 7425581300:04:000:1039, 7425581300:04:000:1041, 7425581300:04:000:1056, 7425581300:04:000:1057, 7425581300:04:000:1058, які розташовані в єдиному масиві та засіяні єдиним масивом та єдиними рядками із земельною ділянкою з кадастровим номером7425581300:04:000:4036, на яку встановлено обмеження охоронної зони навколо гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» згідно з даними Державного земельного кадастру перебувають в оренді ТОВ «Біокарт-Агро». В ході перевірки на місцевості із залученням техніки землевпорядника ПП «Земгеопроект» Костянтина Горічева, за допомогою GPS-приймача «PROMARK 3» визначені поворотні точки меж вказаних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, які межують із землями природно-заповідного призначення. Встановлено, що на вказаних земельних ділянках (кадастрові номери: 7425581300:40:000:1040, 7425581300:04:000:1039, 7425581300:04:000:1041, 7425581300:04:000:1056, 7425581300:04:000:1057, 7425581300:04:000:1058 на момент перевірки росте сільськогосподарська культура кукурудза, в результаті проведення подальших обмірів посівів кукурудзи встановлено, що вони виходять за межі земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «Біокарт-Агро», і єдиним суцільним з ним масивом (єдиними рядами) розташовуються на земельній ділянці, на яку встановлено обмеження охоронної зони навколо гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» (кадастровий номер 7425581300:04:000:4036) на площі 9.6120 га без будь-яких на те правових підстав (а.с.20-21).

До перевірки залучено техніка землевпорядника ПП «Земгеопроект» Костянтина Горічева, перевірка та заміри проводилися за допомогою GPS-приймача «PROMARK 3».

При цьому, номер, дату останньої повірки GPS-приймача «PROMARK 3», його призначення та технічні характеристики в акті не зазначено.

У позові прокурор вказує на наявність/зазначення в акті від 06.09.2021 поворотних точок меж вказаних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, які межують із землями природно-заповідного призначення.

Разом з тим, судом першої інстанції досліджено зміст акту від 06.09.2021 та встановлено, що жодної поворотної точки меж земельних ділянок, суміжних із спірною земельною ділянкок, в акті не зазначено.

Крім того, в акті у розділі «План-схема земельної ділянки» відсутні будь-які відомості щодо спірної або інших земельних ділянок і зазначено «додається».

Судом також встановлено, що додатком до акту також є не план-схема земельної ділянки, як зазначено в акті, а «Збірний план земельних ділянок за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, поблизу с. Малійки».

В акті також зазначено, що дії ТОВ «Біокарт-Арго» є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки природно-заповідного призначення площею 9,6120 га, чим порушено вимоги ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України (а.с.17-19).

На підставі матеріалів проведених перевірок здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: 7425581300:04:000:4036 Михайло-Коцюбинської селищної ради площею 9,6120 га, яка становить 1424786,76 грн. Інформація про вручення чи направлення вказаних розрахунків відповідачу відсутня (а.с. 23).

13.09.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено припис керівнику Завертанному Олексію Павловичу, яким зобов`язано у 30-ти денний термін з дня припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 25-28)

Доказів про надсилання чи вручення зазначеного припису відповідачеві відсутні.

07.02.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено припис керівнику відповідача Завертанному Олексію Павловичу, яким зобов`язано у 30-ти денний термін з дня припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 30-32).

Зазначений припис направлено ОСОБА_1 (керівнику ТОВ «Біокарт-Агро») 07.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.01.2022 № 02-13/118 Михайло-Коцюбинська селищна рада повідомила Чернігівську окружну прокуратуру, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, площею 39,6685 га перебуває у комунальній власності Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району, 10.08.2021 за візуальним оглядом присутнє самозахоплення, оскільки ширина земельної ділянки в середньому 350 м, а за оглядом 250-300м. Орієнтовну площу та факт порушення без залучення сертифікованого інженера-землевпорядника встановити неможливо, оскільки на земельній ділянці росте кукурудза. Селищна рада звернулася з листом 11.08.2021 № 928 до окружної прокуратури з проханням визнати Михайло-Коцюбинську селищну раду як власника зазначеної земельної ділянки потерпілою юридичною особою у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42021272010000145 від 29.07.2021.

У Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 42021272010000145 зазначено, що за межами с. Малійки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області невідомі особи за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу землі у власність або надання її у користування, а також за відсутності вчиненого правочину щодо ділянки до встановлення її меж на місцевості та одержання документа, що посвідчує право на неї, до його державної реєстрації, всупереч встановленому законодавством порядку самовільно заволоділи земельною ділянкою гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 загальною площею 39,6685 га, засіявши її сільськогосподарською культурою на площі близько 3 га. Як зазначено в протоколі огляду від 30.07.2021, складеного в рамках кримінального провадження № 42021272010000145 від 29.07.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 загальною площею 39,6685 га, яка розташована за межами с. Малійки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району з 20.04.2018 по 14.10.2019 використовувалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час проведення слідчої дії фотографування не проводилося.

В Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 із цільовим призначенням - землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - комунальна, площа - 39.6685, місцерозташування: Чернігівська область, Чернігівський район, Ведильцівська сільська рада, , власник - Михайло-Коцюбинська селищна рада, вид обмеження - заказники (а.с. 95-96).

Прокурор зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425581300:04:000:1038, 7425581300:04:000:1039, 7425581300:04:000:1040, 7425581300:04:000:1041, 7425581300:04:000:1056, 7425581300:04:000:1057, 7425581300:04:000:1058 межують з земельною ділянкою з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, які використовує відповідач - ТОВ «Біокарт-Агро», на праві оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42021272010000145 від 29.07.2021 за фактом самовільного зайняття земель природно-заповідного фонду, які розташовані за межами с. Малійки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району, прокурор звернувся з листом до Михайло-Коцюбинської селищної ради з проханням надіслати інформацію: чи використовується на даний час, яким чином та ким саме земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 площею 39, 6685 га; ким та у якому розмірі упродовж 2018 - 2021 років (за кожен рік окремо) сплачувалась орендна плата за землю та чи наявна на даний час заборгованість; чи здійснювався сільською радою самоврядний контроль, як це передбачено ст. 189 Земельного кодексу України, стосовно вищезгаданої земельної ділянки, чи виявлялись порушення, чи вживались будь-які заходи реагування та чи плануються вживатися; та надати копії землевпорядної документації (проектів землеустрою - технічних документацій, матеріалів розпаювання, інвентаризації), розпоряджень, наказів, договорів оренди землі, актів прийому-передачі земель та відомостей про оплату стосовно згаданої земельної ділянки.

У відповідь на лист № 894 від 04.08.2022 Михайло-Коцюбинська селищна рада повідомила, що земельна ділянка 7425581300:04:000:4036 перебуває у комунальній власності Михайло-Коцюбинської селищної ради за цільовим призначенням землі запасу (обмеженням у використанні земельної ділянки - заказник) площею 39,6685 га та передана Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області у комунальну власність Михайло-Коцюбинській селищній раді на підставі акту прийому-передачі від 06.04.2020. Дана земельна ділянка не перебуває у користуванні.

Листом від 16.08.2021 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надіслало запитувані прокуратурою відомості щодо земельної ділянки 7425581300:04:000:4036.

У Витягу з Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером у розділі 1 зазначено призначення: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - землі запасу; код цільового призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, площа -39.6685 га; розділ 2 містить кадастровий план земельної ділянки та координати поворотних точок земельної ділянки; у розділі 3 у відомостях про право власності, право постійного користування земельною ділянкою зазначено Михайло-Коцюбинську селищну раду.

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 04.02.2020 № 5 «Про приведення положення про об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення у відповідність до чинного законодавства» внесено зміни до положень про об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення по Чернігівській області, зокрема, про гідрологічний заказник «Ведильцівський», площею 251 га та охоронною зоною 704 га, шляхом викладення їх в новій редакції.

У Положенні про гідрологічний заказник місцевого значення «Ведильцівський» зазначено про його створення рішенням Чернігівського облвиконкому від 24.12.1979 № 561. Місце знаходження заказника: Чернігівський район, Чернігівської області. Загальна площа заказника 251 га та охоронної зони 849 га. Заказник розташований в с.Пльохів Ведильці, Кархівка.

Гідрологічний заказник «Ведильцівський», розташований в с.Пльохів Ведильці, Кархівка Чернігівського району, Чернігівської області переданий під охорону Михайло-Коцюбинській селищній об`єднаній територіальній громаді загальною площею 251 га та охоронною зоною 849 га, про що зазначено в Охоронному зобов`язанні № 21/9/578 від 05.02.2020 (а.с.53).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 06.04.2020 № 25-6490/14-20-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Михайло-Коцюбинській селищній раді Чернігівського району передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 395,9846 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Михайло-Коцюбинської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, у тому числі заказник площею 39,6685 га, що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки від 06.04.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівська окружна прокуратура листом від 26.01.2022 №745 вих.22 повідомила Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району, що готує позовну заяву до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району до ТОВ «Біокарт-Агро» про стягнення заподіяної державі шкоди в сумі 1424786,76 грн. та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, та просила повідомити чи вживалися селищною радою заходи реагування до усунення порушень законодавства, а саме, стягнення завданої шкоди та звільнення земельної ділянки природно-заповідного фонду (а.с.133).

У відповідь Михайло-Коцюбинська селищна рада листом від 31.01.2022 № 02-13/118 повідомила Чернігівській окружній прокуратурі, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 площею 39,6685 га перебуває у комунальній власності Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району; 10.08.2021 представниками селищної ради було здійснено огляд даної земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту, поблизу с. Малійки Ведильцівського Старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради; за візуальним оглядом встановлено факт самозахоплення земельної ділянки, оскільки ширина земельної ділянки комунальної власності в середньому 350 м, а за оглядом ширина спірної земельної ділянки становить 250-300 м; орієнтовну площу та сам факт порушення без залучення сертифікованого інженера-землевпорядника встановити неможливо, оскільки на вказаній земельній ділянці росте кукурудза. 11.08.2021 Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівської області звернулася до Чернігівської окружної прокуратури з листом № 928 з проханням визнати Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівської області як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 площею 39,6685 га поблизу с. Малійки Чернігівського району потерпілою юридичною особою у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42021272010000145 від 29.07.2021 (а.с.134).

Водночас, як зазначає прокурор, Михайло-Коцюбинська селищна рада за наявності факту порушення інтересів держави, маючи повноваження для їх захисту (охоронне зобов`язання №21/9-578 від 05.02.2020) не вживає належних заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки природно-заповідного фонду для усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав, у тому числі через суб`єктивні та об`єктивні причини, а саме: пасивність, бездіяльність, визнання останньої потерпілою стороною у кримінальному провадженні тощо.

Листом від 23.02.2022 № 1626 вих.32 Чернігівська окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Михайло-Коцюбинську селищну раду, що готує позовну заяву до господарського суду про стягнення з ТОВ «Біокарт-Агро» шкоди в сумі 1424786,76 грн. та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.135).

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у прокурора підстав для звернення з даним позовом до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ст. ст.187,188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі за текстом - Закон №963-ІV) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, серед іншого, у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статей 9, 10 Закону №963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вказані приписи, суду належить в першу чергу перевірити, чи має місце:

1. самовільне зайняття земельної ділянки;

2. якщо має, то чи надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме відповідач здійснив таке зайняття.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не недостатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності залежним чином оформлених документів на неї.

У даному випадку позовні вимоги прокурора ґрунтуються на протиправній поведінці Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокарт-Агро", яка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки природно-заповідного фонду без документів, що посвідчують право користування (оренди) та державної реєстрації речового права.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений ст. 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Положеннями ст.ст. 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як зазначалось вище, 06.09.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, про що складено Акт № 487-ДК/481АП/09/01-21. В Акті зазначено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель №5 Куцибою Юрієм Миколайовичем за участю техніка-землевпорядника ПП «ЗЕМГЕОПРОЕКТ» Горічева К.Ю. відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», проведена перевірка з питання: дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

У ході перевірки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 (площа 39.6685га), розташована за межами населеного пункту на території Ведильцівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області, яка відноситься до земель комунальної власності та входить в межі гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», частина якої самовільно зайнята, на якій росте сільськогосподарська культура - кукурудза площею 9,6120 га.

В Акті зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036 (площа 39.6685 га) розташована за межами населеного пункту на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яка відноситься до земель комунальної власності, та входить в межі гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», частина якої самовільно зайнята, на якій росте сільськогосподарська культура - кукурудза площею 9,6120 га. Земельні ділянки із кадастровими номерами 7425581300:40:000:1040, 7425581300:04:000:1039, 7425581300:04:000:1041, 7425581300:04:000:1056, 7425581300:04:000:1057, 7425581300:04:000:1058, розташовані в єдиному масиві та засіяні єдиним масивом та єдиними рядками із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, на яку встановлено обмеження охоронної зони навколо гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський», згідно з даними Державного земельного кадастру перебувають в оренді ТОВ «Біокарт-Агро». В ході перевірки на місцевості із залученням техніки землевпорядника ПП «Земгеопроект» Костянтина Горічева, за допомогою GPS-приймача «PROMARK 3» визначені поворотні точки меж вказаних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, які межують із землями природно-заповідного призначення. Встановлено, що на вказаних в Акті земельних ділянках на момент перевірки росте сільськогосподарська культура кукурудза, в результаті проведення подальших обмірів посівів кукурудзи встановлено, що вони виходять за межі земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «Біокарт-Агро», і єдиним суцільним з ним масивом (єдиними рядами) розташовуються на земельній ділянці, на яку встановлено обмеження охоронної зони навколо гідрологічного заказника місцевого значення «Ведильцівський» (кадастровий номер 7425581300:04:000:4036) на площі 9.6120 га без будь-яких на те правових підстав (а.с.20-21).

До перевірки залучено техніка землевпорядника ПП «Земгеопроект» Костянтина Горічева, перевірка та заміри проводилися за допомогою GPS-приймача «PROMARK 3».

При цьому, номер, дату останньої повірки GPS-приймача «PROMARK 3», його призначення та технічні характеристики в Акті не зазначено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам;

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині. Результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань. Повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб - підприємців на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом. Результати вимірювань повинні бути доступні юридичним і фізичним особам, які мають щодо них обґрунтований інтерес.

В силу статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

З урахуванням викладеного, не можливо встановити, яким саме конкретним приладом, з якими технічними характеристиками, з якою придатністю до експлуатації і датою останньої повірки здійснено огляд та замір земельних ділянок. Таким чином, посилання на дані вказаного в Акті приладу є некоректними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Прокурором у позові вказано про наявність/зазначення в акті від 06.09.2021 поворотних точок меж вказаних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, які межують із землями природно-заповідного призначення.

Водночас, зі змісту Акту від 06.09.2021 вбачається, що жодної поворотної точки меж земельних ділянок, суміжних із спірною земельною ділянко, в Акті не зазначено.

Крім того, в Акті у розділі «План-схема земельної ділянки» відсутні будь-які відомості щодо спірної або інших земельних ділянок і зазначено «додається».

До того ж, судом встановлено, що додатком до Акту також є не план-схема земельної ділянки, як зазначено в Акті, а «Збірний план земельних ділянок за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, поблизу с. Малійки».

Вказаний «Збірний план земельних ділянок» не підтверджує жодну з обставин, на яку прокурор посилається як на підставу позову, оскільки не окреслює конкретні межі спірної земельної ділянки із кадастровим номером 7425581300:04:000:4036. Також вказаний збірний план не надає змоги встановити межі захоплення спірної земельної ділянки із кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, оскільки на плані відсутні відповідні позначки та їх розшифровка.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1, 2 ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі за текстом - Положення) відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

До основних завдань Держгеокадастру віднесено, зокрема: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пп.1 п.3 Положення).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (пп.25 п.4 Положення).

Дослідивши зміст вказаних вище актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акти, які складені відносно перевірки земельної ділянки 7425581300:04:000:4036, не містять інформацію щодо найменування, місцезнаходження юридичної особи, що перевіряється. Акти складені представником Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області без залучення представників відповідача або представників органу місцевого самоврядування. Відсутні докази їх направлення (вручення) відповідачеві.

Як зазначено вище, до акту перевірки № 487-ДК/481АП/09/01-21 від 06.09.2021 не додано план-схему земельної ділянки, відсутні відомості щодо поворотних точок, проте в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки на місцевості за допомогою GPS-приймача «PROMARK 3» визначені поворотні точки меж земельних ділянок та встановлено, що спірна земельна ділянка засіяна єдиним масивом кукурудзи разом з ділянками, що орендуються ТОВ «Біокарт-Агро» (а.с.17-18).

До акту обстеження земельної ділянки № 487-ДК/274/АО/10/01/-21 від 06.09.2021 не план-схему земельної ділянки, натомість додано Збірний план земельних ділянок за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, поблизу с. Малійки.

Таким чином, зазначений Акт не може свідчити про факт вчинення виявлених під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, та обстеження земельної ділянки правопорушень відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро».

13.09.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено припис керівнику відповідача Завертанному Олексію Павловичу, яким зобов`язано у 30-ти денний термін з дня припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 25-28)

07.02.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено керівнику відповідача Завертанному Олексію Павловичу припис, яким зобов`язано у 30-ти денний термін з дня припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 30-32).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений припис направлено Завертанному О.П. (керівнику ТОВ «Біокарт-Агро») 07.02.2022, проте в матеріалах справи відсутні докази його отримання уповноваженим представником відповідача ТОВ «Біокарт-Арго».

Стосовно доводів прокурора про належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного призначення слід зазначити наступне.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

У відповідності до ст. 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтями 1, 5, 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна, геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Режимоутворюючий об`єкт - об`єкт природного або штучного походження (водний об`єкт, об`єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об`єкт, об`єкт культурної спадщини, військовий об`єкт, інший визначений законом об`єкт), під яким та /або навколо набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Об`єктами Державного земельного адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно якого (п. 6, 12, 23, 24, 107, 108) до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в м. Києві та Севастополі) належать, зокрема внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про обмеження у використанні земель.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

До Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органам державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

1. Державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;

2. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що, обмеження у використанні земельної ділянки підлягають державній реєстрації і набирають чинності з моменту вчинення відповідних реєстраційних дій.

З наявної в матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається таке.

Відомості про земельну ділянку:

- кадастровий номер земельної ділянки: 7425581300:04:000:4036,

- цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) категорія земель: землі сільськогосподарського призначення,

- вид використання: Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам),

- форма власності: комунальна,

- площа земельної ділянки: 39,6685 га,

- місце розташування: Чернігівська область, Чернігівський район, Михайло- Коцюбинська селищна рада,

- відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки:

вид обмеження: заказники - дата державної реєстрації обмеження: інформація відсутня.

Отже, з наведеної вище інформації неможливо достовірно встановити факт належності всієї спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

У відповідності до охоронного зобов`язання від 05.02.2020 №21/9-578 гідрологічний заказник місцевого значення «Ведильцівський» має загальну площу 251 га та охоронну зону 849 га, розташований біля сіл Пльохів, Ведильці, Кархівка Чернігівського району Чернігівської області.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем матеріалів неможливо встановити, чи входить частина земельної ділянки площею 9,6120 га до складу земельної ділянки 7425581300:04:000:4036 площею 39,6685 га.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про:

- відсутність відомостей, яким саме конкретним приладом, з якими технічними характеристиками, з якою придатністю до експлуатації і датою останньої повірки здійснено огляд та замір земельних ділянок (за таких обставин посилання на дані вказаного в Акті приладу є некоректними та не можуть бути прийняті судом до уваги),

- відсутність зазначення в Акті від 06.09.2021 відомостей щодо поворотних точок меж земельних ділянок, суміжних із спірною земельною ділянкою, що не надає змоги чітко встановити їх межі,

- відсутність будь-яких відомостей щодо спірної або інших земельних ділянок із зазначенням «додається», в той час як додатком до Акту також є не план-схема земельної ділянки, як зазначено в Акті, а «Збірний план земельних ділянок за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, поблизу с. Малійки» («Збірний план земельних ділянок» не підтверджує жодну з обставин, на яку прокурор посилається як на підставу позову, оскільки не окреслює конкретні межі спірної земельної ділянки із кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, Збірний план також не надає змоги встановити межі захоплення спірної земельної ділянки із кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, оскільки на плані відсутні відповідні позначки та їх розшифровка),

- відсутність доказів протиправної поведінки саме відповідача у справі стосовно спірної земельної ділянки 7425581300:04:000:4036 та використання її без укладення відповідного договору,

- невручення Актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 487-ДК/481АП/09/01/-21 від 06.09.2021 та обстеження земельної ділянки № 487-ДК/274/АО/10/01-21 від 06.09.2021 відповідачеві у справі як ймовірному порушнику земельного законодавства.

Таким чином, акти не можуть свідчити про факт вчинення виявлених під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою та обстеження земельної ділянки, правопорушень відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро», земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, площею 9,6120 га, земель природно-заповідного призначення.

Відтак, наведені обставини свідчить про те, що звертаючись з даним позовом прокурор та позивач належними засобами доказування не довели факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 7425581300:04:000:4036, площею 9,6120 га, площі земель природно-заповідного призначення.

Матеріали справи також не містять доказів притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності або кримінальної відповідальності.

В свою чергу, відсутність факту самовільного захоплення земельної ділянки сама по собі виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності за порушення земельного законодавства і покладення на нього обов`язку повернути земельну ділянку державі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у позові про стягнення з відповідача 1424786,76 грн шкоди та про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровими номерами 7425581300:04:000:4036, площею 9,6120 га.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування Додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалось вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем разом з відзивом на позов надано договір про надання адвокатських послуг № 1/07-2022 від 12.07.2022, укладений між ТОВ «Біокарт-Агро» та адвокатом Бабинець Сергієм Петровичем; ордер серії ЧН №116241 від 18.07.2022, а також копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 423 від 05.12.2008. У детальному розрахунку судових витрат відповідач зазначив, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат становить гонорар у сумі 12000 грн, що складається з вартості попередньої консультації щодо характеру спірних відносин та ознайомлення з господарським позовом і доданими до нього документами протягом 3 год. вартістю 3000 грн; вивчення судової практики за даною категорією справ та формулювання правової позиції відповідача вартістю 1000 грн.; складання та подання до суду мотивованого відзиву щодо предмету спору з урахуванням витрат на поштові відправлення в кількості 5 год. Вартістю 5000 грн.; представлення інтересів відповідача в суді першої інстанції - 3000 грн., всього 12000 грн.

15.11.2022 відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів у підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката: копію платіжного доручення № 643 від 19.07.2022 про сплату 12000 грн. за послуги адвоката за договором № 1/07-2022 від 12.07.2022 та Акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 18.10.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22 стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Прокурор не погодився з вказаним додатковим рішенням, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій спросить його скасувати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження вимоги про стягнення 12000 грн витрат на оплату послуг адвоката відповідачем - ТОВ «Біокарт - Арго» надано договір про надання адвокатських послуг № 1/07-2022 від 12.07.2022, укладений між ТОВ «Біокарт-Агро» та адвокатом Бабинець Сергієм Петровичем; детальний розрахунок судових витрат, ордер серії ЧН №116241 від 18.07.2022 та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 423 від 05.12.2008.

Отже, як встановлено судом, 12.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біокарт- Агро» та адвокатом Бабицень Сергієм Петровичем укладено договір № 1/07-2022 про надання адвокатських послуг (далі договір), згідно умов п.1.1 якого виконавець - адвокат, зобов`язується за завданням замовника представляти його інтереси в Господарському суді Чернігівської області у справі № 927/281/22.

Відповідно до розділу 2 договору виконавець надає замовнику наступні послуги надання консультаційних послуг з правових питань, складання відзиву на позов, а також інших документів; представляти інтереси особи, в інтересах якої укладено договір; супровід справ в судах усіх інстанцій.

У розділі 3 договору сторонами узгоджено, що вартість послуг складає 12000 грн. Всі послуги надаються виключно на умовах попередньої оплати. Всі виплати на користь виконавця здійснюються в національній валюті готівкою або шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.07.2023.

У поданому детальному розрахунку відповідач зазначив, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат становить гонорар в сумі 12000 грн, що складається з попередньої консультації щодо характеру спірних відносин та ознайомлення з господарським позовом та доданими до нього документами в кількості 3 год. вартістю 3000 грн; вивчення судової практики за даною категорією справ та формулювання правової позиції відповідача вартістю 1000 грн.; складання та подання до суду мотивованого відзиву щодо предмету спору з урахуванням витрат на поштові відправлення в кількості 5 год. вартістю - 5000 грн.; представлення інтересів відповідача в суді першої інстанції - 3000 грн.

З поданих відповідачем документів вбачається, що ТОВ «Біокарт-Агро» фактично понесено витрати на послуги професійної правничої допомоги у розмірі 12000 грн.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з умовами договору про надання адвокатських послуг від 12.07.2022 вартість послуги складає 12000 грн., сторони вказаного договору визначили, що вказана сума є фіксованою.

Акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 18.10.2022 на суму 12000 грн. підписаний клієнтом та адвокатом без зауважень.

Таким чином, відповідачем доведено понесення на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Крім того, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, колегією суддів встановлено, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від прокурора або позивача не надходило.

Факт сплати клієнтом адвокату грошових коштів у сумі 12000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 643 від 19.07.2022.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції стосовно того, що заявлений відповідачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката є надмірним та завищеним.

Враховуючи зазначене, відповідачем доведено факт надання адвокатом вказаних послуг та сплату 12000 грн за надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з ТОВ «Біокарт-Агро» шкоди у сумі 1424786, 76 грн. та про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розпорядження якою здійснює Михайло-Коцюбинської селищної ради, яка, у свою чергу, є самостійною юридичною особою.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 зазначеного Кодексу).

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

Враховуючи наведене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн, понесені ТОВ «Біокарт-Агро» у зв`язку з розглядом судом справи № 927/281/22, обґрунтовано покладено на прокуратуру.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судових рішеннях висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 та додаткове рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22 обґрунтовані, відповідають обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для їх скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 та додаткове рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 та додаткове рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2022 у справі №927/281/22 залишити без змін.

Матеріали справи №927/281/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.04.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Г. Чорногуз