Рішення

від 09.10.2007 по справі 20-2/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2007 р. справа № 20-2/355

За позовом торговельно-виробничої компанії «Трансенерго»

                   (м. Сімферополь, а\с 1605)

до відповідачів закритого акціонерного товариства «Севастопольбуд»

                        (99011, м. Севастополь, вул. Нахімова, 11)

Управління Державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим (08671, м. Ялта, п. Кореї, 1, п\с 5)

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005

Суддя  Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –Кардан Р.П., довіреність б\н від 26.02.2007;

відповідача –Жданов А.А., довіреність №7 від 11.01.2007;

третьої особи –Турта Є.В., довіреність № 2\12-3 від 02.01.2007.

        СУТЬ СПОРУ:

Торговельно-виробнича компанія «Трансенерго»звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Севастопольбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір відступлення права вимоги від 30.11.2005 в порушення вимог статей 55, 173, 175 Господарського кодексу України укладено з Службою охорони в Автономній Республіці Крим Управління Державної охорони Україні, яка не є юридичною особою та не є суб'єктом майново-господарських зобов'язань.

Ухвалою суду від 25.09.2007 Управління Державної охорони України в особі Департаменту охорони в АР Крим виключене з числа третіх осіб та залучене в якості іншого відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач Управління Державної охорони України в особі Департаменту охорони в АР Крим просить відмовити у задоволенні позову, так як Управління Державної охорони України відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб»є органом державної влади та згідно статті 81 Цивільного кодексу України є юридичною особою.

Відповідач закрите акціонерне товариство «Севастопольбуд» не скористалось правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України:  не надало господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Позивачем у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України у позові заявлене клопотання про витребування додаткових доказів у державного реєстратора Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради. Розглянувши вказане клопотання позивача суд у його задоволенні відмовив у зв'язку з тим, що обставини, які свідчили б про необхідність витребування вказаних доказів для розгляду справи, відсутні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд

встановив:

30.11.2005 між закритим акціонерним товариством «Севастопольбуд»(далі –ЗАТ «Севастопольбуд»), торговельно-виробничою компанією «Трансенерго»(далі –ТВК «Трансенерго») та Службою охорони в АР Крим Управління Державної охорони України (далі –Служба охорони в АРК УДО України) укладений договір про відступлення права вимоги (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ЗАТ «Севастопольбуд»передає, а ТВК «Трансенерго»приймає на себе вимоги щодо оплати Службою охорони в АРК УДО України грошових коштів (грошове зобов'язання) на користь ЗАТ «Севастопольбуд»у сумі 725 866, 80 грн., що належить ЗАТ «Севастопольбуд», і стає кредитором за Договором № 2-1-486 від 12.07.1999  та додатковими угодами до нього, укладеними між ЗАТ «Севастопольбуд»та Службою охорони в АРК УДО України.

Позивач вважає Договір недійсним так як у Служби охорони в АРК УДО України відсутня господарська компетенція, передбачена законом, оскільки вона не є та не була юридичною особою, та не є суб'єктом майново-господарських зобов'язань, та  не може бути боржником.

Департамент охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України (далі –Департамент охорони в АРК УДО України) відповідно до пункту 22 Положення про Департамент охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України є юридичною особою, має умовне та відкрите найменування, самостійний баланс, рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням та у межах повноважень, визначених законодавством, здійснює функції управління майном, що належить до сфери її діяльності (арк.с. 67).

Відповідно довідки № 1\06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (вих. №14\65 від 28.07.2006) Департамент охорони в АРК УДО України має ідентифікаційний код 25698384 та статус юридичної особи (арк.с. 66).

Департамент охорони в АРК УДО України згідно з указом Президента України № 616\2006 від 17.07.2006 є правонаступником Служби охорони в АРК УДО України, яка також була структурним підрозділом Управління державної охорони України, мала ідентифікаційний код 25698384 та статус юридичної особи, що підтверджується довідкою № 1\03 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (віх. №18\108 від 01.08.2005).

Крім того, Державне підприємство Головний міжрегіональний інформаційний центр Державного комітету статистики України у листі № 23 від 18.02.1999 повідомляє про перелік кодів ЄДРПОУ для присвоєння підпорядкованим Управлінню Державної охорони України суб'єктам господарської діяльності, відомості про які становлять державну таємницю, у якому є код Служби охорони в АРК УДО України –25698384.

Відповідно до статей 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 215 вищевказаного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги торговельно-виробничої компанії «Трансенерго»про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005 необґрунтовані та визнані судом такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові від позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85   Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

 Суддя                                                                                                                Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано  15.10.2007.